«мартин»

1) см. Наседка;

2) зоол. Coloeus (Corvus) monedula Briss. - галка, ум. галочка, галонька, соб. галич (-чи);

3) Larus fuscus L. - мартин чорний.

* * *

1) ( наседка) диал. кво́чка

2) орн. га́лка

1) (в строю) командувати. [Сами кільки солдат воюються, а тих, що командують, і нема (Рудч.)];

2) -вать, скомандовать что - командувати, скомандувати, наказувати, наказати що кому, веліти, звеліти, давати, дати команду кому на що, до чого. [Поставив кашовар закуску, - отаман командує випивку (Мартин.)];

3) (чем) командувати чим, мати в команді, мати під началом що. [Батько його полком командував (Ніков.)]. -ть полком (быть полковником) - полковникувати (-кую);

4) (предводительствовать) отаманувати, гетьманувати, гетьманити, порядкувати, правувати над ким, ким, перед вести. [І ними Тул гетьманить (Куліш). Вони його слухають, а він їми порядкує (Звиног.). Подає голос, правує козаками (Н.-Лев.)];

5) (распоряжаться, хозяйничать) командувати, верховодити, отаманувати, правувати ким, чим, у чому, над ким, орудувати ким. [Отаманує наша панночка над дівчатами, виганяє на панщину (Квітка). З громади кпили, хлопців били та верховодили в селі (Шевч.)]. -ть волами (шутл.) - волам хвости крутити, начальникувати над телятами. Бесконтрольно -ть - верховодити чим, (образно) мати царство і панство (в чому). Командующий - що командує; (сущ.) командувач. [Командувач другої народньої армії (Пр. Пр.)]. -щий военного округа - командувач військової округи. -ющий морскими силами - командувач морських сил. -щие классы - зверхні класи. -щая верхушка - командна верхівка. Временно -щий - тимчасовий командувач, (стар.) наказний командир. - щая местность, высота - головна місцина, головний шпиль.

* * *

лід (р. льоду, зап. леду, мн. ч. льоди) крига. [По-під льодом геть загуркотіло (Шевч.). Ой не стій на льоду, бо провалишся (Пісня). Тричі крига замерзала, тричі розтавала (Шевч.). Холодний, як крига (Приказка)]. Тонкий лёд - тонкий лід, прильодок (-дку). Лёд бесснежный - голощік (-щоку). [На Дніпрі голощік, - волами не проїдеш, хіба конякою (Золотон.)]. Лёд из слежавшегося снега - натоптень (-тня) (Сл. Гр.). Лёд прибрежный (забережник) - забережень (-жня) [Річка ще не замерзла, а забережні вже є (Міуськ.)]. Лёд на ветвях (при гололедице) - ожеледець (-дця). Лёд искусственный - роблений лід, роблена крига. Лёд наносный - крига нагінна (прибула). Лёд тронулся - крига скресла, лід скрес. [Скоро оце крига скресла, Катря вже й веснянки заспівала (М. Вовч.)]. Лёд ломается, взломался - зламало кригу, тріснула крига. Лёд идёт, пошёл - лід рушає (рушив), крига йде (пішла). Лёд встал на реке - річка замерзла, річка взялася кригою. Покрываться, -крыться -дом - братися (взятися) кригою, (слегка) зашерхати, зашерхнути, (о мн.) позашерхати, (едва) пришерхати, пришерхнути, (о мн.) попришерхати, (без снега) братися (взятися) голощоком; срвн. Замерзать, Обмерзать. [Морозець маленький був, - надворі трохи пришерхло (Лохв.). Земля у цю осінь узялася голощоком (Полт.)]. Окованный льдом - кригою окутий. [І вам слава, сині гори, кригою окуті (Шевч.)]. Лёд тает - крига (лід) тане (розтає). [Крига на Дунаї розтала так, що рушила вже йти (Мартин.). Незабаром у льодовні ввесь лід розтане (Полт.)]. Колоть лёд для ледника - рубати лід для (до) льодовні. Провалиться на льду - провалитися, завалитися, заломитися на льоду. [Серед ставу заломився на тонкім леду (Руданськ.). Ой не ходи по льоду, бо завалишся (Пісня)]. Вода со льдом - вода з льодом. Воды на льду - води на льоду. Бьётся как рыба об лёд - б'ється як риба об лід. Идёт точно по льду - іде як неживий. На языке мёд, а в сердце лёд - на язиці мід, а під язиком лід (Номис). У скупого и в крещенье льду не выпросить - щедрий, - серед зими снігу не випросиш! (Номис). Злоба что лёд, до тепла живёт - і лихе серце на сонці тане. Под кем лёд трещит, а под нами ломится - кому лиха вщерть, а нам з наспою. Схватилась мачеха о пасынке, когда лёд прошёл - згадала баба дівера, що хороший був; згадала баба, як дівувала (Приказки). Надейся на него, как на вешний лёд - покладайся на його, як на торішній сніг. Кататься по льду на коньках - бігати (кататися) по льоду на ковзанах (лижвах). Разбить (сломать) лёд - проломити кригу, зробити перший крок. Страна вечных льдов - країна вічних льодів, пральодів. Льды материковые, пловучие - льоди суходільні, льоди мандрівні.

