синёный

zilināts

* * *

gener. azulado, añilado

прил. сінены

επ.

λουλακισμένος•

sinetatud

мідяний, мідний, (редко) мідевий. [Його руки, наче залізні кліщі, крутили мідяні труби (Коцюб.). Знаю, як мідний шеляг (Номис)]. -ный блеск, мин. - мідяний блиск (-ку), блиск міди. [Мідяний блиск складається з міди та сірки: це багата на мідь руда (Троян.)]. -ная зелень - см. II. Медянка 4. -ный изумруд - аши[е]рит (-ту), діоптаза (-зи). -ный колчедан - мідяний іскриш (-шу), іскриш міди, халкопірит (-ту). -ный купорос - мідяний вітріоль (-лю), вітріоль міди, синій камінь (-меню), (гал.) синяк (-ку). -ная лазурь - азурит (- ту). -ные опилки - мідні трини, мідяна тирса (ошурка) (соб.), (диал.) шкремітки (-ток) (Шух.). -ная чернь - мідевий окис (-су), мідяний цвіт (-ту) (Троян.). -ный век - мідний (мідяний) вік. [(Овідій) прославив золотий вік і срібний, мідяний і героїзм залізного (М. Зеров)]. -ные деньги - мідяні гроші (-шей и -шів), мідяки (-ків); см. Медяк 2. Он учился на - ные деньги - він учився на мідяні (на малі) гроші (на мідяки); його наука мало варт. [На мідяні гроші слави добували (Номис)]. Это -ного гроша не стоит - це битого шага не варт. У него -ного гроша нет - він ламаного шага (шеляга) не має. -ный лоб (перен.) - дурень (- рня) міднолобий, мідне чоло.

* * *

1) (боковой) узбічний, побічний, бічний, боковий. -ные сёла - узбічні (побічні) села. [Комонник по узбічних селах наїздами поживлявся (Куліш)]:

2) (сторонний, не идущий к делу) - сторонній, побічний, забічний. -ное обстоятельство - стороння річ. [Приплуталась сюди ще одна стороння річ]. -ная линия родства - бічна лінія родства. -ный родственник - бічний родич, родак. -ный сын, -ная дочь - боковий син, бокова дочка - см. Незаконнорожденный, -ая.

* * *

1) побі́чний; ( второстепенный) другоря́дний

2) ( рождённый вне брака) позашлю́бний, нешлю́бний; бічний

3) ( боковой) бокови́й, бічни́й, побі́чний, узбі́чний

1) (тщетный, бесполезный) даремний, марний, некорисний, порожній, задаремний, надаремний, (пропащий) запропалий. [Ти все не йдеш, і заклик наш даремний (Самійл.). Він бачив, що даремні будуть всі його слова (Грінч.). У мене син марного слова не скаже (Звягельщ.). І бачу, що марні були всі заміри (Самійл.). Надаремна туга (Голов. I)]. -ный вопрос - даремне (марне) питання. [Не радив-би я вам завдаватися марними питаннями (Крим.)]. -ное желание - даремне (марне) бажання. [Замість безсмертя людям ти дала даремнеє бажання (Самійл.)]. -ная мечта - марна (даремна, порожня) мрія. -ная надежда - марна (порожня) надія. [Порожня надія твоя (Вовчанщ.)]. -ный страх - даремний страх. [І покинь ти даремний свій страх (Грінч. I)]. -ный труд - даремна (марна, запропала) праця (робота), дарма-праця, шкода праці, праця на вітер. [Даремная робота! все вода змиває (Рудан.). Немало марної праці (Франко). Дурному про розумне балакати - запропала праця (Сл. Гр.). А він хоче, щоб слухали, як старці співають! - Дарма праця, пане брате! (Шевч.). О, й не кажіть про нього: шкода праці! (Куліш)]. -ные старания, усилия - даремні (марні) силкування (з[на]магання). [Лучче жменя в спокою над пригорщі, повні праці й марного силкування (Куліш)]. -ная трата - марнування (-ння), даремна (марна, непотрібна) витрата. За -ный труд никто спасибо не скажет - за даремну (непотрібну) працю ніхто не подякує;

2) несправедливий, безвинний, безневинний, даремний, (безосновательный) безпідставний; срв. Безвинный, Несправедливый. -ное обвинение - несправедливе (даремне) обвинувачення. -ное оскорбление - безневинна образа. -ное подозрение - даремна (безпідставна) підозра.

