(более)

I. 1) (любый, любимый, дорогой) любий, милий, коханий. [Доню моя, дитя моє любе! (Шевч.). Прости мені, мій голубе, мій соколе милий! (Шевч.). Добри-вечір, милий сину! (Рудан.). Вибачай, невісточко кохана! (Самійл.)]. -лый друг - любий (милий, коханий) друг. [Друзі кохані! (Грінч.)]. -лый дружок - любчик (любий), любко, милий, миленький, коханий (-ого); срв.

II. Милый. Мой -лый! - а) (ласк.) мій милий! (мій) любоньку (им. любонько)! мій любцю! (моє) серденько! б) (пренебр., снисход.) (мій) голубе! (мій) голубе милий! (мій) лебедику! чоловіче (добрий)! дядечку! [А чого тобі треба тут, голубе? Іди собі, звідки прийшов (Брацлавщ.). Не баріться, чоловіче, як хочете жити (Кінець Неволі)]; срв. Милейший 2. Моя -лая! - а) (ласк.) моя люба! (моя) любонько (им. любонька)! (моє) серденько! небого! [«Сховайте мене!» - «Де-ж я тебе, любонько, сховаю?» (Франко)]; б) (пренебр.) моя люба! небого! [Чого це ви, небого, плюєтеся? Плюнуть і я вмію (Крим.)]. Мои -лые! - мої любі! люб'ята! (пренебр.) голуби (голуб'ята) мої! лебедики! Более -лый - см. Милее 1. Самый -лый - см. Милейший 1. Чрезвычайно -лый - надзвичайно любий (милий), любісінький, милісінький. Насильно мил не будешь - на милування нема силування (Крим.). Не по-хорошу мил, а по-милу хорош - не тим любий, що хороший, а тим хороший, що любий;

2) (привлекательный) любий, милий, (доставляющий приятность) утішний, утішливий; (любезный) люб'язний, ґречний; (благосклонный) ласкавий, прихильний; (красивый, хороший) гарний, гожий. -лое дитя - люба (мила, втішна, втішлива) дитина. [Що то за люба дитина мій Карпо! (Н.-Лев.). Учителі аж нарадуватися не могли на втішну дитину (Крим.)]. -лый человек - мила людина. Она очень - ла - вона дуже мила. [Дівчата такі милі, скромні (Ол. Пчілка)]. -лый взгляд, голос, -лая улыбка - милий (любий) погляд, голос, усміх. Как это -ло! - як це гарно! як це любо! як це гоже!

3) (приятный кому) любий, милий, приємний, люб'язний, (редко) коханий кому. [Працюю над любою мені наукою (Крим.). Кожній матері своя дитина мила (Квітка). Хоч за самого біднішого, аби тобі люб'язний (Квітка). Оця сорочка така мені люб'язна (Борзенщ.). Валерова сестра така мені кохана (Самійл.)]. Ему ничто не -ло - йому ніщо (в світі) не миле. [Усім людям тепер не дуже що миле (Чигиринщ.). Як злучаться по любові, то все миле буде (Чуб. V)]. Свет мне стал не мил - світ мені не милий став, світ мені знемилився (и не змилився).

II. Милый, сщ. - милий (-лого), любий (-бого), люб (-ба), любко, (редко) любець (-бця), коханий, коханок (-нка), ласк. миленький, любенький, любонько, любцьо, любчик, коханочок (-чка). [(Море) знає, де мій милий, бо його носило (Шевч.). Піду шукать миленького, втоплю своє горе (Шевч.). А без любого сама горе я горюю (Боров.). На що люба любувала? (ЗОЮР. II). Прощалася зі своїм любком (Франко)]. Милая, сщ. - мила (- лої), люба (-бої и -би), любка (-ки), кохана (-ної), ласк. миленька, любенька, любочка, любонька, любця. [Милий милу покидає (Пісян). Підійшов під двері милої (Крим.). Тепер свою любу я везу до шлюбу (Рудан.). Моя далека любка (Вороний). Прощатися прийшов я, кохана, з тобою (Л. Укр.)]. Милые, сщ. - коханці (-ців), коханки (-ків), закохані (-них), люб'ята (-б'ят). -лые бранятся, только тешатся - милі посваряться - ще краще помиряться. -лого побои не долго болят - милого друга мила й пуга.

