Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

(набить+руку)

  • 1 натореть

    навикнути, звикнути, призвичаїтися, принатуритися до чого, (навостриться) наламатися и наломитися до чого, насталитися в чому, (набить руку) набити (наламати, наломити, наважити) руку до чого; срв. Натариваться 2 (под Натаривать).
    * * *
    (в чём) нави́кнути (до чого); призвича́їтися (до чого); ( набить руку) наби́ти (-б'ю, -б'єш) ру́ку (в чому, до чого)

    Русско-украинский словарь > натореть

  • 2 наловчиться

    призвича́їтися, наловчи́тися; ( набить руку) наби́ти (-б'ю, -б'єш) ру́ку; ( умудриться) примудри́тися

    Русско-украинский словарь > наловчиться

  • 3 наметаться

    I II
    ( приобрести сноровку) налама́тися, призвича́їтися, призви́читися; ( набить руку) наби́ти (-б'ю́, -б'є́ш) ру́ку

    Русско-украинский словарь > наметаться

  • 4 поднатореть

    (в чём) [тро́хи] нави́кнути (до чого); ( набить руку) [тро́хи] наби́ти ру́ку (в чому)

    Русско-украинский словарь > поднатореть

  • 5 понатореть

    наламатися. [Потанцювавши довгенько, вже наламавсь (Свидн.)].
    * * *
    (в чём) нави́кнути (до чого); призвича́їтися (до чого); ( набить руку) наби́ти ру́ку (в чому, до чого)

    Русско-украинский словарь > понатореть

  • 6 приловчиться

    ( приладиться) прила́дитися, приладна́тися; ( набить руку) наби́ти ру́ку; ( изловчиться) примудри́тися

