трушу

• bojím se

• strachuji se

тру/ сить ¹

трушу, трусишь

ρ.δ.

δειλιάζω, φοβούμαι, κιοτεύω, λιγοψυχώ. || φοβούμαι•

труси/ть ²

трушу, трусишь

ρ.δ.μ. (απλ.) τινάζω, σείω•

труситься

1. τινάζομαι, σείομαι.

2. τρέμω (από το κρύο, φόβο κ.τ.τ.).

труси/ть ³

трушу, трусишь

ρ.δ.

(για ζώα) • τρέχω με γρήγορα βηματάκια. || πηγαίνω τροκ, τροχάζω (σε ζώο). || (για άνθρωπο) γοργοβαδιζω.

1) trotterellare

2) andare al trotto

задрижати, задриготіти, задвигтіти, задвижіти, затремтіти, затруситися, затрястися, заколотитися, затріпотіти; см. Дрожать. [Мов Каїн, затрусивсь увесь (Котл.). Земля затрусилася (задриготіла, задвижіла). Затремтіло місячне сяєво]. Слёзы -жали у неё на глазах - сльози забриніли їй на очах.

* * *

заснуть

I. засинати, засипати, засипляти, заснути, (о многих) позасинати, позасипати, позасипляти, поснути, об(і)снути, поспатися, (достаточно -нуть) поспатися. [Од маку дитина добре засинає (Звин.). Серед миру я лягаю, тихо засипаю (Куліш). Лягає на землю та й засипляє (Куліш). Промовляє ледве чутно, немов засипляючи (Л. Укр.). Плач-же, серце, плачте, очі, поки не заснули (Шевч.). Встань, козаче, вже поспався, вже твій коник попасався (Пісня). Ніде ні гуку: все навкруг поснуло (Самійл.). Люди обляжуть, обснуть (Сл. Гр.). А нас тут не обікрадуть, як ми поспимось? (Звин.)]. Начать -пать - почати засин[п]ати, (образно) заводити очі. [Тільки почав заводити очі, коли тут щось як стукне в вікно]. -ть крепко - усиплятися, успатися, (о мног.) повсиплятися, обіснути; засинати, заснути, (о мн.) позасинати твердим (міцним) сном. [Люди саме повсиплялися добре. А мати заснула твердим сном і не почула, як я вийшла з хати]. Заснувший - заснулий, (о мн.) поснулі.

II. Засыпать, засыпать - засипати, засипати, (-сиплю, -плеш и -пеш), присипати, присипати, закидати, закидати, (землею) засувати, засунути, загортати, загорнути, (о мног.) позасипати позасипувати, позакидати и т. д. що чим [Поховали; засипали домовину (Г. Барв.). Його житло засипле з неба сірка (Куліш). В кінці поля єсть тополя, могила під нею, - там Івася присипали сирою землею (Рудан.). Справжня просвіта має ту безодню закидати (Єфр.). Усі ями в земляній долівці позасипувано (Грінч.). Викопали деревину, пересадили, а яму не засунули (Звиног.). Викопали яму, вкинули туди вішалника і загорнули (Звиног.)]. -ть снегом, песком и т. п. (слегка) - запорошувати, запорошити, (сильно) заносити, занести, забуртити. [Се самум, що заносить піском і великі, спокійні озера (Л. Укр.). Вікна забуртило снігом - нічого не видно (Мнж.)]. -ть рану чем-либо - за[при]сипати, за[при]сипати, затоптувати, затоптати, затрушувати, затрусити рану (виразку) чим. [Треба виразку затоптати синім камінцем (Богодухів). Як де попріло, - затрушують гречаним борошном (Грінч. II)]. -ть щебнем для сухости - вигрузити, висипати грузом. [Вигрузили перед хатою, то як тепер гарно, сухо (Сквирщина)]. -пать хворост чем-либо сыпучим при постройке плотины - засипати, сипцю давати. [Сипцю не дав греблі, а загатив тільки хворостом (Сл. Гр.)]. Засыпанный - засипаний, (землёю) засунений, загорнений, (слегка) запорошений, (сильно) занесений; (о ране) засипаний, затоптаний, затрушений; (щебнем) вигружений.