* * *

1) прил. ми́лий; (дорогой, любимый) лю́бий, коха́ний; ( любезный) люб'язний, ласка́вий; ( красивый) га́рний; ( доставляющий удовольствие) уті́шний

2) (в знач. сущ.: возлюбленный) милий, -ого, лю́бий, коха́ний

могутній и могутний, (реже могучий, могущий), потужний (краткая форма им. п. ед. ч. м. р., в возвыш. речи потужен), (велико)можний, вельможний, можновладний. [Могутня перська держава Сасанідів (Крим.). Був собі раз цар могутній (Франко). Великі пани вповали на могущих приятелів (Куліш). Мають потужних друзів (Куліш). Любов потужніша, ніж сила (Самійл.). Виселяйтеся звідси під можну правицю правовірного монарха (Коцюб.). Великоможний Цезар (Куліш). Доля карає вельможного й неможного (Шевч.). Як можновладний пан запанував (Куліш)]. -ный человек - могутня (потужна и т. п.) людина, сильник. [У світі жити має простий чоловік межи князі та сильники (М. Вовч.)]. Делать, -ся (становиться), сделать, -ся (стать) -ным - робити, -ся, зробити, -ся могутнім (потужним и т. п.), употужнювати, -ся, употужнити, -ся, могутніти, (ещё более могутнішати), можніти, зможніти. [Твій рід навіки употужню (Куліш). Впотужнились навік дияволові діти (Куліш)].

* * *

мовкнути, тихнути, (ещё более) тихшати, тихішати; срв. Замолкать. [І тихнуть божії слова (Шевч.). Майдан пустів, тихшав (Коцюб.)].

* * *

1) молодий (в песнях также молод). -до-зелено - молоде-зелене, молоде-розумом не дійшле. -дой человек - молодий юнак (-ка), парубок (-бка), (фамил.) молодько (-ка), молодан (-на), молодяк (-ка), парубчина, козачина. [Наїхали старости, й молодик за ними (Шевч.)]. Скажите, пожалуйста, -дой человек - скажіть, будь ласка, молодче (юначе, паничу). -дая женщина - молода жінка. -дые люди - молоді люди, люди молодого віку, молодята (-дят). Побыть -дым (холостым) человеком - помолодикувати, молодиком пожити. -дые годы, лета - молоді літа, молодий вік, (поэт.) молодощі (-щів и -щей). [І нащо літа молоді марно по світу розсіватимеш? (М. Вовч.). Не тратьмо надії в літа молодії (Л. Укр.)]. В -дых летах - см. Молодость (В -сти) и Лето 3. Быть -дым, в -дых летах - бути молодим, молодіти. [Мені вже самотному та й не молодіти (Гліб.)]. Дважды -дому не бывать - двічі молодим не бути, двічі не молодіти. Он (был) моложе меня - він (був) молодший за мене (від мене, проти мене), ніж (як) я. В нашей семье он был моложе меня - у нашій родині (сім'ї) він був підо мною. [У батьків моїх була велика сім'я: два брати і сестра - старші за мене, та ще підо мною три сестри (Кониськ.)]. Годами он старее меня, но по службе моложе - на роки він старший на (від, проти) мене, але на службі він підо мною. Самый -дой - наймолодший, що-наймолодший. -лод летами, да стар делами - віком молодий, та розумом старий; хоч і молодий ще, а старечий розум має (Номис). Из -дых да ранний - мале курча, та вже летюче. Умом -лод - розумом недійшлий, хлоп'ячого розуму. Он человек уже не -дой - він чоловік уже не молодий (літній), не молодого (не першого) віку, поважного віку, не перволіток (-тка). Казаться (более) -дым, -дою - см. Молодо. -дой месяц - молодик, новик, новак (-ка), молодий (новий) місяць. [Зійшов місяць, ще й новик (Чуб. V)]. -дые побеги (дерева) - молоді пагони (пагінки, парости, паростки), молоде пагіння, памолодь (-ди). -дое дерево (с неотверд. корой) - молоде (свидувате) дерево. -дое вино, пиво - молоде вино, пиво;

2) -дой, -дая, -дые (жених и невеста) - молодий, молода, молоді, молодята; срв. Молодожён. [Вік вам довгий і розум добрий, красні молодята! (М. Вовч.)].

