архе

АРХЕ ( від грецьк. αρχή - початок) - термін давньогрецьк. філософії, що позначає першопринцип, початок. Платон розрізняв значення А. як: 1) онтологічного принципу, або першопринципу сущого ("Федр"); 2) гносеологічного принципу, або першопринципу пізнання ("Держава", кн. 6). Аристотель у "Метафізиці" вперше подає семантичний опис А. і розрізняє онтологічні та епістемологічні начала. Перші - це "начала сутності", або принципи буття. їх стільки ж, скільки й метафізичних причин - матерія, форма (ейдос), начало руху й мета (телос). Другі - це начала пізнання, їх характерною рисою є самоочевидна достовірність, аксіоматичність (див. аксіома).

архе́йская э́ра

1) архаи́чный

а) дре́вний; первобы́тный

б) устаре́лый; старомо́дный; отжи́вший

2) геол архе́йский

ГРАМАТОЛОГІЯ - одна з найвпливовіших течій філософського постмодерну. Будучи гранично широким філософсько-семіологічним ученням про буттєві і когнітивні потенції письма, вона вивчає його як щось незмірно більш масштабне, ніж такою вважалася писемність в її новоєвропейському розумінні. В межах Г. вона означає будь-яку форму буттєвості людини в навколишньому світі. Задовго до того, як зародилася писемність, людство, не усвідомлюючи цього, залишало в навколишньому просторі розмаїті "сліди" своєї присутності. І саме ці "сліди" є тим, що іменується неологізмом "архе-письмо". Але "архе-письмо" - це тільки одне значення "письма" (у граматологічному тлумаченні). Основоположником Г. е Деррида, який заклав її основи в праці "Про граматологію" (1967). Генеалогічні корені Г. сягають філософії стоїків, розвинутої в працях Філона Александрійського, а по тому - в творах філософів Середньовіччя Томи Аквінського, Августина та ін. Зазнавши могутнього впливу з боку гуссерліанської феноменології, фройдівського психоаналізу, вітгенштайнівської філософії мови, Г. запропонувала своє власне розв'язання одвічних проблем семіотики, лінгвістики, риторики, герменевтики, пов'язаних з природою "знаку", "тексту", "гіпертексту", "семіозису" тощо. Головним предметом критики граматологів є теоцентристська позиція, відповідно до якої світ в цілому і його історія - це текст Всевишнього Творця. Протиставляючи цій теоцентристській позиції уявлення про історію людства як про грандіозний процес становлення, самодеконструювання письма (в згаданому сенсі), Г. вступає в багатовіковий дискурс ("розмову" = "суперечку") щодо цієї одвічної філософської проблеми не тільки з новоєвропейською метафізикою, а й історіософією, культурологією, герменевтикою, риторикою тощо. Метафізику, яка апологетизує диктатуру логоса вад будь-якими знаковими формами його маніфестації, Деррида позначає терміном "логоцентризм". Логоцентризм - це характерна риса всієї європейської культурної історії, яка минула до появи Г. Розкривши витоки і соціокультурні наслідки логоцентризму, Г. здійснює грандіозну стратегію його деконструкції. Головна мета цієї стратегії - підрив влади логоса у всій європейській культурі. Саме з цією метою Деррида та його послідовники переосмислюють роль і значення знака не тільки в опозиції "знак - смисл", а й у процесі конституювання "культурного образу реальності" ("картини світу").

• кладбище

• могильник

• погост

* * *

☼ 1. кладбище;