* * *

лишить кого чего позбавляти, позбавити кого чого, (отнимать) відбирати, відібрати (-беру, -береш) у кого и кому що, (вульг.) рішати, рішити кого чого. [Не позбавляй мене того вінця, що бог мені показує що ночі (Л. Укр.). Сварка та бійка, кого вони не позбавлять веселости! (Франко). Ти пан над життям людським, коли можеш відібрати його в кождій хвилі (Франко). А жінка й діти? адже ти їх усього рішив! (Квітка)]. -шать, -шить жизни кого - позбавляти, позбавити життя кого, вкорочувати, вкоротити віку (життя) кому, заподіювати, заподіяти смерть кому, (сжить со света) зганяти, зігнати кого з світу, (казнить) страчувати, тратити, стратити кого. [Позбавиш життя людину (Коцюб.). Вкоротив йому віку (Неч.-Лев.). Чи-ж я кого з світу зігнав, чи я в кого одняв? (Пісня). Страть свого брата, як він додому прийде (Казка)]. -шать, -шить себя жизни - смерть собі заподіювати, заподіяти, відбирати, відібрати собі життя, вкорочувати, вкоротити собі віку, страчуватися, тратитися, стратитися. [Я сама собі смерть заподію (Тобілев.). І сама страчуся (Франко)]. -шать, -шить здоровья - позбавляти, позбавити здоров'я, виймати, вийняти з кого здоров'я. -шить дара слова, речи - відібрати (відняти) мову кому, знімити, онімити кого, (перен.) замкнути уста, мову кому. [Сам не оглух, других не онімив (Боровик.). Сильне зворушення, гнів відняли їй мову (Коцюб.)]. Паралич -шил его речи - після паралічу відібрало йому мову. Лишать, -шить девственности - см. Невинность 2 (Лишить -ти). [Їхав, мати, козак молоденький, зірвав з мене вінок зелененький (Пісня)]. -шать, -шить зрения - відбирати, відібрати зір (очі) кому, отемнювати, отемнити кого, (ослеплять) сліпити, осліплювати и осліпляти, осліпити, (о мног.) посліпити кого. -шать, -шить рассудка - позбавляти, позбавити розуму кого, відбирати, відібрати розум, (насм.) глузд, пантелик кому, з[о]безглуздити кого. [Який вас обезглуздив кат? (Котл.)]. -шать, -шить силы - позбавляти, позбавити сили кого, вибирати, вибрати з кого силу. -шать, -шить сознания, чувств - позбавляти, позбавити, свідомости, знепритомнювати, знепритомнити кого. -шать покоя - відбирати спокій кому, позбавляти кого спокою, занепокоювати кого. -шать себя удовольствия - позбавляти себе втіхи. -шать, -шить охоты, желания - позбавляти, позбавити кого охоти (бажання) до чого, відбирати, відібрати кому охоту (бажання) до чого, знеохочувати, знеохотити кого до чого. Он -шил меня своей дружбы, благосклонности, своего расположения - він позбавив мене своєї приязні, прихильности, свого прихилля, він відібрав мені свою приязнь, прихильність, своє прихилля. Недостойные поступки -шили его любви и уважения товарищей - негідні вчинки позбавили його товариської любови й пошани. -шить имущества, состояния - позбавити кого добра (майна, маєтности), відібрати майно кому и у кого. -шить наследства - позбавити (не дати) спадку. Судьба -шила его всего - доля відібрала йому все. -шать, -шить хлеба-соли - позбавляти кого хліба-соли, (поэтич.) збавляти кого з хліба-соли. [Близьких сусід з хліба-соли збавляв (Мартин.)]. -шать, -шить куска хлеба - позбавляти, позбавити кого шматка хліба, відбирати, відібрати кому шматок хліба. -шать места, должности - позбавляти кого посади, відбирати кому посаду, звільняти з посади кого. -шать власти, сана - позбавляти влади, сану кого, відбирати владу, сан кому, скидати кого з влади, з сану. -шать кредита - позбавляти кого кредиту, відбирати кредит кому, припиняти боргування кого. -шать, -шить прав - позбавляти, позбавити прав, (прав состояния) громадських прав, (избирательных прав) виборчих прав. -шать, шить слова - позбавляти, позбавити слова кого, відбирати, відібрати голос кому, забороняти, заборонити мову кому, (перен.) умкнути мову кому. [За теє суд його позбавив слова (Л. Укр.)]. -шить чести, человеческого достоинства - позбавити чести, людської гідности, знеславити кого. -шать, -шить свободы - позбавляти позбавити волі, зневолювати, зневоляти, зневолити кого, (о мн.) позневолювати, (перен., связывать) залигувати, залигати, загнуздувати, загнуздати, запетльовувати, запетлювати кого, (арестовывать) ув'язнювати, ув'язнити кого. [Убогого зневоляють (Сл. Гр.). А що? запетльовано тебе? (Запоріжжя). Мене залигали того таки дня і держали під арештом (Новомосковщ.)]. Лишённый - позбавлений. Я -шён возможности - я не маю змоги, мене позбавлено змоги. Это не -шено остроумия - це не без дотепу. Этот слух -шён всякого основания - ця поголоска цілком безпідставна, не має для себе жадної підстави. -шённый избирательных прав - позбавлений виборчих прав; срв. Лишенец. -шённый чести - позбавлений чести, знеславлений. -шённый свободы - позбавлений волі, зневолений, (теснее) ув'язнений.