* * *

1) прил. молоди́й

2) в знач. сущ. молоди́й, -о́го

I. сила, міць (р. моци), (реже) міч (р. мочи); срв. Могота, Мощь, Сила. [Як мала у тебе сила, то з гуртом єднайся ти (Грінч.)]. Сколько, что есть -чи, во всю мочь - з усієї сили (моци), що-сили, чим-дуж, на всю витягу. Работать, сколько есть -чи, изо всей -чи - робити з усієї снаги, працювати з усієї сили (моци). Бежать изо всей -чи - бігти в усієї сили (мочи), чим-дуж, на всю витягу, що-духу (в тілі). [Он чоловік біжить з усеї мочи (Грінч.). На всю витягу - в ярок (Житом.). Біжу що-духу в тілі (М. Вовч.). А ну, коню! що- духу! (Стар.)]. Грести изо всей -чи - гребти що-сили, з усієї сили (моци). Кричать что есть -чи, изо всей -чи - що-сили, з усієї сили (моци) кричати; срв.

II. Мат 5. Нет -чи - не сила, нема(є) сили, нема(є) снаги. [З тобою жить не довелось, без тебе жить не сила (Франко). Нема сили такі дурниці слухати (Київщ.). Робив-би, дак немає снаги (Козелеч.)]. Нет -чи терпеть, выдержать кому - не сила терпіти кому, не видержка (терпіти) кому. [Не сила терпіти лихої напасти, волю я в широкому полі пропасти (Л. Укр.). Не пересидів панич і двох хвилин, як побачив, що далі йому сидіти не видержка: геть по всій хаті чути було якийсь гнилий сморід (Крим.)]. Не в мочь мне, нам - не сила моя (мені), не наша сила, нам не сила. [Голубчики, каже, не наша сила (ЗОЮР I). Я думаю, що з ним боротись нам не сила (Самійл.)]. Это мне не в мочь - це не на мою силу (не на мою міч). -чи нет, как он мне надоел - не сила моя, як він мені увірився. Задор берёт, да -чи нет - літав-би, та крил нема; якби жабі хвіст, вона-б поле витолочила. Выбиться из -чи - вибитися з сили (з моци, снаги), знемогтися вкрай. [Вибивсь із моци (Звин.)]. Пока была мочь - поки було сили, поки була снага.

