-
1 клятьба
жcurse, imprecation, malediction, damnation; swearing -
2 клятьба
-и, диал.; = кляття́1) ( выражение осуждения) прокля́тие2) ( торжественное уверение) кля́тва, прися́га -
3 клятьба
kl'at'baж. -
4 Клятьба
см. Клятва 2 и 3. -
5 клятьба
праклён -
6 праклён
клятьбаклятьбупроклінпрокляття -
7 праклён
клятьбаклятьбупроклінпрокляття -
8 клятва
1) в чём, чего, чем (присяга, обет) - клятьба, присяга, (клятвенное уверение) присягання, заприсягання на що, чого, чим. [Як я порушу цю клятьбу, то хай мені оберне назад в'язи (Звин.). Як зрадництво я бачити могла, у присяганнях вірного кохання? (Грінч.). Вона не хтіла вірити заприсяганням хлопчаковим (Крим.)]. Давать, дать -ву - давати, дати присягу (клятьбу), присягати(ся), присягнути(ся), заприсягати(ся), заприсягти(ся) и заприсягнути(ся), клястися, поклястися, заклинатися, заклястися; срвн. Клясться 1 и Поклясться. [Дати велику присягу, що в світі ніхто не почує невільничих співів моїх (Л. Укр.). Дали один перед другим клятьбу (Звин.). Заприсягну, якщо ви віри не ймете! (Крим.)]. Обязать -вою - заприсягти кого; обязанный -вою - заприсягнений. Нарушать нарушить -ву - ламати (зап. ломити), зламати, поламати присягу, клятьбу. [Такої присяги ніхто не зламає (Грінч.). Пани не раз ломили свою клятьбу (Павлик)]. Остаться верным -ве, сдержать -ву - додержати присяги (клятьби), справдити присягу (клятьбу). Отпереться от чего с -вой (божбой) - відклястися, відприсягтися (від) чого. Скреплённый -вой - см. Клятвенный. Ложная -ва - неправдива (фальшива) присяга (клятьба), кривоприсяга. [Боялись розливу крови і татар, і диби, і кривоприсяги (Л. Укр.)];2) (божба) присягання, божіння;3) (проклятье) клятьба, кляття, прокляття, проклін и прокльон (- льону); срвн. Проклятие 2;4) церк. - см. Анафема и Проклятие 2.* * *1) клятьба́; ( клятвенное уверение) заприсягання, присяга́ння, прися́га2) (проклятие) прокля́ття, клятьба́, проклі́н, -кльо́ну, прокльо́н; диал. кляття́ -
9 проклятие
1) прокляття, кляття, клятьба, проклін (-кльону). [Нехай ляже прокляття на йому (Неч.-Лев.). Ой згадай про мене, здійми кляття з мене (Гатц.). Клятьба неправа звернеться на вас (Л. Укр.). Батькова та матчина молитва із моря виймає, а проклія у калюжі топить (Номис). Знай: спадщини тобі я ввік не відпишу, а те, то я сказав, прокльоном завершу (Самійл.)];2) церк. - см. Анафема. Наложить на кого -тие - накласти клятьбу (анафему) на кого. Предать кого -тию - виклясти кого, клятьбу виректи кому. Преданный -ти кем - виклятий від кого;3) (брань) проклін и прокльон (-льону), кльон (-ну). [Отут-то було плачу та прокльонів (Свидн.). Її кльони й прокльони (Мирн.)]. Слать -тия кому, осыпать -тиями кого - слати прокльони кому, кидати прокльони, прокльонами на кого.* * *1) прокляття́; ( брань) проклі́н, клятьба́, диал. кляття́2) в знач. межд. прокля́ття, [а, ] все зле та лихе́ -
10 кляття
см. клятьба -
11 анафема
1) анатема, церковна клятьба;2) (бранное слово) анахтема. Преданный -ме - клятований, виклятий. -ский - анахтемський, гаспидський.* * *церк.ана́фема, ана́тема, ана́хтема -
12 заклятие
закляття, заклин (-ну), клятьба; срвн. Заклинание. [Закопав і поклав на гроші клятьбу, щоб ніхто не взяв].* * *закля́ття и закляття́; ( заклинание) заклина́ння, закли́н, -у; зарі́к, -ро́ку, заро́к, -у -
13 ложный