* * *

несов.; сов. - лиш`ить

улюблениця, люблениця, любимка, (баловница) мазуха, пестуха, пестійка, ласк. любимочка, любочка, пестушка, пестієчка, коханочка. [Гаїнка була його влюблениця (Грінч.). Привіт молодої люблениці (Кониськ.). Я була її любимка (Мартин.). Така мазуха, все-б тільки сиділа згорнувши ручки (Рудч. Казки)]. -мица отца - батькова любимочка, батькова дочка, татова доня. -мица матери - мамина любимочка, мамина доня.

* * *

зоол. (Larus) мартин (-на); (Rterna) крячок (-чка). [В небі крутилися білі мартини і чайки (Н.-Лев.)].

* * *

см. мартышка II

направиться

1) спрямовуватися, спрямуватися, поспрямовуватися; бути спрямовуваним, спрямованим, поспрямовуваним и т. п.; (руководиться) водитися; срв. Направлять. [Вся жизнь старосвітських панів водилася духом церкви (Куліш)]. Корабль -ется по компасу - кораблем кер(м)ують за компасом, кораблем кер(м)ується за компасом. Глаза всех -вились на него - усіх очі (усі очі) обернулися (справилися) на його. Политика партии -ется твёрдой рукой - міцна рука спрямовує партійну політику. Мероприятия правительства -лялись к развитию страны - державні заходи були спрямовані (скеровані) на розвиток країни. Он увидел, что врагом -ется в его сердце кинжал - він побачив, що ворог направляє йому в серце кинджал(а). Бродяга -ется по месту жительства - волоцюгу відпроваджують (відпроваджується) на місце проживання (пробування). Преступник -ется в Нарым - злочинця ви[за]силають (или ви[за]силається) до Нариму. Рабочими -ется селоско-хозяйственный инвентарь к весеннему севу - робітники лагодять сільсько- господарський реманент до весняної сівби. Бритва -ляется - бритву направляють (нагострюють), бритва направляється (нагострюється). Бритва -лена - бритву направлено (нагострено). Бритва -рилась - бритва направилася (нагострилася);

2) (брать направление) прямуватися, попрямуватися, правуватися, правитися, поправуватися, спрямовуватися, спрямуватися, скеровуватися, скеруватися, (о мног.) поспрямовуватися, поскеровуватися; (диал.) напрямлятися, напрямитися куди, до кого, до чого. [До пекла навпростець прямуйся (Котл.). А той правується туди чумак (Мартин.) Я до того дуба правлюся (Харк.). «А куди правитесь?» - «До Київа!» (Сл. Гр.). Народи скерувалися на схід (Шахмат.). Напрямилася в куток до печи (Мирн.). Напрямивсь іти до школи (Н.-Лев.)];

