-
1 откос горы
у́збіч, -бочі, узбі́ччя -
2 откос горы
у́збіч, -бочі, узбі́ччя -
3 Кантабрийские горы
Кантабрі́йські го́ри -
4 Капские горы
Ка́пські го́ри -
5 Карпатские горы
Карпа́тські го́ри -
6 Каскадные горы
Каска́дні го́ри -
7 Крымские горы
Кри́мські го́ри -
8 Вершина горы
верх, вершина, верховина, кичера (гал.), (соб.) верхогір'я. В. обнаженная - лисогора (Коцюб.). В. дерева - верх, вершина, верховина, (соб.) верховіття, верхів'я, верхівля, (крона) чоло. [Заснув і дуб вершиною високий (Грін.). Навкруги дерева спали, вгору знявши темні чола (Грінч.)]. См. Верхушка 1. -
9 откос
(горы берега, плотины, дороги, вала и т. д.) укіс (укосу), у(з)біч (-бочи), спад, схил, похил. -кос горы - узбіч (спад, похил) гори, (отлогий) (у)згір'я, косогір (-гору). -кос (крутой) горы, берега поросший лесом - стінка. Боковой -кос - прибіч (-бочи), покот. См. ещё Склон, Скат, Покатость.* * * -
10 Гора
1) гора (ум. гірка, гіронька, гірочка), бескид (р. -ду). Гора лишённая растительности - лиса гора, лисогора, лисогір (р. -гору). Ледяная (пловучая) гора - льодова (крижана) гора. Крутая гора - крута (стрімка) гора. Отлогая, покатая гора - улога гора, полога гора. Вершина горы - см. Верхушка и Вершина. Склон (склоны) горы - згірок (р. -ку), узбіч (р. узбочи), узгір'я, узбіччя. На склоне горы - на згірку, на узбочі, на узгір'ї, на узбіччі. Подошва горы - низ гори, підошва гори, (обширнее) підгір'я. Отрог горы - віднога. Цепь гор - пасмо гір. Ходить по горам и по долам - ходити горами й долами (долинами), гір'ям і поділлям. В гору (вверх по горе) - на гору, у гору, під гору, до гори. [Підійматися у гору. Коняці під гору важко їхати, не те, що з гори]. Под гору - з гори. По горе - горою, по горі [Дорога йшла горою. Ой чиї то воли по горі ходили]. Через гору - через гору, через верх. Под горой - під горою, попід горою, (обширнее) по-підгір'ю. На горе - на горі. Лежащий, живущий за горами, между горами, на горах, под горою (горами), пред горою (горами) - см. Загорный, Межгорный, Нагорный, Подгорный, Предгорный. Житель гор - см. Горец. Итти в гору (приобретать значение) - іти вгору, силу брати (забирати), у силу вбиватися. Надеяться на кого, как на каменную гору - покладатися на кого мов на твердий мур, цілком (як на себе) здаватися на кого, цілком увіряти (звірятися) на кого. Не за горами - незабаром, незабавом, невдовзі, невзадовзі. Как гора с плеч - як камінь із серця, з плечей (з пліч). Гора родила мышь - могила мишу породила, з лемеша вийшла швайка;2) (масса: чаще горы) купа, сила (силенна), безліч. Гора денег, гора бумаги, горы книг и т. д. - купа (сила силенна, безліч) грошей, паперу, книжок, ціла гора паперу. Сулить золотые горы - золоті гори обіцяти, кози в золоті показувати кому. Горою, нар. -1) горою, як гора. Волны, поднимаются горою - горою хвиля встає. Волосы горой стояли - волосся їжилося, волосся дубора йшло, до-гори стояло. Грива горой - грива дибом (дубом) стала. Пир горой - бенькет на всю губу, на славу. Стоять за кого горой - розпинатися за кого (и за ким);2) (берегом, сухим путём) - берегом, горою, суходолом, грудком.* * *полит. ист.Гора́ -
11 гора
1) гора (ум. гірка, гіронька, гірочка), бескид (р. -ду). Гора лишённая растительности - лиса гора, лисогора, лисогір (р. -гору). Ледяная (пловучая) гора - льодова (крижана) гора. Крутая гора - крута (стрімка) гора. Отлогая, покатая гора - улога гора, полога гора. Вершина горы - см. Верхушка и Вершина. Склон (склоны) горы - згірок (р. -ку), узбіч (р. узбочи), узгір'я, узбіччя. На склоне горы - на згірку, на узбочі, на узгір'ї, на узбіччі. Подошва горы - низ гори, підошва гори, (обширнее) підгір'я. Отрог горы - віднога. Цепь гор - пасмо гір. Ходить по горам и по долам - ходити горами й долами (долинами), гір'ям і поділлям. В гору (вверх по горе) - на гору, у гору, під гору, до