(службова)

См. также в других словарях:

• начальник — (службова особа, що очолює що н., завідує чимось), начальство, зверхник, патрон, провідник, керівник, шеф, бос Пор. керівник …   Словник синонімів української мови

• поручник — службова особа, що виконувала різні доручення; помічник …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

• 33.170 — Теле та радіомовлення ГОСТ 11515 91 Каналы и тракты звукового вещания. Основные параметры качества. Методы измерений. Взамен ГОСТ 11515 75, ГОСТ 23107 78, ГОСТ 22504 83 ГОСТ 18471 83 Тракт передачи изображения вещательного телевидения. Звенья… …   Покажчик національних стандартів

• Майоров, Марк Вениаминович — Майоров Марк Вениаминович …   Википедия

• обер-прокурор — а, ч. У дореволюційній Росії – службова особа, що очолювала департамент сенату, а також службова особа, що очолювала синод на правах міністра …   Український тлумачний словник

• ДСТУ ETSI TS 102 470:2010 — Цифрове телевізійне мовлення. Мовлення даних за ІР протоколом у системі DVB Н. Програмна службова інформація/службова інформація (ETSI TS 102 470:2006, IDT) [br] НД чинний: від 2012 07 01 Зміни: Технічний комітет: Мова: Метод прийняття: Переклад… …   Покажчик національних стандартів

• агент — I а, ч. 1) Представник, довірена особа організації, установи і т. ін., що виконує різні доручення, завдання. •• Аге/нт з трансфе/рту а/кцій особа, яка веде запис усіх зареєстрованих власників. Консигнаці/йний аге/нт особа, яка бере на себе зобов… …   Український тлумачний словник

• бюрократ — а, ч. 1) Службова особа, яка, на шкоду справі та інтересам громадян, неухильно додержується формальностей у справах. 2) Представник бюрократичної системи управління; великий урядовець …   Український тлумачний словник

• виконавець — вця, ч. 1) Той, хто виконує яке небудь завдання, здійснює що небудь. 2) Той, хто виконує музичний, літературний та інший твір або певну роль у театральній виставі, кінофільмі і т. ін. 3) Особа, що виконує розпорядження якогось органу влади. ••… …   Український тлумачний словник

• городничий — чого, ч., іст. У повітових містах Російської імперії – службова особа (з дворян), що виконувала на території міста адміністративно поліцейські функції …   Український тлумачний словник

• градоначальник — а, ч. У дореволюційній Росії – службова особа, яка на правах губернатора стояла на чолі великого міста, що не підпорядковувалося керівникові губернії …   Український тлумачний словник