3) (держать путь) простувати, попростувати, прямувати, попрямувати, простати, попростати, керувати, ( диал.) прямцювати, попрямцювати, (образно) стежку гаптувати, шлях-дорогу верстати; срв. Идти 1, Пойти 1. [Куди вони простують? (М. Вовч.). Простували вони до Лубень (Сторож.). Пливе військо, простуючи униз до порогів (Мордовець). Глядів, куди це попростує хлопець (Крим.). Він догадався, що й той туди прямує (Н.-Лев.). Товариство на Січ прямувало (Шевч.). Прямував до старого береста (Коцюб.). Марина була попрямувала до дверей (Крим.). Простали ми в Україну вольними ногами (Шевч.). Сам попростав до хати (Г. Барв.). Знати, куди чайка (лодка) носом керує (Звин.). У ворота прямцює (Свидниц.). Куди прямувати, яким трахтом стежку гаптувати? (Сл. Гр.)]. -ться дорогою - простувати (прямувати), попростувати (попрямувати) шляхом (дорогою). Вы в какую сторону -етесь? - ви в який бік (куди) простуєте (прямуєте)? -ться на огонь - простувати, попростувати на світло. Мы -лись к пристани - ми прямували, попрямували до пристани;

4) (пускаться, устремляться) пускатися, пуститися, подаватися, податися, ударятися, ударитися, (диал.) простягатися, простягтися, хилити, похилити, наставлятися, наставитися, (тяготеть) тягнути и тягти, (пробираться) братися, побратися, (о мног.) попростягатися, понаставлятися куди, до чого, на що. [Пустилися пішки через верх (Франко). Подався стежкою з лісу на шлях (Коцюб.). Подався вниз яром (Франко). Подався додому (Крим.). Знає, куди вдаритися, де чого шукати (Свидниц.). Василь простягся на музики під верби (Н.-Лев.). Селяни-ратаї тягли на Україну (Куліш). Чути, як щось береться в башті по сходах (Куліш). Побралися наливайці до Річиці (Куліш). Побрався Павло додому (М. Вовч.)];

5) (иметь направление, пролегать) слатися, п(р)ослатися, стелитися п(р)остелитися, держати, лежати, йти, впадати, впасти. [Шлях стелився поміж житами (Київщ.). Ця вулиця держить прямо, не кривиться нікуди (Звин.). Куди тая доріженька, куди вона впала: чи в темний луг, чи у поле? (Метл.)];

6) (запасаться) напасатися, напастися, запасатися, запастися, (о мног.) понапасатися, позапасатися. На вас тетрадей не -вишься - на вас зшитків не напасешся (не настарчишся);

7) (вдоволь, сов.) накеруватися, направитися, попокерувати, попоправити (досхочу) и т. п.; срв. Править.

