(возлюбленная)

1) коханка, (по)любовниця, любаска, (шутл.) сестра з Остра, (грубо) бахурка. [Він хотів у Ганні мати коханку, а не жінку (Грінч.). Ой, поїду я селом улицею, здибаюся з полюбовницею (Чуб. V)]. Первая -ца (театр.) - перша коханка;

2) см. Возлюбленная.

* * *

1) коха́нка; полюбо́вниця; диал. люба́ска, люба́нка

2) ( влюблённая женщина) зако́хана, -ої; ( возлюбленная) коха́на, лю́ба, ми́ла

1) (прич.) улюблений, злюблений, укоханий. [Мати-ж моя улюблена];

2) (сущ.) улюблений, любий, любко, любчик, милодан, укоханий, коханий, коханець, коханок, кохання (ср. р.), закохання (ср. р.), ладо (ср. р.); (о любовнике) коханець, полюбовник. Возлюбленная - улюблена, люба (р. люби и любої), любка, люблянка, милованка, милоданка, коханка, кохання (ср. р.), закохання (ср. р.), ладо (ср. р.). Первая -ная - первітка, люба-перволюба.

* * *

1) прич., в знач. прил. улю́блений, уко́ханий

2) в знач. сущ. коха́ний, -ого, лю́бий, ми́лий; ( любовник) коха́нець, -нця, коха́нок, -нка, диал. люба́с

1) заморозь (-зи), від[при]морожене місце;

2) зазноба, зазнобушка (общ. р.) - коханий, кохана, коханочка, любчик, любонька, сухітонька. [Ой дівчино, ти сухітонько моя! Кажуть люди, що не будеш ти моя (Пісня)].

* * *

1) (страсть, любовь) коха́ння, любо́в, -бо́ві

2) ( возлюбленная) лю́бка, коха́на, -ої, диал. люба́ска

(в знач. сущ.: возлюбленная) лю́ба, -ої, ми́ла; ( любимая) кохана; ( в обращении) голу́бка

1) (излюбленный, дорогой) улюблений, люблений, укоханий, коханий, любий, уподі[о]бний. [Заграв свою улюблену пісню (Крим.). Уважав М. Вовчка за любленого в народі письменника (Грінч.). Пан-отченьку ти наш коханий! (Куліш). Чи я в батька не кохана була? (Пісня)]. -мый автор, -мое произведенне - улюблений, уподі[о]бний автор, твір. [Своїх уподобних авторів узяла з собою (Н.-Лев.)]. -мое чтение - улюблене читання. - мый вождь - улюблений проводир. -мое занятие, дело - улюблена, люба робота. -мое блюдо, кушанье - улюблена страва, їжа. -мая лошадь - улюблений кінь. -мое дитя - кохана (люба) дитина; найулюбленіша дитина. Самый -мый - найулюбленіший, найукоханіший, найулюблений, найлюбіший, наймиліший. [З своєю найулюбленішою лялькою (Грінч.). Найулюблена дитина (Вороний). Се була його найлюбіша робота (Стефаник)]. -мая трава (росянка), бот. Drosera rotundifolia L. - росичка круглолиста, росянка;

2) (возлюбленный, милый) коханий, укоханий, милий, любий, люблений, (возлюбленная) кохана, люба (-бої и -би), мила, люблена, (сущ.) любко, любчик, коханок (-нка), кохана людина. [Прощатись прийшов я, кохана, з тобою (Л. Укр.). Силкувалася виправдати вкохану людину бідолашна дівчина (Грінч.). Жінка суджена, а кума люблена (Приказка). Та вже мені не стояти із моїм коханком (Пісня)].

* * *

1) прич. лю́бий; коха́ний

2) (в знач. прил.: излюбленный) улю́блений; ( милый) лю́бий, ми́лий; ( возлюбленный) коха́ний

3) в знач. сущ. лю́бий, -ого, ми́лий, коха́ний

1) (м. р.) любчик, любусь (-ся), любусьо; (красавец) красунчик, вродливчик, хорошунчик. Он такой -ка - він такий любчик (красунчик и т. п.);

2) (ж. р.) любка, любчина, любуся; (красотка) красуня, красуля, хорошуля, хорошулька. [Що то за дівчина, що то за любчина? (Чуб. V)]. Срв. Милочка.

* * *

м., ж.; тж. мил`аша

сщ. см. II. Милый.

* * *

(в знач. сущ.: возлюбленная) ми́ла, -ої, лю́ба, коха́на

перш[в]ий. [Перша чарка - перша палка]. -вое место - перше (переднє, чільне) місце. -вый ряд - перший ряд, передня лава. В -вый раз - вперш[в]е, попервах. С -вого разу - з першого разу, відразу. За -вый раз - за перший раз, (за) першим разом. На -вых порах - попервах, на перших порах, перший час. Это ему не в -вой - це йому не перш[в]инка, не первина, йому це не вперше. -вый попавшийся, встречный - перший- ліпший. -вый (по положению) - чільний, передній. -вый сорт - перший сорт, первак. -вый опыт - перша спроба. -вая возлюбленная - первітка. -вые плоды - перваки. Не -вой молодости - не перволіток. -вое, что нужно сделать - перше, що треба зробити. В начале - вого - на початку першої (години). В -вом часу - о першій годині. Жить в -вом этаже - мешкати на першому поверсі. Это было -вою причиною их ссоры - це була перша причина їхньої сварки. Во -вых - по-перше, вперше, перше, упервах, раз що. Во -вых - во-вторых - (по)перше - (по)друге, одно те, що… а друге те, що…, раз що… друге що. [Раз, що я того не бачив, а друге, що й не хочу бачити (Звин.)]. Самый -вый, первейший - найперший.

* * *

1) (вещь, объект) річ (р. речи), предмет (-ту), об'єкт (-ту). [Недивним речам не дивуйсь (Куліш). Я обернусь тоді в бездушний предмет (Коц.)]. -мет вещественный, умственный - річ матеріяльна, розумова. -мет преподавания - предмет навчання. -мет изучения - предмет студіювання (вивчення); (в школе) предмет, наука, дисципліна. Обязательный -мет - обов'язкова наука, -вий предмет;

2) (в разговоре, в сочинении) річ, матерія (-ії). [Міркували (розмовляли) про поважні речі. Узяв він найнижчу матерію до оповідання (Куліш)]. Разговор шёл о разных -тах - розмова була про різні речі. -мет разговора - матерія (річ) до розмови. Мы ещё вернёмся к этому -ту - ми ще (по)вернемося до цієї речи (матерії);

3) (цель) мета, ціль (-ли). -мет желаний, стремлений - мета бажань (прагнень), змагань. Иметь в -те - мати на меті, на увазі. На -мет получения - щоб одержати що;

4) (перен.) - см. Возлюбленный, нная. -мет страсти нежной - ревного закохання об'єкт - см. Пассия 2.

* * *

1) предме́т; (вещь; явление действительности, событие) річ, род. п. ре́чі

2) ( тема) те́ма, предме́т; ( объект) об'є́кт

3) ( дисциплина преподавания) дисциплі́на, предме́т

4) ( возлюбленный) коха́ний, -ого; ( возлюбленная) коха́на, -ої

1) (в обращении - зват.) голу́бко, голу́бонько, голу́бочко; добро́дієчко

2) (любовница) коха́нка; полюбо́вниця; ( возлюбленная) коха́на, -ої