авангарду

1. n

1) запас, резерв

2) звич. pl економічні запаси (ресурси)

3) фін. резервний фонд

4) тж pl військ. запас, резерв; другий ешелон

5) військ. ядро, головні сили (авангарду)

6) заповідник

7) спорт. запасний гравець

8) застереження, умова

9) стриманість

10) обережність; потайність

11) замовчування

12) ком. резервована ціна, найнижча початкова ціна (тж reserve price)

13) умовне присудження нагороди (на виставці тварин)

2. adj

запасний, резервний

3. v

1) відкладати, запасати

2) зберігати, приберігати; заощаджувати

3) військ. резервувати, залишати в резерві

4) відкладати (на майбутнє); переносити (на більш віддалений час)

5) призначати

6) бронювати, замовляти заздалегідь, резервувати

7) юр. зберігати за собою, резервувати (право тощо)

* * *

1) запас, резерв; pl економічні запаси, ресурси; eк. резервний фонд

2) вiйcьк. часто pl запас, резерв; другий ешелон; резервіст; той, хто знаходиться в запасі

3) вiйcьк. ядро, головні сили ( авангарду)

4) cпopт. запасний гравець

5) заповідник

6) застереження

7) стриманість; скритність, потайність; обережність

8) умовчання

9) кoм. резервована ціна, нижча відправна ціна ( reserve price)

10) умовне присудження нагороди ( на виставці тварин)

1) відкладати, запасати; зберігати, приберігати, заощаджувати; вiйcьк. резервувати, залишати в резерві

2) відкладати ( на майбутнє); переносити ( на більш віддалений час)

3) призначати

4) резервувати, бронювати, замовляти заздалегідь; юp. зберігати за собою, резервувати ( право)

в стилі "оп", "оп-арт", авангарду

1) вiйcьк. операція

2) мeд. операція

в стилі "оп", "оп-арт", авангарду

1) вiйcьк. операція

2) мeд. операція

1) запас, резерв; pl економічні запаси, ресурси; eк. резервний фонд

2) вiйcьк. часто pl запас, резерв; другий ешелон; резервіст; той, хто знаходиться в запасі

3) вiйcьк. ядро, головні сили ( авангарду)

4) cпopт. запасний гравець

5) заповідник

6) застереження

7) стриманість; скритність, потайність; обережність

8) умовчання

9) кoм. резервована ціна, нижча відправна ціна ( reserve price)

10) умовне присудження нагороди ( на виставці тварин)

1) відкладати, запасати; зберігати, приберігати, заощаджувати; вiйcьк. резервувати, залишати в резерві

2) відкладати ( на майбутнє); переносити ( на більш віддалений час)

3) призначати

4) резервувати, бронювати, замовляти заздалегідь; юp. зберігати за собою, резервувати ( право)

1. провідна ланка, керівництво (руху тощо)

2. авангард

- interaction of the vanguard and the masses взаємодія авангарду і мас

- to be in the vanguard of a movement бути в перших рядах руху

"МИСТЕЦТВО ДЛЯ МИСТЕЦТВА" - свого роду троп, що, починаючи з доби пізнього романтизму (передовсім франц.), означає граничну ізоляцію художньої діяльності від довколишньої дійсності, герметизацію художнього твору від цієї дійсності і як необхідний наслідок такого статусу мистецької діяльності - мистецьке зосередження на її суто формальних, технічних, підкреслено іманентних проблемах. Історично "М.д.м." виникає як естетичний епілог європейського романтизму з його радикальною емансипацією від жорсткого прагматизму тогочасної цивілізації. Відповідним чином назва "М.д. м." за своїм походженням спочатку означала певну суму суто літературних явищ - франц., а потім рос. красного письменства. Естетичного розголосу у той період набула суто теоретична рефлексія на саму можливість радикальної артистичної ізоляції, її конкретних художніх наслідків. Така рефлексія, поряд з полемічними надуживаннями прихильників "М.д.м.", мала важливе значення для розуміння подальших мистецьких маршрутів Європи. Суперечки довкола "М.д.м." необхідним чином повертали мистецьку зіницю всіх її орієнтацій і вподобань до проблеми самої онтології художнього твору і відповідно наближали мистецькі революції поч. XX ст. Дедалі нові й новітні художні напрями, від імпресіонізму до авангарду й постмодернізму, містять у собі той чи той відгомін пізньоромантичного пафосу "М.д.м.", своєрідно перетворений у практиці цих напрямів, у самій субстанції їхньої образності. Певне значення постулати "М.д.м." мали і для становлення мистецтвознавства і літературознавства сучасного типу з їхнім гострим аналітичним інтересом до художньої форми, до її генези, функції, еволюції, а також для художньої критики - для зростання її фахової культури, вивільнення від публіцистичної риторики. Особливу долю спадщина і гасла "М.д.м." мали в Росії та Україні наприк. XIX - на поч. XX ст. - для емансипації місцевого художнього процесу від тотального упокорення поточній суспільній проблематиці, яка віддавна претендувала на панівну роль провідної семантики у тому процесі. Повернення рос. "срібного віку" до "М.д.м.", так само як і навернення до нього генерації часопису "У країнська хата", засвідчують немалий, хай і прихований вплив тієї спадщини і тих гасел у національній культурі поч. XX ст. Характерно, що затим, після утвердження тоталітарного режиму з його брутальною у своїй одвертості орієнтацією на утилітарно-пропагандивне псевдомистецтво, офіційна естетика всі свої побудови розпочинала з ритуальної "полеміки" з "М.д.м." як свого роду світоглядним алгоритмом усіх подальших різновидів артистичного "самостійництва". Ця "полеміка", серед іншого, викреслила із мистецької пам'яті доволі своєрідне явище т. зв. "комуністичного М.д.м." у радянському авангарді 1920-х рр., тобто спробу до інституалізації художницького "самостійництва" у тогочасному радянському суспільстві.

