-
1 сутність людини
СУТНІСТЬ ЛЮДИНИ - провідна її риса, властивість, котра вважається "специфічно людською". Від уявлень про позаісторичну С. л. філософія поступово переходить до визнання її культурно-історичної визначеності, намагаючись подолати субстанціалізацію тих властивостей, котрі, як здається, втілюють С.л. (показова щодо цього еволюція філософських уявлень про розум та мислення). Чимало важило визнання того факту, що С.л. функціонує лише у "дійсному людському існуванні" (Маркс). Проте навіть звертання до існування не усуває уповні загрозу редукціоністського витлумачення людини. Це засвідчує вразливість т. зв. есенційних уявлень про людину. Кардинальні уточнення в уявленні про С.л. пов'язані з відкриттям сфери підсвідомого. Доводиться рахуватися з тим, що у глибинному підсвідомому шарові людини "є все - є і первісна людина, є й світ звіра, є також уся історія" (Бердяєв). Відтак людину неможливо звести ні до її технічної подоби homo f aber, ні до раціоналістичної подоби homo sapiens; слід враховувати увесь спектр виявів її життєдіяльності (міф, святкування, танок, спів, екстаз, любов, смерть, надмірність, війну); неприпустимо нехтувати виявами афективності, неврозів, безладдя, випадковості. Дійсна людина виявляє себе, отже, "у діалектиці sapiens - demens ("розумності - нерозумності") (Морен). Гуманістичний психоаналіз обстоює думку, що поняття й С.л. означають не якість і не субстанцію, а одвічну й довічну суперечність, іманентну людському способові буття ("матріархальна" вкоріненість у природу та "патріархальна" виокремленість з неї через соціум і культуру). У сучасному людинознавстві есенційному (сутнісному) підходові до витлумачення людини протистоїть екзистенційний. Екзистенціалістичне уявлення про передування існуванню доповнюється тезою про те, що той, хто визнає людську свободу, має взагалі відмовитися від ідеї сутності на користь існування, воно не "перше", а абсолютне (Нансі). Больнов, посилаючись на Плеснера, обстоює погляд на людську сутність як питання "відкрите" для нових і незавбачуваних відповідей.В. Табачковський -
2 права людини
ПРАВА ЛЮДИНИ - ряд основоположних морально-правових норм, що формулюють принципи відносин між індивідом та суспільством в особі інституцій влади. П.л. окреслюють сферу негативних та позитивних зобов'язань, що бере на себе правова держава. Зафіксовані у міжнародних угодах та у національному законодавстві країн світу П.л. репрезентують найбільш універсальну гуманітарно-антропологічну концепцію, в рамках якої людина розглядається як така, безвідносно до її етнічних, расових, релігійних та будь-яких інших відмінностей або належності до локальної культурної традиції. П.л. є кардинально важливою категорією природного права та філософії права загалом. Основним предметом дискусій довкола проблеми П.л. традиційно було питання щодо того, чи суб'єктивні права вкорінені у природі людині та невід'ємно належать їй від народження (юснатуралізм), чи, навпаки, вони набуваються лише внаслідок законодавчої діяльності держави (т. зв. юридичного позитивізму). Відповідно до найпоширенішої класифікації Єллінека, П.л. поділяються на громадянські (визначають сферу вільного волевиявлення індивіда, недоторканну для зазіхань з боку держави; напр., свобода слова, особиста недоторканність), політичні (уможливлюють участь громадян у формуванні органів державної влади) та соціальні (містять державні гарантії щодо забезпечення кожного екзистенційним мінімумом матеріально-культурних благ). У формуванні П.л. велику роль відіграли традиції середньовічних хартій вольностей (починаючи від Megnacharta Libertarum, 1215 р.); настанови протестантської етики (зокрема, праці Томазія), що віддзеркалились у Біллях про права Північноамериканських штатів кін. XVIII ст.; доктрини природного права та суспільного договору; філософія раціоналізму; ідеологія Просвітництва, що її уособленням стала франц. Декларація прав людини та громадянина 1789 р.; антипатерналістські ідеї автономної етики Канта', утилітаризм у його ревізованому Дж.Ст. Міллем варіанті; погляди прибічників реформ соціалізму поч. XX ст. у катедер-соціалістичній та неокантіанській версіях (Менгер, Кістяківський, Новгородцев та ін.). Однак погляд на дотримання П.л. як на наріжний принцип світової політики утверджується лише після Другої світової війни (Загальна декларація П.л. 1948 р., Міжнародний пакт про економічно-соціальні та культурні права 1966 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р., Європейська конвенція П.л. 1950 р.). До цього спричинилося прагнення світової спільноти унеможливити через зміцнення поваги до П.л. нові спалахи загальної деструкції та геноциду. З етико-філософських нині багато важать такі П.л., як право на свободу та недоторканність (проблема гідності людини), заборона дискримінації (проблема універсальної етики), право на життя (проблеми смертної кари, безперервності життя), право на свободу думки (проблеми необмеженої комунікації, діалогу), право на власність, соціальні права (проблема співвідношення негативної та позитивної свободи). -
3 природа людини