* * *

1) (тщетный, бесполезный) даре́мний, ма́рний; задаре́мний, надаре́мний

2) ( несправедливый) несправедли́вий, даре́мний; диал. надаре́мний

vitriolum купервас (-су), вітріоль, (вульг.) вітроголь (-лю). -рос медный - синій камінь (-меню), синій камінець (-нця), (гал.) синяк. -рос железный (зелёный, сапожный) - залізний купервас, мелантерит (-ту). -рос белый (цинковый) - цинковий купервас, кримза.

* * *

1. симĕс, ешĕль; зелёный цвет симĕс тĕс

2. (син. недозрелый; ант. спелый) симĕс, ешĕль, пиçмен; яблоки еще зелены пан улми пиçмен-ха

3. (син. молодой, неопытный) симĕс, айван, ǎс пухман; зелёная молодёжь айван çамрǎксем ♦ движение «зелёных» «симĕссисен» юхǎмĕ (экологи инкекĕсене хирĕç кĕрешекенсем)

1. (син. спелый; ант. зелёный, незрелый) пиçнĕ, пулнǎ, пиçсе çитнĕ; зрелые яблоки пиçсе çитнĕ пан улми

2. (син. сложившийся, опытный) аталаннǎ, пиçĕхнĕ, ǎс пухнǎ; зрелый человек çитĕнсе çитнĕ çын; зрелый ум аталаннǎ ǎс-тǎн

сущ.сред.; множ. имена

1. ят (çыннǎн); имя девочки хĕр ача ячĕ; называть по имени ятран чĕн; написать фамилию, имя и отчество хушамата, ята, ашшĕ ятне çыр

2. (син. известность, репутация) ят, ят-сум; доброе имя ырǎ ят; учёный с мировым именем тĕнчипе паллǎ ǎслǎхçǎ

3. (син. название) ят (япаласен); это дерево известно под именем «вяз» ку йывǎç ячĕ — «хурама»

4. ят (грамматикǎра — хǎшпĕр пуплев пайĕсем); имя существительное япала ячĕ; имя прилагательное паллǎ ячĕ; имя числительное хисеп ячĕ; склонение имён ят пуплев пайĕсем вĕçленни

5. имени кого-чего, в знач. предлога с род. п. ячĕллĕ; Дворец культуры имени Хузангая Хусанкай ячĕллĕ культура керменĕ ♦ имена нарицательные пайǎр мар ятсем (сǎм.: çын, хула, кÿлĕ); имена собственные пайǎр ятсем (сǎм.: Иван, Шупашкар, Байкал)

прил., холодно нареч.

1. (син. студёный; ант. тёплый, горячий, жаркий) сивĕ; холодный ветер сивĕ сил; сегодня холодно в знач. сказ. паян сивĕ; подать холодные блюда сивĕ апатсем пар (салат, пулǎ, кǎлпасси йышшисем)

2. (син. равнодушный, неприязненный; ант. приветливый, тёплый) сивлек, сивĕ, кǎмǎлсǎр, чурǎс; холодное сердце сивлек чĕре; холодное обращение продавцов с покупателями сутуçǎсем тавар илекенсемпе чурǎс пулни ♦ холодное оружие сивĕ хĕç-пǎшал, хĕç таврашĕ; холодная одежда ǎшǎтман тумтир

1. шкул; общеобразовательная школа пĕтĕмĕшле пĕлÿ шкулĕ; начальная школа пуçламǎш шкул; основная школа тĕп шкул; средняя школа вǎтам шкул; специальная школа ятарлǎ шкул; школа-интернат интернат шкул; окончить школу шкултан вĕренсе тух

2. (син. опыт, выучка) шкул, пĕлÿ, вĕренÿ, хǎнǎху; школа жизни пурнǎç вĕрентни

3. (син. направление) юхǎм (ÿнерти, ǎслǎлǎхри); учёный создал свою школу ǎслǎхçǎ хǎйĕн юхǎмне пуçарса анǎ

єдиний, одинокий, однісінький, одним-один. [Друже мій єдиний. З одинокої на ціле татарське село кав'ярні дуже добре було видко море (Коц.). Вона була одним-одна дочка у батька (Кв.)]. -ное число, грам. - однина. [Третя особа однини]. -ный в своём роде - свого роду єдиний, єдиний серед свого роду. -ный сын - є[о]динак, о[є]динець (р. -нця). -ная дочь - є[о]диначка, одиночка, єдиниця.

