(друг+другу)

I. приятель, друг; мн. - друзі (р. друзів), други (р. другів). [Коли ти, сестро, такий мені приятель, то зоставайся собі тут (Рудч.) Без вірного друга великая туга. Не друзі, а чужії]; (о женщинах) приятелька, подруга, другиня, друга. Закадычный друг - друзяка, кревний друзяка, (вульг.) закантика.

II. Друг, кратк. форма от местоим. Другой. Друг друга - один (или одно, одне) одного. [Ненавиди[я]ть один (одне) одного. Вони варті один одного = они стоят друг друга]. Друг другу - один одному, одно[е] одному. [Приневолює їх подати одно одному руки (Єфр.)]. Друг за друга - один (одне) за одного. [Ми відповідаєм один за одного]. Друг за другом - один (одне) по одному [по однім], (реже) один (одне) за другим. [Один по однім тихо роки встають у спомині моїм (Черн.)]. Друг о друге - один (одне) про одного, кожне про кожного. [Довідалися кожне про кожного (Крим.)]. Друг против друга - один проти одного, навпроти себе. [Діти одної матери, рідні брати стояли навпроти себе (Єфр.)]. Друг с другом - один (одне) з одним. [Ми добре познайомилися один з одним]. Друг у друга - один (одне) в одного. [Питали один в одного]. Самдруг - удвох, сам з кимсь.

* * *

1) благовірний, правовірний;

2) (как эпитет, даваемый супругами друг другу) старий, стара, мій, моя.

* * *

1) прил. благові́рний

2) в знач. сущ. благові́рний, -ого, стари́й, -ого; мій, род. п. мого́

возвратить

1) вертати кого до чого, що, вернути [Вернути полонених до рідного краю. Минулого не вернеш. Щастя розум відбирає, а нещастя назад вертає], повертати кого до чого, що кому, повернути [І хто зна, коли мене поверне до своєї господи (Лев.). Права вам давні повертає (Руд.)], завертати, звертати, завернути кого, що кому [Звертаю вам сей документ (Франко). Хочуть пани завернути старий лад], привертати, привернути кого до чого (к чему), кому що [Потроху знов привертає вас до кріпацтва (Крим.). Назад до життя привернув (Сл. Грінч.). Приверни мені знов дитячі дні (Крим.)]. -щать, -тить при помощи колдовства к прежнему состоянию - відвертати, відвернути, відроблювати, відробляти, відробити. -щать, -тить, забраковавши что-н. сделанное, купленное по заказу, просьбе - прикидати що кому, прикинути [Не так пошиєш, - грошей не заплатять, а прикинуть тобі твоє шитво];

2) (отдавать назад полученное) вертати, вернути що кому [Верну вам усенькі ваші трати (Крим.). Вернути борг], повертати, повернути що кому [Швидко зможу вам усе ваше повернути (Крим.)], завертати, звертати, звернути що кому [Заверну все твоє]. В-тить друг другу обратно вещи, которыми раньше поменялись - розмінятися [Поміняймось!.. Я візьму твоє, а ти моє; а у год і розміняємось на сім самім місці].

* * *

несов.; сов. - возврат`ить

поверта́ти, поверну́ти и мног. поповерта́ти, верта́ти, верну́ти; (заставлять возвращаться) заверта́ти, заверну́ти; несов., фольк. вороча́ти

1) (действ.) обіцянка, обіщання, об[за]рікання;

2) (обещан. предмет, дан. слово) обіцянка, обітниця, обріка, зарік (-року), обрік (-року). Давать кому обещание - обітницю кому чинити. Дать друг другу клятвенное -ние - сприсягтися. Исполнить -ние - справити обіцянку, встояти на слові, додержати слова. Не сдержать -ния - схибити обіцянку, відскочити від слова, не додержати слова.

* * *

обіцюватися, обіцятися, обіщатися, обіщуватися, за[об]рікатися, помінитися, заповідатися, поступатися, поступитися. [Максим поступився везти хуру (М. Вовч.)]. -щать не делать чего-л. - зарікатися робити щось.

