-
1 автобім
техн. автоби́м -
2 автобіжня
техн. автодро́м -
3 автобиография
автобіографія, саможиттєпис. -ический - автобіографічний, саможиттєписний.* * *автобіогра́фія -
4 автобиограф
автобіо́граф -
5 автобиографизм
автобіографі́зм, -у, самобіографі́зм, -у, саможиттєписа́ння -
6 автобиографический
автобіографі́чний -
7 автобиографично-мемуарный
автобіографі́чно-мемуа́рний -
8 автобиографичность
автобіографі́чність, -ності -
9 автобиографичный
автобіографі́чний -
10 автобим
техн.автобі́м, -му -
11 автодром
техн.автодро́м, -му, автобіжня́ -
12 автобим
техн.автобі́м, -му -
13 автодром
техн.автодро́м, -му, автобіжня́ -
14 досье
спец.досье́ (нескл., с.), автобіогра́фія -
15 замечать
заметить1) (делать метки на ч.-л. и перен.) закарбовувати, закарбувати що, класти, покласти карб на чім, (сов.) закмітити, (отмечать) нотувати, занотовувати, занотувати що, (помечать) значити, позначити що. [Неписьменні люди закарбовують на палічці хрещиками або карбами, скільки і чого кому продано (Єфр.). Позначив диню, щоб хлопці не зірвали. Закміть у голові собі. Як художник - нотує й записує він, часто несвідомо, всі життьові з'явища «як матеріял» (Єфр.)];2) (примечать, подмечать) помічати, помітити, при[за]мічати, при[за]мітити, прикмічати, прикмітити, кмітувати, кмітити (кметити), покмітити, у(к)мічати, у(к)мітити, (наблюдать) (с)постерегати, (с)постерегти, зауважати, зауважити, уважати, уважити; (видеть) бачити, побачити, убачати, убачити, добачати, добачити, за(в)бачати, за(в)бачити, доглянути, догледітися, (распознать) угадати. [Крадуть з-під носа, а він не помічає (Звин.). Уже давно я мовчки помічаю: захмарює нудьга твоє чоло (Грінч.). Як се він не примітив такої гарної дівчини? (Коцюб.). Люди укмічали, що погане діється в їх у хаті (Н.-Лев.). Я й не вкмітив, як він увійшов (Сл. Гр.). Постерегав він, що в його в серці ворушиться кохання (Коцюб.). І пішов собі, наче він не завважив і не чув слова її благащого (М. Вовч.). Довго сиділа у садку, не вгадала, як і зіроньки поховались (Полтавщ.). Вбачаю - марніє та й марніє Парася моя (М. Вовч.). Доглянули мене собачі діти (жандарі), пустилися навздогін (Франко). Зо мною зустрінуться, мов не добачають (Шевч.)]. -тить за кем что - доглянути що, підзорити, пристрітити кого. [Чи мене коли хто підзорив, що я чуже вкрав? (Бердянськ. п.)]. Дать -тить кому - дати навзнаки кому. [А як звістки ми будем подавати, щоб ворогам не дати навзнаки? (Грінч.)]. И не -чает кто - і не в замітку кому, невмітно, невкміту кому. [Сього невмітно мені, щоб таке було в його рало (Сл. Гр.)]. Сам того не -чая - не в замітку собі. [Отак, не в замітку собі, він дійшов до млина (Звин.)]. И не -чать, и не -тить как - і не зчуватися, і не зчутися, як; і не зогле[я]дітися, як. А сама і не зчувається, як сльози старе її обличчя росять (М. Вовч.)];3) (отмечать) зауважати, зауважити, зазначати, зазначити, запримічати, запримітити що. [Зауважу, що в обох циклах віршів немає нічогісінько автобіографічною (Крим.)]. Следует -тить - треба (или варто) сказати, зауважити, зазначити, запримітити;4) (поставить на вид кому) зауважати, зауважити кому. [Я йому зауважив, що так робити не годиться (Київ)]. Замеченный - закарбований, позначений, помічений, покмічений, постережений, зауважений и т. д. -ный в чём дурном - підзорений, (пров.) пристрічений. Он ни в чём дурном не -чен - за ним нічого негарного не помічено, немає; (пров.) він не пристрічений.* * *несов.; сов. - зам`етить1) ( воспринимать зрением) поміча́ти, помі́тити, -мі́чу, -мі́тиш; ( примечать) приміча́ти, примі́тити, запримі́тити сов., підстеріга́ти, підстерегти́, -режу́, -реже́ш; ( видеть) забача́ти, заба́чити, сов. угляді́ти, -джу, -диш, угле́діти; (сов.: досмотреть) додиви́тися, -дивлю́ся, -ди́вишся; (сов.: о людях со слабым зрением) ви́сліпати; (преим. с отрицанием) добача́ти, доба́чити; (подмечать, наблюдать) спостеріга́ти, спостерегти́, -режу́, -режеш, заува́жувати, -жую, -жуєш, заува́жити, завва́жувати, завва́житидать \замечать тить — да́ти зрозумі́ти; ( намекнуть) натякну́ти
\замечать тьте — в знач. вводн. сл. візьмі́ть до ува́ги, заува́жте
2) ( воспринимать слухом) чу́ти, почу́ти3) ( запоминать) запам'ято́вувати, запам'ята́ти; ( ставить в счёт кому-л) карбува́ти и закарбо́вувати, -бо́вую, -бо́вуєш, закарбува́ти4) ( делать метку) поміча́ти, помі́тити5) (высказываться по поводу чего-л.) заува́жувати, заува́жити, завва́жувати, завва́жити, зазнача́ти, зазначи́ти, -значу́, -значиш и зазна́чити, -зна́чу, -зна́чиш
См. также в других словарях:
автоб. — автоб. автобус автобусный авто, транспорт Словарь: Новый словарь сокращений русского языка, М.: ЭТС, 1995. автоб. автобиогр. автобиография автобиографический автоб. Словарь: Новый словарь сокращений русского языка, М.: ЭТС, 1995. автобиогр … Словарь сокращений и аббревиатур
автобіограф — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
автобіографічний — прикметник … Орфографічний словник української мови
автобіографічність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
автобіографічно-мемуарний — прикметник … Орфографічний словник української мови
автобіографія — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
автобіограф — а, ч. Автор автобіографії … Український тлумачний словник
автобіографічність — ності, ж. Абстр. ім. до автобіографічний … Український тлумачний словник
автоб. — автобиографический автобиография автобусный автобус … Словарь сокращений русского языка
автобіографізм — а, ч. Ототожнення письменником героя свого твору, його долі з власною особистістю та біографією … Український тлумачний словник
автобіографічний — а, е. Пов язаний із чиїм небудь життям … Український тлумачний словник