* * *

1) засипа́ти, заси́пати, -плю, -плеш и мног. позасипа́ти; ( вопросами) закида́ти, заки́дати; (посыпая чём-л.) затру́шувати, затрусити, -трушу́, -тру́сиш и мног. позатру́шувати

2) (сов.: начать сыпать) поча́ти си́пати

I. заполошитися.

II. (рысцой) затюпати, потюпати (бігцем, тюпцем).

* * *

1) ( засыпать) затруси́ти, -трушу́, -тру́сиш, мног. позатру́шувати; ( запорошить) запоро́шити, -рошу́, -ро́шиш

2) (побежать, пойти рысцой) затю́пати, затрю́хати, затрюхи́кати

3) ( начать сыпать) затруси́ти

и Затрясть

1) затрясти кого, що и ким чим, затріпати ким, чим. [Його трясця затрясе (Пісня). Дух затрясе ним (Єв.). Затріпала маленькими ручками (Н.-Лев.)];

2) безл. затрясти, затрусити. [З'їхали на грудувату дорогу, то так затрусило (Сл. Гр.)].

* * *

и Затрясться затрястися, (задрожать) затруситися, затремтіти, (затрепетать) затріпатися, (о неодушевл. предметах) задвигтіти и задвижіти, ходором заходити. [Затрусився, мов у трясці (Номис). Гнат затремтів увесь, як осика на вітрі (Коцюб.). У хаті все ходором заходило (Стор.)]. Земля -слась - земля затряслася (задвигтіла).

* * *

надрижатися, натремтітися, натруситися, (сотрясаясь) надриготітися (- гочуся, -готишся) и надриготатися (-гочуся, -чешся), надвижітися, надвигтітися; (о струнах, слезах) набринітися; (о свете) намиг(о)тітися, намиготатися. -ться от холода, страха и т. п. - натремтітися, натруситися, попотруситися, попотрястися, перетрястися, (пров.) поподриготати, надригонітися з холоду, з остраху и т. п. [Яке лихо в дорозі, що перетрясешся на лютім морозі (Грінч. III). Поподриготала я цю ніч - так холодно було (Переясл.). Та й надригонівся-ж я, як почали на наше село стріляти! (Брацлавщ.)].

* * *

натрусить натрушувати, натрусити, (о мног.) понатрушувати чого. [Натрусив з ріжка табаки (Сл. Закр.)]. Натрушённый - натрушений, понатрушуваний. -ться -

1) натрушуватися, натруситися, понатрушуватися; бути натрушуваним, натрушеним, понатрушуваним;

2) (вдоволь, сов.) натрястися, натруситися, (добре) попотрястися, попотруситися; срв. Натрястись 2 (под Натрясать).

* * *

несов.; сов. - натрус`ить

натрясывать, натрясти

1) чего - натрушувати, натрусити, (о мног.) понатрушувати чого. [Натрусив трохи груш та кислиць (Грінч.)];

2) кого, что - натрясати, натрясти кого, що. [Натряс його за чуба (Сл. Гр.)]. Натрясённый -

1) натрушений, понатрушуваний;

2) натрясений. -саться, -стись -

1) (стр. з.) натрушуватися, бути натрушуваним, натрушеним, понатрушуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) натрястися, (добре) попотрястися; (от холода, страха и т. п. ещё) натруситися, надрижатися, натремтітися, (добре) попотруситися, поподрижати, попотремтіти (з холоду, із страху и т. п.); см. Надрожаться. [Та й натрясся-ж я, їдучи до міста літерняком! (Брацл.). Натрусився на морозі (Гайсинщ.)].

* * *

несов.; сов. - натряст`и

1) ( насыпать) натру́шувати, -шую, -шуєш, натруси́ти, -трушу́, -тру́сиш и мног. понатру́шувати

2) (тряся, добывать, получать) натру́шувати, натруси́ти и мног. понатру́шувати, натряса́ти, натрясти́; ( некоторое количество) утру́шувати, утруси́ти

1) ( много потрястись) натрясти́ся; натруси́тися, -трушу́ся, -тру́сишся; ( от страха) натремті́тися, -мчу́ся, -мти́шся

2) ( насыпаться) натруси́тися, мног. понатру́шуватися

нахаживать, найти, действ. з.

