Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

(имение)

  • 1 имение

    см. Именье.
    * * *
    1) ( поместье) має́ток, -тку, має́тності, -тей, має́тність, -ності; держа́ва
    2) (имущество, собственность), диал. добро́, майно́, має́ток, має́тність

    Русско-украинский словарь > имение

  • 2 Измытарить имение

    протринькати, промантачити маєток; см. Промотать.

    Русско-украинский словарь > Измытарить имение

  • 3 Протягать

    имение) пропозивати (маєток).

    Русско-украинский словарь > Протягать

  • 4 Проухать

    имение) проц(в)индрити (маєток). Проуханный - проц(в)индрений.

    Русско-украинский словарь > Проухать

  • 5 вотчинник

    батьківщанин, дідич, власник дідизних маєтків нерухомих. Вотчинный - баьківщанний, дідичний. Вотчинное имение - см. Вотчина.
    * * *
    ист.
    во́тчинник; ді́дич

    Русско-украинский словарь > вотчинник

  • 6 дедовский

    дідівський [Старосвітський, дідівський звичай]; (вотчинный) дідизний, дідівщанний, дідичний. [Князював як самовладний пан на своєму дідизному панстві (Куліш)]. Дедовское имение - см. Дедовство.
    * * *
    діді́вський

    Русско-украинский словарь > дедовский

  • 7 деревня

    село, слобода, присілок. [Наше село - то таки село, а Луківка - тільки присілок наш, і луківці до нашої церкви ходять]. Несколько деревень, составляющих одно имение или одну общину - ключ.
    * * *
    село́; присі́лок, -лка

    Русско-украинский словарь > деревня

  • 8 забрасывать

    забросать чем
    I. закидати, закидати чим; (яму ещё) засувати, засунути, загорнути; (слегка) прикидати, прикидати, (со всех сторон) обкидати, обкидати. [Труну почали закидати землею. Иншого вбили, а иншого камінням закидали (Єв. Мат.). Яму, що викопали вчора, сьогодні засунули (загорнули). Обкидали мене болотом (Сл. Гр.). Дрова прикидало снігом - мокрі будуть]. Забросанный - закиданий, засунений и засунутий, обкиданий, прикиданий чим.
    II. Забрасывать, забросить -
    1) (куда, за что) закидати, закинути, (о мног.) позакидати що куди, за що. [Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуть (Номис). Закинула клубок за скриню та ніяк не витягну (Київщ.). Закинув руки за голову. Отой мотлох (хлам) треба на горіще позакидати (Харківщ.)];
    2) (задевать) закидати, закинути куди що. [Діти ножа десь закинули. Десь позакидали мої чоботи]. -ть невод - закидати, закинути, розсипати, розсипати невід. -ть удочку - закидати, закинути вудку. -ть голову вверх - закидати, закинути голову (вгору), задирати, дерти, задерти голову, (о многих) позакидати, позадирати голови. [Позакидали голови, насилу на їх держалися шапки (Н.- Лев.). Кінь зноровився, задер голову];
    3) (оставлять без внимания что) закидати, закинути що, залишати, залишити що, занедбовувати и занедбувати, занедбати, занехаювати, занеха(я)ти що, відкидатися, відкинутися чого (или від чого), нехтувати, знехтувати, (провинц.) замітувати що, (образно) кидати, кинути під лаву що. [Закинув наукову працю. Занедбав я свою науку. Не тільки шкільної науки відкинувсь, а й геть усякі книжки читати залишив (Крим.). Драгоманову дорікали, що він за біжучими справами нехтує свою спеціяльність - історію (Єфр.). Зовсім дитину занехала. Вони свою славу кинули під лаву (Шевч.)]. Заброшенный -
    1) закинутий и закинений, (о неводе) розсипаний;
    2) (пренебрежённый) закинений, закинутий, занедбаний, занехаяний. Быть -ным - занедбатися, (образно) хмелем зарости. [Було ремесло, та хмелем заросло (Номис)]. -ное существо - (муж. р.) покидько, (ж. р.) покидька. [Ні батька, ні матери - покидько. Така вбога і безталанна дівчина, покидька, чужий попихач (Г. Барв.)]. -ное здание - занехаяна будова (или просто) пустка. -ное имение, сад - занехаяний (занедбаний) маєток, сад. -ная вещь - покидьок (-дька); покидь (-ди).
    * * *
    I несов.; сов. - заброс`ать
    закида́ти, заки́дати и мног. позакида́ти
    II несов.; сов. - забр`осить
    1) закида́ти, заки́нути и мног. позакида́ти
    2) (переставать заниматься чем-л.) закида́ти, заки́нути и мног. позакида́ти, залиша́ти, зали́шити, -лишу́, -ли́шиш и мног. позалиша́ти; ( оставлять без ухода) зане́дбувати, занедба́ти, занеха́ювати, -ха́юю, -ха́юєш, занеха́яти, запуска́ти, запусти́ти и мног. позапуска́ти; ( покидать) ки́дати и покида́ти, поки́нути и мног. поки́дати
    3) (доставлять, завозить куда-л) заво́зити, -во́жу, -во́зиш, завезти́ и мног. позаво́зити; ( в глубь территории) закида́ти, заки́нути и мног. позакида́ти

