-
21 одночасність
ОДНОЧАСНІСТЬ - відношення, яким характеризується збіг на шкалі часу віддалених одна від одної у просторі подій. Поняттю О. Ейнштейн у спеціальній теорії відносності надав статусу фундаментального. На відміну від класичної механіки, в якій поняття О. постулюється як абсолютне, незалежне від будь-яких фізичних подій, а сам часовий порядок подій визначається "перебігом" абсолютного часу, спеціальна теорія відносності визначає поняття О., виходячи з емпірично встановленого факту скінченності швидкості світла. Запропонована Ейнштейном процедура визначення О. дозволяє встановити клас "об'єктивно одночасних" подій, між якими принципово неможливі причинно-наслідкові зв'язки. Можливість застосування конкретних вимірювальних процедур для встановлення відношення О. обумовило його значущість при зіставленні теоретичних висновків із результатами експерименту. Часовий порядок подій в теорії відносності встановлюється на основі даного визначення О. за умови вибору певної системи відліку. Визначення відносного характеру О. означало розуміння часових відношень як деяких реальних взаємодій між матеріальними системами, зафіксованих у фізичних експериментах. -
22 опис науковий
ОПИС НАУКОВИЙ - спосіб характеристики сукупності ознак, властивостей, поведінки досліджуваного об'єкта (або об'єктів) чи подання, збереження та трансляція інформації про нього, яка ідентифікує цей об'єкт. О.н. співставляє з предметом опису певний "знаковий текст", складений засобами наукової мови (систем позначення, схем, графіків, малюнків чи фотографій, символів, формул тощо), який акумулює і репрезентує інформацію щодо вказаного предмета, надає їй достатньої, з точки зору вимог науковості, визначеності і точності. О.н. може розглядатися як процедура (система дій, операцій) суб'єкта наукового дослідження і як результат цієї процедури Х. арактер О.н. залежить від характеру тих процедур (сукупності дій та операцій), за допомогою яких він здійснюється. Розрізняють О.н. на емпіричному рівні дослідження (емпіричний О.н.) і О.н. на теоретичному рівні дослідження (теоретичний О.н.). Емпіричний О.н. здійснюється як операція перекладу на мову науки інформації, одержаної за допомогою емпіричних процедур (спостереження, вимірювання, експерименту), завдяки вивченню документів ("свідоцтв") в історичних науках. Теоретичний О.н. полягає у формулюванні логіко-гносеологічної системи уявлення даної сфери явищ, в побудові абстрактної ідеалізованої (зокрема, математичної) моделі досліджуваного фрагмента реальності і здійснюється за допомогою процедур теоретичного характеру.В. Свириденко -
23 спостереження
СПОСТЕРЕЖЕННЯ - початковий етап емпіричного дослідження світу, характеризується цілеспрямованим активним сприйняттям дійсності з метою отримання чуттєвих даних про об'єкт пізнання Я. к правило, С. включено в процедуру експерименту як його необхідна складова частина. В структурі С. можна виділити такі складові основні елементи: а) мета С. - виділення об'єкта та емпірична фіксація його сутнісних властивостей; б) засоби С. - арсенал інструментів та приладів, які, не розриваючи природних зв'язків спостережуваного явища, створюють сприятливі умови для його вивчення; в) результати С. - оброблені у відповідності з пізнавальною метою факти - як деякі мовні конструкції опису об'єкта. Мова С. - обробка досвідної інформації, здійснювана у контексті певної теорії, для підтвердження висновків якої С. здійснюється і в термінах якої отримує інтерпретацію.Л. Озадовська -
24 теоретичне знання
ТЕОРЕТИЧНЕ ЗНАННЯ - окремий, відносно самостійний тип наукового знання, первинний рівень якого формується на основі якісної переробки емпіричного знання засобами і в формах раціонального мислення. Він є результатом узагальнення і концептуалізації емпіричного матеріалу, даних спостереження та експерименту, абстрагування від несуттєвих і випадкових характеристик об'єкта, його ідеальної реконструкції (див. ідеалізація). Утворене таким чином знання виражається у формі загальних уявлень, понять, узагальнюючих положень, ідей, принципів і організується у відносно замкнені системи абстракцій - концепції, гіпотези, наукові теорії, їх асоціації. На основі якісної переробки засобами і в формах раціонального мислення не тільки емпіричного, а й первинного чи нижчого рівнів теоретичного знання виростають наступні, вищі рівні теоретичного знання, нашаровуючись один на одного і утворюючи складну ієрархічну його будову. Цей процес називають теоретизацією науки Н. а відміну від емпіричного, теоретичне знання створює абстрактний образ реальності, відображає і пояснює сутність об'єктів, закони їх функціювання та розвитку, передбачає невідомі явища і процеси, виводить нові закономірності. Завдяки цій властивості теоретичне знання ніби віддаляється від