гори. [Підійматися у гору. Коняці під гору важко їхати, не те, що з гори]. Под гору - з гори. По горе - горою, по горі [Дорога йшла горою. Ой чиї то воли по горі ходили]. Через гору - через гору, через верх. Под горой - під горою, попід горою, (обширнее) по-підгір'ю. На горе - на горі. Лежащий, живущий за горами, между горами, на горах, под горою (горами), пред горою (горами) - см. Загорный, Межгорный, Нагорный, Подгорный, Предгорный. Житель гор - см. Горец. Итти в гору (приобретать значение) - іти вгору, силу брати (забирати), у силу вбиватися. Надеяться на кого, как на каменную гору - покладатися на кого мов на твердий мур, цілком (як на себе) здаватися на кого, цілком увіряти (звірятися) на кого. Не за горами - незабаром, незабавом, невдовзі, невзадовзі. Как гора с плеч - як камінь із серця, з плечей (з пліч). Гора родила мышь - могила мишу породила, з лемеша вийшла швайка;2) (масса: чаще горы) купа, сила (силенна), безліч. Гора денег, гора бумаги, горы книг и т. д. - купа (сила силенна, безліч) грошей, паперу, книжок, ціла гора паперу. Сулить золотые горы - золоті гори обіцяти, кози в золоті показувати кому. Горою, нар. -1) горою, як гора. Волны, поднимаются горою - горою хвиля встає. Волосы горой стояли - волосся їжилося, волосся дубора йшло, до-гори стояло. Грива горой - грива дибом (дубом) стала. Пир горой - бенькет на всю губу, на славу. Стоять за кого горой - розпинатися за кого (и за ким);2) (берегом, сухим путём) - берегом, горою, суходолом, грудком.* * *1) гора́в го́ру — ( вверх по склону) на го́ру, під го́ру, уго́ру
в го́ру идти́ (поднима́ться) — перен. уго́ру йти (підніма́тися, підійма́тися)
2) (нагромождение, куча чего-л.) ку́па, гора́; ( множество) бе́зліч, -і, си́ла, си́ла-силе́нна; диал. ва́лява -
12 подошва
(ноги, обуви, толстая кожа под низ обуви) підошва. Сапоги на одной, на двойной -шве - чоботи на простій, на подвійній підошві, чоботи прості, ромпасові (зап.). Двойная -шва - подвійна підошва, (зап.) ромпас (-са). Шкурка на боты, язык на -шву (говорят вралю) - шкура на чоботи, язик на підошви (Ном.). -ва (горы) підгір'я, спід гори, низ гори, підніжжя, обніжжя, п'ята гори. У -швы горы - під горою, внизу гори, під підгір'ям, біля підгір'я. Срв. Подножие, Основание 2.* * *1) підо́шва2) строит. підо́шва -
13 покатость
1) спад (-ду), спадина, впад, відкид (-ду), (горы) згір'я, (с)косогір (-гору), узбіч (-бочи), узлобок (-бка), (скользкая на льду) забіг (-гу), забіга. На -тости горы стоит ограда - на скосогорі стоїть загорожа. Дорожки вились по каменистой -тости - стежки вилися по каменистій спадині. Спускаться по -тости горы - спускатися узбіччю;2) (свойство) спадистість, скотистість, покотистість (-тости), похилість (-ости).* * *1) ( свойство) спа́дистість, -тості, похи́лість, -лості; поло́гість, -гості, поло́жистість2) ( поверхность) спад, -у, спа́дина, по́хил, -у, похи́лість; ( склон) схил, -у -
14 верхушка
1) верх, вершок, вершечок, верхів'я. [Вершок на шапці синій. Дощова хмара висовує з-за гори своє верхів'я (Коцюб.)]. В. горы - вершок, вершечок, шпиль, шпилечок, щолопок; (соб.) верхогір'я. Крутая в. - щовб, щовба. Острая в. - остриця (гал.). В. растения - щит, щиток (р. -тка) чуб, чубок (р. -бка), вершечок (р. -чка), верхівка, кудер (р. - дря). В. дерева (соб.) - верховіття. [А я на тій руті-м'яті щити позриваю. Зломив щиток з дубка. На дубові, на вершечку, там посіяв мужик гречку. Золотії верхівочки]. См. Вершина;2) анат., в. легкого - вершок.* * *1) верхі́вка, верх, -у, верхі́в'я, вершо́к, -шка́, верше́чок, -чка, верхови́на; ( дерева) верхові́ття; ( горы) шпиль, -ля2) перен. верхі́вка3) анат. верхі́вка\верхушка лё́гкого — верхі́вка леге́ні
-
15 подножие