I. 1) знаходити (в песнях и знаходжати) знайти, находити (в песнях и находжати), найти, (о мног.) познаходити, понаходити кого, що, (редко) повизнаходити що; специальнее: (отыскивать) нашукувати, нашукати, відшукувати, відшукати, вшукати що; (приискивать) винаходити, винайти що; (натыкаться) натрапляти, натрапити кого, що и на кого, на що, надибати и надибувати, надибати, (диал.) нагибувати, нагибати що. [Там втомлені знаходять опочивок (Куліш). Уміла ти матір покинути, умій-же й знайти її! (Квітка). Хоч ти знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Метл.). Блукав, дороги не знайшов (М. Вовч.). Я знайшов будинок, де він живе (Коцюб.). Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.). У Назона теж ти про рибалку спогади знайдеш (М. Рильськ.). Не могла найти для мене слова потіхи (Франко). Стали тії сини до розуму доходжати, стали собі молоді подружжя знаходжати (Метл.). На труп побитий… шукали, та третього дні находжали (Март.). Однослуживців не можна було познаходити (Крим.). Де що було дідівське, - повизнаходила (Г. Барв.). Потім він нашукав свій портмонет і подивився, що в нім є (Крим.). Шукайте скільки хочете, не вшукаєте (Звин.). Коли-б нам слушну винайти годину, то ми поговорили-б про сю справу (Куліш). Не встиг винайти собі якийсь відповідний ґешефт (Франко). Шукає живущої води і не знає, де її натрапити (Мирний). Чув якесь незадоволення, мов не натрапивши на те, що повинно бути його заняттям (Франко). Не міг надибать гарнішого собі зятя (Федьк.). Чудові були пущі, - тепер таких і не надибаєш (М. Вовч.). Якби ти скарб нагибав, то ходив-би ти в саєтах (тонких сукнах) (Грінч.)]. -дить, -ти вкус, приятность в чём - набирати, набрати смаку до чого, розбирати, розібрати смак у чому, знаходити, знайти приємність у чому; срв. Вкус 4. [Зачав набирати смаку до лінивства (Франко). Люди починають розбирати смак в инших промислах (Звин.). Дали мені щось скуштувати; не розібрав я смаку в тому (Звин.). Я не знаходжу приємности в цього роду спорті (В. Гжицьк.)]. -дить, -ти по вкусу кого, что - знаходити (добирати), знайти (добрати) (собі) до смаку (до вподоби), уподобати кого, що. -дить, -ти вновь (потерянное) - віднаходити, віднайти, (о мног.) повіднаходити (загублене). -дить, -ти для себя выражение в чём - знаходити, знайти собі вираз у чому, виливатися, вилитися в чому. [Цей настрій найкраще вилився в організації братства (Рада)]. -дить, -ти выход (исход) в чём - знаходити, знайти вихід (порятунок, раду) у чому, давати, дати собі раду (пораду) з чим; срв. Исход 2. [Знаходить собі раду зовсім реальну, життьову (О. Пчілка)]. -ти в ком друга - знайти в кому приятеля (друга). -дить, -ти себе место - знаходити, знайти собі місце; притикатися, приткнутися. [Молода не сідає за стіл, а де- небудь приткнеться (Полтавщ.)]. Он не -дит себе места - він не знаходить собі місця; він не знає, де приткнутися (де приткнути себе); він ходить, як неприкаяний; він марудиться, він попору не знайде. [Нудився, марудився; чогось хотілося - і сам не знав чого (Свидн.)]. -ти кого своими милостями - вдарувати (обдарувати) кого своєю ласкою. -дить, -ти ощупью - намацувати, намацати, налапувати, налапати, (о мног.) понамацувати, поналапувати кого, що. [Намацав свічку і встромив її в свічник (Велз)]. -дить, -ти приют кому, себе - знаходити, знайти притулок (захист, захисток) кому, собі, притуляти, притулити кого, (себе ещё) притулятися, притулитися. [Де сирота безрідний притулиться? де захисток собі знайде? (Сл. Гр.)]. -дить, -ти путём расспросов - напитувати, напитати кого, що, допитуватися, допитатися кого и до кого, чого. [Приїхали ми, напитали адвоката (Франко). Може-б ви - напитали мені пару курей? (Кролевеч.). Допитався до того багатого купця (Грінч. II)]. -дить, -ти в себе силу для чего - знаходити, знайти в собі силу на що, здобуватися, здобутися на що. [Не раз ми здобувалися колосальну руїнницьку енергію (Ніков.)]. Не -ду слов, чтобы выразить своё возмущение - слів не доберу, щоб висловити своє обурення. -дить, -ти удовольствие (наслаждение) в чём - знаходити, знайти втіху (насолоду) в чому, кохатися (милуватися), закохатися (замилуватися) в чому, тішитися (втішатися), втішитися чим и з чого. -шёл у кого спрашивать! - знайшов, у кого (кого) питатися! було (мав, не мав) у кого (кого) питатися! Вот -шёл кого! - от знайшов кого! Не знаешь, где -дёшь, где потеряешь - не знаєш, де заробиш, де проробиш; хіба хто знає, де він що знайде, де втеряє. За чем пойдёшь, то и -дёшь - чого шукаєш, те й напитаєш. Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти - см. Потерять. Дай бог с умным -ти и потерять - дай боже з розумним загубити, а з дурним не найти; з дурнем ні найти, ні поділити; з дурнем знайдеш, то й не поділишся (Приказки). По лесу ходит, дров не -дёт - по лісі товчеться, а до дров не допадеться; по горло в воді, а шукав, де напитися;