    Русско-украинский словарь > забрасывать

  • 9 клад

    скарб (-ба и -бу). [Під отим гіллястим дубом скарб лежить (Грінч.)]. Это имение клад - ця маєтність - скарб великий. Этот человек сущий клад - цяя людина справжній скарб.
    * * *
    скарб, -у

    Русско-украинский словарь > клад

  • 10 наследственный

    спадковий, спадкоємний, спадщинний, спадщанний, (о недвиж. имуществе ещё) дідизний, дідичний, (от предков) предківський, прадідівський, (по отцу) батьківський, (по матери) материз(не)ний. [Завелися на Вкраїні села княжі і боярські спадкові (Куліш). Державець спадковий (Грінч.). Вподобала я в простій козачці спадкову пиху своїм поважним родом (Г. Барв.). Князь князював яко самовладний пан на своєму дідизному панстві (Куліш). Це в мене плахта ще материзнена (Вовчанщ.)]. -ная болезнь - спадкова (спадщинна) х(в)ороба (слабість). -ная власть - спадкова влада. -ный грех - спадковий (спадкоємний) гріх. -ное имение - спадковий (дідизний) маєток, спадщина, (доставшеся от отца) батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна и т. п.; см. Наследство. -ное право - спадкове право. -ная правоспособность - спадкова правоздатність, право бути спадкоємцем.
    * * *
    спадко́вий; ( передаваемый по наследству) спадкоє́мний

    Русско-украинский словарь > наследственный

  • 11 неотчуждаемый

    невідчужуваний, невивласнюваний. -мое имение - невідчужуваний маєток.
    * * *
    юр.
    невідчу́жуваний

