шкап

* * *

cupboard (шкаф, буфет, чулан, стенной шкаф)

cabinet (кабинет, шкаф, корпус, шкафчик, кабинет министров, правительство)

locker (запирающийся шкафчик, ящик, шкаф, рундук)

βλ. шкаф.

gener. Teurer, hochverehrter Schrank

шкапійчина. [Шкапійчини понуро голови посхиляли (Мирний)]; (захудалый жеребёнок или кобылка) шкапеня (-няти).

* * *

одра) и одёра шкапа, шкапина, шкапійка.

* * *

сущ.муж., множ. шкафы

шкап; книжный шкаф кĕнеке шкапĕ; дверцы шкафа шкап алǎкĕсем; несгораемый шкаф çунман шкап (сейф)

конячка, конячина, коня (-няти), коненя (-няти), (клячонка) шкапійка, шкапинка, шкапійчина. [Уже в нас і конячка, вже й пара бичків (Кониськ.). До Гайсина тюпали конята в подертій бричці (Свидн.). І на корову спромігся і коненята купив (Коцюб.)].

* * *

1) книжковий. [Чуття любови до женщини розвіяло книжковий туман (Франко). Засісти за вчену книжкову працю (Крим.)]. -ная лавка, -ный магазин - книгарня. [Насамперед побіг по книгарнях подивитися, чи нема яких новин літературних (Грінч.)]. -ная палата - книжкова палата. -ная полка, -ный шкап - книжкова полиця, книжкова шафа, полиця, шафа на книжки. -ный рынок - книжковий, книгарський ринок (-нку). [На книгарський ринок викидаються все нові та нові видання (Єфр.)]. -ный торговец - книгар (-ря). -ная торговля - а) торго[і]вля (торгування) книжками; б) (книжная лавка) книгарня. - ный червь - книжковий черв ((х)робак), книгогриз. [З мене - вчений книжковий черв-робак (Крим.)]. -ное золото - см. Книжчатый;

2) (о языке, стиле) книжний. -ный язык - книжна мова. [Він не встиг зрозуміти правничу книжну мову (Кон.)];

3) (о начитан. человеке) книжник, учений, книжна людина, (редко) книжковий (чоловік), (ирон.) книгогриз. [Люди книжкові змальства у всякій розумній речі дадуть раду (Куліш)].

* * *

1) (относящийся к книге, предназначенный для книг) книжко́вий

2) перен. кни́жний

1) (зоол.) кінь (р. коня, зв. коню, мн. коні, -ней), (стар.) комонь; ум.-ласк. коник, коничок (-чка), кониченько, конячка, коненя (мн. конята, коненята); ув. коняка; (пренебр.) шкапа, шкапіка, шкапина, соб. кінва и коньва (Звин.); (резвый) баско, громак; (ратный) румак, бахмат; (дрянной) пакінь (-коня), шевляга; (дикий) дичко, тарпан (-на), (необъезж.) неук; (шагистый) ступак; (имеющий большую гриву) гривань, гривач, довгогривець; (белый с чёрными или рыжими пятнами) таркач; (гнедой) гнідан[ш], гнідко; (вороной) воронько, воронець (-нця). [Швидше, коню, швидше, коню, поспішай додому (Шевч.). Ой у мене був коняка, був коняка-розбишака (Щоголів). Під ним коник вороненький насилу ступає (Шевч.). Під ним кониченько сильне дужий (Пісня). Та купуй уже, купуй, - славная конина! (Рудан.). Війна гогоче, комоні ржуть, грохочуть тулумбаси (Куліш)]. Дарёному коню в зубы не смотрят - дарованому коневі зубів не лічать. Был конь, да изъездился - був кінь та з'їздився. Конь прядёт ушами - кінь стриже вухами. Гарцовать на коне - конем вигравати. На коне, на конях - конем, кіньми, кінно. [Кожен міщанин повинен служити кінно й оружно (Куліш). Слуги їдуть кінно округ воза (Куліш)]. Конь о четырёх ногах да спотыкается - кінь на чотирьох та й то спотикається. Куда конь с копытом, туда и рак с клешнёй - куди кінь з копитом, туди й жаба з хвостом; коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає (наставляє) (Приказки). С чужого -ня среди грязи долой - з чужого воза й серед болота злазь (Приказка). Чешись конь с -нём, а свинья с углом - знайся кінь з конем, а віл з волом (Приказка);

2) конь водный - см. Гиппопотам;

3) (рыба) см. Конёк 6;

4) (в шахм. игре) коник.