ПРИРОДА ЛЮДИНИ - сталі, незмінні риси, спільні задатки й властивості, котрі репрезентують особливості людини як живої істоти і притаманні їй в усі часи незалежно від біологічної еволюції та історичного процесу. Людинознавчі уявлення здебільшого тяжіють до двох альтернативних поглядів на П. л.: як на повноту доброчесності й істини, втраченої на шляхах історичної еволюції, або як на піддатливий "сирий матеріал", що йому надає форми лише культура й історія К. онсерватизм використовував ідею людської природи для протидії соціальним змінам, прогресизм схилявся до висновку, що будь-які зміни в людині можливі лише через відсутність П. л. (Морен). Заперечують П.л. також представники антропологічного релятивізму, соціоцентризму, нерідко - релігійні філософи.В. Табачковський -
4 викрадач людини
-
5 вірус імунодефіциту людини
human immune deficit virus, HIVУкраїнсько-англійський юридичний словник > вірус імунодефіциту людини
-
6 Декларація прав людини
Українсько-англійський юридичний словник > Декларація прав людини
-
7 забезпечення прав людини
Українсько-англійський юридичний словник > забезпечення прав людини
-
8 контролювати поведінку людини
Українсько-англійський юридичний словник > контролювати поведінку людини
-
9 норма поведінки людини
Українсько-англійський юридичний словник > норма поведінки людини
-
10 основні права людини
Українсько-англійський юридичний словник > основні права людини
-
11 поважання прав людини
Українсько-англійський юридичний словник > поважання прав людини
-
12 поважати права людини
Українсько-англійський юридичний словник > поважати права людини
-
13 порушення прав людини
human rights abuse, human rights violation, violation of human rightsУкраїнсько-англійський юридичний словник > порушення прав людини
-
14 порушувати права людини
Українсько-англійський юридичний словник > порушувати права людини
-
15 права людини
-
16 право людини
-
17 принципи прав людини
Українсько-англійський юридичний словник > принципи прав людини
-
18 репутація доброчесної людини
Українсько-англійський юридичний словник > репутація доброчесної людини
-
19 свобода людини
-
20 співучасть людини
( у заподіянні наслідків) human agencyУкраїнсько-англійський юридичний словник > співучасть людини
См. также в других словарях:
Ассоциация украинских мониторов соблюдения прав человека в деятельности правоохранительных органов — Глава правления Мартыненко Олег Анатольевич … Википедия
гігієна — и, ж. Галузь медицини, що розробляє і впроваджує методи запобігання захворюванням. || Сукупність практичних заходів, що забезпечують збереження здоров я; санітарія. •• Гігіє/на насе/лених місць галузь гігієни, яка вивчає дію чинників… … Український тлумачний словник
почуття — я/, с. 1) Психічні й фізичні відчуття людини. 2) Здатність відчувати, сприймати навколишнє середовище. •• Шо/сте почуття/ здатність людини добре орієнтуватися в обставинах, інтуїтивно приймати правильні рішення. 3) із спол. що, мов, немов, ніби і … Український тлумачний словник
психічний — а, е. 1) Прикм. до психіка. || Який стосується психіки. || Пов язаний з внутрішнім світом людини, її настроєм, почуттями тощо; душевний. || Пов язаний із порушенням психіки. •• Психі/чна ата/ка атака, що розрахована на пригнічення психіки і волі… … Український тлумачний словник
рука — и/, ж. 1) Кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців. || Частина цієї кінцівки від зап ястка до кінчиків пальців; кисть. || Кожна з двох передніх кінцівок мавпи. || Складова частина якого небудь предмета, що… … Український тлумачний словник
тіло — а, с. 1) Матерія, речовина, що так чи інакше обмежена в просторі; окремий предмет у просторі. || мат. Частина простору, обмежена з усіх боків; те, що має довжину, ширину і глибину. Геометричне тіло. || В обчислювальній техніці – внутрішня частина … Український тлумачний словник
Тіло - плоть, воплочення — Хоч багатьом нині здається, що ці терміни майже синонімічні або що термін плоть майже непотрібний в українській мові, елементарне ознайомлення з біблійними й патристичними джерелами богослов я показує, що треба зберегти розрізнення в… … Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів
вік — у, ч. 1) Тривалість життя людини, тварини, рослини. || Період, ступінь у рості, розвитку людини; літа. || Відрізок життя людини від зрілого періоду до смерті. •• Біологі/чний вік вік, що визначається залежно від стану обмінних, структурних,… … Український тлумачний словник
екологія — ї, ж. 1) Зв язок між організмом і довкіллям. •• Еколо/гія інформа/тики умови існування людини в інформаційних середовищах. 2) Наука, що вивчає закономірності формування і функціонування біологічних систем та їх взаємодію з навколишнім середовищем … Український тлумачний словник
серце — я, с. 1) Центральний орган кровоносної системи у вигляді м язового мішка, ритмічні скорочення якого забезпечують кровообіг. || Місце з лівого боку грудної порожнини, де розміщений цей орган. •• Пивне/ се/рце зміни в серці, які розвиваються при… … Український тлумачний словник
простір — Одна з об єктивних форм існування всіх речей, так само як і час. Уявлення щодо П. і часу змінювались на протязі історії людства, відображаючи складні процеси пізнання світу, образне сприйняття якого безпосередньо віддзеркалювалось в архітектурі… … Архітектура і монументальне мистецтво