* * *

несов.; сов. - напр`авиться

1) (двигаться в каком-л. направлении) прямувати, -му́ю, -му́єш, попрямува́ти, простува́ти, попростува́ти и диал. попро́стати, направля́тися, напра́витися, -влюся, -вишся; ( идти) іти́ (іду́, іде́ш), піти́ (піду́, пі́деш); ( отправляться) вируша́ти, ви́рушити; (сов.: зашагать) покрокува́ти, -ку́ю, -ку́єш

2) (перен.: устремляться, обращаться к чему-л.) спрямо́вуватися, -мо́вується, спрямува́тися, -му́ється, скеро́вуватися, -ро́вується, скерува́тися, -ру́ється, направля́тися, напра́витися

3) ( налаживаться) нала́годжуватися, -джується, нала́годитися, -диться

4) мат. напрямля́тися, напрями́тися, -ми́ться

5) страд. несов. направля́тися, напрямля́тися; спрямо́вуватися, скеровуватися; справля́тися; направля́тися, наго́стрюватися, -рюється; нала́годжуватися; навертатися, направля́тися; напрямля́тися

нахватать

1) нахапувати, нахапати, нахоплювати (только несов.), (о людях ещё) налапувати, налапати, (о мног.) поналапувати, понахоплювати, поналапувати кого, чого. [Нахапав чужих гусенят за пазуху (Г. Барв.)];

2) см. Нахапывать. Нахватанный -

1) нахапаний, налапаний, понахапуваний, понахоплюваний, поналапуваний;

2) см. Нахапанный. -ться -

1) (стр. з.) нахапуватися, бути нахапуваним, нахапаним, понахапуваним и т. п. [А хіба-ж то їх (суддів) з простолюду нахапано? (Л. Укр.)];

2) (вдоволь) нахапуватися, нахапатися, (о мног.) понахапуватися, понахоплюватися (чого). [Нахапавсь як Мартин мила (Приказка). Нахапавсь самих вершків, а до діла не дійшов (Київщ.)].

* * *

несов.; сов. - нахват`ать

1) неспритно, (неуклюже) незграбно, (диал., вульг.) неоковирно, невковирно, (мешковато: об одежде) бахмато, (о человеке) вайлувато, (непроворно) немоторно, неметко, (неумело) невправно; срв. Ловко. [Трохи незграбно гладив її долонею по білій головці (Л. Укр.)]. Вы всё делаете -ко - ви все робите (у вас все робиться) незграбно (немоторно, невправно). Он -ко танцует - він незграбно танцює; він невправно танцює;

2) (неудобно: о вещи) незручно, не з руки, невигідно, непохватно, (немётко) незамашно, некидко. [Підмости сіна, бо невигідно сидіти (Звин.). Сідайте в крісло, - на тому стільці невигідно вам буде (Київ). Непохватно склав, то й незручно нести (Мирг.)]. -ко сделанный, пошитый - недоладно (не до ладу) зроблений, пошитий. Платье -ко сидит - вбрання лежить негарно (не до ладу, недоладно, неуклюже: незграбно, мешковато: бахмато);

3) (неудобно: о положении и т. п.) ніяково, незручно, негарно, недобре, (диал.) ніяко, яковось, варівко. [Синявський ніяково посміхнувся (Ле). Розмову починає незручно якимись уривками (Грінч.)]. Делается, сделалось -ко - робиться (стає), зробилося (стало) ніяково (незручно, недобре). [Тому й зовсім ніяково стало (Номис). Романові робиться ніяково (Васильч.)]. Он чувствует себя -ко - він себе почуває ніяково (ні в сих, ні в тих), він ніяковіє. Он почувствовал себя, ему стало -ко - йому стало ніяково, він зніяковів. Вы поступили -ко - ви зробили (вчинили) негаразд (недобре, негарно);

4) (неметко) невлучно; невлучливо, невлучко. [І знову невлучно ударив (Київ)];