* * *

1) см. обещать 1)

2) ( друг другу) обіця́тися, пообіця́тися

передать

1) передавати, передати кому, що, (о многом) попередавати. [Передай мені сіль]. -вать что-н. из рук в руки, друг другу - передавати з рук до рук, один (одно) одному що-небудь. -вать, -дать кому имущество, власть, право - передавати, передати (редко здавати, здати) майно, владу, право кому. Срв. Уступать. -давать (-дать) приказания армии по радиотелеграфу - передавати (передати) накази (розкази) армії радіо- телеграфом. -дать болезнь, черты характера кому - передати х(в)оробу, вдачу кому. -дать письмо, деньги, подарок кому через кого - пере[по]давати, пере[по]дати листа, гроші, гостинець кому ким. [Козаком гостинець батькові передав]. -дать письмо в собственные руки - по[пере]дати листа до власних рук. -дать дело на чьё усмотрение - віддати справу на чий розсуд, здатися на чию думку. -дать дело в суд - передати справу до суду. -дать настроение кому - передати настрій кому. [Музика грою передає сумний свій настрій слухачам]. -дать вексель - пережирувати. [Узяв та вексель той на жінку і пережирував];

2) что (изображать) - віддавати, віддати, подавати, подати. [Поет виразно віддає свої переживання. Букви віддають звуки. Оповідання подає трагічну долю відомої красуні (Єфр.)];

3) -дать лишнее - передавати, передати, (о мног.) попередавати [Передав куті меду. Ви передали три карбованці, як давали решту (при сдаче)]; (заплатить дорого) переплачувати, переплатити за що; (давать много раз) давати, по[на]давати. Сколько денег я ему уже -вал - скільки вже грошей я йому надавав;

4) (на словах) переказувати, переказати, наказувати, наказати, переповідати, переповісти, (о сплетнях, слухах ещё) переносити, перенести, (о многом) попереказувати, попереповідати, попереносити, попереношувати кому що, про що. [Я не буду переказувати вам тих лайок (Коцюб.) (и ті лайки). Переказували новини (Грінч.). Переказала, щоб поспішався (Коцюб.). Переказати словами становище мого духа (Конис.). Ой накажи, галко, від кошового вісті. Де що почує, все переносить]. -ть через кого - переказувати, наказувати ким. [Переказала дочкою, щоб поспішав додому. Накажи слугою, що ти нездужаєш (Л. Укр.)]. -дать чьи слова - переказати, подати чиї речі (чию мову). Он неверно -дал мои слова - він не так переказав мої слова. -дать мысль (словами) - переказати думку. -дать что-либо своими словами - переказати що своїми словами. -ть известие - подати звістку. -ть что-либо потомству - передати що потомству (нащадкам), подати що у потомство (Куліш). -ть на письме - списати. [Найкращая пісня мені, її-ж і списати не сила (Самійл.)]. -вать, -дать поклон - переказувати, переказати поклін и поклона, віддавати, віддати поклін, поклоняти, поклонити, поклонятися, поклонитися, відклонятися, відклонитися кому ким. [Сестра до брата з чужої сторони поклоняла. Козак до дівчини ворлами та поклонився. З України до дівчини козак відклонився]. -дайте ему мою глубокую благодарность, моё почтение - перекажіть йому мою глибоку подяку (вдячність), мою повагу (пошану). -дать кукованием - перекувати. [Хоч сивою зозулькою перекуй до мене]. Передаваемый - передаваний; віддаваний; переплачуваний; переказуваний; переповідуваний. Переданный и переданный - переданий, (о мног.) попередаваний; відданий, поданий, (о мног.) повіддаваний; переплачений; переказаний, наказаний, переповіданий, переповіджений, перенесений, (о мног.) попереказуваний, понаказуваний, попереповіданий, попереношуваний.

* * *

пожать давити, стискати (часом, часами), (слегка) потискувати (злегка), сов. подавити, стиснути, потиснути що. -мать руку кому, кого за руку - стискати (стиснути) кому руку, кого за руку. [Я стиснула йому руку (Рудан.). Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую (Чуб. V)]. -мать друг другу руки - рукатися, порукатися, ручкатися, поручкатися. - мать плечами - знизувати и низати, знизнути (реже знизати) плечима, здвигати, здвигнути, стинати, стенути плечима, стулитися плечима. Пожатый - потиснутий, стиснутий. -ться - щулитися, зщулюватися, корчитися, їжитися.