2. архе.ол. могильник ♂

* * *

1) кла́дбище

2) археол. моги́льник m

геол. архе́йская э́ра

1) э́ра; летоисчисле́ние

2) ( геологическая) э́ра

* * *

а́белева гру́ппа мат. — Abelian [commutative] group

гру́ппа автоморфи́змов мат. — automorphism group

ари́льная гру́ппа — aryl residue

архе́йская гру́ппа геол. — Archean group

гру́ппа а́томов — cluster of atoms

бесконе́чная гру́ппа мат. — infinite group, a group of infinite order

гру́ппа бло́ков па́мяти — memory bank

винтомото́рная гру́ппа — aircraft power plant, propulsion unit

возрастна́я гру́ппа — age group, age bracket

гру́ппа враще́ния мех. — rotational group, group of rotations

втори́чная гру́ппа свз. — supergroup

гру́ппа доро́жек вчт. — track group

дро́бно-лине́йная гру́ппа мат. — linear fractional group

замеща́ющая гру́ппа хим. — substituting group

знакопереме́нная гру́ппа — alternating group

гру́ппа ио́нов — ionic cluster

кана́льная, втори́чная гру́ппа ( 60 каналов) — (60-)channel supergroup

кана́льная, перви́чная гру́ппа ( 12 каналов) — (12-)channel bank

кана́льная, трети́чная гру́ппа ( 300 каналов) — (300-)channel master group

киносъё́мочная гру́ппа — film production staff

гру́ппа клете́й ( прокатного стана) — train

гру́ппа клете́й, непреры́вная — continuous train

гру́ппа клете́й, располо́женных в ша́хматном поря́дке — staggered train

гру́ппа клете́й, чернова́я — roughing train

гру́ппа клете́й, чистова́я — finishing train

гру́ппа коло́нок (перфо)ка́рты — card field

коммутати́вная гру́ппа мат. — commutative [Abelian] group

компа́ктная гру́ппа мат. — compact group

компа́ктная, лока́льная гру́ппа мат. — locally compact group

коне́чная гру́ппа мат. — finite group

конта́ктная гру́ппа — contact set

конта́ктная гру́ппа на замыка́ние — make contact springs

конта́ктная гру́ппа на размыка́ние — break contact springs

гру́ппа Ли мат. — Lie group

мультиопера́торная гру́ппа мат. — group with multiple operators

гру́ппа нагрева́тельных коло́дцев — battery [bank] of soaking [reheating] pits

накрыва́ющая гру́ппа мат. — covering group

гру́ппа направле́ний, непо́лная геод. — broken round

некоммутати́вная гру́ппа мат. — non-commutative group

непреры́вная гру́ппа мат. — continuous group

нильпоте́нтная гру́ппа мат. — nilpotent group

однопараметри́ческая гру́ппа мат. — one-parameter group

периоди́ческая гру́ппа мат. — torsion group

гру́ппа подстано́вок мат. — substitution [permutation] group

полупроста́я гру́ппа мат. — semi-simple group

гру́ппа преобразова́ний — transformation group

прима́рная гру́ппа мат. — primary group

примити́вная гру́ппа мат. — primitive group

проекти́вная гру́ппа мат. — projective group

прое́ктная гру́ппа — design team

проста́я гру́ппа мат. — simple group

радика́льная гру́ппа — radical group

разреши́мая гру́ппа мат. — solvable [integrable] group

гру́ппа свай — clump of piles

силова́я гру́ппа ав. — power plant, propulsion unit

гру́ппа симме́трии — symmetry group

гру́ппа слов вчт. — block of words

гру́ппа соедине́ния обмо́ток ( трансформатора) — (group) reference, vector [phase-displacement] group

гру́ппа сопротивле́ний — bank of resistors

гру́ппа ста́на, чернова́я прок. — roughing mill group

гру́ппа ста́на, чистова́я прок. — finishing mill group

гру́ппа сто́ек свз. — row of bays

гру́ппа ступе́нчатого включе́ния свз., тлф. — grading group

гру́ппа счё́тчиков (напр. частиц) — bank of counters

гру́ппа тепловыделя́ющих элеме́нтов ( ядерного реактора) — cluster of fuel elements

топологи́ческая гру́ппа — topological group

гру́ппа то́чек — cluster of points

унита́рная гру́ппа мат. — unitary group

фанто́мная гру́ппа свз. — phantom group

фё́доровская гру́ппа мат. — Fedorov group

функциона́льная гру́ппа — functional group

цикли́ческая гру́ппа — cyclic(al) group

гру́ппа части́ц — ( движущихся) particle group; ( неподвижных) cluster of particles, particle cluster

гру́ппа шри́фта — family of type

гру́ппа электро́нов — bunch of electrons

2. (époque) э́ра, эпо́ха;

3. géol. э́ра, систе́ма;

Archaikum n -s геол. архе́йская э́ра

archäisch a геол. архе́йский

 