II. Мочь, глаг. -

1) могти (н. вр. можу, -жеш, -жуть, пр. вр. міг, могла), (диал. зап. мочи, могчи); (быть в силах, в состоянии) здужати, здолати, здоліти, змагати, приміти, примогти (що зробити). [Тобі не кажуть учитися, ти собі можеш гуляти (Л. Укр.). Не можу я цього зробити, - сили моєї немає (Київщ.). Де чорт не може, там бабу пішле (Рудан.). Мати стара, сестра мала, - не здужають прати (Чуб.). Давно вже він не робив нічого, - не здолав (М. Вовч.). Міг уже сидіти, але ходити ще не здолав (Ніженщ.). Я або втоплюся, або що! я так жити не здолію (М. Вовч.). Не змагала на найширшім загоні йти порівно з другими (Франко). Очима, примів-би, усіх з'їв (Кониськ.). Зненавидів його так, що примів-би, - в ложці води втопив-би (Грінч.). Приміг-би, - очима з'їв (Номис). Примогла-б, - летіла-б за молодим гусарином (Н.-Лев.)]. Всё, что -гу - усе, що можу. Он всё -жет - він усе може. Не - гу спать - не можу спати. Он не мог сделать этого - він не міг цього зробити. Не -жете ли вы мне сказать? - чи не могли-б ви мені сказати? Не мог ли бы он сюда приехать? - чи не (з)міг-би він сюди приїхати? Желал бы, да не -гу - хотів-би, та не можу. Терпеть его не -гу - терпіти його не можу. Терпеть не -гу, когда… - терпіти не можу, коли…, ненавиджу, коли… [Ненавидю я, коли брешуть в живі очі (Звин.)]. Не -гу знать - не можу (цього) знати. -гу ли я надеяться? - чи можу (смію) я сподіватися? Он не -жет больше защищаться - він не може (не здужа(є), не здолає, не спроможен) більше боронитися. [Полковник наш не здужа боронитись, не вміє він (Грінч.)]. Крепость не -жет более защищаться - фортеця не може (не здолає, не здоліє, не спроможна) більше оборонятися. Он -жет быть небогатым - він може бути небагатим. Не -гу, не -жет (не в силах) - не спроможен. [Не спроможна я встати (Богодух.). Не спроможні ми стільки заплатити (Київ)]. Подайте, сколько -жете - (по)дайте, скільки можете, (по)дайте, що спроможність ваша. Если б я только мог (был бы в силах), убил бы его - примів(-би) (приміг(-би)), - убив-би його. Мог бы, сквозь землю провалился б - примів(-би) (приміг(-би)), крізь землю провалився-б (пішов-би). [Приміг-би, - крізь землю пішов (М. Вовч.)]. Если б только я мог положиться на него - коли-б тільки я міг покластися на його. Это, этого быть не -жет, это не -жет быть - цього бути не може (не може бути), це неможливо. Это -жет быть - це може бути (статися), це можливо. -жет ли (это) быть? - чи може це (так) бути? чи це можливо? Быть -жет да, а быть -жет нет - може так, а може й ні. Не -жет быть, быть не -жет - бути не може, це неможливо. Что -жет быть прекраснее этого подвига? - що може бути краще від цього подвигу? Может быть, быть может, может статься - може, (фамил. мо), може бути, може статися. [А може то мама так тільки казала? може лиха не буде? (Грінч.). Ну що-ж, може се й краще (Коцюб.). Йому-ж так, як і мені, - год тридцять і п'ять, а мо трохи й більше (Грінч.). Да такий здоровий дуб був, що мо-б і втрох не обняв (Драг. Пр.)]. Может быть и вправду (и в самом деле) - може (мо) й справді. [Може й справді не так сонце сходить, як письменні начитали (Шевч.)]. Может быть, проект ваш удастся - може бути, що проєкт ваш здійсниться, може ваш проєкт здійсниться. Может быть (авось) - може (фам. мо), може чи не, (а)чей, (а)чень. [Розкажу всеньку сторію, може чи не розважу себе (Крим.). Ачей на дні моря позбудусь я горя (М. Ворон.). Ачень лихові таки надокучить з нами бути (М. Грінч.)]. Вот на второй, или, может быть, на третий день - ось другого, чи може (чи там) третього дня. Ось другого, чи там третього дня приходить Миколка сумний-сумний, - і їсти не питає (Тесл.)]. Может быть, и тебе немножко дать? (чего-л.) - може й тобі (хіба й тобі) трошки дати? Могущий, прлг. - спроможний. [Трудова школа зможе підготовити кадри робітників, спроможних виконувати ріжні функції в комуністичному суспільстві (Азб. Ком.)];

2) (быть здоровым) бути дужим, здужати. Как живёте -жете? - як ся маєте? як здужаєте? (см. Поживать).

* * *

мудріти, мудритися, розумніти, (ещё более) мудрішати, розумнішати. [А тим часом від дня до дня Соломон мудрився, і бог-знає, де він того розуму учився (Рудан.)].

* * *

нрч. м'яко; лагідно, злагідна; пухко; ласк. м'якенько; лагідненько, плохенько, благенько; пухкенько, (ладком) лагодом, лагідком, лагодиком; срв. Мягкий. [Лягайте просто - усюди сіно й м'яко (М. Вовч.). Відказав лагідно (Г. Барв.). Зорі лагідно сіяли (Л. Укр.). Лиш злагідна благаю (Куліш). Та настелити соломи, щоб було їм м'якенько (Коцюб.)]. Более -ко - м'якше; лагідніше, плохіше, пухкіше. -ко стелет, жёстко спать - м'яко постелить, а твердо спати; у вічі як лис, а поза очі як біс (Приказки).

* * *

м'якнути, лагідніти, (ещё более) м'якшати, м'якшіти, лагіднішати, пом'якшуватися, зм'якшуватися; срв. Смягчаться.

