Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

(побитий)

  • 1 избивать

    избить
    1) (убивать) побивати, побити, вибивати, вибити, убивати, повбивати, повибивати кого. [Хлібороби опановували замки, побивали скрізь латинських попів і вертались до стародавньої слов'янської віри (Куліш). Вибивали народ тисячами (Стор.). Усіх людей у городі повбивали (Грінч.)]. -бить всех до тла - вибити до ноги;
    2) (исколотить; истрепать) бити, побити, збивати, збити. Его в кабаке -били - його в шинку побили, збили. Яблоко это -бито - яблуко це побите. -бить кнут - побити батіг (батога) на кому. [Побив на йому увесь батіг]. -бить до синяков кого - на синяки (на синці) побити, (і)зсинити кого. [Та так побила свекруху, на синяки! (Берд.)]. -бить кого в биток - на (в) яєчню, на болото кого побити, збити. [Збив го (его) на болото (Франко, Пр.)]. -бить кого палкой - вибити кого палицею, обпалкувати кого. [Я його добре обпалкую, аби тільки впіймався (Липовеч.)]. -бить кого до крови - в кров роз'юшити кого. Избитый и Избиенный -
    1) побитий, вибитий, повбиваний, повибиваний;
    2) побитий, збитий. [Нарешті, збитого і майже голого повели мене до війта (Франко)]. Я весь -бит - я ввесь побитий, чисто (геть) побитий;
    3) см. Избитый, прил. -ться -
    1) страд. побиватися, убиватися, вибиватися; битися; бути побитим, вибитим и т. д.;
    2) битися, побитися, збиватися, збитися. Он сам -бился пьяный - він п'яний сам побився. Сапожки -бились - чобітки збилися, побилися, стопталися, ступцювалися.
    * * *
    несов.; сов. - изб`ить
    1) ( наносить побои) би́ти (б'ю, б'єш), поби́ти, вибива́ти, ви́бити, збива́ти, зби́ти (зіб'ю́, зіб'є́ш); товкти́, -вчу́, -вче́ш, натовкти́, несов. убива́ти

    \избивать би́ть кнуто́м — поби́ти (зби́ти) батого́м (пу́гою); відбато́жити, ви́батожити

    2) (уничтожать, убивать) вибива́ти, ви́бити, вини́щувати, -щую, -щуєш, ви́нищити, убива́ти, уби́ти; ( перебивать) перебива́ти, переби́ти и мног. поперебива́ти
    3) (повреждать, приводить в негодность) би́ти, поби́ти, збива́ти, зби́ти; товкти́, потовкти́

    \избиватьби́ть доро́гу — розби́ти доро́гу (шлях)

    \избивать би́ть но́ги — зби́ти (поби́ти) но́ги

    \избивать би́ть о́бувь — зби́ти (поби́ти) взуття́

    Русско-украинский словарь > избивать

  • 2 побивать

    побить
    1) побивати, побити, вибити (с усилит. знач.) попобити кого, (вульг.) боки полатати, бебехи надсадити кому. [Деся взявся сизокрилий орел, став лебідку бити- побивати. Він знов посварився з людьми, і ті його попобили добре й прогнали]. У Фили пили, да Филю же -били - за моє жито та мене й побито. Он затеял ссору, и его -били - він завівся (з сваркою) і його побито. -вать камнями - побивати (побити) камінням, каменувати (покаменувати) кого. [Єрусалиме, що каменуєш посланих до тебе (Св. П.)]. -бить физиономию, морду кому - набити (натовкти) пику, морду кому, набити (натовкти) по пиці, по морді кого. Не -вши, не выучить - наука не буває без друка;
    2) (побеждать, превосходить) побивати, побити, переважати, переважити, повершити кого, гору (верх) брати, взяти над ким. [Він силою колише синє море і мудрістю дракона побиває (Куліш)]. Он всех бойцов -вает - він усіх бійців побиває, над усіма бійцями гору бере. -вать, -бить рекорд - побивати, побити рекорд, взяти (гору) над усіма. Я -бил вашего короля козырем - я вашого короля козирем побив (накрив);
    3) (перебить всех) побити, вибити, повбивати, повибивати (всіх, до ноги). Срв. Перебивать 2;
    4) (разбить, избить во множ.) побити, потовкти, потрощити що. -бить посуду в дребезги - побити (потовкти, почерепити) посуд на дрі[у]зки, на дріб'язок, на череп'я. -бить вёдра - побити (потрощити) відра. [Пішла по воду, відра побила]. Лошади -ли телегу - коні побили (потрощили) воза. Град -бил весь хлеб, градом весь хлеб -било - град увесь хліб побив (вибив, повибивав), (сильно смяв) помотлошив, градом увесь хліб побило (вибило, повибивало), помотлошило. Мороз -бил, морозом -било яблоки, цвет на деревьях - мороз побив, морозом побило яблуні, цвіт на дереві. Побитый - побитий, попобитий, вибитий и т. д. -тый камнями - побитий камінням, покаменований. -тый градом - побитий, вибитий градом, градобійний, помотлошений, (слегка) поколошканий. Хлеб -тый градом - градобійний хліб, градобоїця.
    * * *
    несов.; сов. - поб`ить
    1) побива́ти, поби́ти; ( перебивать) перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти
    2) (несов.: нанести побои) поби́ти, наби́ти; натовкти́, потовкти́, погрі́ти, полата́ти, многокр. попоби́ти
    3) (несов.: попортить, разбить, уничтожить) поби́ти; ( поколотить) потрощи́ти, потовкти́; (градом, дождём) ви́бити и повибива́ти, поколо́шкати

