(впасть)

см. Впадать.

* * *

см. впадать

впасть

1) западати, запасти, впадати, впасти. [Як коханка сльозу проливає, сльоза та в могилу мою западає. Впасти в кайдани (Шевч.)];

2) попадатися, попастися, діставатися, дістатися, вдаватися, вдатися, вкидатися, вкинутися. Впасть в бедность - зубожіти. Впасть в несчастие - на біду зійти, дістатися в біду. Впасть в меланхолию, тоску - задосадувати, занудьгувати, вдатися в меланхолію. Впасть в уныние - дійти до зневіри, (тяжко) засумувати, вдатися в (тяжку) тугу. Впасть в безверие, безбожие - перейти на безбожність, вкинутися в безбожність, знебожитися. Впасть в детство - несов. падати в дитинство, дитинитися, сов. здитинитися, несов. дитиніти, сов. здитиніти, розум вистаріти. Впасть в лиризм, искусственность, многословность - вдатися (вкинутися) в ліризм, штучність, многомовність. Впасть в бессознательное состояние (при болезни) - знепритомніти, втратити свідомість. Впасть в обморочное состояние - зомліти, умліти. Впасть в летаргию - замирати, замерти, обмирати, обмерти;

3) (о щеках, глазах) опасти, позападати. [Щоки опали (позападали). Очі позападали глибоко];

4) (о реке) впадати, впасти, вливатися, влитися, втікати, втекти, впливати, впливти, кидатися, вкинутися. [Сімсот річок і чотири та й усі-ж вони та й у Дніпро впали. Там, де Случ з Горином кидається у Прип'ять]; (быть притоком) допливати, допливти.

* * *

несов.; сов. - впасть

1) ( вваливаться) запада́ти, запа́сти, упада́ти, упа́сти, запада́тися, запа́стися

2) (во что - приходить в какое-л. состояние) упада́ти, упа́сти (в що); ( предаваться) удава́тися, уда́тися (в що); (допускать что-л.) допуска́тися, допусти́тися, припуска́тися, припусти́тися (чого); ( погружаться) порина́ти, пори́нути (в що)

3) (несов.: о реке) упадати, улива́тися

помилка, помилкова (неправдива) думка, помилковий (неправдивий) шлях, омилення, зблукання, (гал. и стар.) блуд, облуд, заблуд (-ду), зблуда. [Треба розвіяти його помилку (помилкову думку). І блудів накопичуються гори, що й правду нам навіки закривають (Куліш). Він ціле життя ніс тяжку кару за своє хвилеве зблукання]. Вводить, ввести в -ние - омиляти, омилити, змилити кого, при(з)водити, при(з)вести до помилки, до облуди, на хибний шлях ставити (поставити), збивати (збити) з правдивого шляху, дурити, піддурити, здурити кого, (гал.) блудом повести кого. Введение в -ние кого - омилення кого, призведення до помилки кого, дуріння кого. Быть в -нии - помилятися, бути омиленим, (гал.) блудом іти (піти). [Вельми кохали тато маму і багато де в чому були про неї омилені (Кониськ.)]. Впасть в -ние - помилитися, омилитися. Вывести из -ния кого - з'ясувати комусь його помилку, очі розкрити кому.