* * *

несов.; сов. - пож`ать

1) ( руку) поти́скувати и потиска́ти, поти́снути, стиска́ти и сти́скувати, сти́снути

2) ( что - надавливать) натиска́ти и нати́скувати, нати́снути (на що, що), поти́скувати и потиска́ти, поти́снути (що)

3) ( плечами) зни́зувати и низа́ти, зниза́ти и знизну́ти, здвига́ти и здви́гувати, здвигну́ти, стиска́ти и сти́скувати, сти́снути, стена́ти, стену́ти

помочь помагати, помогти, допомагати, допомогти кому, запомагати, запомогти, спомагати, спомогти кого и кому чим и в чому, під(по)магати, під(по)могти кого и кому, пособляти, пособити, підсобляти, підсобити кому, ра[я]тувати, поратувати, заратовувати, заратувати, підратовувати, підратувати, зараджувати, зарадити кого чим, у чому, до помочи (до помоги, до підмоги, у помочі, у пригоді) ставати, стати кому чим, посилковувати, посилкувати кого, прислуговувати, прислугувати кому (содействовать) сприяти кому, (образно) підкладати руки під кого, носити воду на чий млин; Срв. Вспомогать, Пособлять, Поддерживать. [Якби не біг, хто-б нам поміг. Роби, небоже, то й бог (до)поможе. Як міг, так допоміг (Номис). Вони мене не запоможуть (Номис). Не можу я сьому запомогти (М. Вовч.). То буде йому Господь милосердний на всякім місті спомагати (Март.). Нікого не споможе, не порадить (Гн.). Коли-б не я, хто-б його поратував (Кониськ.). Вже коли не ви, так і ніхто більш не заратує мене. Один другого в роботі підратує і грішми і худобою в потребі зазичить (Франко). Як пособити йому тепер, то й він колись у пригоді стане (Грінч.). І всім йому прислуговує, що зна і що здужа (Квітка). Нехай вам доля сприяє (Гол.)]. Да -жет вам бог! - Боже поможи вам! Хай вам бог помагає (поможе)! Если вы это предпримете, я буду вам -гать - якщо ви за це візьметеся, я вам допомагатиму (підпомагатиму), пособлятиму (підсоблятиму), ставатиму до помочи (до помоги, до підмоги). -гайте друг другу - запомагайте один одного, ставайте до помочи один одному и т. п. -гать кому необходимыми средствами, чем-л. необходимым - спромагати, спромогти кого чим. [Я-ж їх спромагала, в люди виводила (Київщ.). Узграничні пани спромагали козаків зброєю і всім припасом до походу в турецькі землі (Куліш)]. -мочь кому деньгами - (до)помогти кому, запомогти, спромогти, заратувати, підмогти, підратувати кого грошима (грішми). -мочь кому в нужде - допомогти, спомогти кому, запомогти, поратувати, заратувати кого в біді, в пригоді. Он -мог мне во всех моих нуждах - він запоміг (заратував, поратував, зарадив) мене в усіх моїх потребах. -мочь кому советом - радою зарадити (порадити) кого, ради (и раду) дати кому (чим). [Ви нас за те своєю радою зарадите (Основа 1861)]. -мочь горю - зарадити, запобігти, запомогти лихові, горю. Как этому (здесь) -мочь? - як цьому (тут) зарадити (порадити)? яку цьому (тут) раду дати? А нельзя ли этому (здесь) чем-н. -мочь? - а чи-ж не можна тому що порадити (чим зарадити)? а чи-ж не можна тут чого врадити (яку раду дати)? Я тут ничем не могу -мочь - я тут нічого не враджу (не враю). Не знает чем и -мочь себе - не знає, чим і запомогтися (заратуватися, зарадитися), чим себе й порадити. -мочь себе тем, что есть - запомогтися (заратуватися, зарадитися) тих, що є, що бог дав. Он не знает, как себе -мочь в такой беде - він собі ради не добере (не прибере), він собі ради не дасть, він не вміє себе порадити у цій (у такій) пригоді. Эти капли -гают от кашля - ці каплі помагають проти кашлю, помічні на кашель. Это не -жет мне - це мені не (до)поможе (не пособить), (не выручит из беды) це мене не заратує (не вратує). Ничто не -гает - нічого не помагає(ться), не пособляє(ться), ніщо не стає в пригоді (не дає ради). Ничто не -гло - нічого не помоглося (не пособилося), ніщо не зарадило, не врадило. Это нисколько не -гает его счастью - це ані трішечки не додає до його щастя. -гите! - ра[я]туйте! пробі!

