-
101 повестись
(1 ед. поведу́сь) сов.1) ser (la) costumbre, soler serуж так повело́сь — tal (así) es la costumbre, así se usa
2) с + твор. п., разг. ( дружить) entablar amistades, hacer (contraer) amistad; andar (непр.) vt (con)••с кем поведёшься, от того́ и наберёшься посл. — no con quien naces, sino con quien paces; dime con quien andas y te diré quien eres
* * *v1) gener. ser (la) costumbre, soler ser2) colloq. (äðó¿èáü) entablar amistades, andar (con), hacer (contraer) amistad -
102 водиться
1) (иметься, встречаться) trovarsi, esserci2) ( дружить) bazzicare, mantenere rapporti, trafficare3)как водится — com'è d'uso, come si suole
* * *несов.esserci, trovarsi, essere diffuso, incontrarsi••как водится разг. — come (si) usa; com'e di prammatica
он был, как водится, навеселе — era un po' brillo, come al solito
за ним это водится — è solito farlo; è da lui
* * *vgener. accoppiarsi (c+I), abitare (о животных), bazzicare (ñ +I) -
103 тесно
1.1) ( близко) strettamente2) ( часто) fittamente2. предик.* * *нар.1) ( близко) strettamente, l'uno addosso all'altro; fino a toccarsiбыть те́сно связанным — essere strettamente legato
2) ( интимно) intimamente, strettamenteте́сно дружить с кем-л. — avere rapporti di stretta amicizia con qd; essere <intimo di qd / carne ed unghia con qd фам. >
3) сказ. безл. Дв вагоне было те́сно — si stava pigiati nella vettura; nel vagone non ci si rigirava
в зале было те́сно — la sala era affollata / gremita
* * *advgener. ristrettamente, fittamente -
104 поддерживать\ дружбу
-
105 привыкать
-
106 сопровождать
-
107 удостоверять
-
108 утверждать
-
109 водиться
-
110 повестись
сов.1) ( стать обычным) гадәткә кереп китү, гадәт булып китү2) с кем (начать дружить) дуслашу, татулашу, дуслашып (татулашып) китү••с кем поведёшься, от того и наберёшься посл. — ≈≈ кем чанасына утырсаң, шуның җырын җырларсың
-
111 брать
1) брати, сов. узяти. [Бери, що дають. Скільки брато грошей?]. Берущий (только как сущ.) - браха, взяха, взяхар (р. -ря). [Будеш даха (дахар), будеш і браха (взяхар)];2) (б. много) набиратися. [Не набирайся - важко буде нести];3) забирати. [Він мене з собою забірає];4) приймати. [Чотири карбованці даю за таке нікчемне теля, ще й не хоче! Приймай гроші!];5) побирати. [Не говорив нікому, відки гроші побирає];6) (б. часть зерна за помол) мірчити (гал.);7) (б. в жёны) дружити собі, брати за себе. [Гарну дівчину він собі дружить. Хлібороби опанували замки, брали за себе панських жінок, мов тих сабинянок. (Куліш)];8) (б. верх) брати гору, перемагати, горувати, запановувати над чим. [Бере баба над козаком гору. Форма перемагає у Сидора Твердохліба (Єфр.). Горують негарні інстинкти. Пам'ять запанувала над картинами уяви (Франко)];9) (б. взятки) хабарювати, хапати (брати) хабарі, драти, дерти, хап[в]турувати. [У поліції деруть і з живого, і з мертвого];10) (б. в долг, взаймы) позичати, позичатися, брати на-бір (на-борг), в позику, боргувати. [Пішов чумак до шинку боргувати горівку]. Б. в счёт сомнительных будущих благ - брати на зелений овес. Б. в счёт работы - брати на відробіток;11) (б. землю в аренду на один посев) - (редко) купувати. [На пшеницю землю в пана купили];12) (б. тайком) викрадати. [Викрадає в тебе Харитина гроші і Денисові віддає]:13) (б. заказанное, заплатив деньги) викупляти;14) (б. на крючок (дверь, окно)) защіпати, закидати на защіпку;15) (б. безжалостно имущество в уплату долга, штрафа) грабувати. [На селі лемент, плач - за викуп грабують];16) (б. начало) зачинатися. [Наша річка зачинається десь дуже далеко];17) (досада, злость