    моро́зом поби́ло — безл. моро́зом поби́ло (потопта́ло)

    Русско-украинский словарь > побивать

  • 3 поколотить

    (кого) (по)побити, (грубо) натовкти кого. Его -тили - його (по)побито. -тили неприятеля изрядно - побили ворога добре. -тить посуду - побити, потовкти посуд. -тите бревно з того конца, чтобы подалось сюда - постукайте деревину з того кінця, щоб сюди подалася. Поколоченный - (по)побитий; (о посуде) побитий, потовчений.
    * * *
    1) (по чему, во что) посту́кати, погрю́кати (у що, по чому), покалата́ти (у що, по чому, об що), постукоті́ти (по чому)
    2) (кого - избить, побить) поби́ти, ви́бити (кого); попоби́ти (долго, много), потасува́ти, потовкти́, помотло́шити, пом'я́ти (кого), полата́ти бо́ки, да́ти кла́ду (кому)
    3) (разбить) поби́ти, потрощи́ти, строщи́ти, потовкти́; потовкма́чити

    Русско-украинский словарь > поколотить

  • 4 измочаливать

    -ся, измочалить, -ся
    1) что (верёвку и т. п.) - розпрядо[и]вляти, -ся, розпрядо[и]вити, -ся, розвіхтювати, -ся, розвіхтити, -ся, (о дереве) розмачулити, -ся. -ть нервы - викручувати, викрутити (нерви), розсотувати, розсотати (нерви), розсмикувати, розсмикати (нерви);
    2) -ть кого - см. Измучивать, -чить. Измочаленный -
    1) (о верёвке) розпрядо[и]влений, розвіхтяний; (о дереве) розмачулений, на мачулу побитий; (о нервах) викручений, розсотаний, розсмиканий;
    2) (о ком) висилений, знесилений; см. Измученный (под Измучить).
    * * *
    несов.; сов. - измоч`алить
    1) розмачу́лювати, розмачу́лити, розмоча́лювати, розмоча́лити, розсо́тувати, розсота́ти, розсми́кувати, розсми́кати
    2) (перен.: утомлять, мучить) виму́чувати, ви́мучити; см. изматывать
    3) (перен.: трепать, бить) би́ти (б'ю, б'єш), поби́ти; чухра́ти, відчухра́ти, дава́ти (даю́, дає́ш) чо́су, да́ти (дам, даси́) чо́су

    Русско-украинский словарь > измочаливать

  • 5 источенный

    1) сто́чений
    2) пото́чений, сто́чений; розто́чений

    \источенныйый мо́лью — побитий (пото́чений, сто́чений, розточений) мі́ллю

    Русско-украинский словарь > источенный

  • 6 исхлёстывать

    исхлестать или Исхлыстывать, исхлыстать
    1) (избить то, по чём хлещешь или то, чем хлещешь) хльо[я]стати, похльо[я]стати, вистібувати, висті[ьо]бати, шмагати, пошмагати, бити, побити, (о кнуте ещё) схльо[я]стувати, схльо[я]стати, (о мн.) посхльо[я]стувати. [Побив на йому ввесь батіг (Сл. Ум.)];
    2) кого - хльо[я]стати, вихльо[я]стати, стьо[і]бати, вистьобати, шмагати, вишмагати кого. Исхлёстанный -
    1) похльо[я]станий, схльо[я]станий, (о кнуте) пошмаганий, побитий;
    2) вихльо[я]станий, вистьобаний, вишмаганий. -ться - (о кнуте: измочалиться) битися, побитися, схльо[я ]стуватися, схльо[я]статися, похльо[я]статися, вистібуватися, вистьобатися.
    * * *
    несов.; сов. - исхлест`ать
    1) (избивать, хлеща чем-л.) схльо́стувати, схльоста́ти, шмага́ти, пошмага́ти, сов. ви́шмагати
    2) ( портить хлестанием) схльо́стувати, схльоста́ти, хльо́стати, похльо́стати, обтрі́пувати, обтріпа́ти

