Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

(любого)

  • 1 милый

    прлг.
    I. 1) (любый, любимый, дорогой) любий, милий, коханий. [Доню моя, дитя моє любе! (Шевч.). Прости мені, мій голубе, мій соколе милий! (Шевч.). Добри-вечір, милий сину! (Рудан.). Вибачай, невісточко кохана! (Самійл.)]. -лый друг - любий (милий, коханий) друг. [Друзі кохані! (Грінч.)]. -лый дружок - любчик (любий), любко, милий, миленький, коханий (-ого); срв.
    II. Милый. Мой -лый! - а) (ласк.) мій милий! (мій) любоньку (им. любонько)! мій любцю! (моє) серденько! б) (пренебр., снисход.) (мій) голубе! (мій) голубе милий! (мій) лебедику! чоловіче (добрий)! дядечку! [А чого тобі треба тут, голубе? Іди собі, звідки прийшов (Брацлавщ.). Не баріться, чоловіче, як хочете жити (Кінець Неволі)]; срв. Милейший 2. Моя -лая! - а) (ласк.) моя люба! (моя) любонько (им. любонька)! (моє) серденько! небого! [«Сховайте мене!» - «Де-ж я тебе, любонько, сховаю?» (Франко)]; б) (пренебр.) моя люба! небого! [Чого це ви, небого, плюєтеся? Плюнуть і я вмію (Крим.)]. Мои -лые! - мої любі! люб'ята! (пренебр.) голуби (голуб'ята) мої! лебедики! Более -лый - см. Милее 1. Самый -лый - см. Милейший 1. Чрезвычайно -лый - надзвичайно любий (милий), любісінький, милісінький. Насильно мил не будешь - на милування нема силування (Крим.). Не по-хорошу мил, а по-милу хорош - не тим любий, що хороший, а тим хороший, що любий;
    2) (привлекательный) любий, милий, (доставляющий приятность) утішний, утішливий; (любезный) люб'язний, ґречний; (благосклонный) ласкавий, прихильний; (красивый, хороший) гарний, гожий. -лое дитя - люба (мила, втішна, втішлива) дитина. [Що то за люба дитина мій Карпо! (Н.-Лев.). Учителі аж нарадуватися не могли на втішну дитину (Крим.)]. -лый человек - мила людина. Она очень - ла - вона дуже мила. [Дівчата такі милі, скромні (Ол. Пчілка)]. -лый взгляд, голос, -лая улыбка - милий (любий) погляд, голос, усміх. Как это -ло! - як це гарно! як це любо! як це гоже!
    3) (приятный кому) любий, милий, приємний, люб'язний, (редко) коханий кому. [Працюю над любою мені наукою (Крим.). Кожній матері своя дитина мила (Квітка). Хоч за самого біднішого, аби тобі люб'язний (Квітка). Оця сорочка така мені люб'язна (Борзенщ.). Валерова сестра така мені кохана (Самійл.)]. Ему ничто не -ло - йому ніщо (в світі) не миле. [Усім людям тепер не дуже що миле (Чигиринщ.). Як злучаться по любові, то все миле буде (Чуб. V)]. Свет мне стал не мил - світ мені не милий став, світ мені знемилився (и не змилився).
    II. Милый, сщ. - милий (-лого), любий (-бого), люб (-ба), любко, (редко) любець (-бця), коханий, коханок (-нка), ласк. миленький, любенький, любонько, любцьо, любчик, коханочок (-чка). [(Море) знає, де мій милий, бо його носило (Шевч.). Піду шукать миленького, втоплю своє горе (Шевч.). А без любого сама горе я горюю (Боров.). На що люба любувала? (ЗОЮР. II). Прощалася зі своїм любком (Франко)]. Милая, сщ. - мила (- лої), люба (-бої и -би), любка (-ки), кохана (-ної), ласк. миленька, любенька, любочка, любонька, любця. [Милий милу покидає (Пісян). Підійшов під двері милої (Крим.). Тепер свою любу я везу до шлюбу (Рудан.). Моя далека любка (Вороний). Прощатися прийшов я, кохана, з тобою (Л. Укр.)]. Милые, сщ. - коханці (-ців), коханки (-ків), закохані (-них), люб'ята (-б'ят). -лые бранятся, только тешатся - милі посваряться - ще краще помиряться. -лого побои не долго болят - милого друга мила й пуга.
    * * *
    1) прил. ми́лий; (дорогой, любимый) лю́бий, коха́ний; ( любезный) люб'язний, ласка́вий; ( красивый) га́рний; ( доставляющий удовольствие) уті́шний
    2) (в знач. сущ.: возлюбленный) милий, -ого, лю́бий, коха́ний

    Русско-украинский словарь > милый

  • 2 мыкать

    мыкивать, мыкнуть
    1) (чесать) микати (-каю, -каєш), микнути, чесати, чеснути, дергати що. [Микати мичку (Вас.)];
    2) (щипать) дерти, драти (деру, дереш). [На печі пір'я дере (Мирн.)];
    3) (бедствовать) горювати (горе), бідувати (біду), поневірятися. [Без любого сама горе я горюю (Боров.)];
    4) (носить) нести, носити. Лошади мычут - коні носять;
    5) (часто говорить «мы») микати. Мыканный - миканий, чесаний; дертий, драний; горьований, бідований.
    * * *