I. 1) (о постели) ліжковий;2) (о ложе ружья) прикладовий. Срв. Ложевой 1.II. Ложный - неправдивий, неправий, фальшивий, кривий, (грубо) бреханий, (лживый) брехливий, облудний, (ошибочный) хибний, помилковий. [На твоїм олтарі неправдивим богам чужоземці вогонь запалили (Л. Укр.). Раціоналізм визнає незрозумілі явища за нереальні, за неправдиві (Крим.). Фальшива трагедія (Куліш). Щирість брехана приваблює вас (Самійл.)]. -ный взгляд на вещи - неправий (хибний, помилковий) погляд (-ду) на речі. - ный донос - неправдива (грубее брехлива) доказка, (клевета) наклеп (-ну). -ный камень - фальшивий камінь (-меня), роблений самоцвіт (-ту). -ный классицизм - псевдокласицизм (- му). -ная клятва, присяга - крива (фальшива) присяга (клятьба), кривоприсяга. -ный кристалл - фальшивий кристал (-лу). -ное обвинение - неправдиве обвинувачення. -ное обещание - неправдива, неправдомовна (грубо брехлива) обіцянка. -ный ответ - неправдива відповідь (-ди). -ное положение - фальшиве, непевне становище. -ный поступок - фальшивий, облудний учинок (-нку). -ный путь - хибна дорога, хибна путь (- ті), (неверный) непевна путь. -ное самолюбие - фальшива амбіція. -ный свидетель - неправдивий (фальшивий) свідок (-дка), кривосвідок. -ное свидетельское показание - фальшиве свідоцтво, неправдиве (неправе) свідчення, кривосвідчення. [Неправим свідченням себе він думав обрятувати (Грінч.)]. Давать -ное показание - кривосвідчити. -ный слух - неправдива, видумана (грубо брехлива) чутка. -ное солнце, -ная луна - фальшиве (несправжнє) сонце, фальшивий (несправжній) місяць (-ця). -ный способ - фальшивий спосіб (-собу). [Перстінь, фальшивим способом вироблений (Гнід.)]. -ный стыд - фальшивий сором (-му). -ное суждение о ком, о чём - неправе мірковання про кого, про що. -ная тревога - фальшива тривога. -ное учение - неправдива (неправа, облудна) наука; срвн. Лжеучение. -ный шаг - непевний (хибний) крок. [Через один непевний крок загинула вся справа. (М. Грінч.)]. Сделать -ный шаг - зробити непевний (хибний) крок.* * *2) ( фальшивый) неправди́вий, фальши́вий; (притворный, поддельный) уда́ваний; ( ненастоящий) неспра́вжній, фікти́вний -
14 ненарушимый
непорушний, нерушенний, не рушений ніколи, не(з)рушимий, незламний. [Непорушний спокій (Коцюб.). Наказ його - непорушний закон (Кирил.). Права довічні, нерушенні, незмінні наче зорі (Грінч.). Серед не рушеної ніколи тиші пролинув якийсь звук (Грінч.). Дай мені поруку певну, незрушиму (Франко)]. -мая клятва - нерушима (незламна) клятьба (присяга).* * *непору́шний; (о слове, клятве) незла́мний; ( нерушимый) неруши́мий -
15 klątwa
[кльõтва]fклятва, клятьба -
16 харғав
лайка, кляття, клятьба, прокляття О. -
17 харғыш
лайка, кляття, клятьба; харғыш эт- лаяти, ганьбити, клясти, проклинати О, К.
См. также в других словарях:
клятьба — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
КЛЯТЬБА — Клять клятьбу. Дон. То же, что класть клятву (КЛЯТВА). СДГ 2, 63 … Большой словарь русских поговорок
клятьба — и/, ж. 1) Осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, побажанням; прокляття. 2) Те саме, що присяга … Український тлумачний словник
КЛЯСТЬ — кого, кляти церк. проклинать, анафемить; ругать, бранить; желать кому зла, ненавидеть кого. Он его в душе клянет. Не кляни постылого приберет Бог милого! Просил святого: дошло до слова, просить клятова! беса. Клятой, упрямый, отбойный от рук. ся … Толковый словарь Даля
РОТИТЬ — что, кого, вологод. (от рот?) бранить, ругать, клясть, проклинать. ся, божиться, клясться, заклинаться; слово церк., ·стар. и поныне вост. и особ. сев. Роченье ср. рота, ротьба жен. божба, клятва, клятьба; рота, особ. заклинанья, вроде: отсохни… … Толковый словарь Даля
кляття — я/, с., діал. Клятьба … Український тлумачний словник
прокляття — I (осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, побажанням), проклі[ьо]н, клятьба, закляття, заклинання; анат[ф]ема, анахтема (прокляття з відлученням від церкви) II ▶ див. лайка 1), осуд I … Словник синонімів української мови
кляття — іменник середнього роду клятьба діал … Орфографічний словник української мови