кривуля

Кривулина кривуля, кривулька, карлючка.

* * *

līks koks

shipb. Krummholz, Krümmung

муж., жен. разг. крывуля, -лі жен.

-и θ. (απλ.) στραβός, στρεβλός, σκόλιος, σκεβρός.

прост.

1. ж ягон чизи каҷу килеб

2. м, ж одами якчашма

кривуля.

-лька

1) (кривое дерево, сучок, кривой кусок дерева) кривуля, кривулька, (о дереве ещё) кривак (-ка);

2) (кривая линия в узоре) кривуля, кривулька, мн. кривульки (- льок);

3) (плохое письмо) кривуля, кривулька, карлючка; мн. кривульки, кривуляччя, карлючки; базгранина. [Хоч-би великою кривулею, аби було слово написане (Г. Барв.)]. Писать, написать -лями - писати, написати кривулями (карлючками), ґрамузляти, наґрамузляти.

* * *

буква, літера; (типографская, в шрифте) шрифтина; (плохо написанная) кривуля. Буква гласная, грам. - голосна. Б. согласная - приголосна.

* * *

дерево (мн. дерева) (в песнях) древо, (ум. деревце, древко; соб. дерево, дерев'я, ср. р.). [Не рубай дерев! Що тут дерів за цей год порубано! Помости гніздечко у садочку, на високім древку, на яворку (Чуб.). І скрізь у дворі зеленіло дерево (Грінч.). Круг його - зрубане дерев'я і пеньки свіжі (М. Вовч.)]. Одно дерево - деревина, (в песнях) древина. [Увесь садок - три деревині та й тільки]. Кусочек дерева - деревинка. [Бородавки зганяють деревинкою від хреста]. Срубленные для постройки деревья - соб. деревня (ж. р.). [Хтіли хату будувати, зачали вже возити деревню]. Дерево лесное, не плодовое - лісовина; такое же плодовое - дичка. [Ця груша - дичка, груші з неї терпкі й давлючі]. Дерево садовое, плодовое - садовина. Деревцо плодовое, выросшее из зёрнышка - зерниця, сіянка. [Я насіяв торік груш та яблунь, так тепер зерниці в аршин. Ці грушки можна й повирублювати, бо це не щепи, а сіянки]. Молодое дикорастущее деревцо, взятое для окулировки - живець (р. -вця), дичок (р. -чка). Дерево, оставленное при порубке леса - насінник, маяк. Д. отмеченное знаком для обозначения межи - клякове дерево. Д. высокое, стройное - стрімке дерево, гончак. Д. дуплистое - дупляк, дуплій. [Дуб дуплій]. Деревья с искривленными, уродливыми стволами - кривундяччя, корчань, криваки. Дерево в несколько кривых стволов - корчаговина. [Отсю корчаговину теж можна зрубати, а отсього дубка - покинути: він один і рівнесенько росте]. Деревья корявые, преимущественно дубы - кордубаччя. Д-во с раздвоенным стволом - розкаряка (сущ.), розкарякувате (прил.). Д. сросшееся - зростень. Д. засохшее на корню - сухостій (р. -стою), суш (р. -ші), сушник. [Це дрова погані, з сухостою, вони мало гріють. Це не садок, а сама суш]. Сучковатые, изогнутые куски д-ва, употребл. для постройки лодочных рёбер - колюби. Искривленное дерево, выкопанное с корнем, идущее на полоз в санях - копаниця (гал.). Кривой кусок дерева, идущий на полозья - скорсина, кривуля. Отрубок дерева, грубо отделанный для приготовления из него ложки, клёпки - гентина (Шух.). Д. для курительной трубки - лупеха, злупок (Вас.). Д. сломанное, вывернутое ветром - вітролом, виворотень (р. -тня). Д. с трещинами в коре, проникающими до древесины - вітрувате. Сгнившее д. - струпішіле, порохно. Нанесенное полой водой д. - бережняк, правиння. Роща или купа деревьев одной породы (и сорт дерева для поделок) обозначается окончанием -ина: берестовое д. - берестина. [Пішли в берестину збирати хмиз. Обух зроблено з берестини]; березовое д. - березина; д. боярышниковое - глодина; д. буковое - буковина, бучина; д. вербовое - вербина; д. вишнёвое - вишнина; д. вязовое - ільмина, вильмина; д. грабовое - грабина; д. грушевое - грушина; д. дубовое - дубина; д. калиновое - калинина; д. кедровое - кедрина; д. кленовое - кленина; д. липовое - липина; д. ольховое - вільшина; д. ореховое - (г)орішина; д. осиновое - осичина; д. сосновое - соснина; д. терновое - тернина; д. тиссовое - тисина; д. тутовое - морвина; д. черёмуховое - черемшина; д. черешневое - черешина, черешнина; д. яблоневое - яблунина; д. яворовое - яворина; д. ясеневое - ясенина; д. эбеновое - гебе[а]н.