    Русско-украинский словарь > неотчуждаемый

  • 12 переводить

    перевести
    1) переводити, перевести, (о мног.) попереводити кого куди. -сти арестанта из одной тюрьмы в другую - перевести арештанта з одної в'язниці до другої. -сти глаза, взор на кого, на что - перевести очі, погляд на кого, на що. -дить глаза (с места на место) - переводити очі, поводити очима по чому. -сти разговор на что, на другую тему, предмет - звернути розмову (річ) на що, на иншу тему (на инший бік), звести мову на що, зійти на що, закинути на инше, (шутл.) заговорити з иншої бочки. [Нехай, сестро, опісля! - скаже було Кость, та й закине на друге на що-небудь (Квітка)]. -дить, -сти дух - зводити, звести дух, відводити, відвести дух, переводити, перевести дух, відсапувати(ся), відсапатися, відсапнути, віддихатися и -дихуватися, віддихатися, віддихнутися, відідхнути, відхлинути. [Дайте мені дух звести (відсапнути). Молодиця не переведе духу, верещить (М. Вовч.) Лаговський важко одсапував з того прудкого ходіння (Крим.). Візник важко оддихнувся й поскріб під шапкою (Васильч.)]. Не могу (не может) дух -сти - не здишуся, не здишеться, не відведу (не відведе) духу. [Аж не здишеться, мов тільки що вловлений горобчик (Куліш)];
    2) (в высший класс) промувати, попромувати. [Що в йому кипіло, зараз виявилось, як тільки попромували його в четвертий клас (Свид.)];
    3) переписувати, переписати, попереписувати що на кого, зводити, звести що на що. [Семилітню поволовщину звів на годову (Куліш)]. -сти имение на имя своей жены - переписати маєток на свою жінку. -дить что-л. на деньги - обертати (обернути) що на гроші. -дить рубли на франки - обертати, зводити карбованці на франки. -дить на камень, литогр. - перебивати на камінь. -дить на бумагу - перебивати, переводити на папір;
    4) переказувати, переказати, пересилати, переслати що. Я -вёл ему по почте сто рублей - я переказав (переслав) йому поштою сто карбованців;
    5) (с одного языка на другой) перекладати и -кладувати, сов. перекласти и переложити, (о мног.) поперекладати и -кладувати (з однієї мови на другу); (пояснить) перетовмачувати, перетовмачити, поперетовмачувати що. [На нашу мову Іліяду переклав Руданський. Промов по-нашому, а я приставлю таку рабиню, що по-римськи вміє, вона твої слова перетовмачить (Л. Укр.)]. -сти слово в слово - перекласти слово за словом. - водить что-л. стихами - перекладати (перекласти) віршем (віршами), перевіршовувати (перевіршувати, поперевіршовувати), переспівувати (переспівати, попереспівувати) що;
    6) (истреблять) зводити, звести, переводити, перевести, виводити, вивести, вигублювати, вигубити, вибавляти, вибавити, (неоднократ.) позводити, попереводити, повиводити, повигублювати, повибавляти. [Позводити, повиводити и т. д. мишей, всяку погань];
    7) (тратить понапрасну) переводити, перевести, марнувати, змарнувати, (о мног.) попереводити, помарнувати. -сти время, деньги - перевести, змарнувати час, гроші. Переведённый - переведений; переписаний; переказаний, пересланий; перекладений и т. д.
    * * *
    I несов.; сов. - перевест`и
    1) перево́дити, перевести́; ( о перемещении) поперево́дити; ( о разговоре) зво́дити, звести́
    2) ( пересылать - деньги по почте) перека́зувати, переказа́ти
    3) ( на другой язык) переклада́ти, перекла́сти
    4) ( рисунок) перево́дити, перевести́ и поперево́дити, перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти
    5) (уничтожать) вини́щувати, ви́нищити, зни́щувати и ни́щити, зни́щити и пони́щити, вигу́блювати и вигубля́ти, ви́губити, зво́дити, звести́ и позво́дити
    6) ( тратить попусту) марнува́ти, змарнува́ти, несов. промарнува́ти; перево́дити, переве́сти и поперево́дити
    7) (передавать чью-л. речь, сведения) передава́ти, переда́ти

    \переводить — дух (дыха́ние) перево́дити, перевести́ дух (ди́хання, по́дих), зво́дити, звести́ дух, передиха́ти, передихну́ти, віддиха́тися и відди́хуватися, відди́хатися, віддиха́ти и відди́хувати, відди́хати и віддихну́ти; відса́пуватися, відса́патися, відса́пувати, відсапну́ти, відха́куватися, відхакну́тися, несов. ви́сапатися, несов. віддима́тися, віддува́тися

    II
    (водя за собой куда-л.) переводи́ти

    Русско-украинский словарь > переводить

  • 13 перезакладывать

    перезаложить (имение) заставляти, заставити удруге, перезаставлювати и перезаставляти, перезаставити (маєтність).
    * * *
    несов.; сов. - перезалож`ить
    перезаставля́ти, перезаста́вити

    Русско-украинский словарь > перезакладывать

  • 14 переписывать

    переписать переписувати, переписати, (во множ.) попереписувати; (копировать; составлять список, перепись) списувати, списати, (о мног.) посписувати. [Треба переписати, бо погано написано]. -вать набело - переписувати (переписати) начисто. -сать слово в слово - списати слово за словом. -сать имущество, вещи - списати, переписати майно, речі. -сать имение на имя жены - маєтність на жінку переписати. -сать кого куда (перечислить по списку) - переписати кого куди. -сать картину, образ - перемалювати картину, образ. Переписанный - переписаний, списаний.
    * * *
    несов.; сов. - перепис`ать
    перепи́сувати, переписа́ти и поперепи́сувати; ( списывать) спи́сувати, списа́ти и поспи́сувати; ( на пишущей машинке) друкува́ти, надрукува́ти, передруко́вувати, передрукува́ти

