-
1 омачивать
омочать, омочить обмочувати, обмочити, омочувати, омочити що чим. [І я кровавими сльозами не раз постелю омочу (Шевч.)]. -чить влагою - закропити. [Ой дай, дівко, води пити, смажні уста закропити]. См. Обмачивать.* * *несов.; сов. - омоч`итьомо́чувати, омочи́ти; обмо́чувати, обмочи́ти
См. также в других словарях:
омочити — Омочить омочити (1) 1. Погрузив в воду, смочить что л.: Полечю, рече, зегзицею по Дунаеви; омочю бебрянъ рукавъ въ Каялѣ рѣцѣ, утру князю кровавыя его раны. 37 38. Чистоты одеждю, свѣтовидьне, омочену въ кръви мучения твоего, вьсечистая, одѣвъши… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
омочити — ОМОЧ|ИТИ (21), ОУ, ИТЬ гл. 1.Омочить, оросить: сльзами моими постелю мою ѡмочѹ. СбТр XII/XIII, 188 об.; то же СбЯр XIII2, 133; (βρέξω) ЖВИ XIV–XV, 48г; блудница бо слезами нозѣ вл(д)чни ѡмочивши и власы своими ѡтерши д҃шю свою ѡцѣсти ѿ скверьны … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
омочити — див. омочувати … Український тлумачний словник
омочити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
омочений — а, е, книжн., заст. Дієприкм. пас. мин. ч. до омочити … Український тлумачний словник