    Русско-украинский словарь > исхлёстывать

  • 7 крушение

    розбиття, троща чого. -ние поезда розбиття поїзда. Потерпеть -ние (о поезде, корабле, аэроплане) - розбитися, потрощитися, зазнати розбиття. Потерпеть -ние на скалах, у берега - розбитися об скелі; розбитися край берега (при березі, у березі). Произошло -ние поезда - поїзд розбився, потрощився. -ние произошло от столкновения поездов (кораблей) - розбиття сталося через сутичку поїздів (кораблів). Потерпевший -ние (о поезде, корабле, аэроплане) - розбитий, побитий, потрощений (поїзд, корабель, аероплан). [Дошки з побитого корабля прибивало до берега (М. Гр.). Це люди з побитого (потрощеного) поїзда (Звин.)]. -ние надежд - руйнування (оконч. зруйнування) надій (Єфр.). Потерпевший -ние надежд - збезнадієний. -ние планов - загибель планів.
    * * *
    1) катастро́фа; ( авария) ава́рія
    2) (перен.: гибель) заги́бель, -лі, ги́бель; ( крах) крах, -у

    Русско-украинский словарь > крушение

  • 8 находить

    нахаживать, найти, действ. з.
    I. 1) знаходити (в песнях и знаходжати) знайти, находити (в песнях и находжати), найти, (о мног.) познаходити, понаходити кого, що, (редко) повизнаходити що; специальнее: (отыскивать) нашукувати, нашукати, відшукувати, відшукати, вшукати що; (приискивать) винаходити, винайти що; (натыкаться) натрапляти, натрапити кого, що и на кого, на що, надибати и надибувати, надибати, (диал.) нагибувати, нагибати що. [Там втомлені знаходять опочивок (Куліш). Уміла ти матір покинути, умій-же й знайти її! (Квітка). Хоч ти знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Метл.). Блукав, дороги не знайшов (М. Вовч.). Я знайшов будинок, де він живе (Коцюб.). Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.). У Назона теж ти про рибалку спогади знайдеш (М. Рильськ.). Не могла найти для мене слова потіхи (Франко). Стали тії сини до розуму доходжати, стали собі молоді подружжя знаходжати (Метл.). На труп побитий… шукали, та третього дні находжали (Март.). Однослуживців не можна було познаходити (Крим.). Де що було дідівське, - повизнаходила (Г. Барв.). Потім він нашукав свій портмонет і подивився, що в нім є (Крим.). Шукайте скільки хочете, не вшукаєте (Звин.). Коли-б нам слушну винайти годину, то ми поговорили-б про сю справу (Куліш). Не встиг винайти собі якийсь відповідний ґешефт (Франко). Шукає живущої води і не знає, де її натрапити (Мирний). Чув якесь незадоволення, мов не натрапивши на те, що повинно бути його заняттям (Франко). Не міг надибать гарнішого собі зятя (Федьк.). Чудові були пущі, - тепер таких і не надибаєш (М. Вовч.). Якби ти скарб нагибав, то ходив-би ти в саєтах (тонких сукнах) (Грінч.)]. -дить, -ти вкус, приятность в чём - набирати, набрати смаку до чого, розбирати, розібрати смак у чому, знаходити, знайти приємність у чому; срв. Вкус 4. [Зачав набирати смаку до лінивства (Франко). Люди починають розбирати смак в инших промислах (Звин.). Дали мені щось скуштувати; не розібрав я смаку в тому (Звин.). Я не знаходжу приємности в цього роду спорті (В. Гжицьк.)]. -дить, -ти по вкусу кого, что - знаходити (добирати), знайти (добрати) (собі) до смаку (до вподоби), уподобати кого, що. -дить, -ти вновь (потерянное) - віднаходити, віднайти, (о мног.) повіднаходити (загублене). -дить, -ти для себя выражение в чём - знаходити, знайти собі вираз у чому, виливатися, вилитися в чому. [Цей настрій найкраще вилився в організації братства (Рада)]. -дить, -ти выход (исход) в чём - знаходити, знайти вихід (порятунок, раду) у чому, давати, дати собі раду (пораду) з чим; срв. Исход 2. [Знаходить собі раду зовсім реальну, життьову (О. Пчілка)]. -ти в ком друга - знайти в кому приятеля (друга). -дить, -ти себе место - знаходити, знайти собі місце; притикатися, приткнутися. [Молода не сідає за стіл, а де- небудь приткнеться (Полтавщ.)]. Он не -дит себе места - він не знаходить собі місця; він не знає, де приткнутися (де приткнути себе); він ходить, як неприкаяний; він марудиться, він попору не знайде. [Нудився, марудився; чогось хотілося - і сам не знав чого (Свидн.)]