(помітний)

См. также в других словарях:

• помітний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• помітний — I (який / якого можна помітити, вирізнити з поміж оточення), примітний, відмітний, показний, очевидний, прикметний Пор. видний II ▶ див. важливий, відвертий 1), відчутний 1), видний …   Словник синонімів української мови

• помітний — а, е. 1) Якого можна побачити, помітити, розрізнити зором. || Який привертає увагу; примітний. 2) перен. Якого можна сприймати органами чуття; відчутний. 3) перен. Який своєю діяльністю, активністю і т. ін. позитивно відрізняється від інших. 4)… …   Український тлумачний словник

• помітний — [поум’і/тнией] м. (на) тному/ т(‘)н ім, мн. т(‘)н і …   Орфоепічний словник української мови

• помітність — ності, ж. Абстр. ім. до помітний …   Український тлумачний словник

• помітно — Присл. до помітний 1), 2), 4) …   Український тлумачний словник

• примітний — а, е. 1) Помітний, видний для ока. 2) Який вирізняється з поміж інших. || Який чимсь відзначається; характерний …   Український тлумачний словник

• непомітний — а, е. 1) Якого важко, неможливо помітити; погано видимий. || Який не впадає у вічі. 2) Який нічим не вирізняється з поміж інших; непоказний, непримітний …   Український тлумачний словник

• непомітний — 1) (якого важко / неможливо помітити, погано видимий), непримітний; прихований (непомітний зовні, зверху, збоку тощо); невидимий, незримий, невидний (неприступний для зору, прихований від очей); невловимий, невловний (про ознаку чого н., про те,… …   Словник синонімів української мови

• малопомітний — а, е. 1) Такий, якого майже не видно, важко помітити. 2) перен. Який нічим не вирізняється з поміж інших; пересічний, звичайний …   Український тлумачний словник

• маркантний — Маркантний: вищої якості, визначний, помітний [46 1] помітний, важливий, видний [37] помітний, визначний [46 2] яскраво, чітко означений [31] …   Толковый украинский словарь