    Русско-украинский словарь > приловчиться

  • 7 набивать

    набить
    1) что на что - набивати, набити, (о мног.) понабивати що на що. -вать обручи на бочку, шину на колесо - набивати обручі на бочку, шину на колесо. [Треба набити обручі на діжку, а то зовсім розсохлася (Сл. Ум.)]. -вать вёдра, кадки - набивати відра, діжки. [Бондар відра набиває (Шевч.). Ваші діжки всі вже понабивав (Сл. Гр.)];
    2) что чем, чего во что (наполнять) - набивати, набити, натоптувати, натоптати, напихати, напхати, набигати, набгати, напаковувати, напакувати, (начинять) начиняти, начинити, (натолакивать) натовкмачувати, натовкмачити, (о мног.) понабивати, понатоптувати, понапихати, понабигати, понапаковувати, поначиняти, понатовкмачувати що чим, чого в що. [Лисичка виїла мачок з середини (з пирога), а туди напхала сміттячка (Рудч.). Набгав повну кишеню горіхів (Сл. Гр.). Чума з лопатою ходила, та гробовища рила-рила, та трупом-трупом начиняла (Шевч.). Ковбаси вже поначиняла (Богодух.). Натовкмаче було туди сухарів житних (Основа 1861)]. -бить матрац волосом, сеном - набити (напхати, натоптати) матрац(а) волоссям (волосінню), сінник сіном. -бить мебель волосом - набити меблі волоссям (волосінню). -ть погреб льдом - набивати, набити льодівню льодом. -бить трубку - набити (напхати) люльку. -бить карман - напхати (набгати, напакувати) (грошима) кишеню. -вать чучела - набивати (випихати) маняки. Ребёнку -били голову бесполезными правилами - набили (начинили, натовкмачили, натуркали, вульг. набухтурили) дитині голову непотрібними правилами. -бьёт себе чем-л. голову - наб'є (начинить) собі чимсь голову. -ть кому что в уши - натуркувати, натуркати, (о мног.) понатуркувати кому що в уха. [Я вже знаю, це вона йому натуркала (Сл. Ум.). Понатуркують дурним в уха, а вони й вірять (Грінч.)];
    3) (навевать) набивати, набити, понабивати чого куди, в що. Ветер -бил, ветром - било много снегу в сени - вітер набив, вітром набило (понабивало) багато снігу в сіни;
    4) (наколачивать чего во что) набивати, набити, (о мног.) понабивати чого в що. -ть гвоздей в стену - набивати, набити, понабивати гвіздків (цвяхів) у стіну; (для обмазки стены глиной) цвяхувати (цвяшкувати), обцвяхувати (обцвяшкувати) стіну, поцвяхувати (поцвяшкувати) стіни. -бить свай - набити (понабивати) паль у що;
    5) (тиснить) вибивати, вибити, (о мног.) повибивати що. -вать холст, холсты - вибивати полотно, полотна;
    6) (наминать) набивати, набити, (во мног. местах) понабивати що. -бить себе ногу, ноги - набити собі ногу, понабивати собі ноги. -бить мозоли - понабивати (понамулювати) мозолі. Седло -било спину у лошади - сідло набило спину коневі. -ть оскомину - набивати, набити оскомину, (себе) оскомити, пооскомити собі зуби, оскомитися, пооскомитися. [Зелені кислиці їсти, то тільки зуби оскомити (Сл. Гр.)]. -бить руку (переносно) - набити (наважити) руку, наламатися, приломитися (до роботи). [Тільки наважиш руку до якої роботи, а він тебе взяв та й на друге місце переставив (Київщ.)]. -ть цену - набивати (підбивати), набити (підбити) ціну. [Коло коней ходять та ціну набивають (Чигиринщ.). Мало й торгувалися, підбивали ціну (Франко)];
    7) нарізувати, нарізати, наколювати, наколоти; набивати, набити; (о мног.) понарізувати, понаколювати; понабивати чого. Охотник -бил много дичи - стрілець настріляв багато дичини. -бить орехов - набити горіхів. Набитый - набитий и набиваний, (о мног.) понабиваний; натоптаний, напханий, набганий, напакований, начинений, натовкмачений; (о ткани) вибитий, вибиваний, повибиваний и т. п. Туго -тый кошелёк - добре (туго) натоптаний (напханий, набганий, начинений) гаман (капшук). [Черес із котячої шкіри, туго напханий банкнотами (Франко). Начинений капшук шагами з калитки глузував (Боров.)]. Битком -тый - натоптом-натоптаний, напхом-напханий, повно набганий, (толпящимися) (повно)натовпаний. [Маненька церква повно натовпана була людьми (Грінч.)]. Люди битком -тые в карету - люди напхом-напхані в карету. -тый дурак - дурень заплішений (несосвітенний). -тая дура - дурепа писана.
    * * *
    несов.; сов. - наб`ить
    1) набива́ти, наби́ти, -б'ю, -б'єш и мног. понабивати; ( натаптывать) нато́птувати, натопта́ти, -топчу, -то́пчеш и мног. понато́птувати; ( напихивать) напиха́ти, напха́ти и мног. понапиха́ти; (наполнять чем-л.) начиня́ти и начи́нювати, -нюю, -нюєш, начини́ти, -чиню́, -чи́ниш и мног. поначиня́ти и поначи́нювати, напако́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, напакува́ти, -кую, -ку́єш и мног. понапако́вувати, сов. набга́ти

    \набиватьть доро́гу — набива́ти, наби́ти (нато́птувати, натопта́ти) доро́гу

    \набиватьть желуде́й с ду́ба — набива́ти, наби́ти (сов. назби́вати) жолуді́в з ду́ба

    \набиватьть карма́н (мошну́) — набива́ти, наби́ти (сов. напха́ти, напакува́ти) кише́ню (кали́тку, капшу́к)

    \набиватьть ноги — набива́ти, наби́ти и мног. понабива́ти но́ги

    \набиватьть о́бручи — набива́ти, наби́ти (наса́джувати, насади́ти) обручі́

    \набиватьть оско́мину — набива́ти, наби́ти оско́му, оско́мити, -млю, -миш несов., оско́митися, пооско́митися

    \набивать би́ть ру́ку — наби́ти ру́ку

    \набиватьть [се́бе] че́м-либо го́лову — набива́ти, наби́ти (начиня́ти и начи́нювати, начини́ти) [собі] чим-не́будь го́лову

    \набиватьть це́ну — набива́ти, наби́ти ціну́

    2) (убивать в каком-л. количестве) набива́ти, наби́ти и мног. понабива́ти; ( стреляя) настрі́лювати, настріля́ти и мног. понастрі́лювати; (птицы, скота) нарі́зувати, -зую, -зуєш и наріза́ти, нарі́зати, -рі́жу, -рі́жеш и мног. понарі́зувати и понаріза́ти; ( свиней) нако́лювати, -люю, -люєш, наколо́ти, -колю́, -ко́леш и мног. понако́лювати
    3) ( отпечатывать узор на ткани) текст. вибива́ти, ви́бити, -б'ю, -б'єш и мног. повибива́ти
    4) (бить, колотить) би́ти, наби́ти; товкти́, -вчу́, -вче́ш, натовкти́