    го́ре \мыкать — бідува́ти, горюва́ти, поневіря́тися

    Русско-украинский словарь > мыкать

  • 3 называться

    назваться
    1) (носить имя) зватися, називатися, іменуватися, на(й)меновуватися, величатися, прозиватися; бути називаним, названим, іменованим, на(й)менованим, прозваним. [Третя частина цього роману зветься… (Крим.). Звався він Тиміш Іванович (М. Вовч.). В тім городі жила Дидона, а город звався Карфаген (Котл.). Та й не згадуй, що ти в мене сином називався (Рудан.). Я назареєм божим був названий (Л. Укр.). Козаками величалися (Куліш). Вночі приснилися йому ті карлючки, що прозиваються літерами (Коцюб.)]. Как он -тся - як він зветься? (как его имя?) як він зветься? як його звуть (кличуть)? як він (його) на ім'я (на ймення)? як йому ім'я (ймення)? Как -тся этот цветок? - як зветься (реже називається) ця квітка? Это -тся мошенничеством - це зветься шахрайство(м). И это -тся дружба! - і це зветься приязнь (звуть приязню, вважають за приязнь)! Школа -на его именем - школу названо його ім'ям. Что -тся удружил - оце, зветься (или мовляли), допоміг; (насмешливее) оце, зветься, підвіз (доброму товаришеві) візочка; оце, зветься, вивів (любого) дядька на сухе. Что -тся в голом виде - як то кажуть (як то мовляють, фам. як той казав), гольцем-голий (голий-голісінький, грубее голяком голісінький);
    2) (называть самого себя) називатися, назватися, іменуватися, найменуватися; (присваивать себе имя) прибирати, прибрати собі ім'я; (называть своё имя) називати, назвати своє ім'я (ймення). [Як оселився він у Вербівці, то й сам найменувався Вербівський Василь (М. Грінч.)]. Я -звался - я назвав себе (своє ім'я, своє ймення). -звался груздём, полезай в кузов - обібрався грибом, то вже нікуди, як у кошик (М. Вовч.)];
    3) (быть приглашаемым) накликатися, напрошуватися, напрохуватися, бути накликуваним, накликаним, напрошуваним, напрошеним, напрохуваним, напроханим, (о мног.) бути понакликуваним, понапрош[х]уваним; (напрашиваться к кому) напрошуватися, напроситися, набиватися, набитися, нав'язуватися, нав'язатися до кого, на що. [Сам напросився на обід до мене (Богодух.). Вони самі набилися в гості до мене (Сл. Ум.)]. -ться на работу - набиватися, набитися на працю (працювати). Сам на беду -тся - сам на біду напрошується (грубо: преться).
    * * *
    I несов.; сов. - назв`аться
    1) назива́тися, назва́тися, -зву́ся, -зве́шся и -зову́ся, -зове́шся; (несов.: иметь какое-л. название, имя) зва́тися, ма́ти на́зву (ім'я)

    \называться ться кем-чем — (принимать, присваивать себе какое-л. наименование) називати, назва́ти себе́ (називатися, назватися) ким-чим

    что \называться зыва́ется — ( как говорят) що назива́ється, як ка́жуть

    са́мый, что \называться зыва́ется, силач — справжні́сінький сила́ч

    2) (представляться, рекомендоваться) назива́тися, назва́тися, назива́ти себе, назвати себе
    3) страд. несов. назива́тися, зва́тися; наріка́тися; назива́тися
    II несов.; сов. - назв`аться
    1) (напрашиваться к кому-л.) напро́шуватися, напроси́тися; ( набиваться) набива́тися, наби́тися, -б'ю́ся, -б'є́шся и мног. понабива́тися
    2) страд. несов. накликатися

    Русско-украинский словарь > называться

  • 4 наружность

    1) (наружн. сторона, поверхность) около, зовнішність, поверховість, по(з)верховість (-ости), верх, поверх (-ху). По -сти дом хорош - зокола (зоколу, назовні, зовні, на погляд, на взір) будинок (дім) гарний;
    2) (человека) - а) (внешний вид) (зовнішній) вигляд (-ду), зовнішність, зверхній вигляд, (редко) зверхність, (гал.) поверховість (-ости), (осанка) постава. [Була це людина привабливого вигляду (с располагающей -ностью) (Короленко). Постава свята, а сумління злодійське (Номис)]; б) (физиономия) врода, подоба, природа. Срв. Внешность 4 и 5. [Се був чоловік і на вроду незгірший, і на вдачу (М. Вовч.). Друга любого подобу красну богиня прийняла (Л. Укр.). Гарна дівчина, - такої подоби і не бачили в нас на Україні (Стор.)]. Счастливая -ность - вдатна врода, щаслива зовнішність. Счастливой -сти - що вдався (вдатний) на вроду. -стью, по -сти - назовні, на вигляд, на взір, на вроду, на обличчя. -ность обманчива - врода (зовнішність) облудна. По -сти не суди - не суди з окола (з зовнішнього или з околишнього вигляду).
    * * *
    зо́внішність, -ності; ( внешний вид) зо́внішній ви́гляд (-у); ( осанка) поста́ва

    Русско-украинский словарь > наружность

См. также в других словарях:

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»