«думка»

нрч. на-около, наверх, на поверх, (не только во двор) надвір; (со стороны двора) знадвору; (внешне) назовні; срв. Наружно. [Важке страждання, що не могло пробитись на- около рухом або словами (Короленко). Ця людина перетравила в собі стільки багатющого матеріялу і так блискуче виявила його наверх, що… (Рада). Всі його хитрощі вийшли наверх (Київ). Собака вийшов з халабуди надвір (Брацл.). Двері відчиняються надвір (на- около) (Київ). Не зважаючи на показний спокій, щось гризе в середині, щось пробивається надвір (Короленко). Тин нахилився знадвору (Сл. Ум.). Кохання нікому, крім закоханих, нецікаве; воно навіть відражає, коли десь необережно назовні виявиться (В. Підмог.)].

* * *

1) (не благоприятствующий) несприятливий, несприятний кому и для кого, чому и на що, недобрий, негарний, поганий на що, (неудобный, неподходящий) недогідний; (о погоде ещё) непогожий, непогідний, непогодливий. [Не дивлячись на низку несприятливих умов, дитячих садків уже функціонувало багато (Азб. Комун.). Наші національні скарби, не зважаючи на несприятну долю історичну, заховалися в Київі (Рада). Під тиском недогідних обставин життя (Доман.)]. -ная обстановка - несприятливі умови (обставини), несприятлива обстанова, несприятливе оточення. -ная погода - непогідна (непогожа) година, (для растительности) недобра (негарна, погана) погода (година) на що (напр. на яблука). -ное лето - непогідне (непогоже) літо, (для растительности) недобре (погане) поліття, недобрий (поганий) політок (-тку) на що;

2) (о ветре) непогожий, (противный) (су)противний;

3) (о поре, времени) недобрий, недогідний, несприятливий, (неподходящий) неслушний. -ное время - недобрий (лихий) час, недобра (лиха, тяжка) година, лихоліття (-ття), знегіддя, безгіддя (-ддя), знегода; (неподходящее) неслушний час. В -ное время - не в добрий час, не в добру годину, в недобрий час, в недобру годину, недоброї години, під злу годину; (в неподходящее) в неслушний час, неслушного часу, в неслушну годину, неслушної години;

4) (неприязненный) неприязний, неприхильний, неласкавий до кого;

5) (неодобрительный) неприхильний до кого, непохвальний. -ный ответ - неприхильна відповідь, (письменный) неприхильний відпис. -ный отзыв о ком, о чём - неприхильна думка, неприхильний відзов про кого, про що;

6) (неудачный, неприятный) недобрий, нелюбий, поганий, лихий, нещасливий. -ное впечатление - недобре (нелюбе, погане, несприятливе) враже[і]ння. -ное известие - недобра (лиха) (з)вістка (новина). -ный исход дела - нещасливий кінець справи.

* * *

1) (не способствующий чему-л.) несприя́тливий; ( неудобный) неслу́шний

2) ( неодобрительный) несхва́льний; ( плохой) пога́ний; ( неблагосклонный) неприхи́льний

1) (невиновность) - а) невинність, безвинність, безневинність (-ности); б) см. Невиновность 2;

2) (непорочность, простодушие) невинність, невиннощі (-щів и щей), безвинність, безневинність. [Блиск невинности сніжної (Франко). Думка поетова блукала ще в первісній невинності (Рада). Віриться у молодість жінок, у їх невиннощі (М. Рильськ.)]. Аркадская -ность - аркадійська невинність. В -ти души - в душевній невинності, в невинності своєї душі;

3) (физическая девственность) невинність, неблазність, незайманість (-ности), (о девушке ещё, устар.) панянство, (девственность) дівоцтво. [Принести на груди до повії невинність молоду (Крим.). Церква вчить, що й шлюб і дівоцтво, невинність, однаково припущені богом (Безвірник 1930). Здержувати полову жадобу та найдовше шанувати свою неблазність (Наш)]. Лишить -ти (о девушке) - позбавити невинности (устар. панянства), (стар.) справичити, (описат., устар.) з панянством розлучити кого, (в народн.творч., поэзии) розвити (зірвати, з(дій)няти) вінок кому, вінця позбавити кого, розчесати косу кому. Лишиться -ти, потерять -ность - втратити невинність (о девушке ещё, устар. панянство), (в народн. творч., поэзии о девушке) загубити (згубити, втеряти) вінок (віночок), калину стратити;

4) (безобидность) невинність, (скромность) скромність (-ности).