. -ти кого своими милостями - вдарувати (обдарувати) кого своєю ласкою. -дить, -ти ощупью - намацувати, намацати, налапувати, налапати, (о мног.) понамацувати, поналапувати кого, що. [Намацав свічку і встромив її в свічник (Велз)]. -дить, -ти приют кому, себе - знаходити, знайти притулок (захист, захисток) кому, собі, притуляти, притулити кого, (себе ещё) притулятися, притулитися. [Де сирота безрідний притулиться? де захисток собі знайде? (Сл. Гр.)]. -дить, -ти путём расспросов - напитувати, напитати кого, що, допитуватися, допитатися кого и до кого, чого. [Приїхали ми, напитали адвоката (Франко). Може-б ви - напитали мені пару курей? (Кролевеч.). Допитався до того багатого купця (Грінч. II)]. -дить, -ти в себе силу для чего - знаходити, знайти в собі силу на що, здобуватися, здобутися на що. [Не раз ми здобувалися колосальну руїнницьку енергію (Ніков.)]. Не -ду слов, чтобы выразить своё возмущение - слів не доберу, щоб висловити своє обурення. -дить, -ти удовольствие (наслаждение) в чём - знаходити, знайти втіху (насолоду) в чому, кохатися (милуватися), закохатися (замилуватися) в чому, тішитися (втішатися), втішитися чим и з чого. -шёл у кого спрашивать! - знайшов, у кого (кого) питатися! було (мав, не мав) у кого (кого) питатися! Вот -шёл кого! - от знайшов кого! Не знаешь, где -дёшь, где потеряешь - не знаєш, де заробиш, де проробиш; хіба хто знає, де він що знайде, де втеряє. За чем пойдёшь, то и -дёшь - чого шукаєш, те й напитаєш. Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти - см. Потерять. Дай бог с умным -ти и потерять - дай боже з розумним загубити, а з дурним не найти; з дурнем ні найти, ні поділити; з дурнем знайдеш, то й не поділишся (Приказки). По лесу ходит, дров не -дёт - по лісі товчеться, а до дров не допадеться; по горло в воді, а шукав, де напитися;
    2) (открывать) знаходити, знайти, відкривати, відкрити, відшукувати, відшукати що, (выявлять) віднаходити, віднайти що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винаходити, винайти що, (преступника, преступное) викривати, викрити кого, що. [Спроби віднайти манівці, якими відбувався перехід від багатобожжя Вед до пантеїзму Упанішад (М. Калин.). Порівнюючи опис Московського царства з твором Йовія, можна винайти деякі паралелі (Україна). Винайти таку мову, що-б була зрозуміла руському й українцеві (Ґ. Шкур.)]. -дить, -ти поличное - витрушувати, витрусити, (о мног.) повитрушувати крадене. -дить, -ти способ (средство) - знаходити (винаходити), знайти (винайти) спосіб, (в просторечии обычно) добирати (прибирати), добрати (прибрати) способу (розуму, ума). [Ви повинні добрати способу, щоб цього не було (Грінч.). Тамтешні мудреці не добрали способу попередити руїну (Кандід). Прибрали люди способу літати (Дещо). Отаман чумацький собі ума прибирає, що йому робить (ЗОЮР I)]. Русские мореплаватели -шли несколько неизвестных островов - російські мореплавці знайшли (відкрили) кілька (декілька) невідомих островів. Ревизор -шёл много упущений - ревізор знайшов (викрив) багато, недоглядів (хиб);
    3) (определять) визначати и визначувати, визначити, (вычислять) обчисляти, обчислити, вираховувати, вирахувати що. По радиусу круга -дят длину його окружности - за радіюсом круга обчисляють довжину його кола;
    4) (заставать) знаходити, знайти, заставати, застати, (встречать) зустрів[ч]ати, зустріти, стрічати, стрінути, стрівати, стріти кого, що. [Забрів до брата, знайшов його вдома (Звин.). Повернувшися з мандрівки додому, він застав усіх родичів живих і здорових (Київ). Застав його за обідом (Сл. Ум.). Застав дома цілковитий безлад (Брацл.). Прийшов до нього, зустрів його в садку (Київ). Рішучости такої не стрічав ніколи у дівчини (Франко)]. -шёл её в хлопотах - знайшов (застав) її заклопотану (в клопоті);
    5) (видеть, усматривать) бачити, вбачати, добачати, побачити в чому що. [Не бачу в твоїй, синку, роботі ніякої користи (Сл. Ум.). Природа була велична і благодійна, - захват поета побачив у ній неперевершене (М. Калин.)]. Не -хожу в этом ничего остроумного - не бачу (не вбачаю, не добачаю) в цьому нічого дотепного;