безпосередньо даної реальності і поширюється на ширші предметні області, які не були, а інколи приципово не можуть бути дані в сфері безпосереднього чуттєвого досвіду. В результаті утворюються теоретичні системи, що містять абстракції великої узагальнюючої сили. Теоретичне знання глибше і точніше відтворює реальність, ніж знання емпіричне, але поступається йому в онтологічній прозорості і обґрунтованості своїх абстракцій. Тому істинність теоретичного знання вже не може бути встановлена засобами чуттєвої достовірності і вимагає застосування спеціальних, добре розроблених процедур логічного доведення, теоретичного обґрунтування та практичної перевірки. При цьому пошуки об'єктивного аналога в дійсності для витлумачення змісту абстрактних конструкцій часто становлять складну методологічну проблему, що в логіці, методології та філософії науки отримала назву "проблеми реальності" або "проблеми існування". В окремих випадках знаходження такого аналога досягається шляхом редукції абстракцій високого рівня до абстракцій нижчого рівня, що дозволяють емпіричну інтерпретацію; експериментального, досвідного чи логічного обґрунтування теоретичної системи в цілому; практичної чи технічної реалізації абстрактних побудов. Універсального методу розв'язання проблеми реальності не створено.П. Йолон -
25 утопія
УТОПІЯ ( від грецьк. ονμε; σό - не, τοποζ - місце, тобто місце, якого немає) - модель вигаданого суспільства як втілення суспільного ідеалу, світоглядна форма освоєння майбутнього. Поряд з існуючими в різні історичні епохи формами освоєння майбутнього - міфом, апокаліптикою, хіліазмом, міленаризмом - У. пов'язана зі зміною світоглядної парадигми в епоху Модерну. У. отримує свою назву з одноіменного твору Мора, який вийшов в 1516 р. в Лувені. У. стали називати і більш ранні твори, найвідоміший з яких - це "Держава" Платона. Вже в самому словотворенні "У." Мора міститься можливість діаметрально протилежних його тлумачень, що вказує на складність і багатоплановість його вживання в мові Ч. асто опис соціальних процесів, до яких неможливо вжити термін "реальність", "дійсність", характеризують поняттям "У.". У такому контексті У. вживають як антипод реальності. Різні соціальні, політичні, правові теорії знаходили в ній форму для викладення програм майбутнього. У. розглядалась у співвідношенні з наукою (Енгельс), ідеологією (Маннгейм), міфом (Сорель), релігією (Бердяєв, Булгаков, Франк). У. може проявити себе у вигляді мрії, фантазії, екстраполяції, попередження, альтернативи дійсності, зразка для досягнення в майбутньому, експерименту. Вона виступає як у позитивному вигляді ("еутопія"), так і у вигляді негативної У. ("антиутопія", "дистонія"). Негативні У. - це насамперед утопії-застереження. Кордон між позитивною і негативною У. полягає в системі цінностей. Історичні реалії XX ст., що призвели до кризи оптимістичної віри в людину і її можливості, прояснюють той факт, що відродження утопічної традиції в XX ст. пов'язане з літературним жанром антиутопії та дистопії. Картини, намальовані антиутопістами, покликані виявляти не захоплення, а жах. Утопічне мислення XX ст. представлене серією видатних негативних утопій: "Ми" Зам'ятіна (1920), "О дивний новий світ" Гекслі (1932), "1984" Оруела (1949), "Механічна піанола" Воннегута (1952), "451 по Фаренгейту" Бредбері (1953) та ін. Але як негативна, так і позитивна У. мають загальні витоки, які лежать у світоглядній свідомості людини.Т. Рогова -
26 уява
УЯВА - в теорії пізнання - одна з пізнавальних здатностей, полягає у вільній переробці в свідомості пізнавального образу об'єкта або утворенні нових наочних чи абстрактних побудов на довільних засадах^ Для У. є характерними: видумка, яка вносить у конструкцію образу нові компоненти, що суттєво змінюють існуючі уявлення про звичний перебіг подій і розривають усталений ланцюг логічних міркувань, надаючи їм неочікуваного повороту; гранична ідеалізація об'єктів та гіперболізація окремих їх властивостей, що надає предметам і явищам особливого онтологічного статусу й іноді приписує дійсності нереальне забарвлення; позірна випадковість асоціацій, коли в єдине ціле пов'язуються елементи, наявність зв'язків між якими в реальності не знаходить на даному рівні розвитку пізнання ні належних підтверджень, ні спростувань і є проблематичною. У. має місце вже на рівні сприймання і уявлення, але з повною силою проявляє себе в сфері мислення. Вона є основою т. зв. методу мисленнєвого експерименту в науковій і технічній творчості, побудови гносеологічного ідеалу. Завдяки У. процес пізнання набуває активного творчого характеру, що є необхідною передумовою висунення нових, інколи т. зв. "безглуздих" ідей, гіпотез, наукових теорій, відкриття нових закономірностей, передбачення існування невідомих або створення штучних областей реальності. У., яка розгортається на науковій основі, є дієвим засобом досягнення об'єктивної істини. В той же час вона може бути шляхом, що заводить в оману, формою відриву від реальності, зокрема в релігії. Біологічні та психофізичні аспекти У. вивчає фізіологія, психологія, психоаналіз.П. Йолон -