* * *

1) (становиться мягким) м'якнути, (становиться кротким) лагідніти, (ещё более) лагіднішати;

2) (ударить) луснути, гепнути кого.

* * *

нахабніти, (больше прежнего нахабнішати), ставати (робитися) нахабним (зухвалим, безчільним).

* * *

1) найбільш(е), (более всего) (най)більш за все (від усього), над усе, (больше всех) (най)більш за всіх (від усіх), над усіх, (пуще всего, особенно) найпаче, (гал.) найпак; (сильнее всего) найдужче, найтяжче; (хуже всего) найгірше. [Найбільше (найдужче) гніваюсь на його за нещирість (М. Грінч.). Ви повинні над усе дбати, щоб не проминути терміну (Київ). Найтяжче я люблю помидори (Звин.). Найгірше мене вразила його брехня (Київ)];

2) (в сложении) - а) (сложн. форма превосх. степ. от прлг. и нрч. с -лее обычно передаётся, одночленной формой превосх. степ. от соотв. прлг. или нрч., реже (считается руссизмом) - найбільш(е) с формой полож. степ., напр.:) -лее удачный, -но и т. п. - найвдаліший, найвдаліше и т. п. -лее великий - найбільший и (рус.) найбільш великий. [Серед найбільш надійних літературних сил (Рада)]; б) (конструкции -лее с прч. со знач. прлг. передаются, как предыдущ., но найбільш(е) не есть уже руссизм, напр.:) -лее развитые дети, -лее распространённая газета и т. п. - найрозвиненіші (найбільш розвинені) діти, найпоширеніша (найбільше поширена) газета. -лее запутанный - найзаплутаніший (найбільш заплутаний). [Вживання найпростіших і найреалістичніших засобів у найбільш заплутаному і нереальному сюжеті (М. Калин)]; в) (при прч., а также прлг. в синтактич. функции - найбільш(е) с соотв. причастной или глаг. формой или формой полож. степ. прлг., напр.:) Лицам, -лее замешанным в этом деле, не миновать тюрьмы - особам, найбільш уплутаним (що найбільше вплуталися) у цю справу (найбільш причетним, до цієї справи), не минути в'язниці. Служащие, -лее ответственные за это упущение, смещены - службовців, що найбільш(е) відповідають (найбільш відповідальних) за цей недогляд, звільнено.

* * *

1) найбі́льше, найбі́льш

2) (в сложных формах передаётся соответствующими украинскими простыми формами или сложными формами с "найбільш")

нетутешній и (зап.) нетутейший, чужосторонній, (не односельчанин) чужосільний, (в более широком смысле: неестественный, нелюдский) несьогосвітній, несвітній, несвітський. [Ми нетутешні (Брацл.). Чи то я який чужосільний, чи що? (Франко). Несьогосвітній спосіб (Куліш). Несвітська мука (Грінч.)].

