ати

construct. (до 1 ати) Kontaktpressen, (до 1 ати) Kontaktverfahren

1) матем., наук. ( о числе) від'є́мний; (о высказывании, результате) запере́чний, неґати́вний

2) техн., физ. ( о заряде) неґати́вний

1) матем., наук. ( о числе) від'є́мний; (о высказывании, результате) запере́чний, неґати́вний

2) техн., физ. ( о заряде) неґати́вний

прил συμπτωματικός.

прил συμπτωματικός.

атиқа, атиқафурӯшӣ

убожати, убожч[ш]ати, убожіти, бідніти, бідніш[щ]ати, зводитися з хазяйства, мізерніти, підупадати, голіти, (насмешл.) капцаніти.

* * *

1) (жидкость) бовтати, колотити, калатати;

2) дриґати, теліпати, колихати, баламкати, мотати. [Дриґає ногами. Баламкає руками. Не колихай ногами];

3) ляпати, ляпати язиком, плескати, балакати, базікати, теревенити, патякати, блягузкати, лепетати, верзти, верзякати, варнякати, сокотати, блеяти, торохтіти, торочити, балдикати, белебенити;

4) (на непонятном яз.) ґерґотіти (-тю, -тиш и ґерґочу, -чеш), цвенькати. [Ґерґотять по- турецьки. Чую, поляки щось цвенькають по-свойому]. Болтать весело - щебетати. Болтать попусту - дурно плескати, язиком горох товкти.

* * *

1) ( жидкость) бо́втати, колоти́ти

2) (чем-л. находящимся на весу) маха́ти; теліпа́ти; ( ногами) дри́ґати и дриґа́ти

3) (безл.: самолёт) бо́втати, метля́ти

1) (говорить, пустословить) базі́кати, моло́ти, тереве́нити, бо́вкати, бе́вкати, цве́нькати, ля́пати (хля́пати, тріпа́ти) [язико́м], тріпа́тися; верзти́, верзя́кати, варня́кати, патя́кати, розпатя́кувати, плеска́ти, пащекува́ти

2) (на каком-л. языке) бала́кати, цве́нькати, ґерґота́ти, ґерґоті́ти

вертітися, крутитися, обертатися. кружити(ся), снуватися, дзиґати(ся); (увиваться) звиватися. [Вертиться, як муха в окропі. Крутився серед людей. Звиваються коло покупців, як ті в'юни (Неч.-Лев.). Що ти тут дзиґаєшся - геть відсіля, годі тобі дзиґати]. Разговор вертелся - розмова в'язалася (біля чогось), крутилася, точилася. В. как веретено - веретенитися. В. в голове - снувати(ся), роїтися в голові. [Усякі думки снувалися в голові (Грінч.)]. Вертится на уме - на умі мотається, на думці крутиться. Вертится мысль - гадка роїться (Кримськ.).

* * *

дрыгнуть дриґ[г]ати, дриґ[г]нути. [Ногами дриґа].

* * *

несов.; сов. - др`ыгнуть

1) жуйка, жвака. [Віл завсіди жуйку має в роті]. Жевать жвачку (о животн.) - жуйку жувати, ремиґати, ремиґати жуйку. [Віл жує жуйку. Воли ремиґають. Ремиґають воли сонно жуйку];

2) (самий процесс) ремиґання, жвакання, жвакування;

3) (листовой табак для жеванья) жуйка, жувалка, жування;

4) (что-н. пережёванное) жвак (и жваки), жвачище, жуванина, жва[и]канина, (пережёв. табак) мачка (гал.).