* * *

несов.; сов. - пом`очь

послать (за кем, за чем) посилати, послати по кого, по що. [Посилали по лікаря і по ліки]. -ть письмо, посылку - посилати, послати, подавати, подати (листа, пакунок). -ть кого к кому - посилати, послати кого до кого. -лать друг другу (обмениваясь) - обсилатися. [Обсилаються подарунками]. -ть сватов - засилати, заслати старостів; слатися, засилатися, заслатися з старостами. [До дівчини з старостами шлеться]. -лать поклон - переказувати, переказати, передавати, передати уклін, поклін ким кому. Посланный (куда, к кому за чем) - посланий куди до кого, по що, (о сватах) засланий.

* * *

несов.; сов. - посл`ать

1. n

1) секунда (міра часу); 60 seconds make one minute у хвилині 60 секунд

2) секунда (міра кута)

3) мить; момент

4) помічник, нижчий за рангом

5) (the second) друге число

6) друга людина, другий чоловік (що робить щось)

7) той, що одержав другий приз (другу нагороду, другу премію)

8) друга (не вища) оцінка (в англійських університетах)

9) pl товари другого ґатунку

10) pl борошно грубого помелу

11) другий клас (транспорту)

12) секундант (на дуелі, в боксі)

13) муз. втора, другий голос; альт

14) альпініст, що йде другим у зв'язці

2. adj

1) другий (числом)

2) другий (за часом), наступний

3) другий, інший, додатковий

4) повторний

5) другорядний, нижчої якості

6) ще один, подібний

7) додатковий, запасний

8) допоміжний

9) підпорядкований

10) нижчий за рангом

3. adv

1) по-друге

2) другим номером; у другій групі

4. v

1) підтримувати; допомагати

2) виступати на підтримку (пропозиції тощо)

3) бути секундантом (на дуелі, змаганнях)

4) військ. тимчасово відряджати

5) завдати ще одного удару

6) муз. співати партію другого голосу

* * *

1) ( the second) друге ( число); другий, друга людина

2) помічник

3) другий приз

4) секундант ( на дуелі); секундант ( бокс)

5) другий клас ( транспорту)

6) pl товар другого ґатунку; другосортна продукція; борошно грубого помелу

7) друга порція ( їжі); друге, друга страва

8) aвт. друга передача

9) альпініст, що йде другим ( у зв'язці)

10) мyз. секунда ( інтервал); втора

11) унів. ступінь бакалавра другого класу ( у Великій Британії)

1) секунда ( міра часу)

2) секунда ( міра кута)

3) мить, момент

1) другий ( числом)

2) другий ( за часом); другий, додатковий; другий, повторний; другорядний, підлеглий

3) інший, другий; ще один, подібний

4) додатковий; запасний

5) який поступається ( у чому-небудь); другосортний; допоміжний

6) second violin друга скрипка ( в оркестрі)

1) підтримувати; допомагати

2) бути секундантом на дуелі або в боксі

несов.; сов. - пож`аться

1) ( поёживаться) щу́литися (несов.), зщу́люватися, зщу́литися, зіщу́люватися, зіщу́литися; несов. ку́литися, жа́тися

2) ( тесниться) ти́снутися, поти́снутися; (несов.: размещаться плотно, близко друг к другу) тули́тися, жа́тися

