-
61 забавный
1) (приятно забавл.) утішний, утішливий, потішний, забавний. [Така тая дитинка втішна була, ще я такої втішненької і не бачила. Таке гарне, утішливе хлоп'я. Якого пісень славних вона співала, якого казочок потішних уміла! (М. Вовч.)];2) (смешной) кумедний, веселий, цікавий. [Кумедне таке кошенятко. Кумедна помилка. Набив собі на лобі таку цікаву ґулю, що не можна було не реготатися]. -ный человек - кумедна людина. -ные приключения - веселі пригоди. Сыграть -ную штуку с кем - зробити (доброго) фиґля кому. [Бачать діти, що старий батько з ними фиґля зробив (Драг.)].* * *заба́вний, уті́шний, поті́шний, ласк. уті́шненький, поті́шненький; ( смешной) смішни́й, куме́дний -
62 заискивать
заискать в ком запобігати, запобігти (ласки) в кого, перед ким, чиєї ласки, підлещуватися, підлеститися до кого, підлизуватися, підлизатися до кого, увихатися, завилювати перед ким, піддобрюватися и піддобрятися, піддобритися до кого; підстилатися, підмощуватися під кого; світити в очі кому. -вать у женщин - залицятися, підсипатися, підсипатися, підлабузнюватися, підлабузнитися до жінок. Заискивающий - за(по)бігущий, влесливий, підлесливий, облесливий, підлизливий, (опис.) солоденький, медовий. [Солоденький голосок]. -щий человек - запобігач чужої ласки, забігайло, підлиза, облесник, підлесник; (о женщинах) підлизуха, підлесниця, облесниця. Заискивающе - запобігливо, влесливо, підлесливо, облесливо, (опис.) солоденько.* * *(перед кем, у кого) запобіга́ти (перед ким); ( льстить) підле́щуватися, підлабу́знюватися, лабу́знитися, шапкува́ти (до кого), зави́лювати (перед ким), підстила́тися, підстеля́тися (під кого) -
63 замухрышка
[таке́] ми́ршаве, -ого, ми́ршава люди́на (твари́на); ( неряшливо одетый человек) нечепу́ра, диал. нечупа́ра -
64 занятой
чем зайнятий коло чого, в роботі, заклопотаний. Он человек -той - він обтяжений працею; то людина вельми заклопотана справами; він має вельми багато роботи. Не -той ничем - вільний од усякої праці.* * *за́йнятий\занятой о́й пар — с.-х. за́йнятий пар
\занятой ой челове́к — за́йнята люди́на
-
65 занятый
1) (о человеке) заклопотаний, (отвлекшийся) забавлений, (сущ.) працівник. [Він жив, заклопотаний власною думкою (Коцюб.) Владика, забавлений розмовою з князем- воєводою, не ввернув уваги на його ущипливість (Ор. Левиц.)]. Этой работой -то пять человек - на цій роботі стоять п'ятеро люду. Люди -тые на военном производстве - працівники в військовому виробництві (що стоять на військовому виробництві). -тые сельским хозяйством - працівники в сільському господарстві (що стоять на сільському господарстві). Быть -няту работой в хозяйстве - працювати в господарстві, поратися коло хазяйства (на господарстві). Все одним -няты - всі про одно думають; всі про одно клопочуться (дбають). -тый (о помещении и т. п.) - замешканий, залюднений, заселений. Быть не -тому - (о земле, помещении) гуляти, вакувати, галювати. [Чого в тебе город галює, - хіба нема чого посадити?]. -тый чем (предмет) - запорожнений чим, непорожній, в роботі. [Мішок запорожнений житом. Висип у миску. - Не можна: не порожня. А де друга миска? - Так само в роботі (Звин.). У мене руки непорожні - не можу більше взяти];2) см. под I,I. Занимать.* * *Iпози́ченийII1) прич. за́йнятий; захо́плений; за́браний; за́йнятий; заціка́влений, за́йнятий; захо́плений; запо́внений; заполо́нений; за́йнятий; розва́женийбыть \занятый ым собо́й — бути за́йнятим собо́ю, приділя́ти собі́ (свої́й осо́бі) ува́гу (бага́то ува́ги)
2) (в знач. прил.: несвободный) за́йнятий -
66 заправка