    6) (полагать) уважати (кого, що за кого, за що и (реже) ким, чим), (думать) гадати, думати, подумати (що), (считать) визнавати, визнати кого, що за кого, за що, (казаться кому) здаватися, здатися, видаватися, видатися кому; (называть) називати, назвати кого, що ким, чим; (приходить к заключению) приходити, прийти до висновку. [Я вважаю, що він має рацію (Київ). Я зовсім не вважаю, що мої одмітки були погані (Крим.). Уважаю тебе за людину розумну (Харківщ.). Він уважав мене дуже гарною (Кандід). Я подумав собі, що вона дуже змарніла (Київ). Він не визнав моїх аргументів за слушні (Київ). Ті шибеники, здається йому (-дит он), ненавиділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скільки він міг змалювати їм небо, воно видавалося їм (они -дили его) жахливою порожнечею (Країна Сліпих). Було в йому дещо таке, що ворог назвав-би фертівством (Кінець Неволі). Я переглянув його статтю і прийшов до висновку, що друкувати її не можна (Київ)]. -дить, -ти возможным, нужным - уважати (визнавати), визнати за можливе за потрібне. [Не вважала за потрібне крити своєї втіхи з того від'їзду (Л. Укр.). Вища сила визнала за потрібне не лишити йому нічого (Кінець Неволі)]. -дить, -ти кого невиновным - уважати (визнавати), визнати кого за невинуватого (за без(не)винного). -дить, -ти хорошим, плохим - визнавати, визнати за гарне (за добре), за погане (за кепське, за лихе). Я -хожу это странным - мені це здається (видається) дивним (чудним), я вважаю це за дивну річ. Находимый - що його (її, їх) знаходять и т. п.; знаходжений, находжений. Найденный -
    1) знайдений, найдений, познаходжений, понаходжений; нашуканий, відшуканий; винайдений; натраплений, надибаний, нагибаний; намацаний, налапаний, понамацуваний, поналапуваний; напитаний; дібраний, прибраний;
    2) знайдений, відкритий, відшуканий; винайдений; викритий; витрушений, повитрушуваний;
    3) визначений, обчислений, вирахуваний;
    4) зустрінутий, стрінутий;
    5) побачений;
    6) визнаний; названий.
    II. Находить, нахаживать, найти, ср. з. -
    1) (наталкиваться) находити, найти, натрапляти, натрапити, трапити, (наскакивать) наганятися, нагнатися, наскакувати, наскочити, (набегать) набігати, набігти, (нападать) нападати, напасти, (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що. [За наші гріхи находять ляхи (Номис). Бодай на тебе лиха година найшла! (Брань). Хто зна, щоб часом на якого ворога не (на)трапив (Брацл.). Трапила (Натрапила) коса на камінь (Приказка). Пароплав нагнався на мілину (Київ)]. Не на такого -шёл! - не на такого напав (натрапив, наскочив)!;
    2) (о тучах, облаках) наступати, наступити, надходити, надійти, набігати, набігти; срв. Надвигаться 2. [Набігла хмара, мов чумацьке ряденце (Коцюб.)]. -шёл туман - запав (упав, насунув, наліг, наполіг) туман. -шёл шквал - зірвався (знявся, схопився) шквал, зірвалася (знялася, схопилася) буря; 3 (натекать) набиратися, набратися, набігати, набігти, натікати, натекти, находити, найти, (усилит.) понабиратися, понабігати, понатікати, понаходити. [В човен набралося (набігло) багато води (Київщ.)];
    4) (о людях: собираться во множестве) находити, найти, понаходити, збиратися, зібратися, назбиратися, (наталпливаться) натовплюватися, натовпитися; понатовплюватися. [Найдуть купою у хату (М. Вовч.). Найшло до шинку багато людей (Сл. Ум.). На ярмарок багато людей понаходило з околишніх сіл (Київщ.). До зборні багато людей зібралося (Сл. Ум.)];
    5) (перен.: нападать на кого) находити, найти на кого, нападати, напасти на кого и кого, опадати, опасти кого, спадати, спасти на кого; срв. Нападать 4. [На мене таке находить, що сам не тямлю, що чиню (Кониськ.). На мене находить щось, від чого все навкруги тьмариться (Країна Сліпих). Це на мене часом нападає, - ось нічого не хочу робити, та й вже! (Гр. Григор.). На нього спадала байдужість (Стефаник)]. На меня -шёл такой стих - такий стих на мене найшов (накатил: насунув, наринув), такий вітер на мене війнув, таке на мене найшло. II.. Находить - см. II. Нахаживать.
    * * *
    I несов.; сов. - найт`и
    1) знахо́дити, -джу, -диш, знайти́, -йду, -йдеш и мног. познаходити, нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити, віднахо́дити, віднайти́; ( открывать) відкрива́ти, відкри́ти, -крию, -криєш и мног. повідкрива́ти; ( изобретать) винахо́дити, ви́найти, -йду, -йдеш; ( заставать) застава́ти, -стаю, -стаєш, заста́ти, -стану, -станеш и мног. позастава́ти; ( подыскивать) нашу́кувати, нашука́ти; ( при обыске) витру́шувати, -шую, -шуєш, витрусити, -трушу, -трусиш