3) (несов.: проявить нерешительность) пом'я́тися; пому́лятися

4) (несов.: поскаредничать) пожадува́ти

привыкнуть звикати, звик(ну)ти (и звик(ну)тися), привикати, привик(ну)ти, призвикати, призвикнути, навикати, навик(ну)ти, завикати завик(ну)ти, перевикати, перевик(ну)ти, увикати, увикнути, звичитися до кого, до чого (що робити), призвичаюватися, призвичаїтися до кого, до чого, принатурюватися, принатуритися до чого, (осваиваться) обвикати, обвикнути де, о(б)говтуватися, о(б)говтатися, приговтатися, оббутися де, з ким з чим (см. Осва[о]иваться), (обживаться) обізнаватися, обізнатися де, з ким, з чим; (о мн.) позвикати, попривикати, понавикати, пообвикати, повикнути, попризвичаюватися до кого, до чого, попринатурюватися до чого, пообговтуватися з ким, з чим. [Я до того не звикла в батька (Неч.-Лев.). Не звик правди говорити. Чи вже позвикали ваші дівчата у городі жити? (Київськ. п.). Нехай привикає. Тут поки звикнуть очі, дуже темно (Л. Укр.). Не навик байдики бити (Кониськ.). Завикли змалку балакати тільки по- московському (Грінч.). Повикли ляхи нас дурити (Куліш). Звикай Христа сповивати (Грінч. III). Призвичаювавсь до народнього побуту (Єфр.). До того треба призвичаїтись (Левиц.). Корова принатурилась їсти солому (Звиног.). Швидко він з нею (гадкою) обговтався - оббувся (Крим.). Оббулась у хаті. Він тілько обізнався, зараз-же пристав до музик (Свидн.)]. -выкнуть друг к другу - звикнути між собою, звикнути один (одне) до одного. -выкнуть ко всему - звикнути до всього, до всячини. Нам не -кать - нам не звикати.

* * *

несов.; сов. - прив`ыкнуть

прижаться

1) тулитися, притулюватися и притулятися, притулитися, горнутися, пригортатися, пригорнутися до кого, до чого, прищулюватися, прищулитися, прищурюватися, прищуритися, притискатися, притиснутися, припадати, припасти, (друг к другу) стулюватися, стулитися. [Тулилася до парубка (Грінч.). Притуляється до його плеча головою (Л. Укр.). У куточок горнувсь (М. Вовч.). Притулилися до вікна (Васильч.). Притиснулась до мене (Крим.). Притисся до стіни. Сидимо на могилі, стулившись, самотні (Васильч.)];

2) (скупиться) скупитися, скупувати, труситися.

* * *

несов.; сов. - приж`аться

1) притиска́тися и прити́скуватися, прити́снутися; пригорта́тися, пригорну́тися и попригорта́тися, притуля́тися, притули́тися и попритуля́тися; ( съёживаться) прищу́люватися и щу́литися, прищу́литися

2) страд. (несов.) притиска́тися, прити́скуватися; прида́влюватися, приду́шуватися; пригорта́тися, притуля́тися; ути́скуватися, утиска́тися, пригно́блюватися

пристегнуть

I. 1) прищібати, прищібнути, пристібати, пристебнути; (многое, одно к другому) спинати, поспинати. [Будуть поспинані п'ять килимів один до одного (Св. Пис.)];

2) (припрягать) припрягати, припрягти, прибичовувати, прибичувати. Пристёгнутый - прищебнутий, прищебнений, пристебнутий, пристебнений. -тые друг к другу (во множ.) - поспинані один з одним:

2) припряжений, прибичований.

II. Пристёгивать, пристегать - (о шитье) пристьобувати, пристьобати; приштаповувати, приштапувати. Пристёганный - пристьобаний, приштапований.

* * *

1) (прикреплять, застёгивая) пристіба́ти, пристебну́ти

2) ( припрягать) припряга́ти, припрягти́, підпряга́ти, підпрягти́

3) (перен.: упоминать, преим. некстати) приплу́тувати, приплу́тати, прито́чувати, приточи́ти; ( впутывать) вплу́тувати, вплу́тати

4) (перен.: прибавлять) додава́ти, дода́ти; ( о деньгах) накида́ти, наки́нути

пристегнуться (к чему) прищібатися, прищібнутися, пристібатися, пристебнутися, (друг к другу, одно с другим), спинатися, поспинатися одне з одним. [I поробиш петельки із блакиту по бережках одного килима, де спинатимуться їх бережки (Св. Пис.)].