* * *

(в прямом и перен. знач.) убозство, (сильнее голе вбозство), убогість, нужденність, бідність, мізерність (-ости), мізерія, (редко, ц.-слав.) нищота, (только в прям. знач.) злидні (- нів); см. ещё Нищенство 2. [Всюди розкоші, багатство безмежне і тут-же страшенне убозтво (Загірня). Я запоможу твою мізерність останками мого багатства (Куліш). Оповідали про свою домашню мізерію (Франко). Насміхаються сусіди з наших злиднів (Куліш). Дома злидні зосталися злиднями, але хоч голодні не сиділи (Грінч.). Хоче із дому вигнати (мене) і в злидні кинути (Самійл.).]. Жить в -те - жити (влачить существование: животіти, нидіти) в (при) злиднях (при вбозтві, убого), злиднювати. [Нидіють у темряві та злиднях (Коцюб.)]. Впадать, впасть в -ту - доходити, дійти до вбозтва, бідніти, збідніти, убожіти, зубожіти, мізерніти, змізерніти, переводитися, перевестися на злидні, озлидніти, оголіти, (редко) нищіти, знищіти, (о мног.) позлидніти, поголіти. [Були колись заможненькі, а тепер озлидніли (Радом.). Не тим наші діти поголіли, що солодко пили й їли (Номис). Як Василь збіднів, так і Онисько знищів (Мирний)]. Впавший в -ту - зубожілий, озлиднілий. Доводить, довести кого до -ты - доводити (призводити), довести (призвести) кого до (голого) вбозтва (до жебрацтва, до жебрів), (ввергать) вкидати, (в)кинути кого в злидні, (делать нищим) убожити, зубожити, зголити кого. «Нищета философии» К. Маркса - «Убозтво філософії» К. Маркса.

* * *

1) убо́зтво, убо́гість, -гості, злиде́нність, -ності, зли́дарство; убо́жество; (прям.) зли́дні, -нів

2) (собир.: нищие) старці́, -ці́в, старе́цтво, жебра́цтво, жебро́та, жебраки́, -кі́в; злидарі́, -рі́в; старці́вство; диал. харла́цтво

убозтво, убогість, бідність, нестатки, недостатки, біднота, мізерія, злидні. Впасть в бедность - дійти до вбозтва. Б. одолела - злидні обсіли. Довести до -ти -зубожити, збіднити, звести з хазяйства. Доведенный до -сти - зубожений.

* * *

1) несвідомий;

2) безпритомний. [Несвідомий вчинок. Очі страшні й безпритомні]. -ое состояние - непритомний стан, непритомність. Впасть в -ое состояние - знепритомніти, зомліти. Находящийся в -ом состоянии - непритомний, зомлілий, нетямний, нечутенний. [Її зовсім нетямну повезли в лікарню. Чи мертва, чи зомліла. І не їсть наша слаба корівка нічого; пхаємо їй хліба в рот,- не їсть: нечутенна зовсім]. -но -

1) несвідомо;

2) без тями, нетямки, непритомно.

* * *

1) неприто́мний, зомлі́лий

2) ( безотчётный) несвідо́мий, позасвідо́мий

3) ( несознательный) несвідо́мий

дитинство, дитячі літа, вік дитячий, дитинячий. С детства - з дитинства, змалку, змалечку, змальства. С раннего детства - з малого мальства, з пуп'янку, з пуп'яночку. Впасть в детство - здитиніти, здитинитися, на дитячий розум перейти; вистарити розум.

* * *

см. Забытие.

* * *

(свойство) задумливість, думливість; (состояние) задуманість, замисленість (-ности), задума, замислення. Впасть, погрузиться в -вость - вдатися в задуму, замислитися.

* * *

гістерика. [Панна Анеля в гістериці б'ється (Коцюб.)].

* * *

летаргія, обмирання, за(в)мирання. Впадать, впасть в -гию - засинати, заснути летаргій[ч]ним сном, обмирати, обмерти, за(в)мирати, за(в)мерти. Впавший в -гию - той, що заснув, заснулий (о мног. поснулі) летаргій[ч]ним сном, обмерлий, за(в)мерлий.

* * *

меланхолія, сум (-му), сумота, сумливість, сумність (-ости), сумування (-ння), нудьга. [На душу якась меланхолія находить (Крим.)]. Нагнать лию на кого, повергать кого в -лию - нагнати меланхолію на кого, (в)кинути кого в меланхолію. Впадать, впасть в -лию - вдаватися, вдатися, вкидатися, вкинутися в меланхолію, в сумування, засумувати.

