(искать)

1) (стараться найти) шукати кого, що и чого, за ким, за чим, пошукувати, глядіти кого, чого, за ким, за чим, (гал.) глядати кого, чого, що. [Озирається по людях, мов шукаючи кого очима (Грінч.). Погоня була вже в лісі, шукала за ними (Франко). Коли я вам не згожу, то глядіть собі кращої наймички (Коцюб.). Буду я собі мужа глядати (Гол.)]. Ищи! (собаке) - шукай (шпуй, шкуй)! -кать себе беды - напитувати (собі) лиха. -кать блох, вшей у кого (в голове) - ськати бліх, вошей у кого, ськати кому (голову), глядіти в голові кому. -скать у себя в голове - ськатися (в голові). От добра добра не ищут - з доброго добра за иншим не шукають. -кать должности (места) - шукати посади, (пров.) шукати помістя. Ищу комнату для холостого - шукаю (пошукую) кімнати для нежонатого. -скать повсюду - шукати скрізь, по всіх усюдах. -скать правды - доходити (шукати) правди. -скать спасения (в бегстве) - шукати поратунку (втікаючи). -скать счастья - шукати (питати) долі (щастя- долі). -скать предлога (повода) для ссоры - шукати приводу до сварки; шукати приключки (зачіпки) до сварки. Что вы ищете? - чого ви шукаєте? -скать убить - шукати вбити. [Ирод Христа вбити шукає (Колядка)]. Ищет меня убить (мне повредить) - шукає смерти моєї (мені шкоди). Ищет случая мне повредить - шукає нагоди мені шкоду вчинити (нашкодити). Ищут прислугу за всё - треба служниці до всього, (гал.) пошукується служниці за все, до всього;

2) (что на ком) правити що в кого, з кого, доправлятися чого в кого, з кого. [Ніхто не прийде править проценту (Рудч.). А зробив яку шкоду робітник - судом із його доправляйся та свого права доходь, а сам карати не смій (Єфр.)]. Взял, а потом ищи с него - взяв, а тоді прав з нього, справуйся з ним. На нищем не ищут - що з голого взяти. -кать с кого за обиду - правитися на кого за образу (за шкоду). -кать по суду - правити судом. -кать судом - позивати кого. [Позиватися я не охоча, а коли треба, то позиватиму (Кон.)]. -кать в суде - позиватися за що з ким, доправлятися судом, справуватися за що з ким. -кать судебным порядком с кого - правити через суд з кого; доходити чого; (стар.) од кого правно доходити. -кать судебного удовлетворения - права прохати;

3) (в ком) запобігати в кого чого. [(Уряд) запобігав їх (козацької) помочи на Шведа (Куліш)]. В нём все ищут - перед ним всяке запобігає. -кать милости - запобігати ласки чиєї и у кого. -кать поддержки - запобігати допомоги. Искомый - шуканий, пошукуваний. [Шукали все людину в людині і часто близько до шуканого ідеалу підходили (Ніков.)]. -мый результат - шуканий вислід. -мое (мат.) - шукане (-ного).

* * *

1) шука́ти, гляді́ти; ( шарить) ша́рити, диал. пошу́кувати

2) (стараться получить, добиваться) домага́тися, шука́ти

3) (с кого-чего, на ком-чём - предъявлять иск) юр. позива́ти (кого-що), позива́тися (з ким-чим), пра́вити (з кого-чого), справля́ти (з кого-чого), подава́ти (дава́ти) по́зов (на кого), учиня́ти по́зов (проти кого)

4) (стремиться, стараться) силкува́тися, -ку́юся, -ку́єшся, стара́тися

5) (в ком, у кого - заискивать, угождать) запобіга́ти (перед ким); ( подольщаться) підле́щуватися, -щуюся, -щуєшся (до кого)