* * *

1) ( прикрепляться застежкой) пристіба́тися, пристебну́тися

2) ( присоединяться) приє́днуватися, приєдна́тися, пристава́ти, приста́ти

3) страд. (несов.) пристіба́тися; припряга́тися, підпряга́тися; приплу́туватися; вплу́туватися; додава́тися; накида́тися

1. годинник ВН, СБ, СМ-Г, К.

2. година ВН, СБ, СМ-Г, К; сағат бир бучух пів на другу У; сағат он бир одинадцята година У; Миля сағат йедийе чығырды Міля покликала на сьому годину К; эт'и сағат йеҗедэ о другій годині ночі У; сабрет бир сағат хадар зачекай годинку Г; он сағатта о десятій годині У; не сағат? котра година?СБФ; не сағатха? о котрій годині? СБФ; о сағат зразу, миттю БТ; хач сағат? котра година? У.

3. час; ВН, СБ, СМ-Г, К; пор. саат.

НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ - складова частина західноєвропейської філософії Нового часу, в яку входять, крім нім., також англ., франц., нідерланд. філософії. Засновником англ. класичної філософії є Бекон, франц. - Декарт, нідерланд. - Спінова. Рівна їм велика постать у Німеччині з'являється лише після Тридцятирічної війни у друг, пол. XVII ст. в особі Ляйбніца. Термін "класична філософія" має подвійний зміст. По-перше, це - філософія розуму, свідомості і самосвідомості, пізнання В. она виникає з Декарта і Бекона і завершується вченням Гегеля. В такому широкому розумінні Н.к.ф. поділяється на чотири періоди: 1) філософські пошуки в межах Реформації і містики Н. айбільш видатною фігурою тут є Беме; 2) засвоєння беконівського емпіризму, картезіанства, спінозизму і матеріалізму, філософії права Греція і Гоббса, а також початок вироблення власної думки (Юнгій, Штурм, Пуфендорф, Вольф та ін., XVII ст.); 3) період нім. просвітництва XVIII ст., на який припадає і поява основних творів Ляйбніца та його учнів, котрі згуртувалися навколо Вольфа і утворили школу, яка відіграла основну роль в нім. просвітництві; 4) філософська думка від Канта до Фоєрбаха. По друге, "класична філософія" означає зразкова. Таким у нім. історії є переважно четвертий період - починаючи "з Канта". Поділ історії філософії на філософію до Канта і од Канта проведено Віндельбандом, Гартманом і продовжено в марксизмі. Основну рису цього періоду становлять різноманітні варіанти діалектичного світорозуміння, заснованого на поєднанні фундаментальних протилежностей. Потяг до такого синтезу помітний і в попередній думці. Найбільш характерним у Беме є його діалектика в тлумаченні Бога, природи, людини. Головні зусилля Ляйбніца були спрямовані на примирення і узгодження конкуруючих ідей і концепцій: раціоналізму і сенсуалізму, апріорного та апостеріорного, телеології і механіцизму, аж до об'єднання церков різних конфесій та численних нім. князівств в одну державу. Потяг до синтезу стає всеохопним у четвертий період, який і визначає всі основні особливості Н.к.ф. Саме тепер діалектика як така була усвідомлена і піддана всебічному аналізу, розробці і критиці. Головні його представники: Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фоєрбах. Н.к.ф. має цілий спектр загальних властивостей Н. а першому місці - установка на розум і як об'єкт пізнання, і як пізнавальну здатність. Такими є Кантові "Критики" чистого і практичного розуму, відповідні дві основні частини "Науковчення" Фіхте та "Системи трансцендентального ідеалізму" Шеллінга, всі великі твори Гегеля ("Феноменологія духу", "Логіка", "Енциклопедія філософських наук"), в яких розум постає або у своїй власній формі, або ж як сутність духу. Головна функція розуму регулятивна: подати знання у вигляді системи. Всі філософи від Канта до Гегеля свідомо будують свої вчення як системи. Це важлива відмінність від попередників. Коли в останніх і знаходимо системи, напр., "Етику" Спінози чи "Систему природи" Гольбаха, спосіб береться або з іншої науки, або ж ототожнюється з повнотою висвітлення матеріалу з певних проблем. Для побудови системи потрібен певний метод. У Канта загалом це метод трансцендентальний, в який входять декілька складових.