андр

1) General subject: Democratic People's Republic of Algeria

2) Makarov: Алжирская Народная Демократическая Республика

geogr. La République algérienne démocratique et populaire (Алжирская Народная Демократическая Республика)

нрч. (на вопрос: где) ліворуч, (по левую руку) по ліву руку; (на вопр.: куда, в каком направлении) ліворуч, вліворуч, в ліву руку, на ліву руч, вліво, (редко) наліво; (восклиц., которым погоняют -во волов, и перен. - шутл.) соб, цоб; (то же - к лошадям) вістя, (гал.) вісьта. [Двері просто глядача, праворуч і ліворуч (Грінч.). Я кидаю стріли праворуч, ліворуч (Л. Укр.). Ввесь час його навскісна тінь ішла по ліву його руку (Кінець Неволі). Метнувся вліворуч (Країна Сліпих). Тихенько одчинив двері в ліву руку (Н.-Лев.). І куди їм скаже йти, чи направо, чи наліво (Квітка). Повертай цабе (направо) бо соб нікуди (Н.-Лев.). Їдьте, серденько, навпрямець, а там живе Андрій Швець; а там круто соб - живе Кулина Вакуленкова (ЗОЮР I). Я вас до хреста довів та й пішов вісьта домів (домой) (Франко)]. -во от кого, чего - ліворуч (вліворуч, вліво, на ліву руч) від кого, від чого. [Ліворуч від озера (Грінч.). Вліво од Андрія грав на сонці срібними брижами ставок (Коцюб.). На ліву руч від бурти розіслався степ (Мирний)]. Поворачивать -во - повертати (завертати, брати) (в)ліворуч (в ліву руку). [Завернув ліворуч у другу вулицю (Грінч.). Бачить, як його брати завертають стежкою вліворуч (Крим.)]. -во кругом, шагом марш! - ліворуч (наліво) навкруг, кроком руш! (Київ).

* * *

тж. Андр`он

дитина, дитя (р. дитяти); (возвыш.) чадо, (насмешл. - отродье) вилупок. [Це-ж твої вилупки]; мн. діти; ум. дитинка, дитинонька, дитиночка, дитятко, дітонько, (чаще во мн. -ки), дитяточко, дитяте[о]нько, дитинча (р. -чати). Детки - дітки, діточки, дітоньки. Детишки - дітвора, дітлахи, дітваки, дитинчата, (насмешл.) бахурня. Малые дети - малеча, дріб'язок. [Там того дріб'язку повен запічок]; (в детск. яз.) ляля, лялечка. Дитя в зародыше - утроба; (ещё не говорящее, грудное) немовля (р. -ляти), немовлятко; (начинающее бегать) бігунець (р. -нця), бігунчик; (самое младшее в семье) мізинець (р. -нця), мізинчик, мізинне дитя, (шутливо) - вис[ш]крібок; (сводное) зведенюк (ж. р. зведенючка), зведеня (р. -няти, мн. зведенята); (родное) рідна дитина, порідня (ж. р.). [Він її порідня, - то хіба-ж вона його одкинеться? (Звиног.)]; (от первого брака) пасербиня (р. -няти); (подаренное) подарунча (р. -чати); (внебрачное) нешлюбна дитина; (незаконнорождённое) байстря (р. -ряти), байструк, (о девочке) байстручка, (общ.) байструченя, (деликатно) бастард, падалишне [Андрій з падалишних], падалишна (самосійна) дитина; (зачатое до брака) безкоровайний, безкоровайчук; (родившееся после смерти отца) посмертна дитина; (балованное) пестя (р. - ті); (резвое) кокот, кокотень (р. -тня); (крикливое, пискливое) пискавка, верескля (р. -лі); (неуклюжее, толстое) опецьок (р. -цька), оклецьок; (запачканное, неопрятное) мазя, замурзеня (р. -яти); (уродливое, больное английской болезнью) відмінок, відмінча (р. -чати), відміна; (умершее без крещения) потерча (р. -чати), потерчук. Корчить из себя дитя - дитинитися, сов. здитинитися. [Не дитинься та приймай гроші на теля. А Семен здитинився, наче він ніколи не чув і не бачив]. Родить дитя - знайти дитину, привести дитину, породити. Родить дитя вне брака - нарядити дитину, (грубее) привести байструка.