* * *

изорвать

I. 1) дерти, подерти, драти, подрати, роздирати, роздерти, (на клочки) шматувати, пошматувати, (о мн.) порозривати, подерти, пороздирати. [Сад вирубали, книжки синів подерли (Коцюб.). Коралів не порвала (Метл.). В одній сорочці, та й ту табунники пошматували (Д. Марков.)]. Собака -ла (человека, одежду) - собака порвав (людину, одежу). [Оцей собака мене вчора порвав (Звин.)]. -вать на себе одежду обо что- нб. - пошарпатися об що, на чому. [Пошарпався ввесь об шипшину (Котл.)]. -рвал всё на себе - усе на собі подер;

2) (из чьих рук) видирати, видерти, вихоплювати, вихопити в кого, (зап.) кому. Изорванный - роздертий, дертий, драний, подертий, пошматований. -ный зипун - подерта, драна свита. -ная одежда - подерта одіж, дранка. -ный в клочья, изветшалый - дрантивий. [У дрантивих наметах своїх весь Ізраїль дрімає (Франко). Дрантива свита (Сл. Гр.)]. -ться - дертися, подертися, бути подертим и т. д.

II. Изрывать, изрыть -

1) рити (рию, риєш), порити, зривати, зрити, скопувати, скопати, (заровненную землю) пороти, попороти (землю, стежку), (о мн.) порити, позривати, поскопувати, попороти; (слегка) копирсати, покопирсати, сколупувати, сколупати, подзюбати. [Ще прождавши дві годині, ізрив землю по коліні (Пісня)];

2) (норами, ходами) кротити, покротити, норити, понорити. Изрытый - зритий, скопаний, попоротий, покопирсаний, сколупаний, подзюбаний, понорений. -тый оспой - подзюбаний, дзюба, дзюбатий, таранкуватий. -тое морщинами лицо - покопане, пооране зморшками лице. -ться - ритися, поритися, бути поритим и т. д.

* * *

1) зрива́ти, зри́ти (зри́ю, зри́єш) и пори́ти; ( искапывать) ско́пувати и копа́ти, скопа́ти и мног. поско́пувати, сов. покопа́ти; (перерывать вещи, бумаги) перерива́ти, перери́ти; (сов.: о морщинах) зора́ти

2) ( выкапывать) уст. вико́пувати, ви́копати

I. и -тынский о монастыре) пустинський. [Київський Пустинський манастир св. Миколи].

II. 1) пустельний, пустинний. -ная равнина, местность, -ный край - пустельна (пустинна) рівнина, місцевість, країна, пустельний, пустинний край. -ные растения, звери - пустельні (пустинні) рослини, звіри. [Округ вовки і пустельнії леви блукали (Ніщин.)]. -ное место - пустельне, пустинне місце. [Дике й пустельне місце (Мирн.)];

2) (уединённый) безлюдний, самотний, пустий, пустельний. [В синім небі ні хмаринки, навкруги - безлюдний край (Грінч.)]. -ное место - безлюдне, пусте місце. [Пішов у безлюдне місце (Єв.)]. -ный остров - безлюдний, пустельний острів. [Завіз десь на острів пустельний (Ніщин.)]. -ные улицы - безлюдні, пусті вулиці. -ные покои, хоромы - безлюдні, самотні покої, хороми. [Блукаю по своїх хоромах безлюдних, темних (Л. Укр.). Вона стиха рипнула дверима й увійшла в самотні покої (Васильч.)].

* * *

1) (относящийся к пустыне, свойственный ей) пусте́льний, пусти́нний

2) ( необитаемый) пусте́льний, пусти́нний; ( безлюдный) безлю́дний