кинутися, метнутися, майнути, шатнути, -ся. [Кинувся шукати. Не дожидаючи одповіди хутко метнувся з хати. (Мирн.). Метнулася я та двері попричиняла (М. Вовч.) Стороженька поснула, я молода на улицю майнула. І красти бублики шатнули школярі (Греб.)]. Броситься и стать впереди - вихватитися. Б. в сторону - уломити (метнутися) набік. [Вовк от-от нажене зайця, а той убік як уломить, вовк і зостанеться]. Б. на кого или к кому - кинутися, верг(ну)тися. Б. догонять кого - скочити за ким. [Скочив Виговський з Паволочи за тими татарами (Куліш)]. Попытаться бр. к кому, чему - сунутися, порватися. [Він до челяди сунеться - і челядь пропала (Шевч.). Ой порвався козак Нечай до тугого лука]. Б. в воду - шубовсьнути. Б. искать - шарнути. Б. в глаза - впасти в око, в очі. Б. бежать, догонять - кинутися (пуститися, вдаритися), тікати (бігти навздогін). Б. бежать куда, во что, откуда (о множ.) - сипнути, сипонути, пороснути, шугнути. [Школярі сипонули в школу (Грінч.). Люди так і шугнули од тих дверей (М. Вовч.)]. Б. искать - скидатися (збігатися) шукати. [Скидалися шукати - не знайшли]. Б. стремительно (как мяч) - кинутися опукою. [Онилка так і кинулася до мене опукою (Г. Барв.)].

* * *

см. бросаться

воша (р. воші, мн. воші, р. вошей), соб. - нужа [Слабу людину нужа нападає], кузка; (грубо) вошва. Вошка по детски - кука. Искать вшей в голове, на теле - ськати, ськатися. Истреблять вшей в одежде - прудити воші. Вошь травяная (тля) - попелюха, попельнуха, рослинна воша (р. -ші), мушара (гал.), мшиця (гал.).

* * *

1) зако́пуватися, -пуюся, -пуєшся, закопа́тися

2) (сов.: начать копаться) поча́ти копа́тися; (начать искать, перебирая, вороша) поча́ти по́рпатися; ( медлительно) поча́ти длу́батися

3) (сов.: промедлить, делая что-л.) запо́ратися; ( замешкаться) забаритися, -барю́ся, -ба́ришся, зага́ятися

затискать и затиснуть

1) запихати, запхати, запхнути, затискати и затискувати, затискати, затиснути, вбигати, убгати що куди, в що; срвн. Втискивать;

2) (кого в толпе) затискувати, затискати, заштовхувати, заштовхати (кого в натовпі); срвн. Затирать, Затеснять. Затисканный - запханий, затисканий, убганий. Затиснутый - запхнений и запхнутий, затиснений и затиснутий.

* * *

несов.; сов. - зат`иснуть и зат`искать

изыскать (искать) вишукувати, вишукати що и чого, (доходить) доходити, дійти чого, (исследовать) досліджувати, дослідити, дізнавати, дізнати що. -кать средства (деньги) на что - вишукати, здобути засоби (кошти) и засобів (коштів) на що. -кать социальные законы - дослідити, дізнати соціяльні закони. -вать, -кать средства (способы) - добирати, ді[о]брати способу до чого. [Добрати способу, як без коней їздити (Кан. п.). Він усе клопотався, щоб тим людям краще жити було, і всякого способу до того добирав (Грінч.)]. -кать удобный случай - вишукати слушну (добру) нагоду. Изысканный, прич. - вишуканий, досліджений; прил. см. Изысканный. -ться -

1) вишукуватися; досліджуватися; бути вишуканим, дослідженим;

2) знаходитися, знайтися; см. Найтись.

* * *

несов.; сов. - изыск`ать

1) вишу́кувати и шука́ти, ви́шукати и мног. повишу́кувати; ( нахбдить) знахо́дити, знайти́, -йду́, -йдеш

2) ( исследовать) дослі́джувати, досліди́ти, -сліджу́, -слі́диш; ( производить геологические изыскания) розві́дувати, розві́дати

-мое см. под Искать.