* * *

1) ( ребёнок) дити́на, дитя́, -тя́ти; дітва́к, -а

2) ( чего) дитя́

довго(о)бразий, довговидий. [Андрій - довговидий, а брат його - кругловидий].

* * *

дыхать

1) дихати (-хаю, -хаєш и дишу, -шеш), віддихати. [Вільно дихає грудьми. Спить і тяжко дише. Грудям легко оддихати (Крим.)]. -шать полною грудью - дихати на повні груди. -шать тяжело вслух с сопением - сапати [Андрій голосно сапав (Коц.)]; (скоро и тяжело) дихтіти, (хрипло) харчати [Спали, харчали і хропли]. Тяжело -шать (запыхавшись от жары или работы) - хакати, хекати. [Душно Рябкові - бач аж хакає, язик висолопивши (Харк. п.). Як рубає, то хекає]. -шать ртом, чтоб согреть что-нибудь или охладить (дуть) - хук[х]ати. [Дитина хукає на гаряче молоко. Хухає собі в руки]. См. Дуть 2. Едва -шит - дух ледве зводить, ледве дихає (дише). Огнём дышащий - огнедихатий. [Дракон огнедихатий (Кул.)]. Ды[о]хнуть - дихнути, дхнути [Бог дхне своїм духом, то й не буде його], хукнути (ртом). [Взяла тіста, хукнула - полетів голуб]. Отдыхать, отдышаться - віддихатися, віддихати;

2) (веять) дихати, подихати [Перед світом дихає холодненький вітрець (Ворон.). Все подихало молодою парубочою красою (Неч.-Лев.)], (пахнуть) віддавати чим, пашіти (пашу, пашеш, паше) [Пахощами молодощів оддає його збірка (Єфр.). Духом сіножати паше усе свіжим (Манж.)], (нести) т[д]хнути [Його лице дхнуло щастям (Н.-Лев.). Кажете, що од мене дхне вища поезія? (от меня дышит высшей поэзией) (Крим.)]. Дышать неприязнью, злобою - важким (лихим) духом, пеклом дихати на кого. Дышать молодостью - віяти молодощами, молодіти. [Там молодіють кущі, як свіжі дівчата (Коц.)]. Ды[о]хнуть (повеять) - дихнути, подихнути. [Вітер не дихне. Подихнуло свіжим повітрям].

* * *

бот. Delphinium Consolida L. сокирки, польові сокирки, комарові носики, косарики, черевички, зозулині черевички; Sumphytum off. - живокіст, правокіст (р. -косту), костолім (р. -лому), воловий язик.

* * *

1) дельфі́ній, -нію; сокирки́, -ро́к

2) живокі́ст, -ко́сту, око́пник, -у

нрч. заміж. [Убогого полюбила, мати заміж не пустила (Шевч.). Візьму заміж за себе (Пісня)]. Выходить, выйти -муж - іти, піти заміж за кого, дружитися, одружитися з ким, зашлюбитися з ким, віддаватися, віддатися, (о мн.) повіддаватися за кого, поодружуватися з ким; (образно) зав'язати голову (косу), покрити косу, (о несчастл. замужестве образно) зав'язати світ кому. [Чи за иншого пішла, чи мене чекаєш? (Пісня). Зашлюбитись, не дощик перечекати (Номис). Віддалася за Андрія (Коцюб.). Мої подруги всі вже поодружувалися. Я не буду, козаченьку, коси покривать (Пісня). Зав'язала головоньку, - не розвяжу довіку (Чуб. V). Взяли мене, ізвінчали і світ мені зав'язали (Пісня)]. Выйти -муж раньше старшей сестры - (шутливо) під корито підвернути старшу. [Менша, та раніш піде заміж, підверне старшу під корито (Г. Барв.)]. Выдавать, выдать -муж - давати, дати (заміж), віддавати, віддати (заміж), дружити, одружити. [Синів женити, а дочок давати, родичів на весілля звати (Мет.). Тому сина женити, тому дочку дружити (Основа)].

