панщина

klaušas

обл. см. барщина

-ы θ.

βλ. барщина, παλ. паныч

-а κ. -а α. παλ. αρχοντόπαιδο ή αρχοντογιός• αρχοντονιός, αρχοντόπουλο.

панщина, панщанна робота.

* * *

1) (относящийся к крепости) фортечний, фортеційний, замковий. [Вимальовувалися на блакитному небі похмурі кінчасті башти фортечні (Загірня)]. -ной гарнизон, стража - залога;

2) (относ. к крепостной зависимости, праву и т. п.) крі[е]пацький, панський, панщанний, панщизняний, підданський. -ное право - панське право, панщина, крі[е]пацтво, кріпаччина. [Тоді ще було панське право. Боротьба з кріпацтвом була завданням цілого життя у нашого Кобзаря (Єфр.). Минулася кріпаччина і щаслива доля панська (Яворн.)]. Во время -ного права - за панського права, за панщини, за крі[е]пацтва, за часів панщанних, панщизняних. Отмена -ного права - скасування (знесення) крі[е]пацтва (панщини). -ное состояние, -ная зависимость - крі[е]пацтво, панщина, підданство, неволя крі[е]пацька. [Мужика віддано панові в кріпацтво (Грінч.). Панщина поклала на Кайдашеві свій напечаток (Н.-Лев.). Та й сама неволя кріпацька тут давніше вкоренилась (Єфр.)];

3) -ной, сущ. (крестьянин) - крі[е]пак (-ка), панський (-кого), панщанний, панщанин, підданий, підданець (-нця). -ные люди - крі[е]паки, піддани (-дан), (собир.) підданство, панщина. [Був він син звичайного кріпака, чи як там звали - панського підданого (Свидн.). Чи того-ж я сподівалась, ідучи вільна за панського (М. Вовч.). Панські підданці (Сл. Гр.). Опріч сих привілейників, усі инші міщани були до старости мов-би підданство до пана (Куліш)]. Сын -ного - крі[е]паків (крі[е]пацький) син, син крі[е]пака. По происхождению он был -ной - він був крі[е]пак з роду; він був з роду кре[і]пацького. Свойственный, принадлежащий -ному - крі[е]пацький, панщанний. [Крепацькі душі (М. Вовч.). Челядинський син хоч і царем зробиться, однаково своєї панщанної вдачі не позбудеться (Крим.)];

4) -ной акт, юрид. - кріпосний акт, (стар.) акт твердости. -ная пошлина - кріпосна оплата, (стар.) оплата акту твердости.

* * *

1) прил. кріпосни́й; ( относящийся к закрепощённому крестьянину) кріпа́цький

2) в знач. сущ. кріпа́к, -а, па́нщинник

и барщина панщина.

* * *

1) ( боярское правление) боя́рщина

2) ( барщина) па́нщина

даровщинка даровизна, дарівщина, даровиця; даремщина. [Цей лісок у мене даровизна - дядько на весіллі подарував. Не хочуть купувати - на даремщину надіються. Як панщина-даремщина від панів утікала]. На даровщинку - на дурничку, дурницею, дурничками, дурнички. [Наїсться, нап'ється дурнички]. См. Даром 1.

* * *

тж. даровщ`инка

докучить докучати, докучити, кучити, надокучати, надокучити, (надоедать) на(д)бридати, на(д)бриднути, (назойливо -ать) настирятися, настиритися, наприкритися. [Надокучила вража панщина. Ой, як мені настирилася та наприкрилася оця гризня щоденна].

* * *

заневолення, поневолення, поневоленість (-ности); (барщина) панщина.

* * *

I. и Каббала (каббалистика) каб(б)ала.

II. 1) кабала, неволя, рабство. Отдать в -лу - у неволю віддати, в кабалу завдати кого. Попасть в -лу - поневолитися, упасти в неволю. Взвести на себя -лу - пені собі напитати;

2) (тяжёлые условия) панщина, кріпацтво. [Згадаймо Франка з його панщиною на чужій роботі у наймах (Єфр.). Я жив в кріпацтві у дітей, в кайданах у родини (Крим.)].