* * *

1) копатися, ритися, бути копаним, ритим;

2) (в сыпучем) копатися, ритися, порпатися, порпли[я]тися, гребтися, шпортатися, шурпатися в чому. [Та не всі-ж, як ми, в землі риються (Рудан.). Курка порпається в смітті (Звин.). Служите в банку й порпаєтеся в нудних цифрах (Н.-Лев.). Шпортаючись у саду, Демид побачив… (Грінч.)];

3) (в мокром, грязном) копатися, ритися, бабратися. баблятися в чому. [Ціле життя бабрався у гною (Коцюб.). Бабляється з діжею од самого ранку (Н.-Лев.)];

4) (ковыряться) копатися, копирсатися, довбатися, длубатися, корпатися в чому. [Маніра копирсатися в своїх і чужих душах (Єфр.). Та це й місяць у голові длубатися, то такої штуки не видлубаєш (Грінч.). Василь усе вижидав та все в кешені довбавсь (Квітка). Антосьо все корпавсь у капшуці (Свидн.)];

5) (в вещах) ритися, порпатися, поратися, шпортатися в чому. [Купа книжок, і я в них був порався (Крим.). Порпався в скрині, вибираючи, що-б одягти на роботу (Черкас.)];

6) (возиться) марудитися, длубатися, вовтузитися з чим, у чому, над чим, (пров.) моняти що, моня[а]тися над чим. [Коло чого він там длубається? (Сл. Гр.). Вовтузиться чогось коло хвіртки (Мирн.). Мати щось моняла на полу (Тесл.). Моналися аж поки спізнилися (Полт.)]. Копающийся -

1) що копається, риється, порпається, шпортається и т. д.;

2) как прил. - см. Копоткий; как сущ. - см. Копотун.

* * *

1) копа́тися; (искать, перебирая, вороша что-л.) ри́тися, по́рпатися, по́рплитися, по́рплятися, шпо́ртати, шпо́ртатися; (возиться с чем-л.) по́ратися, длу́батися, довба́тися, ба́братися, ба́блятися, ко́рпатися, куйо́вдитися, мару́дитися

2) страд. копа́тися; вибира́тися

лавливать

1) ловити, уловлювати, (хватать) хапати, лапати, (захватывать) запопадати, (перенимать) переймати кого, що; срв. Поймать. [Ловили, ловили та й піймали сома (Номис). Нитяна сітка, що нею ловлять перепели (Яворн.)]. -вить вора с поличным - ловити злодія з лицем (з краденим, з крадіжкою). -вить воздух - ловити, хапати повітря. -вить на лету - з льоту ловити; з двох слів розуміти. -вить взгляд - переймати (ловити) погляд. -вить рыбу - ловити рибу, (удой) (в)удити, надити рибу; срв. Удить. [Ходив на річку рибу надити (Грінч.)]. -вить рыбу сачком, на блесну, на перемёт, на кукольван - ловити рибу сачком, на блешню, на перемет, на кукільван, сачити, блешнювати, переймати, кукільванити рибу. -вить рыбу, делая прорубь во льду - на духи ловити рибу. -вить раков в норах - печерувати раки. [З Демком Павло вже печерують раки (Грінч.)]. Двух зайцев -вить, ни одного не поймать - двох зайців ловиш, ні одного не вловиш. -вит волк, -вят и волка - носить вовк, понесуть і вовка. Эта кошка хорошо -вит мышей - цей кіт добре ловить миші, це ловний кіт. -вить ухом (внимательно слушать) - ловити вухом. [У глибокім мовчанню сю річ вухом ловлять гебреї (Франко)]. -вить ворон (переносно) - ловити ґави (вітри, випорожні, виторопні, витрішки), їсти (продавати) витрішки; срв. Глазеть, Ротозейничать;

2) -вить в чём, на чём; см. Уличать. -вить в проступке - ловити (підловлювати) в (на) провині. -вить на месте преступления - ловити (лапати) на гарячому (вчинкові). -вить на слове - ловити на (в) слові (в мові), брати за слово. [Олександра він бере за слово (Франко)];

3) (искать, улучать) шукати, вигадувати. -вить случай, момент, время - шукати, вичікувати нагоди (випадку, часини). -вить глазами - шукати очима;

4) см. Красть. Ловленный - ловлений, хапаний; срв. Пойманный.

* * *

1) (привлекательность, приятность) любість, милість, любота, утішність; (изящество) гожість; (любезность) люб'язність, ґречність; (благосклонность) ласкавість (- ости), прихилля (-лля); срв.