* * *

дитинство, немовлячий вік (-ку), дитячі літа. В -стве - в дитинстві, за дитинства, за дитячих літ, за немовлячого віку. С -ства - з дитинства, змалку, змалечку, змальства, змаленства, з пуп'янку, з пуп'яночку. [Звик говорити (українською мовою) з дитинства (Крим.). З пуп'яночку сирота поневірявся в наймах (Крим.)]. Впадать, впасть в - ство - вкидатися, вкинутися, впадати, впасти в немовлячий вік, в дитинство, дитиніти, здитиніти.

* * *

недомисл (-лу), (непонимание) нерозуміння и (реже) непорозуміння, (оконч. незрозуміння), невтяма, недоміркування, (грубо) невторопання, (колебание) вагання, (неуверенность) непевність (-ности), (сомнение) сумнів (-ву), недомудрення. [Отже глибини всі розгадано, отже з'ясовано всі недомудрення (П. Тичина). В його очах відбивається недомисл: «що це?» (Корол.). «Не знаю - це не значить, що їх не було», - справедливо кінчає: він свої недомисли (Рада). Немов якесь вічне непорозуміння стоїть в душі у письменниці (Рада)]. Быть в -нии (не понимать) - не розуміти, (колебаться) вагатися, (быть в нерешительности) бути ні в сих, ні в тих. В -нии - недомисленно, не домислюючись, в недомислі; (в нерешительности) ні в сих, ні в тих; см. ещё Недоуменно и Недоумевая (под Недоумевать). [Я спинився й стояв у недомислі (Н.-Лев.). Він стояв ні в сих, ні в тих, бо не міг зорієнтуватися (Київ)]. С -нием - недомисленно, з недомислом, з не(по)розумінням; см. ещё Недоуменно. [«Ви-ж погодилися в принципах», - сказала з недомислом Саня (Н.-Лев.). Спочатку з непорозумінням, а потім з чуттям страху став дивитися на батька (Виннич.)]. Полное (полнейшее) -ние - цілковите не(по)розуміння. В полном, полнейшем -нии - нічого, нічогісінько не розуміючи (не тямлячи, не розбираючи). Быть в полнейшем -нии - нічогісінько не розуміти (не тямити), нічогісінько не могти з[в]розуміти (втямити). Я в полнейшем -нии - я нічогісінько не (в)розумію (не (в)тямлю, не розбираю), я й думок не зберу, я нічогісінько втямити не можу, (в песнях) не здумаю думки, не змислю я мисли. Я пришёл в -ние - я (того, нічого) втямити не (з)міг, я аж знерозумнів, я запантеличився; я став ні в сих, ні в тих; мене посіло (обгорнуло) вагання; мене посіла (взяла) непевність, мене посів (взяв) сумнів (недомисл).

* * *

несамовитість, нестямність, нестяма (-ми, ж. р.) и нестям (-му, м. р.), навіженість, шаленість, шаленство, шал (-лу), скаженість, лютість (-ости), лютування (- ння); срв. Неистовый. [Щезла свідомість; повна нестяма; шаленість (Коцюб.). Якесь шаленство всіх охопило (Коцюб.). Лютість одняла у нього тяму (Коцюб.)]. В -стве - несамовито, нестямно и т. п.; см. ещё Неистово. [Ха-ха-ха! - несамовито зареготавсь він (Крим.)]. Приходить, притти в -ство - сатаніти, по[роз]сатаніти, шаленіти, розшаленіти, скаженіти, оскаженіти, казитися, сказитися, розпасіюватися; срв. Неистовствовать.

* * *

тж. не`истовость

1) немилість, неласкавість (-ости);

2) неласка. Срв. Милость. Быть в -ти - бути (жити) в неласці, ласки не мати в кого. [Я чув, Мандоф живе вже у неласці (Куліш). Через добрих людей у його ласки не має (Рудан.)]. Попасть в -лость у кого - потрапити в неласку в кого, (потерять милость) збутися ласки чиєї, втратити ласку чию, відпасти ласки чиєї.