* * *

1) (против воли) проти волі, мимо волі, проти бажання;

2) (непроизвольно, неумышленно) мимоволі, (реже) мимовільно и (редко) мимовіль, мимохіть, несамохіть, нехотячи, (з)нехотя. [Мимоволі викотилися у мене з очей сльози (Кониськ.). Мимоволі закрадається думка, що… (Доман.). Очі (його) мимовільно зупинилися на образі (Франко). Инколи таке сплете, що мимовіль розрегочешся (Мова). Мимохіть згадувався їй той радісний трепет, з яким… (Коцюб.). Наталка мимохіть озирнулась (Гр. Григор.). Сагайдачний несамохіть здригнувся (Загірня). Дівчина несамохіть звернула на його увагу (Грінч.). Несамохіть жвавіше робив (Ледянко). Нехотячи починав думати про того, хто читав цю книжку (Крим.). Инколи знехотя розсердишся (Мова). Всі жахнулися знехотя (Н.- Лев.). Нехотя переймаєшся думкою про смерть (Кониськ.)].

* * *

1) мимово́лі, мимохі́ть, несамохіть, неві́льно; недоброхі́ть

2) мимові́льно; несвідо́мо, позасвідо́мо

3) ( против воли) про́ти во́лі, ми́мо волі, понево́лі, зне́хотя; ( по принуждению) ви́мушено

1) невигідний, некорисний, незисковний; (убыточный) утратний. [Батько був проти забастовки, вважаючи її невигідною для робітників (Виннич.). Невигідна (утратна) умова (Київ)];

2) (неблагоприятный) невигідний, несприятливий, (неодобрительный) неприхильний, (дурной) негарний, поганий. -ное заключение (вывод) - невигідний (неприхильний) висновок. -ное мнение - невигідна (неприхильна) думка (гадка), невигідний (неприхильний) погляд. -ная наружность - невигідна (невиграшна) зовнішність. -ное положение - невигідний (несприятливий) стан, невигідне (несприятливе) становище. -ный свет (-ное освещение) - невигідне світло (освітлення). Показать себя с -ной стороны - показати себе з негарного (невигідного) боку.

* * *

невисловлений, невимовлений. [Невисловлена думка (Коцюб.)].

* * *

1) (физически) невисокий, (реже) невеликий. [Невисока (невелика) гора (Київщ.)]. -кий ростом - невеликий (невисокий, низький) на зріст. -кий голос - невисокий голос;

2) (по количеству) невеликий, (реже) невисокий. -кая цена - невелика (невисока) ціна. -кий процент - невеликий відсоток (процент);

3) (по качеству) невисокий. -кое мнение о ком - невисока думка про кого. -кого рода (о происхождении) - невисокого (невеликого, незначного) роду (коліна).

* * *

незалежний від кого, від чого; (неподвластный) непідлеглий, непідвладний кому, чому; (свободный) вільний; (самостоятельный) самостійний. [Вільний я тепер і незалежний (Самійл.). Саманідська династія силувалася бути незалежною од багдадських халіфів (Крим.). Незалежний від чужих впливів (Л. Укр.). Непідлегла воля духа (Куліш). Непідлегла адвокатура (Грінч.). Почував себе непідлеглим батькові (Крим.). Жити не рабом злиденним, а вільним, непідвладним (Л. Укр.). Вільний дух людський (Коцюб.). Кожний великий пан мався собі мов самостійний король (Куліш)]. -мое мнение - незалежна (вільна) думка. -мое положение - незалежне становище, незалежний стан. -мое состояние (имущество) - незалежний достаток, незалежна маєтність.

* * *

1) безглуздя (-дя), безглузде (-дого), (вздор) нісенітниця, дурниця, (деликатнее) марниця, пустячина, (белиберда) аби-що, ка-зна-що, невідь-що, курзу-верзу. [Я не оправдуюсь проти безглуздя (Л. Укр.). Такого абсолютного безглуздя, як заклик до «держави» (Ленін). Се щось таке безглузде, що не варте відповіди поважної (Л. Укр.). Донос повний нісенітниць та обмовних вигадок (Гр. Думка). Оте курзу-верзу їм дуже до вподоби (Крим.)]. Говорить -ти - нісенітниці (дурниці) говорити (молоти, плести, верзти, плескати), говорити и т. п. невідь-що (ка-зна-що; таке, що й купи не держиться), провадити не знати[ь] що. [Ніхто не зважиться, не бувши спеціялістом, плескати нісенітниці (Крим.). Невідь-що верзеш ти, Опанасе! (Кониськ.). Ат, верзе щось таке, що й купи не держиться (Н.-Лев.)]. Принимать -пость всерьёз, верить -ти - брати нісенітниці за правду, няти віри нісенітниці (нісенітницям);

2) неподобність, недоладність, нечупарність, бридкість (-ости). Срв. Несуразица.