и Заправа1) (действ. от Заправлять): а) за[у]правляння, заправа, засування чого; б) орудування, керування ким, чим, верховодження ким и над ким; в) заправляння, засмачування, заправа, затовкування, затирання, заминання, забілювання, засмажування чого чим; г и д) заправа (Оттенки см. Заправлять);2) (чем заправляют кушанье) заправа, (толчен. сало с растёрт. пшеном) затірка, затовчка, (пережар. мука на жиру) засмажка;3) заправка (перен.: известн. привычки, направление) - заправка, направка (Номис), виправка, вимуштрівля, завича, постава, задмух (-ху). Человек с запорожской -кой - чоловік запорозької направки, виправки, по-запорозькому виправлений, вимуштруваний, поставлений. С воровской -кой - злодійського задмуху (Франко).* * *1) запра́влення, (неоконч. д.) заправля́ння2) запра́ва; за́смачка; за́товка; за́смажка; за́кришка -
67 запродажный
запродажний. -ные деньги - запродажні (задаткові) гроші. -ная запись - запродажний запис (лист), уступне письмо, запродажна (-ної). -ный человек - запроданець (-нця).* * *торг.запро́дажний -
68 заслуженный
прил. заслужений, з великими заслугами. [Так характеризує російське письменство його заслужений історик (Єфр.)]. -ный профессор - заслужений и вислужений професор. -ный человек - заслужена людина, заслуженник.* * *заслу́жений\заслуженныйый де́ятель иску́сств — заслу́жений дія́ч мисте́цтв
-
69 звериный
звірячий, звіриний, звіряний. -ная ловля - лови, звіряні гони. -ный промысел - ловецтво, мисливство. Человек с -ным взглядом - звірогляд (-да), (рассерженный) визвірений.* * *1) звіри́ний, звіря́чий2) (перен.: свирепый) звіря́чий, звіри́ний -
70 здравомыслящий
здорового розуму, здорової думки; (человек) розсудливий, розважний, розважливий.* * *розва́жливий, із здоро́вим ро́зумом (глу́здом), здоро́вого ро́зуму (глу́зду); ( рассудительный) розсу́дливий, помірко́ваний -
71 злой
Зол 1а) (дурной, недобрый) лихий, злий, недобрий, клятий, лютий, злісний, злі[о]сливий. [Лихий доброго попсує (Номис). На світі лихих людей більш ніж добрих (Кониськ.). Лихий намір. Нехай собі злії люди що хотять говорять (Шевч.). Вона дуже недобра: б'є своїх пасинків, їсти їм не дає (Звин.). Схаменися, лютий враже (Ворон.). Ну, та й зліслива у мене жінка (Кан. п.). Приміта: у клятої жінки коси тверді (Звин.). Злісна думка (Крим.)]; (злобный, причиняющий зло другим) злий, лихий, заїдливий, (бранно) катаржний. [Зняли з нього головоньку злії басурмани (Метл.). Собаки злі - покусають та не заговорять (Шевч.)]. Злой дух - нечиста сила, враг, мара. Злые духи - нечиста сила (см. Дух 1). Злой гений - лихий геній. Злой умысел - лихий, злий намір, зло(в)мислення. Злой человек - лиха людина, злобитель, бузувір. Злое дело - злочинство. Злой поступок - лихий вчинок. Злая женщина - недобра жінка, злісниця, з'їдуха, бузувірка (см. Злючка). Злая критика - злісна критика. Злая судьба, рок - лиха доля, зла доля, люта, зла недоля, недоля, лиха година, (бездолье) безталання; срвн. Злосчастие. [Лиха доля і під землею надибає (Номис). Злая доля може на тім боці плаче (Шевч.). Ой, лихая година моя! Одцуралась родина моя! (Макс.)]. Злой, как змея - лихий, як гадюка, гадюкуватий. [Вона, кажуть, дуже гадюкувата (Кон. п.)]. Делать злое (зло) - лихо коїти, чинити кому. Злейший враг - лютий, найлютіший, завзятий ворог. [Побачив знайомого муляра поруч із своїм завзятим ворогом (Франко)]. Злые травы - шкідливі трави, лихе зілля; б) (выражающий злость: о глазах, губах, смехе и т. д.) лютий, недобрий, злий, злісний, сердитий. [Недобрий сміх (Крим.). Недобра радість (Коцюб.). Зиркнув на нього лютим поглядом (Кримськ.). Очі були ніби сердиті (Н.