    \находитьти себя — перен. знайти́ (найти́, віднайти́) себе́

    \находить ть, \находитьти [для себя́] вы́ход [из положе́ния] — знахо́дити, знайти́ (нахо́дити, найти) [для себе] ви́хід [із становища], знаходити, знайти́ (давати, дати) [собі] ра́ду

    не \находить дить вку́са в чём — не добира́ти (не знаходити) смаку́ в чо́му

    2) ( приходить к заключению) ба́чити, поба́чити, знахо́дити, знайти́; ( усматривать) вбача́ти, вба́чити
    3) (что каким - считать, признавать) визнавати, -знаю, -знаєш, визнати ( що яким и за яке), знаходити, знайти (що яким); (несов.: полагать) вважати ( що за яке и яким)

    \находитьть возможным — вважати за можливе (можли́вим), визнавати можливим (за можли́ве)

    как вы его \находить хо́дите? — ( какого мнения) яко́ї ви ду́мки про ньо́го?

    II несов.; сов. - найт`и
    1) (наталкиваться на кого-что-л.) натрапля́ти, натра́пити, -плю, -пиш, нахо́дити, -джу, -диш, найти́, -йду́, -йдеш; надиба́ти и нади́бувати, -бую, -буєш, нади́бати
    2) (надвигаясь, закрывать) насува́тися и насо́вуватися, -совуюся, -совуешся, насу́нутися, нахо́дити, найти́; ( приближаться) надхо́дити, надійти́
    3) (на кого - охватывать, нападать) нахо́дити, найти́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого), опада́ти, опа́сти (кого)

    блажь (дурь) нашла́ на кого́ — дур найшов (напа́в) на кого

    нашла́ тоска́ — найшла́ (напа́ла, опа́ла) нудьга

    4) (собираться в каком-л. количестве) нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити; (сов.: преим. о людях, животных) насхо́дитися, -диться, понасхо́дитися (мног.), настяга́тися

    нашло́ мно́го госте́й — найшло́ (понахо́дило; насхо́дилося, понасхо́дилося) бага́то госте́й

    III сов.
    1) (покрыть расстояние; проложить дорогу) находи́ти, -ходжу́, -хо́диш; (походить много, вдоволь) попоходи́ти
    2) (повредить себе что-л. ходьбой) находи́ти

    Русско-украинский словарь > находить

  • 9 отщелкать

    кого
    1) побити, відлупцювати кого. См. Отколотить;
    2) вилаяти, налаяти кого. См. Разбранить. Отщёлканный - побитий; вилаяний.
    * * *

    Русско-украинский словарь > отщелкать

  • 10 отщёлкать

    кого
    1) побити, відлупцювати кого. См. Отколотить;
    2) вилаяти, налаяти кого. См. Разбранить. Отщёлканный - побитий; вилаяний.
    * * *
    2) ( о птицах) відляща́ти; ( о соловье) відтьо́хкати, перетьо́хкати

    Русско-украинский словарь > отщёлкать

  • 11 перебивать

    перебить
    1) (перешибить) перебивати, перебити, перетинати, перетнути, (о мног.) поперебивати, поперетинати. [Я вашому собаці ноги поперебиваю. Сокири пугою не перетнеш];
    2) (избить) вибивати, вибити, повибивати, повбивати, побити, позабивати, перебити кого. [Багато народу повибивали (повбивали, побили) під ту війну]. -бить всех без исключения - вибити усіх до ноги, побити, повбивати, позабивати геть (чисто) усіх. [Усіх чисто людей у місті вибито і місто спалено (Грінч.)];
    3) побити, потовкти, потрощити (все), перебити, перетовкти, перетрощити. [Перетовкти увесь посуд];
    4) (волос, пух и т. п.) перебивати, перебити, поперебивати, перетрушувати, перетрусити, поперетрушувати, пересипати, пересипати, попересипати. [Уже наші жінки і подушки поперебивали];
    5) (мешать что-л. делать) перебивати, перебити кому що, перебаранчати, перешкоджати, заваджати кому що робити, ставати, стати на перешкоді (на заваді) кому. -бить у кого что (место, должность) - перехопити у кого що (службу, посаду). -бить у кого-л. жениха, невесту - перелюбити чийого молодого, молоду. [Вона мого хлопця перелюбила];
    6) (прерывать) перебивати, перебити, перепиняти, перепинити, перехопляти, перехопити кого. [Не перепиняй мене, а то й казати не буду]. -бить, -вать чью-л. речь - перебити, перебивати кому мову, впадати кому в річ. -бить сон - переламати сон. Перебитый - перебитий, перетятий; побитий и т. д.
    * * *
    несов.; сов. - переб`ить
    1) перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти
    2) (убивать всех, многих) перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти, вибива́ти, ви́бити и повибива́ти
    3) ( разбивать) би́ти, поби́ти, перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти; ( ломать) трощи́ти, потрощи́ти, несов. ви́трощити, перетрощи́ти, поперетро́щувати; ( посуду) товкти́, перетовкти́ и потовкти́
    4) ( прерывать речь) перебива́ти, переби́ти, перерива́ти, перерва́ти, перепиня́ти, перепини́ти; несов. перебаранча́ти; ( включаясь в беседу) перехо́плювати, перехопи́ти

    Русско-украинский словарь > перебивать

  • 12 переколачивать

    -колотить
    1) перебивати, перебити, (о мног.) поперебивати. [Перебий гвіздок (гвіздка) на инше місце];
    2) (посуду и т. п.) перебивати, перебити, поперебивати, побити, перетовкти, поперетовкувати, потовкти. [Ти мені увесь посуд поперебиваєш (потовчеш)];
    3) (выколачивать одежду) вибивати, вибити, повибивати;
    4) кого (о мног.) - побити. См. Отколотить 2. Переколоченный - перебитий, перетовчений, потовчений, побитий; вибитий.
    * * *
    несов.; сов. - переколот`ить
    1) ( на другое место) перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти
    2) (разбивать всё, многое) перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти; несов. перетрощи́ти, ( хрупкое) перетовкти́
    3) ( избивать) би́ти, поби́ти