* * *

навалить

1) что, чего на что, куда - навалювати, навалити, навертати, навернути, накочувати, накотити, (о мног.) понавалювати, понавертати, понакочувати що и чого на що, куди; (набрасывать) накидати и накидувати, накидати, нагортати и нагортувати, нагорнути, (о мног.) понакидати, понагортати чого на що; срв. Приваливать 1. [Зима намети навертає (Мирн.). Було мене притопити й камінь навернути (Грінч. III). Он, понавертало цілі копи жовтої глини (Мирн.)]. -лить камень на что - навалити (навернути) камінь на що. -лить кучу соломы - навернути купу соломи. -лить сору - накидати (навернути, нагорнути) сміття. -вай больше земли - навертай (нагортай) більше землі. Снегу -лило в колено - снігу навалило (навернуло, накидало, навергало) в коліно;

2) (накладывать тяжесть, громоздкую вещь, нагружать) навалювати, навалити, накладати, накласти и (реже) наложити, накидати, накинути, навантажувати, навантажити, (о мног.) понавалювати, понакладати, понакидати, нонавантажувати що на кого, на що, (вульг.) наричити, накрякати що. [Хоч як було наватажиш віз снопами (Куліш). Було батько як наричать гарбу, що яка-хоч пара коней не потягне, хіба воли (Бердянщ.). Такий віз наричив, що ледве воли довезли (Сл. Гр.). Там-же й віз накрякав! ледве кобила проти гори вивезла (Харк.)]. -вать вюк на мула - навалювати (накладати, накидати) в'юк на мула. -лили на меня поручения - накинули на мене (мені) доручення. На меня -лили слишком много работы - на мене накинуто (навалено) занадто багато праці (роботи);

3) нахиляти, нахилити, (о мног.) понахиляти що на кого, на що. -вали шкап на себя - нахили шахву на себе. -вали столб больше вправо - нахили стовп(а) правіше;

4) (сходиться во множестве) насувати, насунути, плавом напливати, напливти, навалувати, настягатися. [Ті миші, що в степу багато, не тут наплодились; вони відкільсь навалували (Новомоск.)]. Народу пропасть -лило, народ -лил на площадь - людей (народу) насунуло сила, народ насунув на майдан;

5) (нанести течением) навалити, нагнати. Течением -лило барку на мост - берлину навалило (нагнало) точією на міст. Судно -лило на другое - судно навалило (нагнало, напли(в)ло) на инше;

6) (в карт. игре) навалювати, навалити. [Бий і навалюй (Сл. Ум.)];

7) охотн. - налягати, налягти. Гончие -лили на зверя - гончаки налягли на звіра. Наваленный -

1) навалений, навернений, накочений, накиданий, нагорнений, понавалюваний, понавертаний, понакочуваний, понакиданий и понакидуваний, понагортаний и понагортуваний. [Прийшов - аж там змій каменем навернений (Гудч.). Нагорнений смітник (Крим.)];

2) навалений, накладений и (реже) наложений, накиданий, навантажений, понавалюваний, понакладаний, понакиданий, понавантажуваний;

3) нахилений, понахиляний.

* * *

1) нава́лювати, -люю, -люєш, навали́ти, -валю́, -ва́лиш и мног. понава́лювати; ( набрасывать) накидати, наки́дати и мног. понакидати, навертати, наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш и мног. понаверта́ти; (чем-л. тяжёлым сверху) приверта́ти, привернути

2) (безл. перен.: скопляться, появляться во множестве) насува́ти, насу́нути, нава́лювати, навали́ти; (сов.: набиться) нати́снутися

1) нава́лювати, -люю, -люєш, наваля́ти; (сов.: накатать) накача́ти; (сов.: налепить) наліпи́ти, -ліплю́, -лі́пиш

2) (сов.: набросать, повалить) наваля́ти; наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш

3) (сов.: небрежно написать, нарисовать) наля́пати и мног. поналя́пувати, наба́зграти

одра) и одёра шкапа, шкапина, шкапійка.

* * *

посудний. -ный магазин - посудна крамниця. -ный шкап - см. Посудник.

* * *

шкапа, шкапина, шкапійка.

* * *

муж. в разн. знач. шафа, -фы жен.

м.

кöдзöдчан шкап, кöдзöданiн

1. (син. стойка) буфет (ĕçме-çиме сутакан пÿлĕм е вырǎн); буфет в фойе театра театр фойинчи буфет

2. буфет (савǎт-сапа, ĕçме-çиме тытмалли шкап); резной буфет касса эрешленĕ буфет