* * *

1) де́рево; ( одно) дереви́на

2) (древесина) де́рево, деревина́

зигзаг (-га), (гал.) зикзак, злім (р. злому), викрутень (-тня), кривуля, кривулька. [Батіг в'ється за ним по землі, наче гадючка, і лиша за собою кривулькою слід (Коцюб.)]. Делать -ги (при движении) - робити зигзаги, кривульки. [Дорога йде з Туапса поздовж корського берега, роблячи зигзаги серед прибережних гір (Крим.)]. Писать -ги (мыслете: о пьяном) - мисліте писати.

* * *

тж. зигзагообр`азный

извиться

1) звиватися, звитися (зап. звинутися), витися, повитися, крутитися, покрутитися, зміїтися, зазміїтися. [Будеш як гадюка звиватись (Мирн.). Звивається коло мужа ще гірше того вужа (Пісня). В'ється як в'юн у руках (Н.-Лев.). Стежка збігала вниз, в'ючися по кручуватих ребрах яру (Грінч.). Блискавки в хмарах вились (Грінч.). Стежка крутилася серед дерев. Стежки зміяться глибоко в житі (Коцюб.)]; (о пресмыкающихся, о дыме ещё) клуботатися, диал. клюбачитися. [Ті звуки моє серденько рвуть і клубочуться в нім, як гадюки (Ворон.). Сліпець (медяница) клюбачиться (Врх.)]. Танцовать -ваясь - танцювати в'юнко, (грубо) вихилясом;

2) -ться перед кем - крутитися, плазувати перед ким, тупцювати, увихатися коло кого, запобігати ласки в кого.

* * *

несов.; сов. - изв`иться

1) звива́тися, зви́тися (зів'ю́ся, зів'є́шся), ви́тися, пови́тися, в'юни́тися, зав'юни́тися, змії́тися, зазмії́тися; (о дороге, реке) крути́тися (кру́титься), покрути́тися, несов. кривуля́ти

2) (несов. перен.: изворачиваться, угодничать) увива́тися, звива́тися; ( пресмыкаться) плазува́ти

звивистий, звивчастий, вильний, заломистий, колін(к)уватий, (по)кручений, закрутькуватий. [Попрямуйтеся ви, вильні доріженьки (Пісня). Колінувата річка (Сл. Гр.). Заломисті смужки, - це гірські річки (Корол.). В довгому покрученому яру розкинулось село Семигори (Н.-Лев.). Стежка крученая (М. Вовч.)].

* * *

Изгибина закрут (-ту), заворот (-ту), завороть (-ти), заворотень (-тня), зало[і]м (р. залому), коліно, кривина, кривуля; срвн. Выгиб, Извив. [Зелена лука, порізана закрутами синьої річки (Коцюб.). На завороті річка глибока (Волинь). Яр превеликий іде заломами (М. Вовч.)]. Дугообразный -гиб реки - лука, луковина, лукань (-ня). Делать -гиб - (о реке, дороге и т. п.) завертати (коліном), загинати, робити коліно, кривитися. [Яр тут робив коліно по-під селом (Грінч.). Річкою довго їхати, бо вона кривиться сюди-туди; краще піти шляхом навпрошки (Звин.)]. -гиб (уст.) - звивок (-вка). [Червоні уста виразні, з звивками (Н.-Лев.)]. -гиб шеи - вигин (-ну).

* * *

1) ви́гин, -у; ( поворот) заворо́т, -у и за́ворот, за́крут, -у, згин, -у; ( залом) зало́м, -у, злам, -у, злом, -у; закру́тина

2) (перен.: тонкий оттенок) відті́нок, -нку, нюа́нс, -у

искривиться с[ви]кривлятися, с[ви]кривитися, (о линии) закривлятися, закривитися, (о черте) кривуля[и]тися, скривулитися, (безобразно) карлючитися, скарлючитися, карлючкуватіти, скарлючкуватіти, бути скривленим, викривленим и т. д. -ться на сторону - перекривитися набік, збочитися. -ться дугой (о сутулых) - гнутися, вилучатися.