берёт) досада, злість пориває;18) (б. чью сторону) ставати на чиємусь боці, прихилятися до кого. [В спірці з Грицьком більшість до старшого брата прихилялась (Грінч.)];19) (б. в свидетели) брати за свідка;20) (б. за основание, в качестве чего) засновувати на чому, класти чим. [Як-би він тільки заснував свої праці на поважних наукових джерелах. Провідною думкою своїх нарисів кладу принцип громадського слугування письменства народові (Єфр.)];21) (б. приступом) добувати що й чого. [Довго бушувала сірома, хотіла вже замку добувати, та гармат побоялася (Куліш)];22) (об инструменте, орудии, огне) брати, няти, нятися. [Коса не бере - погострити треба. Твоєї шиї міч не йме. Мокрого поліна вогонь не йметься]. Гребень не берёт - гребінець не вчеше;23) (ружьё берёт ниже цели) рушниця низить. (Прич.) браний и братий. [У їх невістка молода, торік брата].* * *1) брати; (грибы, ягоды) збира́ти; (крепость, город) здобува́ти2) (отнимать, поглощать, требовать) забира́ти3) (преодолевать) бра́ти, дола́ти -
112 водить
водити, поводити. [Буду тебе любитоньки, за рученьку водитоньки. Очима якось страшно поводив]. Водить вокруг - обводити. -ить за нос - дурити кого, плести сухого дуба кому. -ить знакомство - знатися, водитися. -ить компанию - (фамильяр.) кумпанувати. -ить приятельство - приятелювати, товаришити. [Чорт товаришить з мірошником (Куліш)]. -ить дружбу (о женщинах) - подругувати.* * *1) води́ти; ( глазами) пово́дити\водить знако́мство — зна́тися, води́тися; ( дружить) приятелюва́ти, товаришува́ти
2) (разводить животных, птиц) розво́дити -
113 водиться
1) водитися, водити товариство, товаришувати (товаришити), заходити з ким, чалитися до кого, накладати з ким. [Не хочу я - озветься Антосьо, - з мужиками заходити. Я з кодлом лісовим не накладаю (Л. Укр.)];2) (иметься) поводитися. [У нас сало таки поводиться];3) безл. (быть в обычае) - поводитися. [У нас іще сього не поводилося. Увесь вечір хазяйка все розказувала, як поводиться в панів (Квітка)]. Как водится - звичайно; як звичайно, звісно;4) вестися. [У нас индики не ведуться - мабуть не вміємо їх викохувати. У тому лісі вовки ведуться].* * *води́тися; ( дружить) зна́тисякак во́дится — в знач. вводн. сл. як веде́ться, як заве́дено, як звича́йно, як во́диться; як пово́диться; ( как всегда) як за́вжди
-
114 попадать
I. попадати.II. попасть1) куда - потрапляти, потрапити, втрапляти, втрапити, попадати, попасти, впадати, впасти куди, до кого, до чого, діставатися, дістатися куди. [Скажи, дівчино, як тебе звати, щоб я потрапив до твоєї хати? (Чуб.)]. Как и откуда вы сюда -пали? - як і звідки ви сюди потрапили (втрапили)? -дём ли мы по этой дороге в город? - чи потрапимо (втрапимо) ми цією дорогою до міста? Вы -пали ко мне как раз во время, в пору - ви нагодилися (потрапили, влучили) до мене саме в час. Блуждая, странствуя -пасть куда - блукаючи забитися, прибитися куди. [Блукаючи по Україні, прибивсь якось я в Чигирин (Шевч.)]. -пасть в ров, в яму - потрапити, попасти, впасти в рівчак, в яму. -пасть в западню - попастися, впасти, вскочити в пастку (в западню). -пасть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку - ускочити в лихо (в біду, в халепу, у лабети, в клопіт), ушелеп(к)атися в біду, доскочити біди, (образно) в тісну діру впасти, зайти у велике галуззя. [Вскочила наша громада в халепу (Кониськ.). Ну, та й вшелепалась я оце в біду по самі вуха (Неч.-Лев.)]. -пасть в неловкое положение - опинитися на льоду, на слизькому, як у сливах, не знати на яку ступити. В такое положение, в такую историю -пал, что… - в таке (в таку халепу) вскочив, в таке вбрів, в таке клопітне убрався, що… [В таке вбралася, що ледве за рік вирнула (Г. Барв.)]