-
1 злоба
злоба, злостивість (-вости), лють (-ти), лютість; (злость) злість, зазлість (-лости), (вульг.) («зуб») храп (-пу). [Одібрать її не зможе ніяка злоба несита (Самійл.). Чернеча злоба до гроба (Номис). Ридає в безсилій лютості (Л. Укр.). Знову піднялась у його на людей злість (Грінч.)]. Выместить свою -бу на ком - окошити свою злобу (злість) на кому. Дышать -бой на кого - дихати пеклом на кого. Иметь (питать) -бу против кого - мати злість, завзяття, серце (лють, храп) на кого. Возыметь -бу на кого - завзяти злість на кого. Бессильная -ба - безсила лютість, лють. -ба дня - пекуче питання, нагальна справа, (церк.- слав.) злоба дня. Он это сделал по -бе на меня - він це вчинив, маючи злість на мене, із злости на мене. Довлеет дневи -ба его - доволі в кожного дня лиха свого (Єв.).* * *злість, род. п. зло́сті, зло́ба и злоба́; ( злобность) злости́вість, -востібе́шеная \злоба ба — шале́на лють (злість)
-
2 злость
злість, озлість, (злостность, злобность) злосливість (-ости), (гнев) лють, лютість (- ости), лютощі (-ів). [Зо злости болять кости (Номис). Лютість одняла у нього тяму, свідомість (Коцюб.)]. Со -сти - зо (із, з) злости, від злости, з серця, зо[і] зла. [З злости аж мінився (Руданськ.). І од злости зубами скрегоче (Шевчен.). Трохи з серця не сказивсь (Сторож.). Думала, щоб вона зо-зла не кинулася й мене бити (Кониськ.)]. Со -стью - злісно, злосливо, злуючи. -сть берёт кого - злість (лють) бере кого. -сть охватила, взяла кого - злість поняла, посіла, взяла кого. -сть прошла - серце відійшло, минуло зло. Срывать, сорвать -сть на ком - зганяти, зігнати злість, відгонити, відігнати злість на кому чим. [Зганяють свою злість знущанням з усього… (Н. Рада). А от нехай я Василя спіймаю,- злість оджену (Звин.)].* * *злість, род. п. зло́сті; (гнев, бешенство)лють, -ті, лю́тість, -тості, лю́тощі, -щів\злостьть берёт — злість бере́
-
3 бешенство
1) (водобоязнь) сказ, каз, скаженість, шаленість;2) лють (р. -ти), шал, шаленство, шальга, озвіріння. Прийти в -во - сказитися, посатаніти, розсатаніти, озвіріти. [Розсатанівши, той ухопив брата за горло]. Привести в -во, довести до -ва - сказити. [Така наруга сказила-б хоч кого]. Яд -ва - скаженина. [Заким староста зібрався повезти Захара до лікаря, скаженина взяла своє].* * *1) сказ, -у; каз; скажени́на, скажені́вка, скажени́ця2) перен. скаже́ність, -ності, оскажені́ння; ( неистовство) шале́нство, шал, -у, шале́ність, лють, -ті, лю́тість, -тості, лю́тощі, -щів, несамови́тість, -тості, навіже́ність, навіже́нство -
4 колоть
I. груда, груддя (ср. р.), хра[я]па, струпа, струпаки, гостра дорога. [На Семена-Юди (1-го сентября) боїться кінь груди (Приказка). На струпаках чоботи збив (Харк.). Гостра дорога, не можна їхати (Кам'янеччина)].II. кольнуть1) (раскалывать) колоти (-лю, -леш, -лють). [Тріски колоти (Сл. Гр.). Лід колоти]. -ть (раскалывать) дрова - дрова колоти. -ть камень - лупати. [Почали скелю лупати (Звин.). Оставсь він у Криму, лупає сіль вагову (Пісня)]. -ть лучину - скі[и]пати скалку (скіпку). [Скіпки скіпає з дровини (Тесл.)]. -ть сахар - бити, рубати, грудкувати цукор;2) (вонзать острие) колоти, (сов.) кольнути, заколоти, шпорнути, шпигати, шпигнути, штиркати, штиркнути, ш[с]трикати, ш[с]трикнути, (о мн.) поколоти, поштиркати. [Де ступнем ступаю, тернина коле (Руд.). Голкою колов (Сл. Гр.). В серце коле (Шевч.)]