5) (сказ. безл. предл.) - а) ніяково, незручно, негарно, недобре, (диал.) ніяко, яковось, варівко. [Андрієві було ніяково (Коцюб.). Спочатку було якось варівко: чужа людина, очевидно, трохи псувала настрій (Коцюб.)]. Ему здесь как- то -ко - йому тут якось ніяково (недобре). Ему -ко встречаться с вами - йому ніяково (образно: не видне око) зустрів[ч]атися з вами; б) (не годится, не подобает) не личить, не годиться, не випадає, ніяково, незручно, негарно, недобре, не до ладу, неподоба, (диал.) нечля, ніяко, яковось, (неприлично) непристойно, (зап.) непризвоїто. [Ніяково мені з старцями знатися (Мартин.). Він почував себе ніяково (Полт.). Ні, Марку, ніяко мені матір'ю сидіти (Шевч.). Іскинь, іскинь, бо неподоба, не пристає хустина до лоба (Пісня). Нечля в день коло церкви блукати (Н.-Лев.). Тепер вже мені яковось іти по воду (Кременч.). Якось навіть непризвоїто самій проходжуватися (Л. Укр.)]. Как-то -ко хвалить своих - якось-то не випадає вихваляти своїх (Л. Укр.).

* * *

1) нареч. неспри́тно, невпра́вно; незуга́рно; незгра́бно; незру́чно, невигі́дно; невда́ло, недоте́пно; невлу́чно; невпра́вно; ні́яково и нія́ково, нія́ко; незру́чно

2) (нареч.: нехорошо) недо́бре, негара́зд; ( неудобно) му́лько

3) в знач. сказ., незру́чно; нія́ково; незру́чно

нерухомий, непорушний, (редко) нерушний, неповорушний, недвижний, недвижимий; срв. Неподвижной 2. [Біля столу сиділа нерухома (Грінч.). Берез плакучих нерухомі віти (Л. Укр.). Ліс стояв нерухомий, мов мертвий (Коцюб.). Сидить, як гора кам'яная, нерухомая, в поважному спокою (Васильч.). Довго дивиться в якусь вітрину нерухомий, монолітний (Кирил.). Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам'янілі (Головко). Я прийшов, щоб стати дозором непорушним, незломним, як мур (Терещенко). Якесь опудало стояло за вікном, неначе мертве, непорушне (Н.-Лев.). Мрака непорушна висить у воздусі (Стефаник). Непорушне каміння - емблема довічности, незмінности (Грінч.). Над тихим, нерушним дівчатком (Грінч.). Велетень недвижний (Куліш). Сидить він, скулившись від холоду, недвижний (Франко). До того дочастувалися, що він недвижимий зробився (Мартин.)]. -ная звезда - нерухома (недвижна) зоря. -ное существо - нерухома (неповорушна) істота, недвига; срв. Неподвига. Делаться сделаться -ным - робитися (ставати), зробитися (стати) нерухомим, дерев'яніти, задерев'яніти, (зап.) деревіти, задеревіти; срв. Окоченевать. [Шепти стихають, лиця деревіють (Стефаник)]. Остаться -ным - лишитися непорушним (нерухомим), (образно) прикипіти (на місці); срв. Оцепенеть. [Так і прикипів на місці (М. Вовч.)].

* * *

нерухо́мий; неруши́мий; диал., поэз. недви́жний; ( ничем не нарушаемый) непору́шний, незру́шний; ( медлительный) неру́хливий

I. убогий, бідний, злиденний, нужденний, (ц.-слав.) нищий; см. ещё

II. Нищий. [Все злодії забрали, - тепер я голий і вбогий (Брацл.). Хто вродиться того дня, вмре нищим (Куліш)]. -щий студент - бідний (злиденний) студент, студент-злидар (нуждар) (- ря). -щая братия - жебрущ[ч]і братчики (люди), жебруща братва, жебрущ[ч]е браття, соб. старецтво, старчота, жебрацтво, жеброта, дідова; см. ещё