* * *

1) (призывать кого) кликати кого (кличу, -чемо, -чуть) (реже на кого), гукати кого (на кого), (приглашать) закликати, звати, зазивати, узивати кого. [Кличе мати вечеряти (Шевч.). Одарка зараз-же почала вдвох із братом кликати маму й плакати (Грінч.). От брат пристав трохи та й кличе на мене (Федьк.). Просили мене і кликали до себе (М. Вовч.). Вона й закликає Романа в клас (Васильч.). Варваро! - гукав пан Валеріян (Коцюб.). Чує, що хтось гукає на нього: «Мужичок, мужичок!» (Квітка). Маланка почала гукати Андрія (Коцюб.). Ти звеш мене, й на голос милий твій з гарячою любов'ю я полину (Самійл.). Зазиває мене до себе в гостину (Кониськ.). Узивають її в хату, питають - чи підеш, чи ні? (Грінч.)]. -ть на помощь - кликати кого на підмогу, (кричать караул) на ґвалт, (без дополн.) ґвалтувати. [Упав комар та й ґвалтує (Пісня)]. -ть друг друга - кликати одне одного, скликатися;

2) (называть) звати, узивати, називати, назвати, кликати. [Старшого Кайдашевого сина звали Карпом (Н.- Лев.). Нехай мати буде знати, кого зятем звати (Чуб.). Я повинен «холопом Стьопкою» себе взивати та руки цілувати, як невільник (Л. Укр.). А як тебе, кличуть? - Павло Хоменко]. Его звали - він звався. Как вас (его) зовут? - як вас (його) на ім'я, як вас кличуть (звуть)? Как (его) -вут по имени и отчеству? - як (його) на ім'я й по батькові? Поминай как -ли - тільки його й бачили, і слід за ним загув;

3) (взывать) гукати, волати;

4) (давать насм. имена) прозивати кого, прозиватися з кого. Званный - кликаний, закликаний, проханий, прошений, званий, зазваний.

* * *

1) кли́кати (кли́чу, кли́чеш), зва́ти (зву, звеш и зову́, зове́ш); ( зазывать) заклика́ти, уклика́ти; ( к себе) приклика́ти; ( приглашать) запро́шувати; ( подзывая) гука́ти; ( кричать об опасности) ґвалтува́ти, крича́ти на ґвалт (ґвалт, про́бі, на про́бі)

2) ( именовать) зва́ти; ( называть) назива́ти

1) (злобиться) злоститися, злостувати, злитися, злувати, лютувати, лютитися, яритися, звіритися, пасіювати, (опис.) важким духом дихати на кого за що. [Він на мене злостився (Н.-Вол. п.). В неї закипіла злість: вона завсіди злостувала на Саню (Н.-Лев.). Андрій мовчки злував (Крим.) Чого-ж ти лютуєш? (Черкас.). Лютував старий за те, що ляхівку взяв (М. Вовч.). Там він пролежав аж до ночі, лютячись на всенький світ (Крим.). Пасіює, аж зубами скрегоче (Липовеч.)];

2) (о стихии: бушевать) лютувати, лютитися, яритися. [Мороз так лютиться (Проск. п.)].

* * *

Злопамятливый злопам'ятущий, злопомний, лихопомний, (зло)пам'ятливий. [Тепер вона добра, не пам'ятлива, у неї нема серця проти Андрія (Коцюб.)].

* * *

pupilla) зіниця, зінка, зірець (-рця), зорок (р. зорка), (диал.) з(д)рі[я]нка, (человечек в глазу) чоловічок; см. Зеница. [Скалка влучила йому саме у зорок (Київщ.). Нарешті очі Андрієві широко порозкривалися, зінки поробилися великі й чорні, як терен (Крим.)]. Расширенные -чки - поширені зінки, зіниці, зорки и т. д.