підніжжя, підніжок (-жка), підніж (-жу), (гал.) підгірок (-горка), стопи (р. стіп). [Проїхавши підгорком, спускаються вниз (Свидн.). У стіп статуї славного Помпея (Куліш). У стіп високої гори (Франко)]. У -ия чего - під чим. -жие горы - підгір'я, низ гори. -жие ног твоих - підніжжя (підніжок) ніг твоїх. См. Подошва.* * *1) підні́жжя; ( горы) обні́жжя, підо́шва; ( подставка под ноги) підні́жок, -жка2) ( пьедестал) п'єдеста́л, -у -
16 вершина
1) верши́на, верх, -ху, верхі́в'я; ( горы - ещё) шпиль, -лю2) ( высшая степень) верши́на- вершина клетки
- вершина многогранника
- вершина цепи
- висячая вершина
- главная вершина
- граничная вершина
- достижимая вершина
- изолированная вершина
- инцидентная вершина
- насыщенная вершина
- обобщённая вершина
- разделяющая вершина
- симметрическая вершина
- смежная вершина
- смешанная вершина
- существенная вершина -
17 откос
2) гидр. ( склон) схил, -лу -
18 вершина
1) верши́на, верх, -ху, верхі́в'я; ( горы - ещё) шпиль, -лю2) ( высшая степень) верши́на- вершина клетки
- вершина многогранника
- вершина цепи
- висячая вершина
- главная вершина
- граничная вершина
- достижимая вершина
- изолированная вершина
- инцидентная вершина
- насыщенная вершина
- обобщённая вершина
- разделяющая вершина
- симметрическая вершина
- смежная вершина
- смешанная вершина
- существенная вершина -
19 откос
2) гидр. ( склон) схил, -лу -
20 узбіч
отко́с горы́
См. также в других словарях:
горы — См … Словарь синонимов
Горы — (̃Ωραι). Дочери Зевса и Фемиды, сторожащие ворота неба, богини сменяющихся времен года. Их считалось три: Эвномия, Эйрена и Дика. (Источник: «Краткий словарь мифологии и древностей». М.Корш. Санкт Петербург, издание А. С. Суворина, 1894.) ГОРЫ… … Энциклопедия мифологии
ГОРЫ — (лат. Horae). Три дочери Зевса и Фемиды, богини времени, порядка и правильности, красоты и любезности. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. ГОРЫ в греч. мифологии богини времен года. Словарь иностранных… … Словарь иностранных слов русского языка
ГОРЫ — ГОРЫ, 1) то же, что горные страны, горные системы; обширные участки земной поверхности с резкими колебаниями высот, значительно поднятые над окружающими равнинами. Протягиваются иногда на несколько тыс. км, имеют сложную конфигурацию. Состоят из… … Современная энциклопедия
ГОРЫ — 1) то же, что горные страны, горные системы, обширные участки земной поверхности, поднятые на несколько тыс. м над уровнем моря и характеризующиеся резкими колебаниями высот. Рельеф гор образуется в результате сложных деформаций земной коры,… … Большой Энциклопедический словарь
ГОРЫ — часть земной поверхности, приподнятая над ур. м. и прилегающих равнин, характеризуется значительными и часто резкими колебаниями высот на коротком расстоянии. Г., прямолинейно или дугообразно изгибаясь, протягиваются на десятки, сотни и многие… … Геологическая энциклопедия
горы — белогрудые (Скиталец); величавые (Скиталец); высоковерхие (Гоголь); горы великаны (Голен. Кутузов); густомохнатые (Гофман); дремлющие (Бальмонт); дремотные (Шмелев); кремнистые (Рылеев, Хомяков); кудрявые (Скиталец); курчавые (Скиталец);… … Словарь эпитетов
горы — Горы, как и озера, имели у кельтов огромное значение, считаясь культовыми центрами. Например, в горных районах Галлии особым почитанием пользовался целый ряд божеств, связанных с горами и холмами. Кельтский бог неба также ассоциировался с горами … Кельтская мифология. Энциклопедия
ГОРЫ — см. Оры … Большой Энциклопедический словарь
горы — Часть земной поверхности, существенно поднятая над окружающей равниной и образующая горные хребты, цепи, массивы, плато. → Рис. 219 Syn.: горная страна … Словарь по географии
горы — совокупность близко расположенных отдельных гор, горных хребтов, горных отрогов, кряжей, нагорий, а также разделяющих их каньонов, долин, впадин, занимающих определённую территорию, более или менее чётко отделяющуюся от окружающих её равнин. По… … Географическая энциклопедия