* * *

нещастя (-тя); (неблагоприятная судьба) недоля, безщастя, безталання (-ння), бездо[і]лля (-лля), (невезение) неталан (-ну), (бедствие, погибель) безголов'я (-в'я), (беда) лихо, біда, лиха година, причина, (беда, несчастный случай) пригода, лиха пригода, (напасть) халепа; ум. недоленька, лиха годинонька, пригодонька. [Багатство дме, а нещастя гне (Номис). Повен світ нещастів (Грінч.). Його болять нещастя України (Франко). Поодинокі нещастя творять загальне щастя (Кандід). Коли я тут недолі досить маю, хай буду я щаслива там, у иншім краю! (Л. Укр.). Нащо вам судилось тут загинути в недолі? (Рудан.). Усім людям щастя, доля, - мені-ж безталання (Метл.). У тім селі, на безталання та на погибель, виріс я (Шевч.). Нам на здоров'я, а тобі на безголов'я (Номис). Сам собі накликав безголов'я (Крим.). Завжди нарікала на своє безголов'я (Черкас.). Лихо зненацька підкралося (Коцюб.). Сталась мені причина: жінка вмерла, зосталась дитина (Пісня). Чому не зарятувати, коли чоловік у пригоді (человека постигло -тье)? (Мирний). Халепи якої щоб не напитать (М. Левиц.). Як-би то її визволити з такої халепи та журби? (Кониськ.)]. Это верх -тья - це найбільше нещастя (лихо). К (по) -тью - (як) на нещастя, (чаще) (як) на біду, як на лихо. [На біду, ці дурні люди мали силу (Крим.). Талановитий, на лихо дочасно померлий публіцист (Рада). Треба, думаю, зайти провідати хрещеників, та, як на лихо забув (Васильч.)]. К моему -тью - на моє нещастя, на мою біду, на моє лихо, мені на нещастя и т. п. К вящему -тью - на ще більше нещастя (лихо); ще й (ба й) гірш(е) від того, ще й гірше лихо. На -тье чьё - на нещастя, на лихо чиє, кому, на біду чию, кому, на безголов'я чиє, на голову чию. [Упаду собі на лихо (Л. Укр.). Закаявся женитись, щоб знов не взяти лихої (жінки) на своє безголов'я (Коцюб.). Чим-же я винна, що тую думу постановили на наше безголов'я? (М. Левиц.). Нехай горшки б'ються на ганчареву голову (Номис)]. В -тьи - у нещасті, у (лихій) пригоді, при лихій годині. [Не годиться журитись в пригоді такій, адже иншим ще гірше буває (Л. Укр.). Як-би їм запомогти Мендля в його лихій пригоді? (Франко). Та нема гірш нікому, як тій сиротині: ніхто не пригорне при лихій годині (Пісня)]. Мне -тье в картах - мені не щастить (не таланить) у картах, мені карта не йде. Впадать, впасть в -тье - потрапити (попасти(ся)) в біду, зазнавати, зазнати нещастя (недолі, безталання, лиха, біди), сходити, зійти на біду, знедолюватися, знедолитися, знедоліти, збезталаніти, знещасливлюватися, знещасливитися. Приносить, принести -тье кому - приносити, принести нещастя кому, завдавати, завдати лиха (біди) кому, (пров.) випадком випасти кому. [Сльози мої випадком йому випали: вона (його корова) здохла (Кониськ.)]. С ним случилось -тье - його спіткало (побило) лихо, з ним стала(ся) пригода, на його (впала) пригода, на його впало безголов'я. [На козака - пригодонька; козак зажурився (Пісня)]. Не бывать бы счастью, да -тье помогло - коли-б (якби) не нещастя, не було-б і щастя. Счастье одного основано на -тьи другого - на безталанні одного виростає щастя другого (Тобіл.).