I. Милый 2 и 3. -лость этого ребёнка всякого поражает - любість (милість, утішність) цієї дитини кожного вражає;

2) (расположение, благоволение, одолжение) ласка, милость (-ти). [Легенди про рай, поруч з ідеєю про божу ласку чи неласку (Л. Укр.). Здобути ласку літературних меценатів (Крим.). Що-день хвалили бога за його милость (Квітка)]. Это для него особенная -лость - це для його (йому) особлива ласка. Он не достоин ваших -тей - він не варт вашої ласки. Что -лость ваша - що ласка (милость) ваша. [Подайте, що милость ваша (Тесл.)]. Монаршая -лость - а) (благоволение) монарша ласка; б) (отличие) відзнака (нагорода) від монарха. Божи[ь]ею -тью, по -ти божи[ь]ей - з ласки божої, ласкою божою. [З ласки божої художник (Єфр.)]. Вашими -тями - з вашої ласки. По вашей -ти - а) (из-за вас) через вас, з вашої причини. [Він німий лежить, холодний з моєї причини (Л. Укр.)]; б) (благодаря вашей доброте) з вашої ласки. [Кажете, що я п'яний? так не з вашої ласки! (Звин.)]. Из -ти, по -ти - з ласки. [Служить з ласки (Номис)]. Жить из -ти у кого - жити з ласки, жити на ласкавому хлібі (поэт. на божій харчі) в кого. [Йому не довелось-би помирати в своєї сестри на ласкавому хлібі (Куліш). В його росло, на божій харчі, за дитину чиєсь байстря (Шевч.)]. Быть в -ти у кого - мати ласку чию, тішитися чиєю ласкою, користуватися з ласки чиєї. Войти, попасть в -лость к кому - підійти (втереться: підбитися) під ласку кому, здобути ласку, здобутися ласки в кого. [Чи підбилась моя Уля своєму батькові під ласку? (Мова)]. Выйти из -ти у кого, лишиться -ти чьей, утратить чьи -ти - втратити ласку (реже ласки, р. п.ед.), загубити ласку чию. [Втратив панську ласку (Куліш). Боїться ласки втратити (Звягельщ.)]. Добиваться, искать -ти у кого - запобігати ласки чиєї или в кого. Добиться чьей -ти, чьих - тей, приобрести, снискать чью -лость - запобіг(ну)ти ласки чиєї или в кого, дістати ласки в кого, здобути, з'єднати ласку чию или в кого. [Тоді цариця запобігне ласки, як нас оддасть йому? (Куліш). Такої ласки дістану і в Параски (Номис). Замість всім з'єднать ласку ти сам станеш ласки негідним (Франко)]. Положиться на чью -лость - спуститися (покластися) на чию ласку. Иметь -лость (сожаление) к кому - зглянутися на кого. Оказывать -лость кому - робити ласку кому; см. Оказывать 2. [Думають, що це вони ласку мені роблять, коли дозволяють працювати на їх (Крим.)]. Оказывать -лости кому, осыпать -тями кого - виявляти велику ласку до кого, дарувати кому свою велику ласку. Не оставить кого своей - тью - не забути (не поминути) кого своєю ласкою, не позбавити кого своєї ласки. Просить - ти у кого - просити ласки (реже милости) в кого. -ти прошу, -ти просим (пожалуйте) - просимо (на милость), милости просимо. Переложить, переменить, сложить гнев на -лость - з[пере]мінити гнів на ласку. Сделайте -лость - а) (явите) зробіть ласку, будьте ласкаві; б) (в ответе на просьбу: пожалуйста) будь ласка, будьте ласкаві, дуже прошу, та прошу. Сделайте -лость кушайте - будьте ласкаві споживайте (їжте);

3) (в обращении, титуле) милость, (зап., полон.) мосц[т]ь (-ц[т]и), (редко) добродійство. Ваша -лость - ваша милость (зап., ваша мосць), ваше добродійство, (фам., устар.) вашець (-ци, ж. р.) вашмосць. [Просимо вашої милости і на обід (Н.-Лев.). Багато пристає на вашу мосць, а инші Коваленка, обстоюють (Грінч.). Якби то, ваше добродійство, ви нам милостиню подали (ЗОЮР. II)].