* * *

1) ( свойство) безглу́здість, -дості; нісені́тність, -ності; недола́дність, неподо́бність

2) ( бессмыслица) безглу́здя; ( вздор) дурни́ця, нісені́тниця

1) безглуздий, нерозумний, пустий, дурний, нісенітний, неподобний, недотепний. [Без тебе жить - безглуздий жарт, і світ весь порожнеча (Франко). Безглузді цензурні заборони (Гр. Думка). Через якусь нісенітну легенду (Коцюб.). Кажеш, Іване, щось неподобне (Яворн.). Циркуляр недотепний (Усенко)]. -пые затеи, мечтания - безглузді (нерозумні, пусті, дурні) вигадки (витівки), мрії;

2) неподобний, негарний, недоладні[и]й, нечупарний, бридкий. -пая фигура - неподобна (недоладня) постать, (чучело) чуперадло. Срв. Несуразный.

* * *

1) безглу́здий; ( бессмысленный) нісені́тний

2) ( несуразный) недола́дний, неподо́бний

1) см. Нельстивый;

2) (неприятный) нелюбий, невтішний; (незаманчивый) непринадний; (непочётный) непочесний; (неодобрительный) не(по)хвальний, непідхвальний, недобрий, неприхильний. -ный отзыв, -ное мнение - не(по)хвальний (непідхвальний, недобрий) відзов, неприхильна (непідхвальна, недобра) думка.

* * *

I. До -зя см. Донельзя.

II. 1) глаг. нрч. - а) (невозможно) не можна, не сила, не вільно, ніяк, (зап.) годі, (диал.) нільга. [Скільки я осів поламав, то й полічити не можна (Н.-Лев.). Не сила забути (Грінч.). За людським гудінням, однаково їх не сила було-б чути (Крим.). Люблю, люблю дівчиноньку, та не вільно взяти (Пісня). Потішити-б її, попестити, та ніяк увійти (Коцюб.). Для їх усе дарма і годі їх спинити (Вороний). Є речі, що годі їх обминути мовчки (Павлик). Одно я серце маю, - нільга ним ділитися (Макар.). Ні так, ні сяк нільга обернутися (Куліш)]. -зя ли вам замолвить за меня словцо? - чи не можна-б вам (чи не могли-б ви) закинути за мене слівце? -зя упросить кого - не можа упросити кого, (диал.) немає впросу в кого. [У неї немає впросу (Федьк.)]. Здесь одному -зя управиться - тут самому не можна (не сила) впоратися, тут сам один не впораєшся. Как -зя лучше, хуже, более - як-найкраще, як- найгірше, як-найбільше, як(о)-мога краще, гірше, більше. [Цензурна практика довела це як- найкраще (Гр. Думка)]. Никак, никоим образом -зя - ніяк (отнюдь не: аж ніяк) не можна, ніякою силою не можна, (ні) жадною мірою не можна, ані способу. [Просили мене до себе, так мені ніяк не можна, поспішаюся дуже (М. Вовч.). Дозволити цього аж ніяк не можна (Київ). Ні жадною мірою не можна, - баба дуже завзята (Квітка). Ані способу разом поскладати (Рудан.)]. Против этого -зя ничего сказать - проти цього не можна (годі) щось сказати. Сказать -зя - не можна сказати, сказати не можна, не сказати. [Не сказати, щоб він цурався жіночого товариства (Грінч.)]. Этого -зя сделать - цього не можна (не сила) зробити. Этой беды -зя исправить - цього лиха не направити (не можна, не сила или годі направити); б) (запрещено) не вільно, не можна, заборонено. [Увійти в містечко не вільно було козакові, як не покаже білета від сотника (Куліш). По пасіці бігати не вільно, - дідусь не велять (Грінч.)]. Здесь -зя курить, плевать, ходить - тут палити (курити) плювати, ходити не вільно (не можна). [«Не кури!» - «А хіба не вільно?» (Грінч.)]. Мало ли что можно бы, да -зя - чого-б не схотілось, тав не можна. Чего -зя, того не можно - чого не вільно, того й не можна. Чего -зя, того и хочется - чого не вільно (що заборонено), того й кортить;

2) (в качестве междом.: не сметь! дудки!) зась! засі!, (диал.) заськи! (а)дзуськи! [Очима їж, а руками зась! (Номис). Що панові можна, то дякові зась (Номис). Горілка не дівка, а козакові зась (Млр. лит. сб.). Заськи до моєї запаски (Харк.)].

