-
81 расколотить
сов рзгquebrar vt, partir vt; ( на куски) fazer em cacos; прст ( сильно поранить) machucar vt, rebentar vt; прст ( в бою) destroçar vt, desbaratar vt -
82 рассаживать
несов.; сов. - рассади́ть1) oturtmakрассади́ть госте́й — konukları oturtmak
2) ( сажать порознь) (yanyana oturanları) ayrı yerlere oturmak3) ( растения) söküp daha seyrek dikmek; şaşırtmak ( молодые деревья)рассади́ть дверь — kapıyı dağıtmak
-
83 обрезать
обрезатьсов, обрезать несов1. κόβω, περικόπτω / ψαλιδίζω (крылья, когти):\обрезать волосы κόβω τά μαλλιά· \обрезать веревку κόβω τό σχοινί·2. (поранить) κόβω·3. (прерывать кого-л.) разг διακόπτω (κάποιον). -
84 напарывать
I несов.см. напороть III несов.см. напороть II* * *v1) gener. (ðàñïîðîáü) descoser, deshilvanar (una cantidad)2) colloq. (поранить) daнar, herir (con un objeto punzante), pinchar3) simpl. (ñàãîâîðèáü, ñäåëàáü) decir (hacer) cosas inútiles (absurdas) -
85 обрезать
1) couper vt; rogner vt (когти, крылья)обре́за́ть но́гти — couper les ongles
обре́за́ть дере́вья — tailler les arbres
обре́за́ть концы́ — ébouter vt
2) ( поранить) faire une entailleобре́за́ть па́лец — se couper au doigt [dwa]
3) ( резко прервать) разг. couper la parole à qn; river son clou à qn ( fam); remettre qn à sa place ( осадить)4) ( совершить обряд обрезания) рел. circoncire vt* * *v1) gener. ébotter, ébouler, ébourgeonner (деревья), receper, recéper, ébarber, élaguer, émonder2) eng. déborder (напр., края кожи), enverser3) construct. gruger, rogner, tailler, ébouter4) relig. circoncire5) metal. cisailler, couper, découper, dégauchir, trancher -
86 покров
-
87 рассадить
-
88 обколоть
I сов.( что) (сколоть снаружи) китеп төшерү, ватып төшерү; ватып чыгуII сов.; разг.( кого-что) (поранить уколами) чәнчеп бетерү, чәнчеп яралау -
89 поцарапать
-
90 располосовать
-
91 распороть
сов.( что)1) сүтү, сүтеп җибәрү2) ерту, ертып җибәрү3) (сильно поранить чем-л. острым) кадау, кисү -
92 рассечь
сов.1) ( кого-что) кисү, яру, кисеп (ярып) чыгару2) ( что) (поранить) яру, кисү3) перен. ( что) кисеп үтү; кискәләү, кискәләп (бүлгәләп) бетерү -
93 заращивать
заростить1) (допускать зарости чем-н., позволять вырости чему-н.) зарощувати, заростити, (о мн.) позарощувати що чим; (сорной травой) бур'янити, забур'янити (напр. город, поле); (диким овсом) завівсюжувати, завівсюжити (поле); (допустить покрыться слоем грязи) забруднювати, забруднити, (о мн.) позабруднювати що (начиння (посуду), руки); (о бороде, волосах) запускати, запустити (бороду, (в)уса). Не -вай лугов кустарником - не зарощуй луки чагарником;2) (вростить) вростити що у що;3) (заживлять) загоювати, загоїти, (о животных, переносно о море) зализувати, зализати, (о мн.) позагоювати, позализувати що. [Його рука поранить і загоїть (Куліш)].* * *несов.; сов. - зараст`итьзаро́щувати, заростити, рощу, -ро́стиш, ( раны) заго́ювати, заго́їти\заращивать вать бо́роду — запуска́ти (відпуска́ти, відро́щувати) бо́роду
-
94 порезать