-Лев.). Злісний сміх (Л. Укр.)]; в) (бедственный, жестокий) лютий, лихий; см. Жестокий, Лютый. [Свою Україну любіть, любіть її… во врем'я люте (Шевч.). Люта недоля. Їм лірник співав про колишню неволю, про панську сваволю лихую (Л. Укр.)]; г) (буйный, сильный: о ветре, морозе и т. д.) лютий, клятий, сердитий. [Зима люта; вітер свище (Руданськ). Сердитий вітер завива (Шевч.)]; д) (о болезнях: тяжёлый, жестокий) лютий, клятий, лихий, тяжкий. [Люта хвороба. Лиха гарячка]; е) (о горчице, хрене и т. п.) сердитий, лютий, клятий. [Сердитий хрін];2) (сердитый) злий, лихий, лютий; см. Сердитый. [Устав сьогодні дуже злий (Звин.)]. Быть злым на кого - бути лихим, лютим на кого, бути лихої волі на кого, злувати на (и проти) кого, (опис.) лихим духом дихати на кого, злим (лихим) оком дивитися на кого; см. Злобствовать. [І пан був лихої волі на його (Свидн.)]. Очень злой - дуже лихий, злий, лютий и т. д.; (прелютый) прелютий, запрелютий. Он на вас очень зол - він на вас дуже лихий, злий, (фамил.) храп має.3) (ретивый) завзятий. Дядя был злой рыбак - дядько був завзятий рибалка.* * * -
72 знаменитость
1) (известность) славетність, славутність, славнозвісність;2) (о лице) славнозвісність, знакомитість (-ости). [І той доктор так само був велика славнозвісність (Крим.)]. Наша -тость - наша славнозвісність.* * *1) (качество, свойство) знамени́тість, -тості; славе́тність, -ності, славнозві́сність2) ( знаменитый человек) славнозві́сна люди́на (осо́ба), знамени́тість, славнозві́сність -
73 знающий
знаючий, тямучий и тямущий у чому. [Коваль він був знаючий, дотепний (Грінч.). Він чоловік тямучий, не зопсує діла (Полт. г.). В арабській мові Хафиз був справді людина тямуща (Крим.)]. -щий человек - тямущ[ч]а людина.* * *1) прич. яки́й (що) зна́є; яки́й (що) ві́дає2) в знач. прил. зна́ючий; ( понимающий) тяму́щий, тяму́чий; ( сведущий) досві́дчений; ( знакомый с чем) обі́знаний -
74 золотой
I. прил. золотий, (ум.-ласк.) золотенький, золотесенький; совершенно -той - золотісінький. [Золотий перстень. Промінь золотий (Філян.). Над Київом золотий гомін, і голуби і сонце (Тичина). Моя матінко, моя золотісінька (Мил.)]. -тых дел мастер - см. Золотарь 1. -тая валюта - золота валюта. -тые прииски - золоті копальні (копні), золотокопальні (-лень), золотокопні (-пень). -тая шейка - золота шийка, золотошийка. С -тыми перьями - золотоперий; с -тыми (золотистыми) полями - золотополий; с -тыми волнами - золотохвилій; с -той корой - золотокорий и т. д. Это человек -той - це людина - золото. -той ребёнок (перен.) - золота дитина. [Що за золота в вас дитина! (Н.-Лев.)]. Зачем терять -тое время? - нащо марнувати (гаяти) золотий час? Обещать -тые горы - обіцяти золоті гори кому. -тая рота, иноск. (золоторотцы, босячьё) - босота, босячня, золотарська команда. -тая середина - а) золота середина. [Горацієва проповідь про золоту середину (Крим.)]; б) (посредственность) золота посередність, пересічність, людина з того золота, що п'ятаки роблять. -той мешок (иноск.) - золота торба. -тые руки (иноск.) - золоті руки, ручки. -тые яйца - золоті яйця. -той век - золота доба. -тые годы, -тая юность - золоті (красні) роки, красна молодість. -тая молодежь - золота (багата) молодь. -той телец - золотий ідол (кумир). -той молоток и железные двери (запоры) отпирает - золотий ключик до кожних дверей придасться (Приказка); или Золотий обушок скрізь двері відчине (Номис). -той мост строить (иноск.) - перекидати кому золотий місток, робити золотий місток (до ворога) (Номис).II. сущ. червінець (-нця), дукат (-та), (в ожерельях) дукач (-ча).* * *I прил.золоти́й, ласк. золоте́нький, золоте́сенький\золотой а́я молодёжь — презр. золота́ мо́лодь
II сущ.\золотой о́е сече́ние — мат. золоти́й пере́різ
золоти́й, -о́го -
75 зудила
-
76 зябкий
мерзлякуватий, мерзлий. -кий человек - мерзляк, змерзлюк (-ка). -кая женщина - мерзлячка, змерзлюка.* * *мерзлякува́тий\зябкий ий челове́к — мерзлякува́та люди́на; мерзля́к, -а, змерзлю́х, -а, змерзля́к, -а