* * *

1) нетуте́шній, сторо́нський

2) ( неземной) несьогосві́тній

I. До -зя см. Донельзя.

II. 1) глаг. нрч. - а) (невозможно) не можна, не сила, не вільно, ніяк, (зап.) годі, (диал.) нільга. [Скільки я осів поламав, то й полічити не можна (Н.-Лев.). Не сила забути (Грінч.). За людським гудінням, однаково їх не сила було-б чути (Крим.). Люблю, люблю дівчиноньку, та не вільно взяти (Пісня). Потішити-б її, попестити, та ніяк увійти (Коцюб.). Для їх усе дарма і годі їх спинити (Вороний). Є речі, що годі їх обминути мовчки (Павлик). Одно я серце маю, - нільга ним ділитися (Макар.). Ні так, ні сяк нільга обернутися (Куліш)]. -зя ли вам замолвить за меня словцо? - чи не можна-б вам (чи не могли-б ви) закинути за мене слівце? -зя упросить кого - не можа упросити кого, (диал.) немає впросу в кого. [У неї немає впросу (Федьк.)]. Здесь одному -зя управиться - тут самому не можна (не сила) впоратися, тут сам один не впораєшся. Как -зя лучше, хуже, более - як-найкраще, як- найгірше, як-найбільше, як(о)-мога краще, гірше, більше. [Цензурна практика довела це як- найкраще (Гр. Думка)]. Никак, никоим образом -зя - ніяк (отнюдь не: аж ніяк) не можна, ніякою силою не можна, (ні) жадною мірою не можна, ані способу. [Просили мене до себе, так мені ніяк не можна, поспішаюся дуже (М. Вовч.). Дозволити цього аж ніяк не можна (Київ). Ні жадною мірою не можна, - баба дуже завзята (Квітка). Ані способу разом поскладати (Рудан.)]. Против этого -зя ничего сказать - проти цього не можна (годі) щось сказати. Сказать -зя - не можна сказати, сказати не можна, не сказати. [Не сказати, щоб він цурався жіночого товариства (Грінч.)]. Этого -зя сделать - цього не можна (не сила) зробити. Этой беды -зя исправить - цього лиха не направити (не можна, не сила или годі направити); б) (запрещено) не вільно, не можна, заборонено. [Увійти в містечко не вільно було козакові, як не покаже білета від сотника (Куліш). По пасіці бігати не вільно, - дідусь не велять (Грінч.)]. Здесь -зя курить, плевать, ходить - тут палити (курити) плювати, ходити не вільно (не можна). [«Не кури!» - «А хіба не вільно?» (Грінч.)]. Мало ли что можно бы, да -зя - чого-б не схотілось, тав не можна. Чего -зя, того не можно - чого не вільно, того й не можна. Чего -зя, того и хочется - чого не вільно (що заборонено), того й кортить;

2) (в качестве междом.: не сметь! дудки!) зась! засі!, (диал.) заськи! (а)дзуськи! [Очима їж, а руками зась! (Номис). Що панові можна, то дякові зась (Номис). Горілка не дівка, а козакові зась (Млр. лит. сб.). Заськи до моєї запаски (Харк.)].

* * *

1) не мо́жна, ні́як, нема́є (нема́) як; го́ді; диал. неві́льно

2) ( запрещено) не мо́жна

бідніти, убожіти, (диал.) нищіти (Мирний), голіти, мізерніти, (насмешл., зап.) капцаніти, (более прежнего) біднішати, убогшати.

* * *

союз але, (зап.) але, (усилит.) але-ж, (шире русского «да», часто, особ. вост.) та, (да, а) а, (всё же) проте, а проте, але-ж, (впрочем) а втім, (однако) одначе, однак, (диал.) отже ж, (да только) так, (диал.) дак, (да, однако) тале (из «та» и «але»), (диал.) дале, (усилит.) тале- ж, (диал.) дале-ж, (ан) аж. [Хотіла спать, але не спала (Шевч.). Читають, але не дуже хвалять (Грінч.). Ми хоч бідні, але чесні (Коцюб.). Пробачте, але я вас не питаю (М. Хвильов.). (Немає) нічого нового в її коханні, але-ж тоді (нема) нічого виключного в її чутті (В. Підмог.). Кунігунда померла. О, найкращий із світів, де ти? Але-ж на яку недугу вона померла? (Кандід). Дарма! нехай умру, та думка не умре (Л. Укр.). Він добре допік їм, та то була мала втіха (Кінець Неволі). Покірно гадав: «я не звільнюся від неї ніколи». Та не розкіш, а насолода бралася в нім з тої гадки (В. Підмог.). Хотів, він прогнать з-перед очей ту мрію, а мрія все стояла й манила його (Н.-Лев.). З-під білих, кострубатих брів визирають добрі, а (хотя и добрые, но) лукаві очі (Коцюб.). Вони (блудні вогники) манять, а гублять (В. Підмог.). Батько мій завжди говорив, що (через старого моряка) наш заїзд прийде до руїни.. Проте (но всё же) мені здається, що пробування у нас старого моряка виходило нам на користь. Була, проте, одна річ, що й справді могла призвести нас до руїни (Остр. Скарбів). Робота була часом важка, а проте звична (Коцюб.). Навіть для кохання він визначив час, а втім (но впрочем) він справді закоханий (В. Підмог.). Якби милий, чорнобривий, - умів-би спинити (ворогів). - Так далеко чорнобривий (Шевч.). І не був там, тале знаю (Звин.). Оженитись, я-б оженився, тале-ж з поганою-б не одружився (Вороний). Не няв віри, аж вийшло усе правда (Сл. Левч.)]. Но более того - ба більше. [Багато читаю, ба більше: дуже люблю театр (В. Підмог.)]. Но ведь - але-ж, але-ж бо, та-ж, адже-ж. [«Ти заїдеш (до хворого) з візитою.» - «Але-ж він цілком здоровий!» (В. Підмог.). Та-ж ти бачила, що купувала! (Брацл.). Адже-ж ви сами не знаєте, - нащо-ж питаєте? (Київщ.)]. Но вот - аж от (ось), (реже) та (але) от (ось). [Ніхто їх не турбував; аж ось несподівано простягся до них перший помацок зовнішнього світу (В. Підмог.)]. Но всё же - а все-ж (таки). [«Ви любите шоколяду?» - «Не дуже.» - «А все-ж таки?» (В. Підмог.)]. Но и - але (та) й, але-ж і. [Вона була вже не молода, але й не стара (Н.-Лев.)]. Не только… но и… - не тільки… - а (усилит.: ба) й:..; не то… - а (ба, та) й… [Служки вона не мала не тільки тому, що їй бракувало коштів, а й тому, що… (М. Хвильов.). Цікаво не тільки селянам, ба й інтелігентам (Крим.). Не встережуться мене не то вночі, а й серед дня (Мова). Страх безсилими робить не то поодиноких людей, ба й цілі народи (Коцюб.). Князьки не то самі стародавні звичаї переступали, та й своїх підручних до того призвичаїли (Куліш)].