* * *

изобразить

1) зображати, зобразити, обычно употреб. (словом, красками) малювати и змальовувати, змалювати, намалювати, вимальовувати, вималювати, (резцом) різьбити, вирізьбити що. [Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю (вереницу) містерій (Л. Укр.). Самотніх людей надзвичайно любить малювати Л. Українка (Єфр.). Любив він (Олесь) теж і природу, яку взагалі вміє відчути й змалювати (Єфр.)]. Писатель - жает общественные недостатки самыми черными красками - письменник малює суспільні хиби найчорнішими фарбами. Эта картина -жает последний день Помпеи - ця картина зображає (подає) останній день Помпеїв. Эта статуя символически -жает революцию - ця статуя символічно зображає революцію;

2) кого, что из себя (строить) - удавати, удати кого (якого), що (з себе); см. Представлять 9. [Не взивай її циганкою, бо будеш битий! - кричить уже Андрій, вдаючи з себе ображеного (Васильч.)]. Изображённый - зображений, змальований, намальований, вималюваний, уданий. -ться - зображатися, зобразитися, малюватися и змальовуватися, змалюватися, бути зображеним, змальованим, намальованим. [На його блідому виду (лице) малювався безмір муки (Коцюб.)].

* * *

несов.; сов. - изобраз`ить

1) зобража́ти и зобра́жувати, зобра́зити, -ра́жу, -ра́зиш; (красками, словами) змальо́вувати, -льо́вую, -льо́вуєш, змалюва́ти, малюва́ти, намалюва́ти и мног. понамальо́вувати; (в литературе, на сцене) виво́дити, ви́вести, пока́зувати, показа́ти, -кажу́, -ка́жеш; (представлять, разрисовывать кого-что-л.) розмальо́вувати, розмалюва́ти и мног. порозмальо́вувати

2) (несов. выдавать себя за кого-что-л.) удава́ти (удаю́, удає́ш)

3) (выражать, обнаруживать) зобража́ти и зобра́жувати, зобра́зити, виража́ти, ви́разити, -ражу, -разиш; диал. виобража́ти, ви́образити

изувечить збезвічувати, збезвічити, обезвічувати, обезвічити, зувічувати, зувічити (Кот.), скалічувати, скалічити кого. [Не лізь, бо я тебе геть збезвічу (Херсонщ.). Дуже лютий був… безневинно чоловіка було обезвічить (Основа)]. Изувеченный - збезвічений, обезвічений, скалічений, скалічілий, зувічений, увічений. [А які, було, сердешні козаки лежать у степу або в лісі, увічені та поранені! (Стор.). Андрій здіймав скалічену руку (Коцюб.)].

* * *

несов.; сов. - изув`ечить

искалечить калічити, скалічити, покалічити, нівечити, знівечити, понівечити, обезвічити, (о многих) поскалічувати, понівечити познівечувати кого, що. [Андрій скалічив руку (Коцюб.). Він у кущах ноги покалічив (Рудч.). Десять літ неволі знівечили, убили мою віру і надію (Шевч.). Його ще змалку обезвічено (Мова)]. Искалеченный - (с)калічений, покалічений, знівечений, обезвічений. [Підняв руки калічені до святого Бога (Шевч.)]. Всё -ное - каліч (-чи).

* * *

несов.; сов. - искал`ечить

кликнуть

1) кликати, кликнути кого, гукати, гукнути кого и на кого. [Кличе її та цілує (Шевч.). Маланка почала гукати Андрія (Коцюб.). Гукну на людей, будемо двері ламати (Васильч.)]. -нуть клич - вселюдно гукнути, вселюдним кликом кликнути, покликнути, обвістити (всіх);

2) (взывать) гукати, волати. [І ось я стукаю до брами, і знов гукаю: «відчини!» (Вороний)];

3) (прозывать) дражнити кого. [То тільки собак дражнять рудими (Н.-Лев.)]. Кликанный - кликаний.