-
77 игралище
іграшка, забавка, цяцька. [Не був він султан, а цяцька (іграшка) в руках у везірів (Крим.)]. Корабль -ще ветров - корабель іграшка (для) вітрів (вітрам). Человек -ще страстей - людина іграшка пристрастей.* * *( игрушка), і́грашка -
78 известность
1) (состояние известного) звісність (-ности);2) слава. [Повсюдну світову славу і гучний розголос дали Хейямові не його цінні математичні арабські писання (Крим.)]. Приобрести -ность - слави придбати (зажити), визначитися, в мову ввійти. [Зажила вона собі ще того щасливого часу слави доброї панночки (Г. Барв.). Антосьо все в мову входив між товариством і в городі (Свидн.)]. Он приобрёл большую -ность - він великої слави здобув (зажив, придбав) собі, (здобувся); він велику славу має. Это доставило ему большую -ность - це дало йому велику славу. Дело это получило громкую -ность - справа ця мала широкий розголос (набула широкого розголосу). Пользоваться -ностью - мати славу, тішитися славою. [Тішаться славою і неповні антологічні гарні переспіви фон-Боденштедта (Крим.)]. Пользующийся громкой (широкой) -ностью - голосний, широкославний, славнозвісний. [Я хочу бути великим чоловіком і славним, голосним на ввесь край (Франко). Котляревський з високих постаментів поспускав на долівку широкославних героїв (Куліш)]. Ставить, поставить в -ность кого о чём - доводити, довести до відома кому про що, повідомляти, повідомити кого про що, виявляти, виявити кому що. [Про це вже доведено до відома його батькові (М. Грінч.). Ферідун зараз виявив синам, що треба їм поїхати до царя Єменського (Крим.)]. Привести в -ность - з'ясувати, вияснити, визначити що, (подсчитать) підрахувати що. [Утрати від пожежі ще не з'ясовано (не вияснено) (М. Грінч.)]. Не все древне-русские рукописи приведены в -ность - не про всі староруські рукописи позбирано звістки. -ность (знание случившейся беды) всё же лучше мучительной неизвестности - і злая вість не така мука, як безвість; ліпше вже знати про лихо, ніж не знати та думками мучитися;3) славнозвісність; см. Знаменитость.* * *1) відо́мість, -мості; (слава, популярность) сла́ва, популя́рність, -ності, славнозві́сністьполучи́ть (приобрести́) \известностьть — ста́ти відо́мим, набу́ти сла́ви (популя́рності, відо́мості)
приводи́ть, привести́ в \известностьть — з'ясо́вувати, -со́вую, -со́вуєш, з'ясува́ти
ста́вить, поста́вить в \известностьть — дово́дити, дове́сти до ві́дома; ( уведомлять) повідомля́ти, повідо́мити, -млю, -миш; ( извещать) сповіща́ти, сповісти́ти, -віщу́, -вісти́ш
2) (перен.: известный человек) відо́ма осо́ба (люди́на); ( знаменитость) знамени́тість, -тості -
79 изворотливый
виверткий, викрутний, (юркий) в'юнкий, меткий, промітний, (пронырливый) пронозуватий. -вый человек - викрутень (-тня). [Огидна це чесність, гнучка та в'юнка (Єфр.). Справжній юриста: метка, викрутна й вигадлива голова (Ор. Лев.). А промітний він: оце повернувсь, купив горшків, поїхав у базар, продав та купив обіддя, - ото вже й заробив 15 карбованців (Канів. п.). Бач, який викрутень! (Номис)].* * *вивертки́й; промітни́й; (находчивый, ловкий) спри́тний, метки́й -
80 изгонять