    Русско-украинский словарь > переколачивать

  • 13 поколоть

    1) (острием копья, иглы и и т. п.) поколоти, поштрикати, пошпигати. [Поколола пальці голкою]. -лоть на смерть многих - поколоти, позаколювати. В боку -лоло немного да и прошло - у бік пошпигало трохи та й минулося;
    2) (расколоть дрова) поколоти; (лучину) поскипати; (лёд, сахар) побити, подрібнити. Поколотый - поколотий, поколений, поштриканий; поскипаний; побитий, подрібнений.
    * * *
    I
    ( на части) поколо́ти; ( дрова) поруба́ти
    II
    1) ( уколоть) поколо́ти
    2) ( о чувстве боли) безл. поколо́ти; пошпига́ти
    3) ( убить) поколо́ти

    Русско-украинский словарь > поколоть

  • 14 поражать

    поразить
    1) (наносить удар) уражати, уразити, побивати, побити кого чим, (попадая) улучати, улучити кого. [Ударити кого ножем. Ударив його в саме серце. Трудно рану гоїти, а не вразити (Приказка). Де я мрію, там я вцілю, де я важу, там я вражу (Гол.). Хай на тебе х(в)ороба ударить. А побий тебе джума]. -зить кого болезнью, слепотою - ударити кого и на кого х(в)оробою, сліпотою; побити кого х(в)оробою, сліпотою. [І пішов Сат на з-перед Господа та вдарив Йова лютою проказою від підошов аж до тім'я (Св. Пис.). На людей-же, що були під дверима в будинку, вдарили сліпотою (Св. Пис.)]. Его -зила слепота - його побила сліпота или його побило сліпотою. -зить столбняком, контрактурой - справчити, правцем поставити кого. [Та це вже два місяці, як його отак справчило (Полт.)]. -зить громом - ударити громом. -зить пулей - влучити кулею кого. Ослепительный свет неприятно -жал глаза - сліпуче світло неприємно разило (вражало) очі. -жать, -зить неприятеля - побивати, побити ворога; срв. Разбить. [За козацькі і за тії пречистії сльози побив Петра, побив ката на наглій дорозі (Шевч.)];
    2) (производить сильное впечатление) уражати, разити, уразити, ударяти, ударити. [Море вразило його своєю красою. Поглянь по городах, по містечках, - усюди вдарить тебе слід русько-польської старосвіччини (Куліш)]. - зить кого удивлением, неожиданностью - дивом вразити, здивувати кого, вразити несподіванкою кого. Эта печальная весть глубоко -зила его - ця сумна звістка дуже (тяжко) вразила (прибила, приголомшила) його. Это событие -жает меня - ця подія вражає, дивує мене. Это -жает воображение - це вражає, захоплює уяву. -зить до глубины души - (описат.) живим вразом вразити, в саме серце вразити, (удивить) великим дивом здивувати кого. Поражённый -
    1) ударений, улучений, уражений. -ный саблею, кинжалом - ударений шаблею, ґинджалом. Стоял словно громом -ный - стояв, наче громом ударений. -ный пулею - улучений кулею. -ный болезнью, слепотою - побитий, ударений х(в)оробою, сліпотою; (о частях организма: повреждённый) уражений х(в)оробою, увереджений. -ный столбняком - справчений;
    2) (удивлённый, огорчённый) уражений. Он был неприятно -жён неожиданностью - він був неприємно вражений несподіванкою. -жённый смертью сына - вражений (прибитий, приголомшений) смертю сина. -ный мыслью - вражений думкою. -ный удивлением - дивом уражений, здивований.
    * * *
    несов.; сов. - пораз`ить
    1) уража́ти и ура́жувати, ура́зити и урази́ти, поража́ти, порази́ти; ( ударять) ударя́ти, уда́рити; ( попадать) влуча́ти, влу́чити
    2) ( разбивать) розбива́ти, розби́ти; ( побеждать) побива́ти, поби́ти
    3) ( производить впечатление) вража́ти, вра́зити; ( удивлять) дивува́ти, здивува́ти; ( ошеломлять) приголо́мшувати, приголо́мшити; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти
    4) юр. поража́ти, порази́ти

    \поражать в права́х — поража́ти, порази́ти в права́х, позбавля́ти, позба́вити прав

    Русско-украинский словарь > поражать

  • 15 посрамлять

    посрамить
    1) осоромлювати, осоромити, соромити кого, посоромити, сорому завдавати, завдати кому, стидити, постидити, неславити, знеславлювати, знеславити кого, ганьбити, зганьбити, у сором (у неславу, у ганьбу) вводити, ввести кого. [Вона не постидила свого роду (Квітка)];
    2) сов. постидити, посоромити, пошпетити кого (деякий час, трохи). Посрамлённый - посоромлений, осоромлений, соромом побитий (вкритий), знеславлений, зганьблений, постиденний. [Нехай постиденний буде він, а не ми, бо ми стоїмо за правду].
    * * *
    несов.; сов. - посрам`ить
    1) (кого-что) осоро́млювати и осоромля́ти, осоро́мити, соро́мити, посоро́мити (кого-що), завдава́ти со́рому, завда́ти со́рому (кому); ( позорить) ганьби́ти, зганьби́ти (кого-що)
    2) ( обличать) викрива́ти, ви́крити
    3) (несов.: постыдить) посоро́мити; постида́ти, постиди́ти