* * *

1) ми́лість, -лості; (благоволение, расположение) ла́ска

2) (благодеяние; дар) ми́лість, доброді́яння

3) (свойство, качество) редко ми́лість; люб'я́зність, ласка́вість, -вості; уті́шність, -ності

натискать чего во что

I. напихати, напхати, набигати, набгати, натоптувати, натоптати, напаковувати, напакувати, набивати, набити, (о мног.) понапихати и понапихувати, понабигати и т. п. чого в що; срв. Набивать 2. [Напхав чорної білизни в скриню (Київщ.)]. -кать полный сундук добра - (повно) натоптати (напакувати, набити) скриню добром. Натисканный - напханий, набганий, натоптаний, напакований, набитий, понапих(ув)аний, понабиганий и т. п. -ться -

1) (стр. з.) напихатися, бути напих(ув)аним, напханим, понапих(ув)аним и т. п.;

2) натискатися и натискуватися, натиснутися, (о мног.) понатискатися и понатискуватися; срв. Наталпливаться. [Натиснулося людей повна хата (Київщ.)];

3) (наедаться до отвалу) напаковуватися, напакуватися, напиратися, напертися, (о мног.) понапаковуватися, понапиратися чого;

4) -каться (вдоволь) - см. отдельно (Натискаться 2).

II. Натискивать, натиснуть что - натискати и натискувати, натиснути, потискувати, потиснути, надушувати, надушити, надавлювати, надавити, (о мног.) понатискати и понатискувати, понадушувати, понадавлювати що; срв. Нажимать 1 и Надавливать 1. Натиснутый - натиснений и натиснутий, потиснений и потиснутий, надушений, надавлений, понатиск(ув)аний и т. п. -ться - натискатися и натискуватися, натиснутися, понатискатися и понатискуватися; бути натиск(ув)аним, натисненим и натиснутим, понатиск(ув)аним и т. п. II.. Натискивать, -ся, натискать, -ся и натиснуть, -ся - см. Натиснять, -ся.

* * *

несов.; сов. - нат`искать

1) ( напихивать) напиха́ти, напха́ти и мног. понапиха́ти

2) тип. відоива́ти, відби́ти (відіб'ю́, віді́б'єш и відіб'є́ш)

нрч. нечисто, (грязно) брудно, (неопрятно) неохайно. Комната -то выметена - кімнату нечисто заметено. -то действовать - нечисто орудувати, крутити; (искать отговорок, зап.) микитити. -то ходить - нечисто (брудно, неохайно) ходити.

* * *

норавливать

1) кому - а) (давать потачку) потурати, попускати кому, попуск (потур, пров. потолю) давати кому; б) (угождать) догоджати, годити, (лицеприятствовать) сприятельствувати кому. Сроду я никому не -вал, а жил по правде - зроду (зроду-віку, ніколи) я нікому не догоджав, а жив по правді; в) (заботиться, о ком, стараться для кого, о ком, за кого) дбати, клопотатися про (за) кого, піклуватися про кого, добра прияти кому; см. ещё ниже -вить 2. -ровя себе, понорови и людям - про себе дбати дбай, але й людей не забувай; дбаючи про себе, подбай і про людей. Всяк Демид себе -вит - всяк Іванець дбає в свій гаманець;

2) (искать, выжидать случая) шукати (чекати, вичікувати) нагоди ((щоб или як-би) зробити що), пильнувати (щоб или як-би зробити що), (стремиться, силиться) силкуватися, намагатися, вціляти ((як-би) зробити що), гнути, (исподтишка) крастися (як- би зробити що), (реже) гонобити ((щоб или як-би) зробити що), (пров.) цахати (щоб зробити що). [Він так і гне, щоб йому досталось (Сл. Ум.). У нас теля таке, що крадеться ссати; як не додивишся, геть виссе молоко (Звин.). Я-ж так і вціляв, щоб красіння було сіреньке (Звин.). Так і гонобить кінь дременути до ліса (Корол.). Так і гонобить, щоб де-небудь украсти (Сл. Ум.). Такий вредний мужчина, - завжди гонобить, як-би чоловіка знівечити (Корол.). Оце-ж він і цахає, щоб що-небудь продати (Сл. Гр.)]. Он -вит захватить всё, он себе -вит - він шукає (чекає, вичікує) нагоди захопити (загарбати) все, він силкується (намагається) захопити (загарбати) все; він так і гне (гонобить), щоб усе захопити (загарбати);