2) (открывать) знаходити, знайти, відкривати, відкрити, відшукувати, відшукати що, (выявлять) віднаходити, віднайти що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винаходити, винайти що, (преступника, преступное) викривати, викрити кого, що. [Спроби віднайти манівці, якими відбувався перехід від багатобожжя Вед до пантеїзму Упанішад (М. Калин.). Порівнюючи опис Московського царства з твором Йовія, можна винайти деякі паралелі (Україна). Винайти таку мову, що-б була зрозуміла руському й українцеві (Ґ. Шкур.)]. -дить, -ти поличное - витрушувати, витрусити, (о мног.) повитрушувати крадене. -дить, -ти способ (средство) - знаходити (винаходити), знайти (винайти) спосіб, (в просторечии обычно) добирати (прибирати), добрати (прибрати) способу (розуму, ума). [Ви повинні добрати способу, щоб цього не було (Грінч.). Тамтешні мудреці не добрали способу попередити руїну (Кандід). Прибрали люди способу літати (Дещо). Отаман чумацький собі ума прибирає, що йому робить (ЗОЮР I)]. Русские мореплаватели -шли несколько неизвестных островов - російські мореплавці знайшли (відкрили) кілька (декілька) невідомих островів. Ревизор -шёл много упущений - ревізор знайшов (викрив) багато, недоглядів (хиб);

3) (определять) визначати и визначувати, визначити, (вычислять) обчисляти, обчислити, вираховувати, вирахувати що. По радиусу круга -дят длину його окружности - за радіюсом круга обчисляють довжину його кола;

4) (заставать) знаходити, знайти, заставати, застати, (встречать) зустрів[ч]ати, зустріти, стрічати, стрінути, стрівати, стріти кого, що. [Забрів до брата, знайшов його вдома (Звин.). Повернувшися з мандрівки додому, він застав усіх родичів живих і здорових (Київ). Застав його за обідом (Сл. Ум.). Застав дома цілковитий безлад (Брацл.). Прийшов до нього, зустрів його в садку (Київ). Рішучости такої не стрічав ніколи у дівчини (Франко)]. -шёл её в хлопотах - знайшов (застав) її заклопотану (в клопоті);

5) (видеть, усматривать) бачити, вбачати, добачати, побачити в чому що. [Не бачу в твоїй, синку, роботі ніякої користи (Сл. Ум.). Природа була велична і благодійна, - захват поета побачив у ній неперевершене (М. Калин.)]. Не -хожу в этом ничего остроумного - не бачу (не вбачаю, не добачаю) в цьому нічого дотепного;

6) (полагать) уважати (кого, що за кого, за що и (реже) ким, чим), (думать) гадати, думати, подумати (що), (считать) визнавати, визнати кого, що за кого, за що, (казаться кому) здаватися, здатися, видаватися, видатися кому; (называть) називати, назвати кого, що ким, чим; (приходить к заключению) приходити, прийти до висновку. [Я вважаю, що він має рацію (Київ). Я зовсім не вважаю, що мої одмітки були погані (Крим.). Уважаю тебе за людину розумну (Харківщ.). Він уважав мене дуже гарною (Кандід). Я подумав собі, що вона дуже змарніла (Київ). Він не визнав моїх аргументів за слушні (Київ). Ті шибеники, здається йому (-дит он), ненавиділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скільки він міг змалювати їм небо, воно видавалося їм (они -дили его) жахливою порожнечею (Країна Сліпих). Було в йому дещо таке, що ворог назвав-би фертівством (Кінець Неволі). Я переглянув його статтю і прийшов до висновку, що друкувати її не можна (Київ)]. -дить, -ти возможным, нужным - уважати (визнавати), визнати за можливе за потрібне. [Не вважала за потрібне крити своєї втіхи з того від'їзду (Л. Укр.). Вища сила визнала за потрібне не лишити йому нічого (Кінець Неволі)]. -дить, -ти кого невиновным - уважати (визнавати), визнати кого за невинуватого (за без(не)винного). -дить, -ти хорошим, плохим - визнавати, визнати за гарне (за добре), за погане (за кепське, за лихе). Я -хожу это странным - мені це здається (видається) дивним (чудним), я вважаю це за дивну річ. Находимый - що його (її, їх) знаходять и т. п.; знаходжений, находжений. Найденный -