* * *

1) не мо́жна, ні́як, нема́є (нема́) як; го́ді; диал. неві́льно

2) ( запрещено) не мо́жна

и Немощен немічний, немощний, (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. немощен), нездужалий, (диал.) немощний, (слабый) кволий, благий, слабосилий, (бессильный) безсилий, безвладний, недолугий, (больной) хворий, недужий, слабий, (болезненный) х(в)оровитий, нед(ол)ужний, слабовитий, хирний, хирявий. [Я немічна, зчорніла від праці (Коцюб.). Почуває себе порохном, немічною руїною (Коцюб.). І немощну мою душу за світ посилаю (Шевч.). Руки у нас немощні уже, - не працюють, як колись (Г. Барв.). Думки підрізують немощну силу (Мирний). Я стар був, немощен (Шевч.). Сльози народів Росії: удов, сиріт, батьків нездужалих (Ледянко). Хирного, млявого та кволого покоління російської інтелігенції (Гр. Думка). Се Мойсей, позабутий пророк, се дідусь слабосилий (Франко). І склавши руки, стоїш безвладна перед тим привиддям страшної правди (Л. Укр.). А котрі старі, недолугі, то й навіки пропадали (Пісня). Був недолужний, - усе: «кахи, кахи!» (Кониськ.)]. Дух бодр, а плоть -на - тіло немощне (немічне), та душа силу має (Грінч.).

* * *

непорушність, нерушенність, не(з)рушимість, незламність (-ости). [Непорушність зв'язків (Гр. Думка)].

* * *

1) незагнузданий. [Незагнузданий кінь (Полт.)];

2) неприборканий, невгамовний, непогамов(а)ний, нестрим(а)ний, неспинний, (образно) незагнузданий, свавільний, своєвільний; срв. Неукротимый, Своевольный. [Ставити межі й перешкоди проти непогамованої самоволі (Гр. Думка). Топлять у нестримній розпусті своє горе (Ле). І гарний хлопець, та незагнузданий (Кобеляч.). Він сам терпів од незагнузданого панського норову (Грінч.)]. -ная страсть - невгамовна (неприборкана) жага (пристрасть). -ные поступки - свавільні (своєвільні) вчинки.

* * *

конечність, доконечність, потрібність, невід[од]мінність, неминучість, (в филос. яз.) необхідність (-ости), (нужда) потреба. [Доконечність задуманої роботи (Н.- Лев.). Жене мене до того неминучість (Грінч.). Щиро віруючи в їх необхідність, людина виконує норми морали (Наш). Геґель був перший, що правильно визначив відношення між свободою й необхідністю; для його свобода є розуміння необхідности (Азб. Ком.). Пора жорстока й потреба вимага від мене служби (Куліш)]. Крайняя -мость - крайня (конечна, неминуча, необхідна) потреба, крайня конечність, конечна необхідність, конечна річ (р. речи). [Так схотілося авторові, але конечної потреби в цьому нема ніякої (Гр. Думка). Неминучая потреба та, що і державців володарську волю лама (Грінч.). Вимага того потреба необхідна (Грінч.). Ніхто не осмілювався без крайньої конечности взяти на себе ту страшну гідність (Франко)]. Настоятельная -мость - пекуча потреба. [Відчуваємо аж надто пекучу потребу мати свій університет (Діло)]. Иметь -мость в чём - потребувати чого, мати потребу чого. Имеется -мость в чём - є потреба на що. Нет -ти - нема(є) потреби; не треба. По -ти - з конечности, з потреби, (по принуждению) з примусу, (диал.) з мусу. [З конечности бере артист роботу (Л. Укр.)]. Покориться -ти - скоритися конечності (неминучій потребі, диал. мусові). Поставить в -мость кого - змусити, примусити, приневолити кого. Предметы первой -ти - речі (най)першої потреби. При -ти, в случае -ти - в потребі, якщо є потреба.

* * *

1) необхі́дність, -ності; [доконе́чна] потре́ба, доконе́чність; немину́чість, -чості; неодмі́нність

2) филос. необхі́дність

неприхвальний, не(по)хвальний, осудний. -ный отзыв - не(по)хвальний відзов, не(по)хвальна думка.

* * *

непереможний, не(п)оборний, необоримий, нездоланний, незло[а]мний; срв. Непобедимый. [І потягло його в поле непереможною могучою силою (Грінч.). Економічні умови - то вже нездоланна стихія (Г. Думка)].

* * *

незміцнілий. [Кожна нова думка викликала цілу бурю в молодій незміцнілій ще душі (Коцюб.)].

* * *

несписанний, (редко) неописаний, невиписаний, (несказанный) невимовний, невисловний, несказанний; що й списати (описати, вимовити) не сила (не можна). [Шкуни під усіма вітрилами з несписанним вантажем консервів, джину… (М. Калин.). Побачив молоду дівчину такої неописаної вроди, що не було ніде їй пари (Франко). Він зробився красенем невимовленим, невиписаним (М. Вовч.). Невимовний цензурний гніт (Гр. Думка). Пиха була в обозі несказанна (Куліш)].

* * *

1) яки́й (що) ва́жко (неможли́во) описа́ти (переда́ти слова́ми), неопи́саний

2) (чрезвычайный, невообразимый) невимо́вний, несказа́нний, неописа́нний, неопи́саний