* * *

1) (качество, свойство) нікчемність, мізерність, мізерія, (редко) нікчемство, мізерство, (тщета) марність (-ности), марнота. [Нікчемність нашого життя (М. Левиц.). Ваша нікчемність ростиме з літами (Куліш). Дай мені моє безсилля і мізерність зрозуміти (Куліш)];

2) (состояние) нікчемність, мізерність, (убожество) мізерія, убозтво, нужденність, (ничтожная жизнь) нікчемне (мізерне, злиденне) життя (животіння). Впадать (обращаться, превращаться), впасть (обратиться, превратиться) в -ство - нікчемніти, знікчемніти, зводитися (переводитися), звестися (перевестися, зійти) ні на що (на ніщо, шутл., зап.: на пси). [Доблесть нікчемніє в хуртовині фортуни (Куліш). Наші предки знікчемніли (Куліш). Був колись господар, тепер зійшов на пси (Зеркало)]. Выводить, вывести кого из -ства в люди - виводити, вивести кого з нікчемности (з мізерії, з убозства, з нікчемного или мізерного животіння, из нищеты: із злиднів) в люди;

3) (всё ничтожное) нікчемниця, мізерія, (пустяк) марниця, дрібниця, дрібничка; срв. Мелочь 6;

4) (ничтожный человек) нікчемність, нікчема, нікчемство, нікчемник, -ниця, мізерія, мізера, (бездарь) нездара. [Критики досить маю, щоб зрозуміти, що я нікчемність (Крим.). Я нікчемою сиджу в своїх маєтках, марнуючи весну життя (Грінч.). Якийсь крамар, тонконоге нікчемство (В. Підмог.). Рушниці звільнили найкращий із світів від десяти тисяч нікчем (Кандід). Мізерія, мізерія мені ім'я! (Крим.). Зійдіть на хвилину з парнаських сфер, із гамузу муз і музейних мізер! (Влизько)]. Абсолютное (полное, полнейшее, совершенное, сплошное) -ство - цілковита нікчемність.

* * *

1) ( крайняя незначительность) незна́чність, -ності; ( убожество) убо́гість, -гості, убо́зтво, мізе́рність, нікче́мство, нікче́мність

2) ( ничтожный человек) нікче́мна люди́на; нікче́ма, нікче́мник, убо́жество; прен. непо́тріб, -реба

3) ( небытие) небуття́

обмана, мана, омана, облуда, злуда (гал.), ошуканство, ошукання, ошук, ошука, дурисвітство, обдур (-ру и -ри) (м. и ж. р.). [Не вірте, це все обмана. Обдур'ю ти зо мною жила (Г. Барв.)]. Явный обман - видима облуда, -ме ошуканство, -мий ощук и т. д. Обманом - ошуком, обманою. Добыть -ном - витуманити, видурити. Без обмана - без ошуку. Обман чувств (призрак) - мана, омана, мара. [Усенький світ - мана (Крим.)]. Обман зрения, оптич. -ман - омана, мана для ока, м. оптична. Вводить (ввести) в -ман кого - призводити (призвести) кого до облуди, до ошуку и т. д., підводити, підвести кого на облуду, на ошук и т. д., зводити, звести кого; в заблуждение - омиляти, омилити кого. Вдаваться, вдаться (впадать, впасть) в -ман - заходити (зайти) в облуду, в ошук и т. д., допускатися, допуститися облуди, ошуку и т. д.

* * *

1) обма́н, -у; облу́да; диал. обма́на, злу́да; ( надувательство) обду́рювання, обду́рення, оду́рювання, оду́рення, дури́світство, ошука́нство, диал. ошу́ка, о́шук, -у; ( нарушение обещания) ома́на

2) ( заблуждение) обма́н, ома́на

помилка, о(б)милка, похибка, хиба. [Ортографічні помилки, похибки. Помилка за фальш не йде = -ка в фальшь не ставишся]. По -ке - у помилку, помилкою; см. Ошибочно. Он сделал это по -ке - він зробив це в помилку, помилково, помилкою, помилившись. Вводить (ввести) в -ку - змиляти, змилити кого, призводити, призвести кого до помилки, приводити, привести яа завід. Впадать (впасть) в -ку - допускатися, допуститися помилки. См. Ошибаться. -ка в счёте - рахункова помилка. -ка за -кой, -ка на -ке - помилка за помилкою, помилка на помилці. Вкралась -ка - трапилася помилка.

* * *