3) (целить) цілити(ся), націляти(ся) и націлювати(ся), лучити на (в) кого, в (на) що; срв. Метить 2 а. [Цілив (лучив) у ворону, а попав у корову (Номис)]. Он -вит в головы - він націляється (наставляється, важить) на головування, (лезет) він пнеться в голови.

* * *

1) норови́ти, -влю́, -ви́ш; ( настойчиво стремиться) намага́тися, силкува́тися, -ку́юся, -ку́єшся, си́луватися, -луюся, -луєшся

2) ( в кого-что - метить) націлюватися, -лююся, -люєшся, націля́тися (на кого-що, в кого-що); ( лезть) п'ясти́ся (пну́ся, пне́шся), пну́тися (в що)

несов.; сов. - обт`искать

-ся, отыскать, -ся відшукувати, -ся, відшукати, -ся (о мног. повідшукувати, - ся), знаходити, -ся и, (реже) знаходжати, -ся, знайти, -ся, (о мног. познаходити, -ся), віднаходити, -ся, віднайти, -ся, вишукувати, -ся, вишукати, -ся, нашукувати, нашукати, вискіпати, (о предметах, находящихся в разн. местах) зшукувати, -ся, позшукувати, -ся. [Покрадені речі всі познаходжено. Віднайти шлях до народу (Фр.). Вишукати деталі. Нашукав якісь легенди (Грінч.). Роботу він собі нашукає не одразу (Крим.). Зшукую вівці, що пастухи порозгублювали]. -вать, -кать друг друга - відшукувати, відшукати один (одне) одного, зшукуватися, зшукатися з ким. [Насилу ми з ним зшукалися]. -вать, -кать путём расспросов - напитувати, напитати кого, що. -кать дороги - (образно) ухопити тропи. Где это вы такую глупость -кали? - де це ви таку дурницю вискіпали? (Л. Укр.). -вать судом - правити, виправити з кого судом; позивати кого за що, випозивати з кого що. Отысканный - відшуканий, віднайдений, знайдений. -ный судом - випозиваний. Срв. Искать.

* * *

несов.; сов. - отыск`ать

1) (у лошади) повід (-вода); мн. невода. -водья - поводи, повіддя; ум. повідець (- дця); (у рогатого скота) налигач. Отпустить -дья у лошади - попустити поводи коневі. Связывать лошадей -дьями - батувати коні. Вести лошадь за повод или в поводу - вести коня за повід, на поводі. Он на -ду у своей жены - він на поводі у своєї жінки. Пускай во все повода - поганяй в три батоги;

2) привід, призвід (-воду), причина, притока, приключка, зачіпка, приклеп (-лепу), приклепка. Срв. Предлог, Причина. [Не давав я йому жадного приводу так говорити. З якої причини це сталося? Хоче знайти приключку, щоб вигнати його з хати (Звин.). Лишень притоки шукав, щоб за вітця помститися на хлопцеві (Франко). Дають зачіпку до такої розмови (Грінч.)]. По какому поводу - з якого приводу, з якої причини. По этому -ду - з цього приводу. По -ду чего - з приводу чого. По -ду этой ссоры - з приводу цієї сварки (суперечки). По всякому ничтожному -ду - будь з якого приводу (якої причини), будь з чого, аби з чого. Без всякого -да - без жадного (ніякого) приводу, без жадної (ніякої) причини (приключки), (шутл.) ні сіло, ні впало; гарма-дарма. Подавать, давать -вод к чему - давати, дати привід до чого. Я не давал никакого -да - я не давав ніякого (жадного) приводу, я нічим не спричинився, я не призводив до чого. Искать -да к чему - шукати приводу (приключки) до чого. От маловажного -да - з малого приводу, з малого чого. Это послужило (было) -дом к жалобе, кассации - це було приводом (це сталося за привід) до скарги, до касації.