    Русско-украинский словарь > переписывать

  • 15 поместье

    маєток (-тку), маєтність (-ности), держава. [Це була наша давня держава (Неч.- Лев.)]. -стья - добра (р. дібр), маєтки, маєтності. [Тільки в добрах батуринських та в полку Гадяцькім пан Міняйло нищить села (Руд.)]. Монастырские -стья - чернеччина.
    * * *
    1) ( имение) має́ток, -тку; має́тності, -тей, має́тність, -ності; ( небольшое) фільва́рок, -рку
    2) ист. помі́стя

    Русско-украинский словарь > поместье

  • 16 помещичий

    дідицький, дідичний, панський, державський. [Дідицький двір, дідицькі землі (Н.-Л.). Колись, як ще були люди панські (Рудч.). А ворота у Череваня не простії, а державські (Кул.)]. -чья экономия (хозяйство, имение) - панська економія, скарб (-бу). [Служив і в мужиків, і в скарбу (Звин.)].
    * * *
    помі́щицький; ( панский) па́нський

    Русско-украинский словарь > помещичий

  • 17 поровну

    нарівно, рівно, порівну, зарівно, зрівна. [У нас і ворогів і друзів рівно (Куліш)]. Разделить -ну - поділити нарівно. [Землю вони поділили нарівно (Звин.)]. Взять всего -ну дать всем -ну - узяти всього зарівно (рівно, зрівна), дати усім рівно. [Кожного зілля узяти зарівно (Гр.). Батько дає кожному синові землі, щоб було рівно в кожного (Звин.)]. Разделить имение между детьми -ну - поділити маєток поміж дітьми рівно.
    * * *
    ( на равные части) нареч. на́рівно; ( в одинаковом количестве) рі́вно, порі́вну и по́рівну, порі́вно

    Русско-украинский словарь > поровну

  • 18 потомственный

    нащадний, нащадковий, спадковий. -ный дворянин - стовбовий шляхтич (дворянин). -ное имение - спадковий маєток, дідизна, батьківщина, материзна. -нно - спадково, нащадково.
    * * *
    1) ( родовой) родови́й; ( наследственный) спадко́вий
    2) (исконный, коренной) з ді́да-пра́діда

    Русско-украинский словарь > потомственный

  • 19 прочить

    1) (назначать, определять) рихтувати, ладити, призначати кого, що кому и для кого, куди. [Мене рихтували всев москалі, а я й утік (Канівщ.). Для тебе тещенька обідать готує і доленьку рихтує (Грінч. III)]. Он -чит всё своё имение племяннику - він увесь свій маєток небожеві призначає. -чить за кого (дочь-невесту) - рихтувати кому и за кого, ладити, стренчити, прибирати за кого (дочку-відданицю). [Багатому рихтувала, за бідного дала (Голов.). А ти-ж хіба за кого її ладиш (Мова). Стренчать її заміж віддати (Липовеч.). Батько мене за його дає, - знаєш? За нелюба мене вже прибирає (М. Вовч.)];
    2) запасати, запасити що; срв. Припасать. Проченный - рихтований, ладжений, стренчений, прибираний, призначаний.
    * * *
    1) ла́дити; ( предназначать) признача́ти, призна́чувати; ( готовить) готува́ти
    2) ( заготовлять впрок) диал. припаса́ти, запаса́ти