II. Нищий (Нищие). [Жебрущі люди (Рудан.). Найзлиденніша старчота (Куліш). То ще жеброта з-під плота (Приказка)]. -щий духом - убогий духом, убогодухий, душев[у]богий, нищий душею. [Блаженні вбогі духом (Куліш). Радуйтеся, вбогодухі! (Шевч.). Ученики нетвердії, душеубогі (Шевч.). Не вас мені, сердечних, жаль, сліпці ви, нищії душею (Шевч.)]. -щий умом - бідний (убогий) на розум. Делать, сделать -щим кого - убожити, зубожити, збіднити, зголити, пустити на жебри кого. -щая трава, бот. Clematis vitalba L. - ломиніс (-носу) (звичайний).

II. Нищий, сщ. - старець (р. старця), жебрак (-ка), (реже) жебран (-на) и (редко) жебранник (-ка), прошак (-ка) и (реже) прохач (-ча), дід (р. діда), дідовин (-на), торбань (-ня), торбій (- бія), нищун (-на) (Куліш), (диал.) рахман (-на), лигир (-ря), либець (-бця), ум.-ласк. старчик, ув.-презр. старцюга, (ребёнок -щий) старча (-чати), старченя (-няти); (перен.: бедняк) бідняк, (пренебр.) злидняк (-ка), злидар, нуждар (-ря), злидень (-дня), харпак, голяк (-ка), голодраб, голоколінок (-нка). [«Гей, старченя! Стривай лишень!» - «Я не старець, пане!» (Шевч.). Він старця перебраний тихцем прийшов до мене (Франко). Отсе вам дар, старцюги! (Млака). Простягнута рука жебрака (Рада). Жебран ходить, хліба просить (Чуб. V). Називається жебранник: ходе він собі, жебрає (Мартин.). «Чого так собаки гавкають?» - «Та там прошак прийшов» (Липовеч.). Київські прохачі (Н.-Лев.). Набрав, як дід у торбу (Приказка). Захтів у діда випросить хліба (Приказка). За дідовином, за його сином, тра рано вставати, торби латати (Гол. II). Дайте цьому голоколінку хоч із хліба скоринку (Чуб. V). Поти рахман (старець) плохий, поки собаки не обступлять (Номис). А, сякий-такий, землі хотів харпакам, слободи! (Тесл.)]. Нищая, сщ. - старчиха, жебрачка, прош[х]ачка, баба, ум.-ласк. старчишка; (перен.: беднячка) біднячка, (пренебр.) злиднячка, харпачка. [Прийшла якась старчиха, одріжте скибку хліба (Звин.). Нам самим хліба не стане, як кожній жебрачці давати (Брацл.). Ти нас хочеш поробити черницями, прохачками! (Н.-Лев.). Баба в торбу візьме (так пугают детей) (Номис). Ач який! йому харпачки жалко! (Грінч.)]. Нищие, сщ. - старці (-ців) и (соб.) старецтво, жебраки (-ків) и (соб.) жебрацтво и т. п., (ц.-слав.) нищі (- щих), нищуни (-нів); см. ещё

I. Нищий (-щая братия). [Слухали, як старці співають (Шевч.). Старці для усіх одчиняють пофарбовані двері «ларка» (Сосюра). Голодні жебраки (Самійл.). Оддай нищим, а собі ні з чим (Номис)].

* * *

1) прил. бідний, убо́гий, злиде́нний, нужденний

2) в знач. сущ. ста́рець, -рця, жебра́к, -а; старцю́га, харпа́к, -а, торбо́тряс, торбе́шник; ( бедняк) зли́дар, -я, злидня́к, -а, диал. злиде́нник

нрч. вночі; (ночной порой) нічної доби, нічною добою, нічної пори, (пров.) уніч- порц (Біл.-Нос.); (среди ночи) веред (реже посеред) ночи; (до окончания ночи) за ночи, поки ніч. [Ні вдень йому спокою, ні вночі (Грінч.). Його збудили вночі (Коцюб.). (Один козак) нічною добою неначе нудьгує, неначе сумує (Грінч.). Очі йому аж світяться, наче серед ночи у вовка (Кониськ.). Ми-б полетіли до неньки, хоч посеред ночи (Мартин.). Ще за ночи й на море! (Куліш)].