. В боку -лет - у бік штрикає, коле. В груди -лет - у грудях коле. Кольнуло (безл.) - закололо, кольнуло, шпорнуло, штиркнуло (щось). -лет иглами, мурашками - мов голками коле, мов приском обсипає. В ноги -лет (босого) - колько (и коле) в ноги. -ть скот - різати, зарізати, бити, забити (скотину), колоти, заколоти (свиню, порося). Хоть глаз коли - хоч у(в) око стрель. -лет в ухе - штрикає в усі;3) (переносно: -ть глаза кому, попрекать) пекти, випікати очі кому, цвенькати в очі, викидати на очі, вибивати очі кому, шуркати до ока. [Треба-ж хоч трохи познайомитись із народом, щоб усяке дрантя, таке як отець Кирило, не цвенькало в очі (Крим.). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Т. Барв.). Перший хазяйський син тебе візьме? А потім буде докоряти та паничем очі вибивати? (Мирний)]. -ть булавками (переносно) - шпичками, шпильками, остючками колоти, пускати шпильки кому. Это ему глаза -лет (от зависти или злости) - це йому сіль в оці. Правда глаза -лет - правда очі коле. -ть прямо в глаз - до живого (місця) ціляти, поцілити, ліпити;4) (задевать за живое кого) шпигати, шпигнути, дотикати, діткнути, діймати, дійняти кого. [Тоді не було моди пащикувати про людей і шпигати їх язиками (Квітка)]. Всегда меня -лет - все мене шпигає. Это возражение его -нуло - цей вислів його діткнув, шпорнув, уколов. -ть в сердце - шпигати, колоти в серце. -нуло самолюбие - укололо, вразило амбіцію. -нуть (сказать колкость кому) - шпигнути, шпорнути, уразити, (пров.) штирк[х]нути, штегнути, дюґнути кого. Колотый - колений, рубаний, (о щепках) скіпаний. -тая посудина (насм. о женщине или девушке) - щербата миска. -тая рана - колена рана. -тый сахар - битий, грудкуватий цукор, цукор груд(оч)ками. Колющий - що коле; колький, колющ[ч]ий. -щие глаза - колючі очі. -щее орудие - колюще знаряддя. -щая трава - колька трава.* * *несов.; сов. - кольн`утьколо́ти, кольну́ти; (перен.: язвить) підко́лювати, підколо́ти, шпига́ти, шпигну́ти и усилит. шпигону́ти, штрика́ти, штрикну́ти и усилит. штрикону́ти, щипа́ти, щипну́ти, шпиня́ти несов., диал. дотика́ти, діткну́ти и доткну́ти -
5 лютость
лютість (-тости), лють (-ти), лютощі (-щів), жорстокість (-кости). [В безсилій лютості (Л. Укр.). Тиха її мова гасила його лютощі (Мирн.)].* * *лю́тість, -тості, жорсто́кість, -кості, запе́клість, -лості; затя́тість -
6 лютый
1) (жестокий) лютий, жорстокий, запеклий. [Лютий звір (Метл.). Зима люта (Шевч.) Не бачив кінця моїй лютій муці (Сторож.)]. -тый враг - лютий ворог, запеклий (затятий) ворог. -тая стужа - лютий мороз, люта холоднеча, лють (-ти). -тая боль - лютий біль. Чрезвычайно -тый - лютенний;2) (рьяный) загарливий, запальний, щирий (до роботи); (бойкий) меткий, моторний. Он лют на песни - він до співу аж наввипередки, він співати моторний.* * *1) лю́тий, жорсто́кий, запе́клий; ( ярый) затя́тий\лютый враг — лю́тий (жорсто́кий, запе́клий) во́рог
2) ( рьяный) завзя́тий, заповзя́тий, запальни́й, щи́рий, усилит. завзяту́щий -
7 остервенение
1) (действие от гл. Остервенять, -нить) озвіряння, роз'ярювання, (оконч.) озвірення, роз'ярення, розлютовання и розлютування, розлючення;2) (сост. по гл. Остервенеть) несамовитість (-тости), озвіріння, (п)осатаніння, роз'яріння, ( возбуждение) роз'ятрення.* * *лють, -ті, розлю́чення, лю́тощі, -щів; ( разъярённость) роз'я́рення, роз'я́реність, -ності; ( неистовство) несамови́тість, -тості; ( озверение) озвірі́ння -
8 помалывать