Усе вчення, викладене в трьох "Критиках", базується на "системі найвищих здібностей душі": пізнавальна, почуття задоволення і незадоволення, бажання. "Критика чистого розуму" в цілому структурується трьома питаннями: Як можлива чиста математика? Як можливе теоретичне природознавство? Як можлива метафізика як наука? На перший відповідає "трансцендентальна естетика": апріорні простір і час обумовлюють геометрію та арифметику. Можливість другого покладається таблицею апріорних понять розсудку - категорій. Цілісність метафізики утворюється системою суперечностей: антиномій, паралогізмів, ідеалу чистого розуму. Аналогічно відбувається структурація інших творів Канта. Фіхте назвав свій метод синтетичним, бо він полягає у поєднанні парних категорій - суб'єкта й об'єкта, причини і наслідку, субстанції й акциденції завдяки їх кількісній подільності, і в певній послідовності самих пар. Новий варіант діалектичного способу мислення знаходимо у Шеллінга: суть його в переході однієї крайності в іншу. Найбільш розвинутим є метод Гегеля, який він спеціально дослідив у "Передмові" до "Феноменології духу", в "Науці логіки", "Історії філософії". Завдяки цьому врешті-решт було відкрито перший специфічно філософський метод, відмінний від математичних та емпіричних методів знання Н. аслідком великої уваги до методології дослідження і викладу стала висока теоретичність, проблемність і проблематичність даних вчень, через які вони справили надзвичайний вплив на сучасність і майбутнє. Висновком було і таке явище, як піднесення філософії над спеціальнонауковим знанням, погляд на неї як на взірець для інших його галузей, тлумачення філософії як науки наук. Таке становище виникає тоді, коли певна наука досягає помітних успіхів в збагаченні своїх змісту і форми. Так було з математикою, на яку свого часу із заздрістю дивилися філософи і вважали за благо користуватися її досягненнями; з науками досвідними, методи яких переймали у XVII - XVin ст. Як на зворотний приклад можна послатися на Евкліда: метод побудови його "Начал" був запозичений із творів Аристотеля - з логіки і метафізики. З цим пов'язана і така риса розглядуваних вчень, як перевага загального над одиничним, цілісного над окремим. Системним вважалося не лише філософське знання, а й сама природа і суспільство. Особа поставала моментом чи елементом суспільно-державної тотальності. Така установка особливо притаманна концепціям Гегеля Н. арешті, з усього наведеного випливає переважно ідеалістичний зміст філософії даного періоду. У Канта маємо певне поєднання суб'єктивного ідеалізму з елементами матеріалізму. Фіхте у першому варіанті "Науковчення" - суб'єктивний ідеаліст у чистому вигляді. Поступово його система переросла у пантеїзм релігійно-моральнісного ґатунку. Шеллінг подолав суб'єктивний ідеалізм, додавши до нього натурфілософію як другу філософську перінонауку, а потім - через "філософію тотожності". Він перший в історії думки усвідомив обмеженість і матеріалізму, й ідеалізму, намагався стати на більш загальну точку зору, яку він, як і згодом Гегель, називав абсолютним ідеалізмом. Тільки Фоєрбах був у другий період творчості (од 1839 р.) послідовним матеріалістом.Всі зазначені загальні риси Н.к.ф. були сконцентровані в творах Гегеля, які і стали предметом дружньої і всебічної критики з боку різних опонентів. Шопенгауер протиставив розуму волю, пізній Шеллінг "негативній філософії" розуму - "позитивну філософію" релігійного типу, Конт філософській метафізиці - позитивні науки, Фоєрбах ідеалізму - матеріалізм, Маркс теоретичній спекуляції - практику, а К'єркегор захищав занедбану особу. Всі разом відкидають системність, більшість - діалектику. Такий суцільний напад свідчив про перехід до нової, післякласичної доби філософування. Останнє мало і свої переваги, але і недоліки в культурно-світоглядному відношенні. Цим пояснюється відродження й оновлення, переробка Н.к.ф. в XIX - XX ст.