-
141 public
I n1. народ, публіка- general public широка публіка/ громадськість- in public публічно, прилюдно, відкрито- sentiments of the public настрої громадськості- the world public світова громадськість- to appeal the world public звернутися (із закликом) до світової громадськості- to apply to the world public звернутися (із закликом) до світової громадськості- to brainwash the public "обробляти" громадську думку- to consider smth. in public відкрито розглянути щось; обговорити якесь питання на відкритому засіданніII adj1. відкритий, прилюдний, привселюдний (про засідання, інформацію)2. громадський3. народний, загальнонародний- public domaina) тор. державна власністьb) загальне/ всенародне надбання/ багатство/ власність/ добро/ майно- public emergency надзвичайний стан у державі- public eye громадська увага- public figure громадський діяч- public image громадський/ публічний імідж, створений засобами масової інформації; репутація- public law державне право, публічне право- public meeting відкрите засідання- public morality громадська мораль- public opinion громадська думка- public order громадський порядок- public ownership громадська власність- public protest відкритий/ публічний протест- public sentiment настрої/ відношення громадськості/ суспільства- public spiritb) свідомість, громадянськість- public trough амер. державне корито- to make smth. public оприлюднити
См. также в других словарях:
надзвичайний — а, е. 1) Дуже сильний ступенем свого виявлення та не схожий на інші; винятковий. || Не такий, як звичайно, як завжди, чимось відмінний; особливий. •• Надзвича/йна ситуа/ція порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об єкті або… … Український тлумачний словник
надзвичайний — [надзвиеча/йнией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
надзвичайний — 1) (дуже великий силою вияву, інтенсивністю чого н., завдяки чому вирізняється на загальному тлі), незвичайний, винятковий; незрівнянний (який важко порівняти при цьому з чим н.); надмірний, непомірний (який перевищує певну міру, норму);… … Словник синонімів української мови
надзвичайний — прикметник … Орфографічний словник української мови
нестерпний — (надзвичайний силою, ступенем свого вияву до такої міри, що його неможливо / дуже важко витримати), неможливий, у[в]бивчий, немилосердний … Словник синонімів української мови
високий — а, е. 1) Який має велику відстань знизу вгору; прот. низький. || Який має висоту, більшу від звичайної, середньої. || Який має рівень, більший від звичайного. 2) Який знаходиться на далекій або значній віддалі від землі, від якої небудь поверхні … Український тлумачний словник
дипломатичний — а, е. 1) Стос. до дипломатії (у 1 знач.). •• Дипломати/чна по/шта один з видів зв язку дипломатичного чи консульського представництва з центральними органами зовнішніх зв язків держав, яка пересилається звичайно в супроводі дипломатичних кур єрів … Український тлумачний словник
казковий — а, е. 1) Прикм. до казка 1); пов язаний з казками. || Згадуваний у казках. || Надзвичайний, дивний, таємничий. 2) Дуже великий, надзвичайний … Український тлумачний словник
незвичайний — I (який відрізняється від інших, чимось вирізняється), неординарний, особливий, неабиякий; незвичний (до якого ще не звикли); екстраординарний (про явище, подію тощо який виходить із низки звичайних); ексцентричний, екстраваґантний (який не… … Словник синонімів української мови
несказанний — (якого не можна висловити), невимовний, непередаваний, неописаний, неописанний Пор. великий I, 3), надзвичайний 1), надзвичайний 2) … Словник синонімів української мови
безприкладний — а, е. Який не мав прикладу, ні з чим не зрівнянний; надзвичайний … Український тлумачний словник