* * *

1) союз але́, о́тже; (шире и чаще русского "да") та, так; (а) а; ( однако) проте́

2) в знач. сущ. але́, та (нескл., с.)

1) ( для понукания лошади) но; диал. вйо́, гаття́

2) ( для выражения предостережения) ну, но

несов.; сов. - обел`иться

1) (несов.: побелеть) диал. побілі́ти; ( стать более белым) побілі́шати

2) ( оправдываться) обіля́тися, обіли́тися

обставина, (чаще во мн.) обставини (-вин), (реже) річ (р. речи), околичність (-ности). При каких -вах - за яких обставин. При теперешних, при благоприятных -вах - за сьогочасних (за наших) обставин, за сприятливих обставин, при добрій годині, за доброї нагоди. При плохих -вах - за лихих обставин, при лихій годині. [При добрій годині і чужі побратими, при лихій годині нема і родини]. Лучшие, более благоприятные -ва - кращі обставини, краща доля. Он в стеснённых -вах - йому тісно (до скруту) прийшлося. Поправить свои -ва - свою долю поліпшити, підмогтися. [Підмоглася грішми (Криж.)]. Взвесить -ва - обміркувати, зважити обставини, обчислитися. -ва места и времени - обставини місця й часу. Смотря по -вам - як до обставин, зважаючи на обставини. По личным, домашним -вам - через особисті, через хатні обставини. По независящим -вам - через незалежні обставини. -ва, увеличивающие (уменьшающие, смягчающие) вину - обставини, що збільшують (зменшують) провину.

* * *

1) обста́вина; диал. постано́ва

2) грам. обста́вина

огустеть гус(к)нути, загусати, загус(к)нути, (о грязи) тужавіти, затужавіти, шерхнути, зашерхнути.

* * *

несов.; сов. - огуст`еть

посмілішати, обсмілитися. Срв. Осмелиться.

* * *

1) прил. далекий, дальній, далешній, відлеглий. -ные времена - давні часи, давні давна. С -ных (с самых -ных) времён - з (від) давніх (найдавніших) часів, з давніх (з найдавніших) давен. В -ные времена - за давніх часів, за давніх давен. В более -ное время - за давнішого часу, давніше. -ное будущее - далека будуччина (майбутність, прийдешність), (описат.) безвість віків. Самое -ное потомство - найпотомніші (найдальші) нащадки. В -ных краях, местах - по далеких світах;

2) см. Отдалять.

* * *

1) прич. відда́лений

2) в знач. прил. дале́кий, відда́лений; ( приблизительный) прибли́зний

3) (в знач. прил. отчуждённый, отсутствующий) відсу́тній, відчу́жений; ( безразличный) байду́жий