* * *

відбиток (-тка), витиск (-ска), відтиск, напечаток (-тку), познака, знак, відслід, відбивок (-вка). [Їх ідеї мають на собі відбиток особистої оригінальности (Доман.). На шляху видко було кілька глибоких свіжих витисків од полозів та від кінських копит. Панщина поклала на Кайдашеві свій напечаток (Неч.-Лев.). Накладала на чужу пієсу помітну особисту познаку. На чолі позначилася перша зморшка - відслід перебутої муки]. Наложить свой -ток на кого, на что - позначитися на кому, на чому. Носить -ток чего-л. - бути позначеним чим-небудь, мати (на собі) познаку… чого-небудь.

* * *

I. нареч. -

1) (ей, ей! уверяю) далебі(г), бігме, (в самом деле) справді, дійсно, певне, [Далебі, що правда! (Гр.), Далебіг, не знаю, що й діяти (Н.-Лев.). Бігме, я не брав твоєї сокири (Кам'янец.). Ні, справді, не мав часу - тим і не зайшов (Ум.)];

2) (справедливо) право, по правді, справедливо. [Свої своїх не так то будуть право судити (Куліш). По правді роби, доброго й кінця сподівайся (Приказка)].

II. сущ.

1) право. [Ми маєм права на папері, а обов'язки на плечах (Франко)]. -во собственности - право власности. -во пользования - право користування чим и з чого. Естественное -во - природнє, натуральне, прирожденне право. -во сильного - право дужчого. -во на наследство - право на спадщину, на спадок. Пожизненное -во - доживотне (досмертне) право. Вступать в -ва - вступати в права. -во участия в выборах - право участи в виборах. Заседать с -вом голоса - засідати з правом голосування. Иметь -во на что - мати право на що и до чого. [Ми то маємо на се право, тільки-ж се таке право, що не маємо права так зробити (Куліш). Чує Русь право до цього (Куліш). Це-ж моя теличка. Яке ви маєте до неї право? (Звин.)]. Я имею -во на эту землю - я маю право на цю землю. Иметь -во, быть в -ве что-л. сделать - мати право щось зробити. Я в -ве говорить так - я маю право так казати. Лишиться -ва - позбутися права, відпасти права. Приобрести -во на что-л., что-л. делать - набути право, добути права на що (и до чого), що робити. Через жіночку добув я права дорогого пана другом звать (Самійл.)]. Присвоить себе -во - узяти (загарбати) собі право. Оставить за собой -во - застерегти собі право. Пользоваться всеми -вами гражданства - мати всі права громадянські. Имеющий -во - правний. [Тепер уже вона в хаті правніша за мене, казала свекруха про невістку, як умер свекор (Сквир.)]. Давать, дать законное -во кому - уповажнювати, уповажнити (правом) кого, надавати, надати право кому. Лишить кого-л. всех прав состояния - позбавити кого всіх громадянських прав. Нарушать, попирать чьё-л. -во - порушати, ламати чиє право, топтати чиє право. По -ву - правом, з права. По -ву давности - правом давности. По -ву покупки - правом набуття. По -ву вечного владения - вічистим правом. По какому -ву владеет он этим имением? - (за) яким правом, з якого права посідає він цей маєток? По -ву завоевания - правом завойовництва, заборчим правом. По -ву отца, наследника - правом батьківським, спадкоємницьким, як батько, як спадкоємець. По -ву (по справедливости) гордиться чем-л., по -ву считаться чем-л. - з правом, по правді пишатися чим и з чого, з правом уважатися за що;

2) (в объект. смысле: законы) право (мн. права). [Право польське. Як велять права й статут (Біл.-Нос.)]. -во обычное, уголовное, гражданское, международное, наследственное и т. п. - право звичаєве, карне, цивільне, міжнародне, спадкове і т. п. (см. под соответствующими терминами). -во участия общего - загальне право в чужій речі, право спільности. -во участия частного - право участи приватної, (приватне) право в чужій речі. Действующее -во - дійове право. -во представления, юрид. - право заступництва. -ва, преимущества дворянства - право шляхетського стану. Крепостное -во - кріпацтво, кріпаччина, панське право, панщина. [Се було ще за панського права (Гр.)]. Вопреки -ву - через право. [Не всі-ж однаково слухались великого князя, що сидів у Києві, і не один і з менших п'явсь на його столець через право (Куліш)];

3) право, правознавство; см. Правоведение.

* * *

1) см. Задел;

2) панщина.