1) знайдений, найдений, познаходжений, понаходжений; нашуканий, відшуканий; винайдений; натраплений, надибаний, нагибаний; намацаний, налапаний, понамацуваний, поналапуваний; напитаний; дібраний, прибраний;

2) знайдений, відкритий, відшуканий; винайдений; викритий; витрушений, повитрушуваний;

3) визначений, обчислений, вирахуваний;

4) зустрінутий, стрінутий;

5) побачений;

6) визнаний; названий.

II. Находить, нахаживать, найти, ср. з. -

1) (наталкиваться) находити, найти, натрапляти, натрапити, трапити, (наскакивать) наганятися, нагнатися, наскакувати, наскочити, (набегать) набігати, набігти, (нападать) нападати, напасти, (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що. [За наші гріхи находять ляхи (Номис). Бодай на тебе лиха година найшла! (Брань). Хто зна, щоб часом на якого ворога не (на)трапив (Брацл.). Трапила (Натрапила) коса на камінь (Приказка). Пароплав нагнався на мілину (Київ)]. Не на такого -шёл! - не на такого напав (натрапив, наскочив)!;

2) (о тучах, облаках) наступати, наступити, надходити, надійти, набігати, набігти; срв. Надвигаться 2. [Набігла хмара, мов чумацьке ряденце (Коцюб.)]. -шёл туман - запав (упав, насунув, наліг, наполіг) туман. -шёл шквал - зірвався (знявся, схопився) шквал, зірвалася (знялася, схопилася) буря; 3 (натекать) набиратися, набратися, набігати, набігти, натікати, натекти, находити, найти, (усилит.) понабиратися, понабігати, понатікати, понаходити. [В човен набралося (набігло) багато води (Київщ.)];

4) (о людях: собираться во множестве) находити, найти, понаходити, збиратися, зібратися, назбиратися, (наталпливаться) натовплюватися, натовпитися; понатовплюватися. [Найдуть купою у хату (М. Вовч.). Найшло до шинку багато людей (Сл. Ум.). На ярмарок багато людей понаходило з околишніх сіл (Київщ.). До зборні багато людей зібралося (Сл. Ум.)];

5) (перен.: нападать на кого) находити, найти на кого, нападати, напасти на кого и кого, опадати, опасти кого, спадати, спасти на кого; срв. Нападать 4. [На мене таке находить, що сам не тямлю, що чиню (Кониськ.). На мене находить щось, від чого все навкруги тьмариться (Країна Сліпих). Це на мене часом нападає, - ось нічого не хочу робити, та й вже! (Гр. Григор.). На нього спадала байдужість (Стефаник)]. На меня -шёл такой стих - такий стих на мене найшов (накатил: насунув, наринув), такий вітер на мене війнув, таке на мене найшло. II.. Находить - см. II. Нахаживать.

* * *

1) знахо́дити, -джу, -диш, знайти́, -йду, -йдеш и мног. познаходити, нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити, віднахо́дити, віднайти́; ( открывать) відкрива́ти, відкри́ти, -крию, -криєш и мног. повідкрива́ти; ( изобретать) винахо́дити, ви́найти, -йду, -йдеш; ( заставать) застава́ти, -стаю, -стаєш, заста́ти, -стану, -станеш и мног. позастава́ти; ( подыскивать) нашу́кувати, нашука́ти; ( при обыске) витру́шувати, -шую, -шуєш, витрусити, -трушу, -трусиш

2) ( приходить к заключению) ба́чити, поба́чити, знахо́дити, знайти́; ( усматривать) вбача́ти, вба́чити