27 Храмова, Вікторія Львівна
Храмова, Вікторія Львівна (1933, с. Перещепино Полтавської обл.) - укр. філософ. Закінчила філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1955). Докт. філософських наук (1989). У 1958 - 1967 рр. працювала в Головній редакції УРЕ. У 1967 - 1996 рр. - в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ. Основні зацікавлення пролягають у галузі філософських проблем природознавства та філософії культури. Автор статей, розділів у колективних монографіях, а також індивідуальних монографій.[br]Осн. тв.: "Філософський аналіз проблеми співвідношення теорії і експерименту в релятивістській фізиці" (1974); "Категоріальний синтез теоретичного знання" (1984); "Цілісність духовної культури" (1995).Філософський енциклопедичний словник > Храмова, Вікторія Львівна
-
28 Шпак, Володимир Тимофійович
Шпак, Володимир Тимофійович (1930, Чигирин) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1954). Докт. філософських наук (1987) З. ав. кафедрою філософії Черкаського інженерно-технологічного ін-ту. Основні напрями наукової діяльності - історія філософської думки в Україні, аналіз творчості і світогляду Шевченка, Франка, Лесі Українки, дослідження соціально-економічних, політичних та ідеологічних процесів, які обумовили кризову ситуацію в Україні в 90-х рр. та крах комуністичних ілюзій. Автор понад 50 наукових праць.[br]Осн. тв.: "Сучасні фальсифікатори ідейної спадщини Т.Г.Шевченка" (1974); "Критика сучасних буржуазних фальсифікацій філософської спадщини українських революційних демократів" (1986); "Крах грандіозного експерименту" (1988); "Чому розвалився розвинутий соціалізм?" (1999); "Кінець великої утопії" (2000).Філософський енциклопедичний словник > Шпак, Володимир Тимофійович
- 1
- 2
См. также в других словарях:
гіперкуб — а, ч., мат. Абстрактна фігура, яка задає область експерименту у багатовимірному просторі і є деяким аналогом куба … Український тлумачний словник
дебрифінг — у, ч. 1) В неформальній слідчій практиці – найдетальніші, багатоденні допити. 2) Повідомлення суб єкту, який брав участь в експерименті, теми й завдання експерименту. 3) Детальна доповідь після повернення із завдання (космонавта, розвідника тощо) … Український тлумачний словник
експериментальний — а, е. 1) Прикм. до експеримент 1). || Признач. для проведення експериментів. || Вигот. для проведення експериментів; пробний. 2) Оснований на експериментах. 3) спец. Штучно викликаний для експерименту, для яких небудь спеціальних цілей. ••… … Український тлумачний словник
емпірія — ї, ж. 1) Людський досвід, сприйняття зовнішнього світу за допомогою органів чуття. 2) Спостереження в природних умовах, на відміну від експерименту … Український тлумачний словник
інформація — ї, ж. 1) тільки одн. Те саме, що інформування. 2) Відомості про які небудь події, чиюсь діяльність і т. ін.; повідомлення про щось. 3) Коротка стаття, допис у газеті, що містить фактичні дані. 4) тільки одн. Відомості в будь якій формі та вигляді … Український тлумачний словник
культура — и, ж. 1) Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. || з означ. Рівень розвитку суспільства у певну епоху. || Те, що створюється для задоволення духовних потреб людини. 2) Освіченість, вихованість. 3)… … Український тлумачний словник
онкологія — ї, ж. Розділ медицини, що вивчає причини і механізми розвитку пухлин. •• Експеримента/льна онколо/гія розділ онкології, що вивчає пухлини в умовах експерименту … Український тлумачний словник
піддослідний — а, е. Який є об єктом наукового дослідження, експерименту … Український тлумачний словник
помилка — и, ж. 1) Неправильність у підрахунках, написанні слова і т. ін. || Неправильність, неточність у якому небудь механізмі, пристрої, в якійсь схемі, карті і т. ін. •• Експеримента/льна по/ми/лка помилка, джерелом якої є неправильна розробка або… … Український тлумачний словник
рандомізувати — у/ю, у/єш, недок. 1) Відбирати суб єкти експерименту таким чином, щоб кожний з них мав рівну імовірність бути відібраним. 2) Організовувати послідовність або підбір подій, об єктів таким чином, щоб не було ніякої очевидної моделі чи системи … Український тлумачний словник
реплікація — ї, ж. 1) біол. Подвоєння молекул ДНК; лежить в основі редуплікації (у 2 знач.). 2) Термін, що його зазвичай використовують в обговореннях експериментальної методології: а) другий експеримент, який відтворює більш ранні дослідження; б) кожна з… … Український тлумачний словник
