(органічний)

1) ( стосовно до живої природи) organic; мед. constitutional

2) ( нерозривний) integral, fundamental, organic

матем.; техн.; физ. органи́ческий

ორგანული

organik

скор. ЗОВ

физ. кремнийоргани́ческий

ОРГАНІЗМІЧНІ ТЕОРІЇ (організменні концепції) - сукупність теоретичних знань, спрямованих на пояснення організації, функціювання та розвитку складних систем (життя, суспільства, пізнання). Засадничими поняттям та принципом О.т. є "організм" і "органічний індетермінізм". Термін "організменна концепція" запропонував Риттер (1919), розуміючи під цим теорію пояснення феномена органічного цілого та появу нових якостей при переході до вищих рівнів організації. О.т. поділяються на три групи: 1) телеономічно організмічні, які вирішують проблему доцільності на підставі механістичного чи метафізичного потрактування даних генетики, мікрофізики (через введення нематеріальних факторів організації живого - біополя, психічні поля та ін. - та заперечення природної причинності в органічному світі); 2) структурно-організмічні, які пояснюють особливості появи нових якостей при підвищенні рівня організованості живого, а також особливості кожного з структурних рівнів і співвідношення між ними (синхронний аспект системності); 3) еволюційно-організмічні, які спрямовані на розкриття виникнення нового в процесі органічної еволюції (діахронний аспект системності); голізм (Сметс), теорія емерджентної еволюції (Моргай), соціологічний еволюціонізм (Янч, Парсонс, Баклі). Загалом О.т. поставили і частково розв'язали низку проблем, пов'язаних із системністю живого, доцільністю та метою розвитку; якісною специфікою структурних рівнів живого та його типологічних рядів, постанням новоутворень в індивідуальному та історичному розвитку. Завдяки цьому до філософських та соціологічних доктрин було залучено важливі загальнобіологічні та екологічні узагальнення сучасної науки.

ОРГАНІЦИЗМ - філософсько-методологічна концепція, яка базується на цілісному синтетичному підході до вивчення об'єктів органічної природи. Термін "О." запропонував фізіолог Холдейн (1918). За спрямованістю О. протилежний редукціонізмові; постав як своєрідна спроба подолати опозицію "дарвінізм - неовіталізм", орієнтованих, відповідно, на природне та метафізичне пояснення феномена життя. В основі О. лежить ідея Платона про те, що "ціле більше суми своїх частин". Тому цілісність тлумачиться як специфічний атрибут живого, найбільшою мірою притаманний організмам, як неподільна їх властивість. Згідно з О., із втратою цілісності зникає і сам організм. О. привернув увагу до таких проблем, як усвідомлення необхідності відмови від механістичного розуміння причинності, цілісність, доцільність, рівні організації живого, виявив межі застосування редукціонізму. В сучасному пізнанні О. пов'язаний із розробкою проблем самоорганізації та саморозвитку, структурних рівнів організації живого, вивчення організму як цілого та системності живого, з динамікою внутрішніх та зовнішніх чинників розвитку.