    Русско-украинский словарь > прочить

  • 20 Присво[а]ивать

    и Присвоять присвоить
    1) себе что - присвоювати и присвояти, своїти, присвоїти, привлащувати и привлащати, привластити, собічити собі що. -воить чужое имущество, имение и т. п. - привластити, присвоїти чуже майно (добро), чужу маєтність і т. ин. [Завелись князі поміж собою битись, братні ділениці собі привлащувати (Куліш). Ви десятин двадцять моєї землі привластили (Кониськ.). Той ґрунт був на двох, а тепер він його своїть (Харк.). Не чуже бо добро він собі присвоїв, а своїм власним даром нас чарує (Куліш). Все собічить: і то моє, і це не ваше (Свидн.)]. -воить себе власть, право - присвоїти собі владу, узяти собі право; (захватить) загарбати собі владу, право. -воить титул, непринадлежащее имя - присвоїти титул, присвоїти (прибрати) неналежне ймення. -воить чужую мысль - присвоїти чужу думку;
    2) кому, чему что - надавати, надати кому що и чого, визнавати, визнати за ким, за чим що, признавати, признати, приділяти, приділити кому, чому що; срв. Приписывать. Закон -воил большие преимущества этой должности - закон надав великі привилеї цьому урядові;
    3) (кого к чему) призвичаювати, призвичаїти, узвичаювати, узвичаїти, призвичувати, призвичити кого до чого;
    4) (о животных) - см. Приручать. Присвоенный -
    1) присвоєний, привлащений
    2) наданий кому, визнаний за ким, признаний кому. Привилегии -ные некоторым должностям - привилеї надані деяким урядам;
    3) при[у]звичаєний, призвичений до чого;
    4) см. Приручённый.

    Русско-украинский словарь > Присво[а]ивать

См. также в других словарях:

  • имение — См. имущество размахать имение... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. имение поместье, вотчина, усадьба; имущество; ношение, минор, наличествование, достояние, именьишко,… …   Словарь синонимов

  • ИМЕНИЕ — ИМЕНИЕ, имения, ср. 1. Земельное владение с помещичьим хозяйством, поместье. Родовое именье. В бывшем дворянском имении теперь устроен детский дом. 2. только ед. Имущество, собственность (устар.). Конфисковали движимое и недвижимое имение.… …   Толковый словарь Ушакова

  • имение —     ИМЕНИЕ, поместье, усадьба, устар. вотчина     УСАДЕБНЫЙ, поместный, устар. вотчинный …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

  • имение — Земельное имение, собственность на землю, переходящая по наследству. Syn.: поместье; усадьба …   Словарь по географии

  • ИМЕНИЕ — ИМЕНИЕ, земельный участок с усадьбой. В России до 1917 название главным образом дворянских земельных владений (смотри Поместье). Существовали также государственные, удельные, войсковые (казачьи) и другие имения …   Современная энциклопедия

  • ИМЕНИЕ — земельный участок с усадьбой. В России принадлежало главным образом дворянам; существовали также государственные, удельные, войсковые (казачьи) имения …   Большой Энциклопедический словарь

  • ИМЕНИЕ — ИМЕНИЕ, я, ср. 1. Поместье, земельное владение. Помещичье и. Государственное и. (в царской России). 2. Имущество, собственность (устар.). Движимое и. | уменьш. именьице, а, ср. (к 1 знач.). Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова.… …   Толковый словарь Ожегова

  • Имение — ИМЕНИЕ, земельный участок с усадьбой. В России до 1917 название главным образом дворянских земельных владений (смотри Поместье). Существовали также государственные, удельные, войсковые (казачьи) и другие имения.   …   Иллюстрированный энциклопедический словарь

  • Имение — Эта статья или раздел нуждается в переработке. Пожалуйста, улучшите статью в соответствии с правилами написания статей. Имение …   Википедия

  • имение — я; ср. 1. Земельное владение помещика, обычно с усадьбой; поместье. Приобрести и. Заложить и. Родовое и. Владеть имением. Продажа имения. Помещичье и. 2. Устар. Имущество, собственность. Движимое и. ◁ Именьице, а; ср. Уменьш. (1 зн.). Именьишко,… …   Энциклопедический словарь

  • Имение — (real property unit) то же, что и ВЛАДЕНИЕ, один или несколько участков земли и недвижимости, в совокупности принадлежащих одному владельцу. В современных регистрационных системах все участки недвижимости, принадлежащие одному владельцу на… …   Словарь терминов по экспертизе и управлению недвижимостью

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»