-
61 attention
[ə'tenʃ(ə)n] 1. n1) ува́га, ува́жністьto attract [to call] smb.'s attention — приверта́ти чию́сь ува́гу
to pay attention — зверта́ти ува́гу
to compel attention — прико́вувати ува́гу
to slip smb.'s attention — зали́ши́тися по́за чиє́юсь ува́гою
to stand at attention військ. — стоя́ти стру́нко
2) піклува́ння, дбання́to show much attention to smb. — проявля́ти піклува́ння про ко́гось; дба́ти про ко́гось
3) до́гляд, догляда́ння ( хворого)4) тех. до́гляд (за машинами і т.п.)5) обслу-го́вування6) pl залиця́ння, упада́ння; догоджа́ння2. intattention! — ува́га!; військ. стру́нко!
-
62 ingravescent
-
63 sequestration
n1) юp. секвестр, накладення арешту на майно; судова постанова про арешт майна; депонування предмета суперечки у третьої особи; конфіскація2) мeд. ізоляція ( хворого); карантин3) мeд. утворення секвестру, секвестрація -
64 wasting
I [`weistiç] n2) мeд. атрофіяII [`weistiç] a1) спустошуючий, руйнуючий2) виснажливий ( про хворобу) -
65 tongue
[tʌŋ]n1) язи́кfurred [dirty, foul, coated] tongue — обкла́дений язи́к ( у хворого)
to put out one's tongue — пока́зувати язи́к ( лікареві або з пустощів)
2) мо́ваthe mother tongue — рі́дна мо́ва
his tongue failed him — йому́ відібра́ло мо́ву
3) мо́влення; мане́ра говори́ти4) язи́к ( страва)smoked tongue — копче́ний язи́к
5) щось, що ма́є фо́рму язика́, напр., язи́к по́лум'я, се́рце дзво́на; язичо́к (духового інструмента, черевика)6) геогр. коса́7) стрі́лка терезі́в8) тех. шпунт, шип9) ди́шло10) зал. ві́стря стрі́лки••to give tongue — 1) говори́ти, висло́влюватися 2) подава́ти го́лос ( про собак на полюванні)
to speak with one's tongue in one's cheek, to put one's tongue in one's cheek — 1) говори́ти нещи́ро 2) говори́ти з глузува́нням (іроні́чно)
he has a ready tongue — він за сло́вом у кише́ню не полі́зе
to find one's tongue — зно́ву заговори́ти
to hold one's tongue, to keep a still tongue in one's head — мовча́ти; трима́ти язи́к за зуба́ми
to keep a civil tongue in one's head — бу́ти вві́чливим
his tongue is too long for his teeth — у ньо́го на́дто до́вгий язи́к
to oil one's tongue — лести́ти
См. также в других словарях:
неоперабельний — а, е. 1) Такий, якого не можна, марно оперувати (про хворого). 2) Такий, коли не можна, марно оперувати (про хворобу) … Український тлумачний словник
замаячити — I я/чу/, я/чи/ш і замаячі/ти, і/ю, і/єш, док. Почати маячити; завиднітися. II я/чу/, я/чи/ш, док. Почати марити (про хворого) … Український тлумачний словник
курація — ї, ж. Лікування, піклування про хворого … Український тлумачний словник
лежачий — а, е. 1) Дієприкм. акт. теп. ч. до лежати 1). 2) у знач. прикм. Який перебуває в горизонтальному положенні, лежить. || у знач. ім. лежа/чий, чого, ч.; лежа/ча, чої, ж. Той, хто лежить (у 1 знач.) || Який проходить у лежанні. || перен. Лежача… … Український тлумачний словник
ліжковий — а/, е/. Прикм. до ліжко. Ліжкова білизна. || Який лежить у ліжку (про хворого) … Український тлумачний словник
ходячий — а, е, розм. 1) Який ходить. || Який подорожує, мандрує; мандрівний. || Який може ходити, пересуватися сам (про хворого). 2) перен., ірон. Який є живим втіленням кого , чого небудь. 3) Який широко вживають, використовують; загальноприйнятий. ||… … Український тлумачний словник
операція — ї, ж. 1) Хірургічне втручання з лікувальною метою за деяких захворювань або поранень. •• Акуше/рська опера/ція операція на статевих органах жінки, на плідному яйці або плоді. Гінекологі/чна опера/ція операція, яка виконується на статевих органах… … Український тлумачний словник
лежати — жу/, жи/ш, недок. 1) без додатка, на чому, в чому. Перебувати в горизонтальному положенні, бути розпластаним усім тілом на чому небудь (про людей та деяких тварин). || У сполуч. зі словами, що вказують на особливості цього положення. || Бути… … Український тлумачний словник
сидіти — джу/, ди/ш, недок. 1) Перебувати в положенні, за якого тулуб розміщується вертикально, спираючись на що небудь сідницями (про людину). || Розміщуватися нерухомо у певний спосіб (з обставинними словами, що вказують на його характер, особливості).… … Український тлумачний словник
анамнез — у, ч. Відомості, що їх дає хворий або його близькі про умови життя, які передували захворюванню, і про історію розвитку хвороби. || Відомості про попередній стан хворого … Український тлумачний словник
історія — ї, ж. 1) тільки одн. Закономірний, послідовний розвиток дійсності; зміни в дійсності, у процесі життя. 2) тільки одн., чого. Процес розвитку, зміна чого небудь; події в процесі життя народу, його певної частини тощо. •• Істо/рія хворо/би медичний … Український тлумачний словник