. -пасть впросак - вклепатися, влізти в болото, в дурні пошитися. [Цілий вік мати на меті обережність і так вклепатися (Коцюб.)]. - пасть на каторгу, в ссылку, в Сибирь - потрапити на каторгу, на заслання, на Сибір, попастися на Сибір. -пасть в плен, в неволю - попастися, упасти(ся) в полон, в неволю. [О ліпше бути стятому впень, ніж впастись в погану неволю (Федьк.)]. -пасть под иго, под власть чью-л. - впасти (попастися) в ярмо чиє, підпасти під кого. [А селянів кілька тисяч під Москву підпало (Рудан.)]. -пасть в самый круговорот чего - потрапити, попастися в самий вир чого. Наконец-то я -пал в высшую школу - нарешті я дістався до вищої школи. - пасть в театр было не легко - дістатися (попасти) до театру не легко було. -пасть в очередь - під чергу (в ряд) прийтися. -пасть под суд - опинитися під судом, стати перед суд. -пасть к кому в милость, в немилость - підійти під ласку кому, в неласку у кого впасти. -пасть в честь, в почёт - зажити, дожитися, доскочити чести, шани, пошани, шаноби. -пасть в дьячки, в баре - попасти в дяки, вскочити в пани. [Та у дяки як-би то вам попасти (М. Вовч.). Не в такі я тепер пани вскочив (Франко)]. -пасть кому-л. в руки, в чьи-л. руки - потрапити (дістатися) кому до рук, потрапити в чиї руки и в руки до кого, впасти кому в руки. [Випадків, коли гарна й зрозуміла книга потрапляла до рук селянинові, не могло бути багато (Грінч.). Одного разу впала мені у руки книжка стара (М. Вовч.). Не пам'ятаю, коли дісталась мені до рук ця брошура (Н. Рада)]. Соринка -пала в глаз - порошинка (смітинка) вскочила в око, остючок ускочив в око. Во время этого следствия ему -пало в карман - під час цього слідства йому перепало в кешеню. -дёт ему за это - буде йому за це. Он -пал мне навстречу - він мені здибався. Как -пало, как ни -пало - як попадя, (кои-как) аби-як. Где -пало - де попадя, де припало. [Сяк так наїстися, аби-чим укритися, де попадя, в печері або в курені якому, негоду пересидіти (Єфр.). Цілу ніч шлявся, та так, де припало, там і валяється (Квітка)]. Куда -пало - куди попадя, куди трапиться, куди луча. [Поїду, куди трапиться, аби тут не зоставатися (Звин.)]. Все бросились куда -пало - всі кинулись, хто куди (як хто) втрапить (втрапив), куди хто запопав, хто куди піймав. Кому -пало - кому попадя, кому-будь, аби-кому. С кем -пало - з ким попадя, з ким припало, з ким трапиться, аби-з-ким, з ким не зарви. [З ким не зарви, все знакомі, все дружить (Свид.)]. Болтают, что только на язык -дёт (взбредёт) - мелють, що тільки на язик наскочить (наверзеться), що тільки язиком натраплять;2) (наткнуться на кого, на что) натрапляти, натрапити на кого, на що и кого, що, (по)трапляти, (по)трапити (гал. трафляти, трафити), налучати, налучити на кого, на що, впадати, впасти на кого, на що, набри[е]сти на кого, на що и кого, що. [Прийшли вони в село й натрапили як-раз на того діда (Гр.). Налучила царівна на скелю, проломила корабель (Гр.). Коли це набрели цигана, - веде пару коней (Манж.)]. Насилу мы -пали на дорогу - насилу (ледві) потрапили ми на дорогу, насилу (ледві) натрапили ми дорогу, набрили (зійшли) на дорогу. [Дороги хоть не знайшов, та деякі стежиночки натрапив (М. Вовч.). Дайте мені набрести на стежку (Номис)]. -пасть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу - налучити (зійти) на добру путь, збігти, набристи на свою стежку, набігти (вхопити) своєї тропи. [Збилась з пантелику дівчина та й не налучить на добру путь (Мирн.). А щоб ти на добрий путь не зійшов! (Номис). От як страшенно приплатились наші вельможні предки за те, що не вхопили своєї національної тропи (Куліш). Є доля у всякого, та не набіжить чоловік тропи (Г. Барв.)]