1. архаи́чный; дре́вний, стари́нный

2. архаи́чный, устаре́вший

КОНЕЧНЕ і БЕЗКОНЕЧНЕ - категорії для означення суперечливої подвійності буття, яке одночасно є визначеним, обмеженим, тимчасовим, осяжним у своїх конкретних формах (речах, процесах, явищах і т.ін.) і таким, що постійно долає визначеність і межі існування, тобто є невизначеним, вічним і неосяжним у безмежній перетворюваності і плинності цих форм. Виток категорій К. і Б. можна вбачати в понятті "багато" первісної людини, яке означало хоч і не безконечне, але таке, межі якого недоступні спостереженню або охопленню думкою, а також у намаганні міфологічно-казкової і буденної свідомості виразити безконечне як гіпертрофоване конечне. Філософське уявлення про К. і Б. розвивалося у ході аналізу проблеми архе, єдності і багатоманітності буття, простору і часу, перервності і неперервності світу, часу і вічності, Бога і матерії, Бога і природи тощо. К. і Б. розглядалися філософською думкою як зовсім різні сутності. Ця традиція продовжувалася до Гегеля, з якого починається повернення діалектичної інтерпретації конечно-безконечного відношення на ідеалістичній основі. Діалектичний матеріалізм марксизму поширив її на матерію і природу. Цим був підготовлений ґрунт для заглиблення у сам механізм розгортання єдності К. і Б. Розрив К. і Б., їх взаєморедукування приводять до парадоксів. Серед останніх, зокрема, згадувані Аристотелем міркування Антифонта про розв'язання проблеми квадратури кола, апорії Зенона Елейського, антиномії Канта, космологічні парадокси, концепція "теплової смерті" Всесвіту, численні протиріччя в математиці. Багатоманітність і єдність буття означає багатоманітність і єдність форм конечності, долання меж конечного, пізнаваність як конечного, так і безконечного. Конечна частина безконечного сама є безконечною, а безконечність, що відповідає певному способу і виду буття, є конечною його формою (необмеженим). Річ конечна, оскільки є певного якістю, відокремленістю, визначеністю, але вона безконечна як момент нескінченного світу, що невичерпний у своїй різноманітності і опосередкованості. Як конечна, вона - абсолютна, як безконечна - відносна. Істинне буття речі є багатомежовим у своїй конечно-безконечності. Людина на своєму життєвому шляху постійно перебуває на рухливій межі плинного і вічного, життя і смерті в різноманітних їх виявах (фізичному, біологічному, соціальному, духовному), і це становить сенс її існування як процесу універсалізації унікального й індивідуації тотального. Цим аспектам приділено велику увагу в XX ст. у філософії "нових онтологів". Проте людина у цих концепціях (значною мірою редукованих до традиції гносеологізму) залишається принципово конечною істотою, а поняття, які репрезентують безконечне ("екзистенціали" Гайдеггера, "екстазис" Сартра, "божественна трансцендендія" персоналізму, "культура-гра" Гейзинги і ін.) лише увиразнюють цю обставину.

ФЮСИС ( від грецьк. φνσιηα - єство, природа) - ключове поняття античних ранньофілософських космогоній (Еллада VI - V ст. до н. е.), яке і в подальшій історії античної думки відігравало роль одного з провідних онтологічних концептів. Від нього походить термін "фізика" (спочатку як назва філософського вчення про світоустрій, пізніше - комплексу природознавчих наук). Поняття "Ф." позначало все як існуюче, буття. Під впливом модерної філософії природи Ф. потрактовувався як "природа" в дусі натурфілософій Нового часу. Натомість розподіл єдиного Космосу на природний і людський світи відбувається за Античної доби лише наприкін. V ст. до н. е. (у давньогрецьк. софістиці) і закріплюється у вченнях Платона та Аристотеля Х. оча й після цього антична філософія зберігає світоглядну інтуїцію єдиного впорядкованого світоустрою - Космосу В. ід початку (у досократиків) Ф. позначає не окремий від людини природний світ, а буття (суще) у його власній сутності. Ф. речі - це її зміст як певної онтологічної достовірності. Ф. як такий - буття взагалі, у своїй достеменності і автентичності. Поняття "Ф." виникає в контексті розв'язання центрального питання ранньофілософських космогоній "що є все?" Ф. фіксує "все" як виникле, породжене - те, що колись почало/починає бути. Існувати - означає виникнути, мати генезис. Тобто бути породженим. Питання "що є все?" набуває вигляду питання "з чого все виникло?" Ф. позначає цей загальний онтологічний виток (початок, "архе") всіх речей. Разом з тим, Ф. є не тільки першобуттям, а й тією незмінною основою, що перебуває постійно в усіх речах і слугує їхнім своєрідним субстратом. Ф. як достеменне буття містить в собі визначення не лише "того, з чого все виникло", а й "яким чином виникло". У понятті "Ф." нерозривно поєднані: а) першобуття, з якого все виникло; б) субстанція, що перебуває у всіх речах та становить їхню основу; в) сила, якою все породжується і підтримується у своєму бутті. Нарешті, четверте головне значення: Ф. є те неминуще буття, в яке повертаються всі речі, завершивши своє окремішне існування. Відтак Ф. перебуває вічно і породжує із себе все розмаїття речей як окремих мінливих форм. Вирізнення Ф. як достеменного буття від довколишнього розмаїття плинних речей набуло у еллінських ранньофілософських космогоніях вигляду протиставлення Одного (справжнього буття) і Множинного (чуттєвого світу, даного у безпосередньому досвіді людського існування). Досократики стверджують безумовну достовірність першого на противагу непевності і оманливості другого. Від софістів починається протиставлення Ф. номосу (закону) - світу людських встановлень (тобто дійсності, похідної від людської волі). У Платона Ф. стає переважним визначенням чуттєвого світу.

м рел. малоикаи (малаки) муқарраб; архангел Гаврийл Ҷабраил архар м ғурм, гӯсфанди кӯҳӣ архаровец м прост.

1. уст. хуфия, ҷосус

2. авбош, безорӣ, шӯрапушт археӣ м архей; см. археиский