    Русско-украинский словарь > набивать

  • 8 приучать

    приучить кого к чему привчати, привчити, при[за]вичати, при[за]вичити, звичати, звичити, зучати, зучити, при[у]звичаювати, при[у]звичаїти, принатурювати, принатурити, (о мн.) попривчати, позвичати, попризвичаювати и т. д. кого до чого, що робити. [Не смів поглянути на батька, скоро привчили! (Свидн.). То він так привичив (Черк. п.). Ви його не зучайте курити (Конст. п.). Важка робота в убозтві зучила їх труситися над кожною крихтою (Грінч.). Звичили корову доїтися на налигачі (Борз. п.). Старшого (сина) старий призвичаював до господарства (Мирн.) Батько принатурив його до чумацтва (Харківщ.)]. -чить (путём упражнений) язык, руку к чему - наломити (несов. наламувати) язик, руку до чого, наважити (набить) (несов. наважувати) руку до чого. -чать к новым условиям жизни - призвичаювати (кого) до нових умов життя. -чить к новому климату - принатурити до нового клімату. Приучённый - привчений, учений, звичений, при[за]вичений, зучений, призвичаєний, принатурений до чого. [I руки ті не учені до зброї (Л. Укр.). Ні до плугу, ні до ціпа не призвичаєний (Кониськ.)].
    * * *
    несов.; сов. - приуч`ить
    привча́ти, привчи́ти и попривча́ти, призвича́ювати, призвича́їти и призви́чити; диал. принату́рювати, принату́рити

    Русско-украинский словарь > приучать

См. также в других словарях:

  • набить руку — См. привыкать …   Словарь синонимов

  • Набить руку — НАБИТЬ, бью, бьёшь; бей; итый; сов. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • Набить руку — НАБИВАТЬ РУКУ в чём, на чём. НАБИТЬ РУКУ в чём, на чём. Разг. Экспрес. Приобретать сноровку, умение, опыт в каком либо деле. Вначале Коля работал медленно: каждая печать занимала два три дня, потом он так набил руку, что любую сложную печать… …   Фразеологический словарь русского литературного языка

  • набить руку — Приобрести уменье, сноровку в каком л. деле. Она набила руку вязать шапочки …   Словарь многих выражений

  • Набить руку. — см. Насобачиться, наблошниться …   В.И. Даль. Пословицы русского народа

  • НАБИТЬ — НАБИТЬ, набью, набьёшь, повел. набей, совер. (к набивать). 1. что чем. Туго втискивая, вкладывая внутрь, наполнить что нибудь чем нибудь. Набить чучело. Набить подушку пухом. Набить погреб снегом. Набить трубку. Набить папирос. 2. что и на что.… …   Толковый словарь Ушакова

  • НАБИТЬ — НАБИТЬ, бью, бьёшь; бей; итый; совер. 1. что чем. Наполнить, плотно вкладывая что н. внутрь чего н. Н. чучело. Н. погреб льдом. Чемодан, набитый вещами. 2. (обычно в форме прич. страд. прош. вр.), что кем (чем). Заполнить собой, скопляясь в… …   Толковый словарь Ожегова

  • набить —   Набитый дурак или набитая дура (разг.) очень глупый, тупой человек.     Твоя Пелагея, этакая дура набитая. Чехов.   Набить оскомину    1) получить вяжущее ощущение во рту после употребления в пищу чего н. кислого или терпкого или натрудить себе …   Фразеологический словарь русского языка

  • набить — бью/, бьёшь; набе/й; наби/тый; би/т, а, о; св. см. тж. набивать, набиваться, набивание, набивка, набойка 1) а) …   Словарь многих выражений

  • Руку набить — (иноск.) понаторѣть, навыкнуть (намекъ на частую усиленную работу, которою руки набиваютъ до мозолей). Ср. Штабный изъ нѣмцевъ... немного набившій себѣ руку въ вицегубернаторствѣ трехъ губерній. П. Боборыкинъ. Изъ новыхъ. 2, 1. См. Зубы съесть …   Большой толково-фразеологический словарь Михельсона (оригинальная орфография)

  • Набивать/ набить руку — в чём, на чём. Разг. Приобретать опыт, сноровку в чём л. ДП, 490; ФСРЯ, 401; ЗС 1996, 129 …   Большой словарь русских поговорок

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»