. -пал на медведя - натрапив (набрив) на ведмедя и ведмедя, налучив, потрапив, впав на ведмедя. [Утікав перед вовком, а впав на ведмедя (Номис)]. -пасть на чей-л. след - на чий слід спасти, натрапити, на чий слід и чийого сліду набігти, чийого сліду вхопити. Он -пал на счастливую мысль - він потрапив, натрапив на щасливу думку, йому спала щаслива думка. Зуб на зуб не -дает (у кого) - зуб з зубом не зведе (хто), зуб на зуб не налучить. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка). Тремчу, зуб на зуб не налуче (Проскурівна)];3) в кого, во что (чем) - влучати, влучити, (по)трапляти, (по)трапити, втрапляти, втрапити (гал. трафляти, трафити), поціляти, поцілити, вцілити, (стреляя) встрелити в кого, в що (чим) и кого, що, попадати, попасти в кого в що, вицілити, добути, втяти кого в що, вліплювати, вліпити в що, лучити, получити кого и на кого. [Іван вирвав буряк і, пожбурнувши ним, влучив її просто в хустку (Коцюб.). І ось один важкий та острий камінь улучив дівчину, і полягла вона (Л. Укр.). В те трафля, в що не мірить (Франко). Ніж не потрапив куди треба і вгородився мені просто в руку (Грінч.). Стрельнув і саме в крило поцілив (Гр.). Так мене сим і вцілила в серце (Г. Барв.). Лучив ворону, а влучив корову]. -пасть в цель - влучити, вцілити в мету. Он в меня стрелял, но не -пал - він в (на) мене стріляв, але не влучив (не поцілив, не вцілив, не встрелив, не втяв). Камень -пал ему в голову - камінь влучив його (и йому) в голову. Пуля -пала в кость - куля потрапила на кістку, влучила (трафила) в кістку. -пал не в бровь, а в глаз - у самісіньке око вцілив; вгадав, як в око вліпив. Не -пасть (бросая) - прокидати, прокинути. Он бросил в меня камнем, но не -пал - він кинув на мене каменюкою, але прокинув (не влучив, не поцілив). -пал пальцем в небо - попав пальцем у небо, попав як сліпий на стежку. -пал не -пал - схибив - трафив, наосліп, на одчай душі. -пасть в тон - достроїтися до тону, узяти в лад.* * *I поп`адать1) попа́дати; (о листьях, плодах) поопада́ти; (обрушиться сверху, поопадать) поспада́ти; ( потерять устойчивость) поваля́тися2) ( погибнуть - о скоте) поздиха́ти3) ( упасть много раз) попа́датиII попад`атьнесов.; сов. - поп`асть1) ( в цель) влуча́ти, влу́чити, уціля́ти, уці́лити (кого-що, у кого-що), поціля́ти, поці́лити (у кого-що); несов. диал. потра́фити (кого-що, у кого-що)2) (входить, проникать, оказываться) потрапля́ти, потра́пити, попада́ти, попа́сти, утрапля́ти, утра́пити; ( оказываться внезапно) опиня́тися, опини́тися; ( выходить на дорогу) натрапля́ти, натра́пити; ( добираться) прибива́тися, приби́тися3) (попадаться, ветречаться) трапля́тися, тра́питися, попада́тися, попа́стися4) (безл.: о наказании, взыскании) перепада́ти, перепа́сти; ( доставаться) дістава́тися, діста́тися5)попа́ло — (с предшествующим мест. или местоименным нареч.)
где попа́ло — аби́де, бу́дь-де
как попа́ло — аби́як, бу́дь-як
како́й \попадать па́ло — аби́який, будь-яки́й
кто попа́ло — аби́хто, род. п. аби́кого, будь-хто́, род. п. будь-кого
что попа́ло — аби́що, род. п. аби́чого, будь-що́, род. п. будь-чого́
куда́ попа́ло — аби́куди, будь-куди́, куди будь, куди втра́пить
чем [ни] по́падя — будь-чим
-
115 водиться
вадзіцца; хаўрусавацца; хаўруснічаць; хаўрусьнічаць* * *1) в разн. знач. весціся, вадзіццасм. водить— як прынята, як заведзена -
116 повестись
совер.; возвр.