молоти (мелю, -леш, -лють). Мельница кой-как -вает - млин якось-то меле. Помолоть -1) (несколько) помолоти;2) (всё) змолоти, помолоти.* * *моло́ти [потро́ху, час від ча́су]; поме́лювати -
9 постилать
постлать1) (постель) стелити (стелю, -лиш), постелити, слати (стелю, -леш, -лють), послати постіль, слатися, послатися, (о коврах ещё) простилати, простелити, розстеляти, розстелити, розстилати, розіслати (розстелю, -леш), простирати, простерти, (о мн.) порозстеляти, попростирати що. [Простерла килим на підлозі великий - усю підлогу застелила. Килим простелили (розіслали) на траві та й посідали на йому]. -тлать скатерть на стол - розіслати скатерть на столі; застелити стіл скатертиною (настільником). -ть сена, соломы (как постель) - настеляти, настелити, наслати сіна, соломи. [Настели сіно товсто, щоб спати м'яко було]. -тлать соломы на подстилку лошадям, скоту - послати соломи коням, худобі;2) -ть пол - мостити, помостити підлогу (поміст). [Поміст у хаті помостили]. Постланный - постелений, посланий, простелений, розстелений, розісланий, настелений; помощений.* * *несов.; сов. - постл`атьстели́ти, постели́ти, сла́ти, посла́ти -
10 ярость
1) (сильный гнев, озлобление) лють, -ті, лю́тість, -тості, розлю́ченість, -ності, розлюто́ваність; ( бешенство) сказ, -увне себя́ от я́рости — не тя́млячи себе́ (не тя́млячись) від лю́ті (від лю́тості), як несамови́тий
привести́ в \ярость — розлю́чувати, розлюти́ти, розлюто́вувати, розлютува́ти, роз'яря́ти, роз'яри́ти
приходи́ть, прийти́ в \ярость — розлю́чуватися, розлюти́тися, розлюто́вуватися, розлютува́тися, люті́ти, злюті́ти, роз'яря́тися, роз'яри́тися, несов. люти́тися, шалі́ти, шалені́ти
2) ( неистовство) шале́нство, шале́ність, шал, -у; ( исступлённость) несамови́тість; ( ожесточённость) запе́клість, -лості
См. также в других словарях:
лють — лють, и … Русский орфографический словарь
лють — злоба Словарь русских синонимов. лють сущ., кол во синонимов: 3 • злоба (26) • мороз (40) … Словарь синонимов
лють — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
лють — і, ж. 1) Те саме, що лютування I. 2) Почуття роздратування, злості, гніву. || на кого, до кого, проти кого. Таке почуття, спрямоване на кого небудь. 3) чого, яка. Надзвичайної сили вияв (про мороз, негоду тощо) … Український тлумачний словник
лють — [л ут ] т і, ор. т :у … Орфоепічний словник української мови
лють — тюль (ткань) … Краткий словарь анаграмм
лють — 1) (почуття сильного обурення, роздратування, гніву), лютість, розлюченість, розлютованість, лютощі мн., скаженість, іритація Пор. гнів, злість 1), несамовитість 2) див. злість 1) … Словник синонімів української мови
фурія — лють, гнів, гнівна жінка … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
злоба — См. вражда, гнев выместить злобу, гореть злобой, довлеет дневи злоба его, излить злобу, сорвать злобу, таить злобу... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. злоба вражда, гнев,… … Словарь синонимов
злість — 1) (почуття сильної недоброзичливости, ворожнечі до кого н.), злоба, озлобленість, жовч, лють, розлюченість, лютощі мн., шал, шаленство Пор. лють 1), неприязнь 2) див. гнів … Словник синонімів української мови
лютый — I •• [зверь, др. русск., Владим. Моном., СПИ, также Парижск. словарь московитов 1586 г., в знач. рысь ; см. Ларин, Памяти Щербы, Л., 1951, стр. 192. – Т.] II лютый лют, люта, люто, укр. лютий, блр. люты сердитый , др. русск., ст. слав. лютъ… … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