3) (что каким - считать, признавать) визнавати, -знаю, -знаєш, визнати ( що яким и за яке), знаходити, знайти (що яким); (несов.: полагать) вважати ( що за яке и яким)

1) (наталкиваться на кого-что-л.) натрапля́ти, натра́пити, -плю, -пиш, нахо́дити, -джу, -диш, найти́, -йду́, -йдеш; надиба́ти и нади́бувати, -бую, -буєш, нади́бати

2) (надвигаясь, закрывать) насува́тися и насо́вуватися, -совуюся, -совуешся, насу́нутися, нахо́дити, найти́; ( приближаться) надхо́дити, надійти́

3) (на кого - охватывать, нападать) нахо́дити, найти́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого), опада́ти, опа́сти (кого)

4) (собираться в каком-л. количестве) нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити; (сов.: преим. о людях, животных) насхо́дитися, -диться, понасхо́дитися (мног.), настяга́тися

1) (покрыть расстояние; проложить дорогу) находи́ти, -ходжу́, -хо́диш; (походить много, вдоволь) попоходи́ти

2) (повредить себе что-л. ходьбой) находи́ти

1) ( рассыпать) розси́пати, -плю, -плеш, порозсипа́ти; ( растрясти) розтруси́ти, -трушу́, -тру́сиш, порозтру́шувати, -шую, -шуєш; ( растерять) розгуби́ти, -гублю́, -гу́биш, порозгу́блювати, -люю, -люєш; ( разбросать) розки́дати, порозкида́ти

2) перен. розки́дати, порозкида́ти, розтруси́ти, переве́сти, -веду́, -веде́ш, поперево́дити, -джу, -диш

несов.; сов. - раструс`ить

несов.; сов. - растряст`и

1) розтру́шувати, -шую, -шуєш, розтруси́ти, -трушу́, -тру́сиш и мног. порозтру́шувати

2) (будить, тряся; утомлять тряской) розтряса́ти, розтрясти́, сов. розтруси́ти

3) (перен.: расшевеливать) розвору́шувати, -шую, -шуєш, розворуши́ти, -рушу́, -ру́шиш, розру́хувати, -ру́хую, -ру́хуєш, розру́хати

несов.; сов. - растряст`ись

1) (рассыпаться, теряться) розтру́шуватися, -шується, розтруси́тися, -тру́ситься и мног. порозтру́шуватися

2) (сов.: утомиться от тряски) розтрясти́ся, розтруси́тися, -трушу́ся, -тру́сишся

3) ( родить) диал. розро́джуватися, -джуюся, -джуєшся, розроди́тися, -роджу́ся, -ро́дишся; розсипа́тися, розси́патися, -плюся, -плешся

несов.; сов. - сотряст`ись

1) ( сильно трястись) трясти́ся, затрясти́ся, труси́тися (трушу́ся, тру́сишся), затруси́тися, стряса́тися, стрясти́ся, стру́шуватися, -шуюся, -шуєшся, струси́тися (струшу́ся, стру́сишся) и однокр. струсну́тися и струхну́тися ( редко) и усилит. струсону́тися; ( дрожать) тремті́ти, -мчу́, -мти́ш, затремті́ти, дрижа́ти, задрижа́ти; (преим. о сотрясении земли) двигті́ти, -ти́ть, задвигті́ти

2) ( колебаться) колива́тися, заколива́тися и поколива́тися, колиха́тися (колиха́юся, колиха́єшся и коли́шуся, коли́шешся), поколиха́тися; хита́тися, захита́тися и однокр. хитну́тися

3) см. потрясаться 3)

1) (узнавать чувства, мысли, намерения другого человека, стремиться понять его) see into smb.'s heart; sound smb.'s intentions

2) разг., неодобр. (выведывать что-либо касающееся личной жизни другого человека; вмешиваться в его личную жизнь) worm smth. out of smb.; worm oneself into smb.'s confidence; pry into smb.'s heart; meddle in smb.'s private affairs; intrude into smb.'s privacy

3) разг., неодобр. (любыми средствами добиваться доверия, расположения кого-либо) try to win smb.'s favour at any cost; insinuate (ingratiate) oneself into smb.'s favour; curry favour with smb.

4) прост. (вызывать чувство привязанности, симпатии, любви) win (gain) smb.'s heart; wind round smb.'s heart; gain smb.'s affections