(існування)

1) дійсність, реальність; реальне існування

2) щось реальне, факт

3) істинність, справжня суть (чогось)

4) справжність, непідробленість

5) реалістичність, реалізм

6) щирість; щира відданість

* * *

1) дійсність, реальність; реальне існування

2) щось реальне; факт

3) істинність, справжня сутність ( чого-небудь); справжність, істинність, непідробленість

4) реалістичність, реалізм

1) реальність, дійсність; реальне існування

2) істина, істинність; правда

* * *

1) реальність, дійсність ( чого-небудь); реальне існування

2) істинність; істина, правда

1. n

1) боротьба

2) зусилля, напруження

2. v

1) боротися

2) битися, відбиватися

3) робити зусилля; старатися щосили

* * *

1) боротьба

2) напруга, зусилля

1) боротися

2) битися, відбиватися

3) робити зусилля; намагатися щосили

4) пробиватися; долати перешкоди

1) безпомічний

2) позбавлений засобів для існування

* * *

1) засоби для існування

2) харчування, харчі, їжа

3) поживність

4) підтримання; підтримка

* * *

1) засоби до існування

2) харчування, їжа; предмети першої необхідності; життєзабезпечення

1) раболіпство; прислужництво; низькопоклонство; підлабузництво

2) паразитичне існування; проживання за чужий рахунок (на чужі кошти)

* * *

1) раболіпство, прислуговування, підлабузництво; підлабузнювання

2) паразитичне існування, мешкання за чужий рахунок

припинити існування (чиєсь)

* * *

v; іст.

1) позбавлений привілеїв (прав); який користується меншими правами

2) амер. бідний, позбавлений засобів для існування

* * *

1) позбавлений привілегій, прав; що користується меншими правами

2) cл. бідний, немічний, позбавлений засобів існування

1) жолоблення; скручування

2) текст. снування

3) с.г. удобрювання мулом

4) мор. підтягування

* * *

1) жолоблення, скручування

2) тeкcт. снування

3) c-г. добриво мулом

4) мop. підтягування

1) буття, існування; реальне існування ( у метафізиці)

2) щось об'єктивно, реально існуюче; об'єкт

3) сутність, суть

4) суб'єкт, особа; організм

1) існування; наявність

2) життя, існування

3) істота, щось існуюче

паразитний, чужоїдний. -ное существование - чужоїдне існування, трутневе існування (Крим.).

* * *

Использование використовування, використання кого, чого, пожиткування, спожиткування, зужитковування, зужиткування чого, скористання з чого, (гал.) хіснування, вихіснування чого, (потребление) (с)поживання, (с)пожиття, зуживання, зужиття чого, зужиток (-тку). По -нии чего - використавши що.

попереднє існування, передіснування.

n засоби для існування; прожиток; утримання

- means of subsistence засоби до існування

- minimum of subsistence прожитковий мінімум

АДЖИВІКА (санскр. - мандрівник-жебрак, який дотримується спеціальних життєвих правил) - одна з шкіл аскетів-проповідників та професійних шукачів духовної істини. Виникнення А. припадає на період від кінця II тис. до н. е. до VI - V ст. до н. е., а занепад - на XIV - XV ст. н. е. Найавторитетнішим духовним лідером вважається Макхалі Гошала. А. належить до неортодоксальних учень Давньої Індії і тому не визнає авторитету Вед, онтологічних засад моральності, існування трансцендентного світу, незмінної духовної субстанції, закону карми, самсари та мокши. Натомість стверджується об'єктивний природний детермінізм та неспроможність людини змінити існуючий колообіг речей. А. не визнає існування як духовного, так і матеріального першопринципу. Усе існуюче, за А., може бути описане лише через безпосереднє сприйняття. Засадами буття вважалися першоелементи: вода, земля, повітря, вогонь, а також особлива вітальна сила. Вчення А. вплинуло не лише на неортодоксальні школи давньої Індії (буддизм, джайнізм), а й на ортодоксальні (йога).