* * *

надоесть набридати, набриднути, обридати, обриднути, приобридати, приобриднути, надбридати, надбриднути, (назойливо) доїдати, доїсти, дозоляти, дозолити, назолити(ся), надозолити, (наскучать) (на)докучати, (на)докучити, кучити (редко), накучити, навкучати(ся), навкучити(ся), укучити(ся), (до крайности, опротиветь) огидати, огиднути, огидіти, наприкрятися, наприкритися, сприкрюватися, сприкритися, уприкрятися, уприкритися, настирятися и настирюватися, настиритися, остив[г]ати, ости(г)ти и ости(г)нути, увірятися, увіритися, в'їдатися, в'їстися, упікатися, упектися, осоружуватися, (з)осоружитися, (пров.) усвіріпитися, (осточертеть) остогиднути, остогидіти, о[на]сточортіти, очортіти, о[на]стобісіти, обісіти, наобісіти, (о мног.) понабридати, побриднути, по(на)докучати, поостив[г]ати, поосоружуватися и т. п. кому. [Йому та робота набридла вже (Васильч.). Обридло мені все (Л. Укр.). Тут мені вже усе приобридло страх! (М. Вовч.). Встигла добре надбриднути батькам за тиждень (Крим.). Ти мені назолив(ся) (Звягельщ.). Докучило їй дожидання! (Грінч.). Надокучило самому швендяти по полях (Мирний). Кучте їй: вона поможе вам вернути місце (Куліш). Накучило мені ждати його (Звин.). Добре ніколи не укучиться (Номис). Море так йому огидло, що бігом на його дививсь (Котл.). Панська власть ніде так не вприкрилася, як у Франції (Доман.). Вередує та настиряється, як морочлива та настирлива дитина (Н.-Лев.). Щоденні ласощі нам остивають (Куліш). Чи не остила я вам? (Кониськ.). Як вам не остигне вчитися? (Звин.). Увірилась ти мені своїм рюмсанням (Грінч.). Ну, та й упікся він, - що-дня надокучає! (Сл. Гр.). Як мені осоружився цей хлопець! (Свидниц.)]. Не -дай! - не докучай! дай мені чисту годину! -есть хуже горькой редьки - обриднути гірше від печеної редьки кому; доїсти кого до живих печінок (Свидниц.). Надоевший - що набрид и т. п.; набридлий, обридлий, остилий, настилий, осоружний. [Життя, ще недавно набридле й настиле, ізнов тебе вабить (Грінч.). Обридлі нісенітниці (Федьк.)].

* * *

несов.; сов. - надо`есть

наездить

I. 1) (лошадь) виїжджати и виїжджувати, виїздити коня, принатурювати, принатурити коня до їзди, (о мног.) повиїжджувати, попринатурювати. жать, -дить гончих - принатурювати, принатурити гончаків до (в)ловів (полювання);

2) (дорогу) натирати, натерти, утирати, утерти, протирати, протерти, (преимущ. колёсной повозкой) накочувати, накотити, (о мног.) понатирати, понакочувати и т. п. [Сюдою возили дерево з лісу, - добре втерли дорогу (Брацлавщ.). Протерли шлях мужицькі сани (Франко)];

3) (выручать ездой) наїжджати и наїздити, наїздити, виїздити що. [Я його в борг вожу: карбованців на п'ять наїздить та й заплатить одразу (Київщ.). Які наші заробітки візницькі: трьох карбованців за день не виїздиш! (Богодухівщ.)];

4) (ездить много) наїжджувати, наїздити, виїздити; (изв. время) проїжджувати, проїздити, поїздити, попоїздити, виїздити. Кто много ездит, много -дит - хто багато їздить, багато наїздить (виїздить). Наезженный -

1) виїжджений, принатурений, повиїжджуваний, попринатурюваний до їзди, уїжджений, їжджалий;

2) натертий, у[про]тертий, накочений, понатираний, понакочуваний и т. п., (только о колёсном пути) битий. [Санна дорога уже накочена, слизька (Черняв.)];

3) наїжджений, виїжджений;

4) наїжджений, виїжджений; проїжджений, (по)поїжджений. -ться -

1) виїжджатися, бути виїжджуваним, виїждженим, повиїжджуваним и т. п.;

2) натиратися, натертися, понатиратися; бути натираним, натертим, понатираним и т. п.;

3) наїжджатися и наїздитися, бути наїжджуваним, наїждженим, виїждженим;

4) наїжджуватися, бути наїждженим и т. п.;

5) (вдоволь, сов.) - см. отдельно Наездиться.

II. Наезжать, наехать -

1) на кого, на что - наїжджати и наїздити (-їжджу, -їздиш), наїхати, (о мног.) понаїжджати на кого, на що. [Наїхав на камінь (Київщ.)];

2) (едучи приближаться) над'їжджати и над'їздити, над'їхати куди, до чого;

3) (встречать в пути) натрапляти, натрапити на кого, на що, стріч[в]ати, стрі(ну)ти, зустріч[в]ати, зустріти кого, що;

4) (приезжать во множестве) наїжджати и наїздити, наїхати, понаїжджати и понаїздити. [Багато знайомих наїздять до нас літувати (Богодухівщ.). Наїхали подоляни з Подолу (Метл.). Наїхало гостей повен двір (Брацл.). Понаїжджають у гості (Канівщ.). Звідусіль понаїздили люди (Київщ.)];

5) (бывать наездом; нападать, несов.) наїжджати и наїздити, доїжджати и доїздити. [Пан-отець у нас доїжджає, а живе на парафії вдовиця (Свидн.). Ой, як узяли вражі здобичники часто до нас доїздити (Метл.)];

6) (насовываться) насуватися и насовуватися, насунутися, (о мног. или во мн. местах) понасуватися и понасовуватися.