* * *

поміч (-мочи), допомога, помога, (подмога) підмога, підпомога, (вспомоществование) запомога, спомога, (пособие) підсоба (ум. підсобка, підсобонька), пособа, ра[я]тунок, поратунок, заратунок, рада, порада, (подкрепление) потуга, підпертя, посилок, підсилок (-лку). [Молодо оженившись, скоріше помочи діждешся. Спасибі богу за помогу. Кажи, якого тобі поратунку треба (Кониськ.). Козаки цареві посилок під воєнний час даватимуть (Куліш)]. С -щью кого, чего, при -щи кого, чего - за допомогою (за помогою, за підмогою, за поміччю) кого, чого, через що. [Через слуг до пана, а через святих до бога (Приказка)]. С божьей -щью - з божої помоги. [З божої помоги топчи вороги під ноги]. С -щью телескопа - за допомогою телескопа. Без посторонней -щи - без сторонньої помочи (допомоги, запомоги), (самостоятельно) самотужки. [Вивчився самотужки читати]. Без всякой -щи - без поради та запомоги. Денежная -щь - грошева запомога (допомога, підмога, підпомога). Вооружённая и моральная -щь - збройна і моральна підмога (підпомога). Общая -щь, -щь сообща - гуртова запомога. Общественная -щь - громадська запомога. Сбор на -щь голодающим - складка на запомогу голодним. Просить -щи у кого - прохати (просити) помочи (помоги, допомоги, запомоги, підпомоги, підмоги, поратунку) у кого. Усердно прошу -щи - щиро благаю підмоги (пособи). Обращаться за -щью к кому - вдаватися по підмогу до кого. Искать -щи у кого - шукати допомоги, помочи, підмоги, поратунку и т. п. у кого, шукати ради, поради (радоньки, порадоньки) у кого. [Не знав Андрій сам, що йому робити, що йому почати і де йому порадоньки шукати (Григ.)]. Получать, -чить -щь от кого - мати поміч з кого, мати кого на підмогу, (опис.) світу запобігти від кого. Находить в ком -щь - підмогу (підпомогу, підпертя) мати з кого. [Одна неволя другу родить і підсилює, одна з одної підпомогу має (Єфр.)]. Найти совет и -шь у кого - раду і пораду знайти в кого. [Сусідоньки приязненькі, родина недалечко - незабаром і раду знайдеш і пораду (М. Вовч.)]. Идти на -щь кому - іти на помогу, на поратунок до кого. Подать, оказать -щь кому, приходить на -щь кому - ставати (стати) до помочи (до підмоги, у помочі, у пригоді) кому, ставати на поратунок, до поратунку кому, бути в допомозі кому, дати помочи, допомоги (и допомогу, підмогу, пособу, запомогу) кому, поратунок и поратунку дати кому, поради дати кому, до помочи прийти кому, заратувати, поратувати, запомогти, підпомогти кого чим; срв. Помогать. [Як-же мені не стати тобі у пригоді, коли ти в мене найближча родина (Коцюб.). Аби вам Пречиста Діва стала до помочи, до порятунку у потребах ваших (Етн. З6. V). А тут, спасибі їм, люди до помочи прийшли (Васильч.)]. Окажите мне -щь деньгами - запоможіть, заратуйте мене грішми (грошима). Подавать кому руку -щи - підкладати, підложити, підкласти руку (руки) під кого, (по)дати кому допомогу, запомогу. [Не туди він дивиться, щоб нам руки підкладати, а щоб нас у лабетах своїх держати (Г. Барв.). Ох, ніхто-ж тепер моїй дурній голові запомоги не дасть (Мирн.)]. Мне неоткуда ожидать -щи - мені нема звідки помочи (допомоги и т. д.) ждати. Нет мне -щи ни от кого - нема мені поради (помочи, пособи и т. д.) ні від кого. Звать на -щь - звати, кликати на поміч (на помогу, на підмогу, на допомогу, на пораду), кликати до помочи. На -щь! - ра[я]туй! ратуйте! ратуйте, хто в бога вірує! Бог в -щь! - Боже поможи! помагай-бі! магай-бі! [Боже поможи, а ти, дурню, не лежи]. Податель -щи - поратівник.