1) (на части или некоторое время) порізати, покраяти, покроїти, (большими кусками) побатувати, (небрежно) почикрижити, (детск.) почикати що (на шматки або деякий час); срв. Резать. [Чарки поналивані і калач дружко покраяв (Квітка). Нащо ти такими великими кусками побатував? (Харк.)];2) (ранить) порізати, урізати, уразити що. Я -зал себе палец, руку - я врізав (порізав, уразив) собі палець (и пальця), руку;3) см. Перерезать 3. Порезанный -1) порізаний, покраяний, побатований и т. д. [Покраяний на скибки хліб (Н.-Лев.)];2) порізаний, урізаний, уражений. [Урізаний (порізаний, уражений) палець, пучка]. -ться -1) порізатися, покраятися и т. д.;2) порізатися, урізатися. Нечаянно -зался стеклом - знеобачки порізався (врізався) склом.* * *1) порі́зати; ( поранить) урізати, утну́ти, утя́ти; (изрезать, иссечь) покарбува́ти2) ( нарезать) нарі́зати, порі́зати, понарі́зувати; ( на части) накра́яти, покра́яти; ( большими кусками) побатува́ти3) (зарезать, убить всех или многих) порі́зати -
95 порезаться
1) ( поранить себя) урі́затися, порі́затися2) (сразиться с кем-л.) порі́затися3) (поиграть с азартом во что-л.) порі́затися4) ( не выдержать экзамена) зрі́затися -
96 истереть
-
97 обколоть
I совер. (лёд и т.п.) абкалоць II совер. (окружить уколами) абкалоць(исколоть, поранить) пакалоць, скалоць -
98 расцарапаться
1) (царапнув, царапая, поранить себя) абадрацца, абдзерціся, паабдзірацца, разг. абдрапацца, падрапацца2) (поцарапать друг друга) паабдзірацца, падрапацца -
99 ранить
(кого-л./что-л.)
1) wound (оружием)
2) перен. hurt* * ** * *ранить; поранить 1) wound, injure 2) hurt* * *hurtinjurepipscotchwound -
100 жалить
жалить, ранить; поранитьдукхавэ/ с тэ (дукхадё/ м) (глаг. пер.)--------дандырэ/ с тэ (дандырдё/ м) (глаг. пер.)
См. также в других словарях:
поранить — См … Словарь синонимов
ПОРАНИТЬ — ПОРАНИТЬ, пораню, поранишь, совер., кого что. То же, что ранить. Сильно поранил руку. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
ПОРАНИТЬ — ПОРАНИТЬ, ню, нишь; ненный; совер., кого (что). Ранить (обычно не сильно или самого себя). П. ногу. | возвр. пораниться, нюсь, нишься. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
ПОРАНИТЬ — кого, ранить несколько, не сильно, или случайно. Плотник поронился топором. Он поранил ногу, на гвоздь. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
Поранить — сов. перех. разг. 1. Нанести кому либо рану, ранить кого либо, что либо. 2. перен. Причинить страдание, душевную боль. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
поранить — поранить, пораню, пораним, поранишь, пораните, поранит, поранят, пораня, поранил, поранила, поранило, поранили, порань, пораньте, поранивший, поранившая, поранившее, поранившие, поранившего, поранившей, поранившего, поранивших, поранившему,… … Формы слов
поранить — пор анить, ню, нит … Русский орфографический словарь
поранить — (II), пора/ню(сь), нишь(ся), нят(ся) … Орфографический словарь русского языка
поранить — ню, нишь; св. кого что (чем). 1. Ранить (обычно не сильно или самого себя). П. руку. Сам себя поранил по неосторожности. / О растении. П. корни яблони. □ безл. Водителю поранило ногу. 2. Причинить страдание, душевную боль. П. душу, сердце … Энциклопедический словарь
поранить — ню, нишь; св. кого что (чем) 1) а) Ранить (обычно не сильно или самого себя) Пора/нить руку. Сам себя поранил по неосторожности. б) расш. О растении. Пора/нить корни яблони. в) лекс., безл … Словарь многих выражений
поранить(ся) — по/ран/и/ть(ся) … Морфемно-орфографический словарь