* * *

причмокнуть прицмокувати, прицмокнути, підцмакувати, підцмакнути. [Ото смачна! - промовив Масюк, випивши чарку і прицмокуючи (Неч.-Лев.). А дядько так уже не зна що й робить, - тільки плечима сова та підцмакує (Мартин.)].

* * *

несов.; сов. - причм`окнуть

пил (-лу, мн. пили, ум. пилок, пилочок), порох (-ху, мн. порохи, ум. порошок); (в воздухе) курява, курево и куряво, кура, копіт(ь) (-поту и -тю), кіпоть (-птю), кіптяга, кушпела. [І в пилу на шляху діямант він найшов (Самійл.). Не пили пилили, не тумани вставали, як з города Озова, в тяжкої неволі три брати втікали (Мартин.). Сухий, гарячий, весь у поросі день вже гас за вікном (Коцюб.). Малі босі ноженята підкидали порох - три рази в один бік, три рази в другий (Коцюб.). Вірли крильми землю збили, порохами скопотили (Ант.-Драг.). У хаті по стінах порохи (Кам'ян.). Ох, як тяжко тим шляхом ходити, широким, битим, курявою вкритим (Л. Укр.). Курява стовпом від коней та коліс знялася над шляхом (Боров.). Сіріла курявом широка проїжджа дорога (Мирн.). Михайло погнав коня так, що тільки кура по дорозі курить (Грінч.). За коником став копіть (Чуб.). Збили такий копіт, наче по хаті сто гусей літало (Свидн.)]. До Пречистої коноплі потіпать, а після Пречистої мички микать, щоб надворі, а то в хаті кіптю повно (Борз.). - Не продам, - обзивається дядько з кіптяги-куряви за возом (Неч.-Лев.)]. Пыль снежная - сніговий пил. Облако -ли - хмара пилу, куряви. [Густа хмара сірого в'їдливого пилу закривала від його все (Грінч.)]. Он весь в -ли - він увесь у пилу, в поросі. Сметать пыль - змітати пил, порох и порохи. Поднимать, поднять пыль - збивати, збити, спилити; пил, пилюгу, куряву и курево, кіптягу, копіт, курити, пилити; срв. Пылить, Напылить. [Він збивав у номері страшенну пилюгу (Яворн.). Хіба я курю? Я злегка мету (Мирн.). Їду я, - це-ж як подме вітер, так і спилив кіптюгу поперед мене (Катерин.)]. Поднялась облаком пыль - знялася хмарою курява, кіптяга, закуріла хмарою курява, кіптяга, знявся хмарою пил, кіпоть, закуріло, запиліло, закушпелило. Покрыть -лью - прибити, укрити пилом, порохом. Покрыться -лью - припасти, укритися пилом, порохом, закуритися, запорошитися, закуріти. [Не жаль мені доріженьки, що пилом припала (Пісня)]. Покрытый -лью - запорошений пилом, порохом припалий, прибитий. [Стомлена, спечена, пилом прибита, журиться нива дощем неполита (Манж.). Втер хусточкою припале пилом лице (Неч.-Лев.)]. Пускать пыль в глаза - ману пускати (напускати), туману пускати (напускати) кому и на кого, перед ким, туманити кого, (гал.) бляхманом очі заносити кому. [Отак Антосьо ману пускав і камбраттям (товаришам), і перед урядом, і по селах (Свид.)]. Цветочная пыль - краска, квітковий пилок.

* * *

1) пил, -у, по́рох, -у, порохня́ва; ( в воздухе) ку́рява; кі́птява, кіптяга́, кіптюга

2) бот. пило́к, -лку́; пил

необгороджений, необплетений, необтинений, (о здании ещё) обхідча(с)тий, обхідний. [Необгороджена садиба (Полт.). Обхідчаста хата, - ніде й коня прив'язати (Мартин.)].