МІФ (грецьк. μύσος - переказ) - 1) Оповіді про богів, духів, героїв, про надприродні сили, предків і першолюдей, які брали участь у створенні Землі і Всесвіту, взагалі їхніх як природних, так і людських складників. 2) Ідеологічний продукт давніх уявлень про довколишній світ, особливе похідне від духовних зусиль первісних людських колективів пояснити його генезу, структуру і подальшу долю. М. - система узагальнень первісного людського досвіду в його намаганнях виявити основоположності світобудови, людського і природного начал у ній, узагальнень, які, на відміну від пізніших наукових абстракцій, мають підкреслено конкретно-чуттєвий, антропоморфний характер. Ці узагальнення на перших стадіях людської культури постають як обов'язкові для всіх членів первісного колективу; їхня нормативність здійснюється через прийняту в тому колективі обрядовість, суму певних ритуалів. Первісний світ породжував і зберігав узагальнення такого типу у вигляді певних живих істот, що у них суто людські характеристики, біологічні та інтелектуальні, поєднуються з природними силами і стихіями. Міфічні образи мають тривку структуру, канонічну для колективу, що їх він витворив, чіткий набір певних ознак і рис, які впродовж тисячоліть зберігаються-поновлюються у відповідній колективній пам'яті. Надзвичайна тривкість усіх міфологічних структур - від постійних сюжетів до постійних тропів у наративному відтворенні цих сюжетів - зумовлена їхньою високою інформаційною функцією у первісних колективах, адже у них уся сума людського досвіду зосереджувалася саме в М., які відповідно і визначали поведінку та мислення архаїчної людини у повному їх обсязі. Саме міфологічні уявлення-узагальнення, накладені всією своєю нормативно-інформаційною масою на архаїчну свідомість, і визначали її орієнтацію у світі. Архаїка витворила величезну суму різноструктурних, але надзвичайно розвинутих міфологічних систем різних етносів і регіонів. З подальшим розвитком людської культури із первісної синкретичної міфологічної маси поступово виокремлюються релігія, мистецтво, література, наука і т.д. Емансипуючись від М., ці галузі культури на всіх стадіях свого становлення зберігають певні міфологічні релікти - аж до наших днів. Релігія у своєму розгортанні від давнього політеїзму до всіх версій пізнішого монотеїзму постає як особливе перетворення М., як його світоглядна та інституційна адаптація до пізніших стадій людської історії. Мистецтва словесні та пластичні так само зберігають виразний та очевидний генетичний зв'язок зі стихією міфологічного мислення, їхній головний будівельний засіб - художній образ - за багатьма своїми структурно-комунікативними засобами уявляється, по суті, сучасним інобуттям М. Не випадково певні течії і напрями у мистецтві Нового часу, від романтизму до символізму й авангарду, одверто тяжіють у тій чи тій художній формі до естетичного поновлення М. Попри ту обставину, що сучасна наука, здавалося б, давно дистанціювалася від М., вона на певних своїх ділянках, як гуманітарних, так і природничих, незрідка впадає у своєрідну міфологізацію своїх проблем і предметів. Щонайчастіше фізика, скажімо, виказує інтерес до деяких архаїчних сюжетів давньої космології, а ціла шерега видатних філософів, істориків і соціологів, від Маркса і Ніцше до Тойнбі і Гайдеггера, свої зовні об'єктивні наукові побудови парадоксально поєднують з міфотворчістю різної інтенсивності Н. овітня цивілізація, яка змобілізувала величезні людські маси в індустріальні та політичні колективи, тим самим поновила й міфологічні інтенції різних штибів. Зокрема, виникають М. політичні (див. Сорель), М. масової культури, ритуалізації яких вельми сприяють технічні засоби масової комунікації.

ПОСТМОДЕРНІЗМ - термін для позначення ідеології мистецтва, що почало формуватися в 60 - 70-ті рр. XX ст. під впливом кризових явищ, притаманних авангардизмові того періоду. П. у мистецтві знаменував насамперед відмову від меж стилістичної жанрової визначеності, поєднання матеріалу гетерогенних культурних традицій, синтез "високого" і "вульгарного", визнання рівноправності усіх напрямів. З часом П. набував рис загальнокультурного явища, оскільки його ідеї знаходили прибічників у найрізноманітніших сферах культури. Перша спроба застосувати поняття П. до характеристики філософії належить Ліотару ("Постмодерний стан", 1979) А. ле вона не стала успішною, оскільки супроводжувалася низкою неузгодженостей, насамперед історико-філософських Я. кщо в мистецтві П., як правило, означає відштовхування від традицій художнього авангарду, котрий має досить чіткі хронологічні межі, то в філософії так і не вдалося дійти згоди стосовно того, що розуміти під "модерном", "епохою модерну" Н. апр., Вельш налічує принаймні шість варіантів розуміння цього поняття сучасними філософами. Така невизначеність призводить до неефективності поняття П., оскільки префікс "пост-" містить неоднозначні хронологічні імплікації. Зрештою, певна некоректність поняття "філософський П." (постмодерн) була визнана самим Ліотаром у працях кінця 80-х рр. XX ст. Для позначення плюралістичних орієнтацій сучасної філософії більш придатним є термін "постструктуралізм", котрий часто вживається як синонім філософського П.