изгнать виганяти, вигонити, вигнати, гнати, зганяти, зігнати, викидати, викинути, (о мног.) повиганяти, повигонити, повикидати, (всех) визганяти кого; срвн. Гнать, Выгонять, Сгонять. [Вигнати духа нечистого (Єв.). Максимця не раз з двора зганяли (Боров.). Та й говорять як Господь гнав Адама з раю (Рудан.). З усіх установ, де він служив, його повикидали (Крим.)]. -нять (из пределов родного края, республики) юрид. - виганяти, вигонити (за межі рідного краю, батьківщини, республіки), (стар.) виволати, сов. виволати з чого, банітувати кого. [А за віщо його банітовано? (Л. Укр.)]. Он человек опасный, его нужно -нать из нашего общества - він людина небезпечна, його треба викинути з нашого товариства. Его -нали из отечества - його вигнано з рідного краю, (стар.) його банітовано. -ть плод - зганяти, зігнати, страчувати, стратити, потеряти зародок, дитину, робити, зробити викидень. Изгнанный - вигнаний, зігнаний, (стар.) виволаний, банітований від кого (кем). Изгоняемый кем - гнаний від кого. [Забивцею вона до нас прийшла, від люду гнана, скинена з престолу (Грінч.)].* * *несов.; сов. - изгн`ать1) виганя́ти и виго́нити, ви́гнати (ви́жену, ви́женеш) и мног. повиго́нити; банітува́ти; (устранять, исключать) виключа́ти, ви́ключити2) ( плод) мед. зганя́ти, зігна́ти (зжену́, зжене́ш)
См. также в других словарях:
ЧЕЛОВЕК — ЧЕЛОВЕК, человека, в знач. мн. употр. люди (человеки устар. и шутл., косв. человек, человекам и т.д. только в сочетании с колич. словами), муж. 1. Живое существо, в отличие от животного обладаюшее даром речи и мысли и способностью создавать и… … Толковый словарь Ушакова
ЧЕЛОВЕК — главная тема философии, центральная проблема всех филос. школ и направлений, неисчерпаемая в силу своей бесконечной сложности, дающая пищу для самых разнообразных интерпретаций и толкований. Ч., по мнению Б. Паскаля, это химера, невидаль,… … Философская энциклопедия
ЧЕЛОВЕК — это смертный Бог. Гермес Трисмегист Человек всего лишь тростник, слабейшее из творений природы, но он тростник мыслящий. Чтобы его уничтожить, вовсе не надо всей Вселенной: достаточно дуновения ветра, капли воды. Но пусть даже его уничтожит… … Сводная энциклопедия афоризмов
ЧЕЛОВЕК — муж. каждый из людей; высшее из земных созданий, одаренное разумом, свободной волей и словесною речью. Побудка (инстинкт) животного, соединенье низшей степени рассудка и воли, заменяет ему дары эти, разрозненные в человеке и даже вечно спорящие… … Толковый словарь Даля
Человек-лёд — История публикаций Издатель Marvel Comics Дебют X Men vol. 1 #1 (сентябрь 1963) Авторы Стэн Ли Джек Кирби Характеристики персонажа Позиция Добро Полное имя … Википедия
человек — Лицо, личность, муж, особа, персона, индивид (индивидуум), индивидуальность; смертный. Мн. ч.: люди, люд, народ, публика. Обед на двенадцать персон (на двенадцать кувертов). Охотники народ неразборчивый. Ни одной души. Человек, подай стакан вина! … Словарь синонимов
ЧЕЛОВЕК — особый род сущего, творец исторического развития, культуры, субъект социального творчества. Ч. биосоциальное существо, генетически связанное с другими формами жизни, выделившееся из них благодаря способности производить орудия, обладающее … Энциклопедия культурологии
Человек — Человек, который смеётся Виктор Гюго. Человек, который смеётся = L Homme qui rit. 1860 е. «Человек, который смеётся» (фр. L Homme qui rit) один из самых известных романов Виктора Гюго, написанный в 60 х годах XIX века. Содержание 1… … Википедия
Человек-Лёд — История Издатель Marvel Comics Дебют X Men #1 (сентябре 1963) Автор(ы) Стэн Ли, Джек Кирби … Википедия
ЧЕЛОВЕК — ЧЕЛОВЕК. Слово čełovĕkъ (ср. čьlovĕkъ, človĕkъ) сопоставляется с литовск. kíltis и kiltís род (ср. kílti подниматься , возникать ; kélmas ствол дерева ) и vaikas мальчик , сын , лит. жем. vaĩkis слуга , др. прусск. wayklís сын , waix слуга .… … История слов
ЧЕЛОВЕК — ЧЕЛОВЕК, общественное существо, обладающее сознанием, разумом; субъект общественно исторической деятельности и культуры. Человек возник на Земле в ходе длительного и неравномерного эволюционного процесса антропогенеза, многие этапы которого до… … Современная энциклопедия