* * *

1) наї́жджувати, наї́здити

2) ( дорогу) уторо́вувати, и торува́ти, уторува́ти, утира́ти, уте́рти (утру́, утре́ш), наї́жджувати, наї́здити, уї́жджувати, уїздити; ( накатывать) нако́чувати, накоти́ти, и мног. понако́чувати

3) ( лошадь) наї́жджувати, наї́здити, виї́жджувати, ви́їздити, об'їжджа́ти и об'їзди́ти (об'їжджу́, об'їзди́ш), об'ї́здити

облегчить кого что

1) полегч[кш]увати и полегч[кш]ати, полегч[кш]ити, облегч[кш]увати, облегч[кш]ати, облегч[кш]ити, у[з]легчувати, у[з]легчати, у[з]легчити кого, що, кому що, відволожувати, відволожити; (льготить) пільгувати, попільжити; (утешать) розважати, розважити; (убавлять вес) полегчувати, полегчати, полегчити від ваги. Облегчать, -чить сердце, совесть - давати (дати) полегкість серцеві, сумлінню, розважати, розважити серце (сум). Время -чает печаль - час полегчує сум. -чить подати - полегчити податки. -чить вступл. в партию - полегчити вступ до партії. Болезнь моя несколько -чилась - мені трохи полегчало, попустило;

2) (о животных: холостить) легчити, злегчити. См. Валошить. Облегчённый - полегчений, об[з]легчений, розважений. Облегчаемый - по[об]легчуваний.

* * *

несов.; сов. - облегч`ить

1) поле́гшувати, поле́гшити и полегши́ти, обле́гшувати, обле́гшити

2) техн. поле́гшувати, поле́гшити, обле́гшувати, обле́гшити

окучить что (растения) обгортати, обгорнути, обсипати, обсипати, підгортати, підгорнути, підсипати, підсипати, підбивати, підбити, (о мн.) пооб[під]гортати, пообсипати и т. д. [Дівчата тютюн підбивали]. -вать картофель - об[під]гортати, обсипати картоплю. -вать, -чить «сапою» и полоть - сап(ув)ати, посап(ув)ати, об[під]сапувати, об[під]сапати, (о мног.) пообсапувати. Окученный - об[під]горнутий, об[по]сапаний. Кто (работник, -ница) «сапає» - сапальник, сапальниця.

* * *

осенить

1) о(б)тіняти, о(б)тінити, окривати, окрити. Слава -нила героя - слава окрила героя, славою окрився герой. Меня -нила мысль - пройняла мене (спала мені) думка, спало мені на думку;

2) (крестным знамением) кого - благословляти, (по)благословити, знамен(ув)ати, назнамен(ув)ати кого хрестом, хреста покладати, покласти на кого, (иконою) оклоняти, оклонити образом кого. -нить себя крестом, крестным знамением - благословитися, назнаменуватися хрестом, хреста на себе покласти, перехриститися. Осенённый - о(б)тінений, окритий. -ный крестным знамением - назнаменований.

* * *

несов.; сов. - осен`ить

1) отіня́ти и оті́нювати, отіни́ти ( затенять); ( покрывать) огорта́ти, огорну́ти, покрива́ти, покри́ти, окрива́ти, окри́ти, осіня́ти, осіни́ти; ( охватывать) охо́плювати, охопи́ти

2) (о мысли, догадке) осява́ти, ося́яти и ося́ти, осіня́ти, осіни́ти; (несов.: блеснуть) сяйну́ти, бли́снути; ( появляться) з'явля́тися, з'яви́тися

пережевать пережовувати, пережувати, переминати, перем'яти, (о мног.) попережовувати, попереминати. -ть жвачку - ремиґати, переремиґати, жуйку пережовувати, пережувати, жвакати, пережвакати. Пережёванный - пережований, перем'ятий. -ться - пережовуватися, пережуватися, попережовуватися, бути пережованим.

* * *

несов.; сов. - пережев`ать