    Русско-украинский словарь > посрамлять

  • 16 провозить

    провезти или провезть
    1) провозити, провезти що куди, повз що, через що, (перевозить) перевозити, перевезти що через що, (о мн.) попровозити, поперевозити. [Повз наш двір провезли гармати. Кінь провіз тую вагу верстов зо дві (М. Грінч.). Перевозити книги через кордон]. -зить товары через границу - перевозити крам через кордон;
    2) -зить (известное время) - провозити, повозити, вивозити якийсь час; (очень долго) поповозити; (утратить возя) провозити. [Цілий день провозив дрова (Сл. Ум.). Поповозив дрова ввесь день, а тепер увесь як побитий (М. Грінч.). Вас возив до міста та й свою свиту провозив - хтось потяг з воза (М. Грінч.)]. Провезённый - провезений, перевезений.
    * * *
    I несов.; сов. - провезт`и
    прово́зити, провезти́; (через что-л.) перево́зити, перевезти́
    II
    (несов.) вози́ти [ці́лий день], провози́ти

    Русско-украинский словарь > провозить

  • 17 Зашибать

    зашибить
    1) (ушибать) забивати, забити, побивати, побити. [Не лізь на колодку, бо заб'єш головку (Манж.). Забив коліно, що й ногою не поворухне (Харк. п.)];
    2) (деньги) загрібати, загребти, заробляти, заробити. -бать деньги - копійчину загрібати;
    3) (пить) пити, запивати запиватися, вкидатися в горілку, торкати чарку. Хмель -шиб - хміль у голову вдарив. Зашибленный - забитий, побитий. -ться - (ушибаться) забиватися, забитися, побиватися, побитися, ударитися; см. Ушибиться.

    Русско-украинский словарь > Зашибать

  • 18 Искрупить

    1) (зерно) (измолоть) подерти на крупи, (истолочь) потовкти на крупи;
    2) (обратить в крупы, напр. сахар) покрупити, по[с]товкти що, побити на крупи, на дрібки. Искруплённый - подертий (на крупи); по[с]товчений, побитий (на крупи, на дрібки). -ться -
    1) подертися на крупи;
    2) стовктися, побитися на крупи.

    Русско-украинский словарь > Искрупить

  • 19 избитый

    прич. в знач. прил.
    2. перен. сыдывд, ихсыд

    избитая фраза – ихсыд фразæ

    Русско-иронский словарь > избитый

См. также в других словарях:

  • побитий — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до побити 2 9). || у знач. прикм. || поби/то, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм. Убитий, забитий (про багатьох). || перен. Зневірений, знесилений, пригнічений. 3) у знач. прикм. Розбитий, розколотий на шматки.… …   Український тлумачний словник

  • побитий — дієприкметник …   Орфографічний словник української мови

  • градобоїця — і, ж., зах. Побитий градом хліб …   Український тлумачний словник

  • понівечений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до понівечити. || поні/вечено, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм. Поламаний, зіпсований, зруйнований. 3) у знач. прикм. Побитий, покалічений. || Підірваний, ослаблений. 4) у знач. прикм. Спотворений. ||… …   Український тлумачний словник

  • розбитий — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розбити 1 11), 15). || розби/то, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм.Розколотий на шматки, потрісканий, побитий. 3) у знач. прикм. Дуже поношений, рваний (про взуття). 4) у знач. прикм. Який розтріпався,… …   Український тлумачний словник

  • алькир — Алькир, алкир: бічна невеличка кімната; звичайно служила опочивальнею і кімнатою для дітей [44 2] комірка [46 1;46 2,XIX] В Оріхівці коршма дерев яна, в Чернишівпі теж, в Іванівці дерев яна заїзна, в Турівпі теж; в Терноруді «австерія» мурована,… …   Толковый украинский словарь

  • пригнічений — I (про людину, охоплену гнітючими почуттями, її обличчя, очі тощо), придавлений, пригноблений, пониклий, прибитий, приголомшений, побитий, у[в]битий, розтоптаний II ▶ див. гнітючий, пригноблений I …   Словник синонімів української мови

  • відхляпаний — дієприкметник побитий розм …   Орфографічний словник української мови

  • настьобаний — 1 дієприкметник виготовлений в якійсь кількості настьобаний 2 дієприкметник побитий розм …   Орфографічний словник української мови

  • одхляпаний — дієприкметник побитий розм …   Орфографічний словник української мови

  • поприбиваний — 1 дієприкметник прибитий про багато чогось поприбиваний 2 дієприкметник побитий про багатьох; знищений морозом про багато рослин …   Орфографічний словник української мови


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»