1) (войти в обычай) become the custom
2) разг. (с кем-л.; начать дружить) make friends (with)* * * -
117 befreundet
дружественный; befreundet sein ( mit) дружить, приятельствовать (с Т) -
118 Freund
m друг (a. F Geliebter), приятель m; ( Fan) любитель m (Р), охотник (до Р od. Inf.); ( alter) Freund! дружище!; gut Freund sein mit дружить с (Т) -
119 водиться
1) (обитать, встречаться где-л) be found, be thereв реке́ во́дится ры́ба — there is fish in the river, fish is found in the river
2) разг. (иметься, быть в наличии) be there; тж. переводится с помощью гл. haveде́нег у него́ не во́дится — he has no money
3) разг. (входить в обычай, быть характерным) be usual / customaryкак во́дится — as usual; as is the custom
так у нас во́дится — it is our custom, it is the custom here
э́то за ним во́дится — it's the sort of thing that happens with him; that's true of him
4) разг. (с тв.; иметь дело, дружить) keep company (with), associate (with); неодобр. consort (with); ( о детях) play (with)я с тобо́й не вожу́сь — I'm not playing with you
-
120 повестись
сов.1) ( войти в обычай) become the customуж так повело́сь — such is the custom
2) разг. (с тв.; начать дружить) make friends (with)••с кем поведёшься, от того́ и наберёшься посл. — he who lies down with dogs, gets up with fleas
См. также в других словарях:
дружить — Водить дружбу, ладить, быть на короткой ноге, дружиться (подружиться), якшаться, сближаться, сводить дружбу, брататься (побрататься), кумиться (покумиться), связываться, знакомиться, снюхаться, спознаться, панибратствовать, водить хлеб соль.… … Словарь синонимов
ДРУЖИТЬ — ДРУЖИТЬ, дружу, дружишь, несовер. 1. с кем чем. Находиться с кем нибудь в дружеских, приятельских отношениях. Я с ним дружу с детских лет. Они давно уже дружат. 2. (совер. подружить) кого что с кем чем. Делать друзьями. Толковый словарь Ушакова.… … Толковый словарь Ушакова
ДРУЖИТЬ — ДРУЖИТЬ, дружу, дружишь и дружишь; дружащий и дружащий; несовер. 1. с кем. Находиться с кем н. в дружбе. 2. перен., с чем. Любить что н., иметь пристрастие к чему н. (разг.). Д. с книгой. Д. со спортом. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю … Толковый словарь Ожегова
дружить — дружить, дружу, дружит и устарелое дружит … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
дружить — • крепко дружить … Словарь русской идиоматики
дружить — глаг. Пост. пр.: II спр.; несов. в.; неперех.; невозвр. ЛЗ Находиться с кем нибудь в дружбе, в отношениях, основанных на взаимной привязанности, доверии. Словообразовательный анализ, Морфемный анализ: Для увеличения кликните на картинку Непост.… … Морфемно-словообразовательный словарь
дружить — (дружу, дружить) андалачаори, диалачаори … Русско-нанайский словарь
ДРУЖИТЬ ДОМАМИ — (СЕМЬЯМИ) Такое на первый взгляд безобидное словосочетание на самом деле является одним из самых сильных проклятий не только в адрес собеседника, но и всех его родных и близких. Д. Д. является всего лишь частью предложения: Давайте дружить домами … Большой полутолковый словарь одесского языка
ДРУЖИТЬ СЕМЬЯМИ — ДРУЖИТЬ ДОМАМИ … Большой полутолковый словарь одесского языка
Дружить — несов. неперех. 1. Быть в дружбе, в дружеских отношениях с кем либо. 2. перен. разг. Испытывать любовь, иметь склонность, пристрастие к чему либо. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
дружить — 1. дружить, дружу, дружим, дружишь, дружите, дружит, дружат, дружа, дружил, дружила, дружило, дружили, дружи, дружите, дружащий, дружащая, дружащее, дружащие, дружащего, дружащей, дружащего, дружащих, дружащему, дружащей, дружащему, дружащим,… … Формы слов