* * *

1) (повод) приключка, зачіпка, притока, приклепка и прикліп (-клепу), привід (- воду); (отговорка, оправдание) вимовка, відмовка. [Така була ніби причина до війни, але-ж то була тільки приключка (Л. Укр.). Якби який прикліп, щоб зайти до попа (Борз.)]. Искать -га к чему, что сделать - шукати приключки (зачіпки, притоки, приклепки, ключки) до чого, щоб що зробити. [Лихо приключки (приклепки) шукає (Номис). Професор два дні тому дуже сварився з Степановим батьком і, видимо, лишень притоки шукав, щоби за вітця пімститися на хлопцеві (Франко)]. Найти -лог - знайти приключку (зачіпку, притоку, приклепку, прикліп) до чого. [Я таки знайшов приключку, щоб до його зайти (Полт.). Хотіла їхати до бабусі, та було-б се по-панському їхати просто з цікавости. Мусила якусь зачіпку до того знайти (Г. Барв.). Хочеш пожерти нас і тепер думаєш, що найшов притоку (Франко)]. Благовидный -лог - пристойний привід. Под тем -гом, что… - з тією приключкою, що… Он не поехал под -гом болезни, недосуга - він не поїхав, вимовляючись х(в)оробою, нікольством;

2) грам. - прийменник (-ка).

* * *

1) (действие) притул (-лу), захист (-ту);

2) (пристанище) притулок (-лку), захист захисток (-тку), захистя, пристановище, прихилище, прихилок (-лку), примістя; (убежище, притон) приховок (-ховку). [Хто не мав уже примістя в селі, той вандрував уже насамперед, тут (Стеф.). О, степе мій, моє життя, мій раю, прихилок всіх моїх найкращих мрій! (Черняв.). Ой, там-же їм прихилище, сира земля приїмище (Чуб. V)]. Нет ему нигде -та - нема йому ніде притулку, захисту, захистку, пристановища и т. д. Давать, дать кому приют - давати, дати притулок, захист, захисток и т. д. кому; срв. Приютить. [Нащо ви мене годуєте? захист даєте, пристановище? (Мирн.). Ні холоду, ні голоду, ні болісті тяжкій я у себе в хаті захистку не давала (Кониськ.)]. Искать -та - шукати притулку, пристановища, захисту и т. д. де. [Іде бідний дорогою, притулку шукає (Рудан.)]. Находить, найти приют где - знаходити, знайти притулок, захист, захисток, пристановище и т. д. де; срв. Приютиться. [Де мені знайти той захист? (Г. Барв.). Де подітись на ніч, де знайти теплий захисток? (Єфр.). Він не знайшов ніде инде притулку (Дніпр. Чайка). Де ви знайшли собі пристановище? (Неч.-Лев.)]. Детский приют - дитячий притулок (захисток), притулок (захисток) про дітей, дитячий дім. [Спорудили ми захисток про дітей (Кониськ.)]. Приют для сирот - притулок (захисток) про сиріт, сирітський дім. Приют для престарелых, для инвалидов - шпиталь про старих, про інвалідів. Приют-ясли - дім про (для) немовлят.

* * *

1) приту́лок, -лку, за́хисток, -тку; ( защита) за́хист, -у; ( пристанище) пристано́вище, приста́нище

2) ( благотворительное учреждение) приту́лок, за́хисток

протискать и протиснуть- протискувати и -кати, протискати, протиснути, пропихати, пропхати, пропхнути, (во множ.) попротискувати и -кати, попропихати що в що, крізь що, куди. [Тіснота така, що й києм не протиснеш (Номис)]. Протисканный и протиснутый протисканий, протиснений и -нутий, пропханий, пропхнутий.

* * *

несов.; сов. - протиснуть и прот`искать