АНТРОПНОСТІ ПРИНЦИП в космології і фізиці - начало оптимальності, яке вказує на притаманні нашій Метагалактиці тенденції до реалізації фізичних умов існування найвищих форм життя; конкретно-наукова форма врахування при аналізі нижчих форм вищих форм руху матерії. Як евристичний засіб А.п. передбачає при побудові моделей космогенезу розв'язання питання: яким повинен бути Всесвіт, щоб існування життя не суперечило його фізичним станам. Це означає, що серед безлічі можливих варіантів вихідних фаз космогенезу треба відібрати лише ті, які сприяють формуванню природних передумов виникнення людини. З онтологічного боку А.п. свідчить про те, що життя - закономірний продукт розвитку всього Всесвіту, що воно - не регіонально-планетарне, а космічне явище. В гносеологічній площині А.п. є виразом тієї обставини, що людська практика є універсальним засобом, який робить людський світ домірним Всесвітові в цілому, наповнює його космічним масштабом.

АСТИКА (санскр. - той, хто визнає існування іншого світу, Бога, тобто віруючий, відданий) - давньоінд. назва тих, хто визнавав авторитет Вед та онтологічні, об'єктивні засади моральності, а саме - існування потойбічного світу та посмертна відплата за вчинене у цьому житті; трансцендентний сенс в офірі та дарах; наявність інших світів, недоступних сприйняттю звичайної смертної істоти. А. традиційно властива таким релігійно-філософським системам, як санкх'ю, йога, ньяя, вайшешика, міманса, веданта.

ВІДЧАЙ - поняття філософії екзистенціалізму, що окреслює екзистенційну ситуацію граничного буття, в якій людина переживає абсолютну неможливість подальшого існування у звичному буттєвому просторі. К'єркегор розрізняє два вияви В.: пристрасне бажання не бути собою та пристрасне бажання бути собою. Ця контраверза породжує суперечність і, розв'язуючись, може конституювати ще один фундаментальний вияв В. - нагальне прагнення вийти за свої межі, стати іншим. Якщо перший вид В. може призвести до самогубства людини, а другий, витіснений у підсвідоме, повернути до буденного буття, то третій виводить людину у принципово новий буттєвий простір метаграничного буття, в якому відбувається розв'язання колізій і буденного, і граничного буття в екзистенційному просторі толерантності і любові. Людина, яка потрапила в екзистенційний простір В., стає майже нечутливою до жаху: В. є метаморфозою і туги, і жаху А. ле якщо туга й жах замикають людину в собі, то В. розгортає перед нею світ. В. - це стан граничної самотності та безвиході. Самотність, породжена В., концентрує в собі безутішність та безвихідь і, переповнившись ними, стає безкінечно тяжкою, заповнюючи все існування. Однак граничний тягар самотності-відчаю разом з тим звільняє особистість від буденних стереотипів світогляду і надає йому таку цілісність, яка прокладає шлях до звільнення від самотності-нудьги, самотності-туги й самотності-жаху С. амотність В. парадоксальним чином розкривається світові, і у такій екзистенційній ситуації людина бачить вихід з абсолютної безвиході.

Гелен, Арнольд (1904, Ляйпциг - 1976) - нім. філософ, представник філософської антропології. Вивчав філософію в ун-тах Кельна і Ляйпцига. Розробляв проблеми біологічної та соціологічної антропології, а також етики, яка ґрунтується на антропологічних засадах. Спираючись частково на віталізм та ідеї Ніцше, виходив із тлумачення людини як "біологічно недосконалої істоти", яка компенсує свою недосконалість соціокультурною творчістю. На підставі цієї тези розробляє теорію дії. Остання, в свою чергу, стає концептуальною основою теорії інституцій, які, за Г., генетично і функціонально послуговуються як ерзац відсутніх або деформованих інстинктів С. оціальні інститути, антропологічно орієнтована плюралістична мораль сприяють розкріпаченню людини, розгортанню її свободи за умов стабільності соціальних структур і уникнення соціальних зрушень. Наголошуючи на відносній незмінності природних передумов людського існування, Г. розглядає цей факт як аргумент на користь політики консерватизму. Він песимістично оцінює можливі наслідки розширення соціокультурної і політичної творчості людства, вбачаючи в них підставу дестабілізації існування індивіда.

[br]

Осн. тв.: "Теорія свободи волі" (1932); "Держава і філософія" (1935); "Душа в технічну епоху" (1957); "Мораль і гіпермораль" (1969).