* * *

несов.; сов. - кл`икнуть

1) (кого-что - звать, призывать) кликати, кли́кнути (кого-що); (кричать, подзывая) гука́ти, гукну́ти и усилит. гукону́ти (кого-що, на кого-що)

2) (несов.: называть, именовать) зва́ти (зву, звеш и зову́, зове́ш), кли́кати, іменува́ти

3) ( кричать - о птицах) крича́ти, кри́кнути; (несов.: о лебедях) яча́ти; (несов.: о гусях) ґелґота́ти, ґелґоті́ти

4) (несов.: неистово кричать, голосить) диал. кли́кати; голоси́ти

ласкавий, пест(л)ивий, (кроткий, нежный) лагідний, (благосклонный) прихильний, (приветливый, радушный) привітний, приязний. [Андрій застав Маланку покірливу й ласкаву (Коцюб.). Нічко зоряна, ясна, тихо-пестлива! (Черняв.). Надвечірнє сонце кидало на нього своє лагідне, привітне проміння (Крим.). В серці його ворушиться тихе, приязне кохання (Коцюб.)]. -вый к кому, с кем - ласкавий (привітний, приязний) до кого, з ким. [Він і до людей привітний та ласкавий (Н.-Лев.). Цей собака тільки до вас ласкавий (Звин.)]. -вое слово - ласкаве (прихильне, приязне) слово. [Там найдете щире серце і слово ласкаве (Шевч.). Виріс без прихильного слова (Крим.)]. -вая улыбка - ласкава (привітна) посмішка. -вая рука - ласкава (лагідна) рука. -вый приём - привітне (приязне) приймання (прийняття), ласкаве вітання. -вое теля двух маток сосёт - ласкаве телятко дві матки ссе.

* * *

взлелеивать, взлелеять (холить) кохати, скохати, викохувати, викохати (о мн. повикохувати), плекати, виплекати, (вскормить) годувати, згодувати, (нежить, ласкать), пестити, випестити, пестувати, випестувати, голубити, зголубити, милувати; (убаюкивать) леліяти (зап. леліти), злеліяти. [Викохала свою дівочу красу (Н.-Лев.). Соціялізм, - така наука, яку викохали розумні й до робітників прихильні люди (Єфр.). Пести мене, моя нене, як малу дитину (Куліш). Я був син-одинець; мене дуже пестували (Крим.). Було тобі знати: вороним конем їздити, хлопця собі зголубити (Гол. I). Я вам кажу, ми згодували буйство, руїну краю (Куліш). Мати сина леліяла, потіхи ся надіяла (Гол. I). Мала собі сина єдиного, змалку леліла, у найми не пускала (Метл.)]. -ять надежду, мечту, мысль и т. п. - пестити, голубити, плекати, кохати, леліяти, живити (надію, мрію, думку и т. п.), (поэт.) гріти в серці надію, мрію. [Пестив він мрію про щастя (Коцюб.). Голублячи такі думки в серці (Мирний). Люблю я власну мрію, що там у серденьку на дні відмалечку лелію (Франко). Андрій плекав таємну надію, що все минеться (Коцюб.)]. Взлелеять мечтою, в мечтах - вимріяти що. Лелеянный, лелеемый - пещений, плеканий, голублений, коханий, (убаюкиваемый) леліяний. [Рій згадок викликав у пам'яті колись пещені надії (Коцюб.). Облишив він свої голублені заміри (М. Грінч.). Ой косо, косо кохана! Сім літ я тебе кохала (Метл.). Співець без надії - леліяний смутком, іду одинокий (Пачов.)]. Взлелеянный - викоханий, випещений, виплеканий, зголублений, злеліяний. [Викохана ідея (Н.-Лев.). Виплекане звірятко (Коцюб.)]. -ный в мечтах - вимріяний. [В голові пробіг давно вимріяний образ: тиха ніч, шепотіння сосон (Корол.)]. -ться - кохатися, викохуватися, викохатися, пеститися, випеститися, плекатися, виплекатися, голубитися, (убаюкиваться) леліятися; бути викоханим, випещеним, виплеканим, злеліяним. [Кохалась у батенька, як утя на воді (Слов'яносербщ.). Я виросла, викохалась у білих палатах (Шевч.)].

* * *