* * *

несов.; сов. - искрив`иться

1) скривля́тися и скри́влюватися, скриви́тися, криви́тися, покриви́тися, викривля́тися, ви́кривитися, перекривля́тися и перекри́влюватися, перекриви́тися

2) перен. викривля́тися, ви́кривитися

1) лапа, (зап.) лаба. [Пише, як сорока лапою (Номис). І кум-вовк досягає до куми- лисиці лабою і хоче з неї кожуха зняти (Казка з Под.)]. Он всё под свою -пу метёт - він усе до своїх лап пхає, до себе гарбає. Запускать -пу (перен.) - запускати лапу, красти. Нагреть -пу - погріти руки, набити калитку. Сосать -пу - смоктати лапу. Они -па в -пу живут - вони живуть у добрій злагоді (згоді), це одна душа й одна сорочка; вони один (одно[е]) одного, одна одну покривають. Попасться в -пы кому - пійматися (дістатися) в лапи, попастися в лабети кому;

2) (загиб, колено) ріг (р. рогу), коліно. Якорная -па - ключка (зуб, дзюб) в котві, якірна лапа. [В котві зуб уломавсь (Київ)];

3) (пята оковки, железной подпорки и т. п.) п'ятка, вухо;

4) строит. - замок (-мка), зруб (-бу и -ба), (смычка) стик (- ку); см. Замок 2. Рубить в -пу - врубувати (зарубувати) в замок, в замки;

5) (кривулина) кривуля, корчань (-ня), соха;

6) бот. -па львиная или медвежья (Alchemilla vulgaris L.) - приворотень (-тня) (звичайний), наворотень (-тня), лапушник. -па мужская (Androsace septentrionalis L.) - переломник (північний).

* * *

I. 1) (техн.: модель, шаблон) моделя, шаблон (-ну), штем (-му); (морск.) лекало; (у штукатуров) зразок (-зка);

2) (для черченья) кривуля;

3) (для калиброванья ядер) калібромір (-ра).

II. Лекало (у рыбаков) - бовт (-та), срвн. Ботало 1. [Полохали бовтом рибу (Харківщ.)].

* * *

1) (черта) лінія, риса, риска. Береговая -ния - берегова лінія, борежина. Выпрямить, искривить -нию - виправити, закривити лінію. -ния искривлённая - скривлена лінія, кривуля. Кривая -ния - крива лінія. Касательная -ния - лінія дотична. Ломанная -ния - ламана лінія. -ния падения - спадова лінія. Параллельная -ния - лінія рівнобіжна. Прямая -ния - лінія проста (пряма), (в общежитии) прямець (-мця). -ния пунктиром (обозначенная) - лінія крапкована, точкована. Руководящая -ния - провідна лінія. Снеговая -ния - снігова лінія. Скошенная -ния - скошена лінія, косина (-ни), косиня (-ні). Цепная -ния - ланцюгова лінія;

2) (ряд) ряд (-ду), лава, шерег (-гу). [Зелена дібровонька в три ряди посаджена (Чуб. V). (Коноплі) стоять як москалі шиковані до лав (Рильськ.)]. Боевая -ния - бойова лава (лінія). -ния за -нией - ряд по ряду. [Ішли бояри ряд по ряду (Милор.)]. -ния домов (вдоль улицы) - лінія будинків, перія (-рії). [Оцією вулицею по правій перії його хата (Катериносл.)]. Нарушить -нию - зламати лінію (шерег). В одну -нию - в один ряд. [На курочці пір'ячко в один ряд (Пісня)];

3) (мера длины) лінія. Дюйм имеет десять -ний - цаль має десять ліній;

4) (пограничная полоса) лінія, кордон (-ну). [У городі, у Глухові у всі дзвони дзвонять, та вже наших козаченьків на лінію гонять (Шевч.)]. Таможенная -ния - митний кордон;

5) (родства) лінія, коліно, покоління. Боковая, восходящая, нисходящая, женская -ния родства - бічне, горове, низове, жіноче коліно роду (споріднення). Вести -нию чего - вести лінію чого, виводити далі нитку чого. [Веди свою лінію до самого краю (Кониськ.). Поет у своїх творах виводить далі нитку кращих традицій письменства (Єфр.)];

6) (полоса) лінія, смуга, пруга, пружок (-жка), колія. Железнодорожная -ния - залізнична колія. Защитная -ния - оборонна смуга. Огневая -ния - огнева смуга. Стратегическая -ния - стратегічна лінія. Поперечная -ния (в орнаменте) - поясок (-ска), поперечка. -ния руки - зморшка;

7) (направление, движение) лінія, напрямок (-мку), дорога. -ния не вышла (нет удачи) - не судилося; не так склалося. Ему -ния в большие люди - йому дорога в великий світ стелеться. Мне не -ния к нему на поклон итти - не рука мені до нього приклонятися. Не подходит под -нию - він не під масть, не під лінію. Ему -ния там быть, работать - йому з руки там бути, працювати;

8) (типогр.) лінія;

9) (лесная) лінія, просіка, просіч (-чи).

* * *

лі́нія; ж.-д. ко́лія, полотно́; ( на лице) ри́са; ( пограничная) межа́, кордо́н, -у; ( прямая) сущ., мат. пряма́, -ої; ( родства) колі́но