(г.)+ланкастер

1. n

1) прибічник ланкастерської династії

2) уродженець (мешканець) Ланкаширу

2. adj

1) ланкастерський

2) ланкаширський

* * *

1. n

1) бот. троянда

2) кущ троянд

3) п'ятипелюсткова троянда (емблема Англії)

4) квітка, що нагадує троянду

5) перен. взірець досконалості; цвіт (нації тощо)

6) перен. красуня

7) розетка (бант і у струнних інструментів)

8) сито (у поливальниці тощо); розбризкувальна насадка

9) парфуми з пелюстків троянди (із запахом троянди)

10) рожевий колір

11) pl рум'янець

12) рожевий плід (яблуко, груша, персик тощо)

13) (the rose) розм. бешиха; бешихове запалення

14) кругле вікно-розетка

15) діамант у вигляді троянди

16) дуже дрібний коштовний камінець

2. adj

трояндовий

3. v

1) робити рожевим; надавати рожевого відтінку

2) просочувати запахом троянди; надавати запаху троянди

3) past від rise

* * *

1) бoт. троянда; трояндовий кущ

2) icт. п'ятипелюсткова троянда ( емблема Англії)

3) квітка, яка нагадує троянду; зразок досконалості; цвіт ( чого-небудь)

4) красуня

5) розетка ( бант); мyз. розетка ( у струнних інструментів)

6) сітка (душу, насоса); розбризкувальна насадка

7) парфуми із запахом троянди

8) рожевий колір; pl рум'янець (пepeв. у жінок)

9) рожеве яблуко, рожева груша

10) ( the rose) бешиха

11) = rose window

12) = rose diamond; гранування "розочкою" ( коштовного каміння); дуже дрібний коштовний камінь

1) рожевий

2) який пахне трояндою

1) робити рожевим; надавати рожевого відтінку

2) напахувати ароматом троянди; надавати аромату троянди

3) заливати рум'янцем ( обличчя)

n геогр. н.

м. Ланкастер

n геогр. н.

м. Ланкастер (США)

Остин, Джон Ленгшоу (1911, Ланкастер - 1960) - британський філософ-аналітик. Навчався в Оксфорді Проф. Оксфордського ун-ту (1952 - 1960). Праці і викладацька діяльність О. ініціювали т. зв. "лінгвістичний поворот" у філософії і стимулювали поширення специфічного типу філософування: філософії лінгвістичного аналізу. Нову дисципліну, яка повинна вирішувати завдання аналізу фактів вживання повсякденної мови, О. називав "лінгвістичною феноменологією". Дослідження О. ставили під сумнів тезу про те, що важливі у філософському відношенні проблеми природної мови пов'язані лише з істинними чи хибними твердженнями (дескриптивними висловлюваннями). Поряд із твердженнями, що мають на меті опис деякого стану справ або деякого факту і які можна оцінювати як істинні або хибні (констативи), існують вирази, які хоч і схожі на твердження, але не претендують на істинність чи хибність (перформативи). Промовляння перформативів (на противагу констативам) є здійсненням деякої дії, акту, вчинку (вибачення, вітання, обіцянка, порада, парі та ін.). Саме тому О. вважав неможливим оцінювати перформативи з точки зору їх істинності/хибності. Пізніше, з огляду на слабкість вихідної дистинкції констативи/перформативи (констативи виявляються підмножиною перформативів), О. відмовляється від неї і видозмінює предмет дослідження: вивчає не окремі речення, а акти промовляння висловлювань (що є здійсненням певних дій) в цілісній мовленнєвій ситуації, де враховуються, як важливі, чинники мовця, слухача, їх інтенцій, а також супровідних обставин промовляння. О. сформував основи програми майбутніх досліджень (т. зв. теорія мовленнєвих актів), де в центрі уваги перебуває розрізнення між локутивними актами (актами промовляння деякого висловлювання з певним смислом і референцією), іллокутивними актами (актами промовляння висловлювань, яким притаманна певна сила: погроза, прохання, застереження, вибачення, наказ, питання та ін.) і перлокутивними актами (актами, за допомогою яких мовець спроможний здійснювати на слухача певний вплив, досягати певної мети: переконувати, змушувати до чогось, залякувати, вводити в оману тощо). Схематично: локутивний акт - "він сказав, що..." (мовець виражає стан справ, щось говорить); іллокутивний акт - "він доводив, що..." (мовець виконує якусь дію, говорячи щось); перлокутивний акт - "він переконав мене, що..." (мовець продукує певний вплив). Аналіз тези "говорити щось означає робити (здійснювати) щось" привів до тлумачення філософії мови як розділу філософії дії. Позаяк поведінка людини є інтенційною і виражає ментальні феномени, то філософія мови і філософія дії закономірно виявляються розділами більш загальної царини досліджень - філософії свідомості. Подальші успіхи окресленої О. дослідницької програми пов'язують передусім із працями Серла, Грайса і Стросона. До найважливіших проблем, які досліджував О., належать проблеми пізнання "чужих свідомостей", відчуття і сприйняття, свободи волі і детермінізму.

[br]

Осн. тв.: "Філософські статті" (1961); "Чуття і сприйняття" (1962); "Як робити речі за допомогою слів" (1962).