конгр.

пилина, пилинка, порошина, порошинка, порохнина, порохнинка, пилюжина, пилюжинка, пилка, пилочка, пилочок; (попавшая в глаз) запороха. [Аж ось настає голод, а у них ні кришечки хліба, ні пилини борошна (Рудч.). Чом вас вітер не розвіяв в степу, як пилину (Шевч.). Я вийму порошину тобі з ока (Єванг.). Нема і хліба шматочка, і борошна пилочка! Іди десь купуй (Звин.). Нема муки не пилочки (Чуб. V). І пилюжинки нема, - так чисто (Конгр.), Запороха в оці муляє (Конгр.)].

* * *

1) ( частица пыли) пили́на, пороши́на; уменьш. пили́нка, пили́ночка, пороши́нка

2) бот. пили́нка

затихнуть затихати и тихнути, затихнути, стихати, стихнути, затишуватися, затишитися, стишуватися, стишитися, (о мног.) позатихати, постихати, поза[пос]тишуватися; (униматься) угавати (только с отриц. не), (диал.) убавлятися, убавитися; (прекращаться, переставать) ущухати, ущухнути, занишкнути, (притаиться) (образно) мовчати та дихати, (замолкнуть) замовкати, замовкнути. [Затихло все, тілько дівчата та соловейко не затих (Шевч.). І тихнуть Божії слова (Шевч.). В людських хатах все було позатихає, все посне (Н.-Лев.). То стала злая хуртовина (буря) по Чорному морю стихати (Макс.). Постихали співи й жарти (Гліб.). Затишивсь уже грім, не гримить (Конгр. п.). В горницях стишилось, як надворі після заверюхи (Н.-Лев.). Там внизу музика дика не вгаває на хвилину (Франко). Помалу занишкло шепотіння (Грінч.). Сполохались пташки і в одну мить ущухли (Коцюб.). Вийшов Хмельницький до чорного війська, почав мирову читати; ущухла чернь прислухаючись (Куліш)]. Буря не -хает - буря не вгаває, не втишується. Ветер -тих - вітер ущух, (улёгся) заліг. [Вітерець заліг десь, тиша (М. Вовч.)]. Дождь -тих - дощ ущух. Шаги, звуки -хли - хода затихла (завмерла), звуки затихли (завмерли). Затихший - затихлий, ущухлий.

* * *

несов.; сов. - зат`ихнуть

и Итти

1) іти (н. вр. іду, ідеш, прош. вр. ішов, ішла, а после гласной йти, йду, йдеш, йшов, йшла…). [Ішов кобзар до Київа та сів спочивати (Шевч.). Не йди туди. Куди ти йдеш не спитавшись? (Шевч.)]. -ти в гости - іти в гостину. -ти пешком - іти пішки, піхотою. Кто идёт? - хто йде? Вот он идёт - ось він іде. -ти шагом - ходою йти, (о лошади ещё) ступакувати. Иди, идите отсюда, от нас - іди, ідіть (редко ідіте) звідси, від нас. [А ви, мої святі люди, ви на землю йдіте (Рудан.)]. Иди! идите! (сюда, к нам) - ходи, ходіть! іди, ідіть! (сюди, до нас). [А ходи-но сюди, хлопче! Ходи до покою, відпочинь зо мною (Руданськ.). Ходіть живо понад став (Руданськ.)]. Идём, -те! - ходім(о)! [Ходім разом!]. -ти куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) - простувати (редко простати), прямувати, братися куди, до чого (певним шляхом, до певної мети). [Пливе військо, простуючи униз до порогів (Морд.). Простали ми в Україну вольними ногами (Шевч.). Коли прямує він до сієї мети без думки про особисту користь… (Грінч.). Що мені робити? чи додому, чи до тестя братись (Г. Барв.)]. Он смело идёт к своей цели - він сміло йде (прямує, простує) до своєї мети. -ти прямо, напрямик к чему, куда - простувати (редко простати), прямувати, прямцювати, іти просто, навпростець, (диал.) опрошкувати до чого, куди. [Хто простує (опрошкує), той дома не ночує (Номис). Не прямує, а біжить яром, геть-геть обминаючи панську садибу (М. Вовч.). І не куди іде він, а до них у ворота прямцює (Свидн.). Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою (Шевч.)]. -ти первым, впереди - перед вести, передувати в чому. [Герш вів перед у тім скаженім танці і весь увійшов у спекуляційну гарячку (Франко). У торгу передували в Київі Ормени (Куліш)]. -ти на встречу - назустріч кому, устріч, устріть, навстріч кому іти, братися. [Раденька вже, як хто навстріч мені береться (М. Вовч.)]. Идти за кем, чем - іти по кого, по що. Я иду за лекарством - я йду по ліки. -ти за кем, вслед за кем - іти за ким, слідком (слідком в тропи) за ким іти, (слідком) слідувати, слідкувати за ким, (редко) слідити за ким. [Іди слідом за мною (Єв.). Так і біга, так і слідує за ним (Зміїв)]. -ти (по чьим следам) (переносно) - іти чиїми слідами, топтати стежку чию. [Доведеться їй топтати материну стежку (Коцюб.)]. -ти до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) - як далеко сягати. [Дальш сього ідеалу не сягонуло ні козацтво, ні гайдамацтво, бо й нікуди було сягати (Куліш)]. -ти рука об руку с чем - іти у парі з чим. [У парі з цією, філософією іде у Кобилянської і невиразність її художніх засобів (Єфр.)]. -ти по круговой линии - колувати. [Горою сонечко колує (Основа, 1862)]. -ти сплошной массой, непрерывным потоком - лавою (стіною) іти (сунути), ринути. [І куди їм скаже йти, усі стіною так і йдуть (Квітка). Ніколи так вода під міст не рине, як містом скрізь веселі ринуть люди (Куліш)]. -ти куда глаза глядят, куда приведёт дорога - іти світ за очі, іти просто за дорогою (Франко), іти куди очі дивляться, куди ведуть очі. Она идёт замуж - вона йде заміж, вона віддається за кого. -ти в бой - іти в бій, до бою, до побою іти (ставати). [Дали коня, дали зброю, ставай, синку, до побою (Гол.)]. Войско идёт в поход - військо йде (рушає) в похід. -ти в военную службу - іти, вступати до війська. -ти врозь, в разрез с чем - різнити з чим. [Різнив-би я з своїми поглядами, зробившися прокурором (Грінч.)]. Он на всё идёт - він на все йде, поступає. Эта дорога идёт в город - ця дорога веде (прямує) до міста. -ти в руку кому - іти в руку, ітися на руку, вестися кому; срвн. Везти 2. -ти во вред кому - на шкоду кому йти. -ти в прок - см. Прок 1. Богатство не идёт ему в прок - багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). Голова идёт кругом - голова обертом іде, у голові морочиться. Идут ли ваши часы? - чи йде ваш годинник? Гвоздь не идёт в стену - гвіздок не йде, не лізе в стіну. Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах - корабель ішов (плив) під усіма вітрилами. Чай идёт к нам из Китая - чай іде до нас з Китаю. От нас идёт: сало, кожи, пенька, а к нам идут: кисея, ленты, полотна - від нас ідуть: сало, шкури, коноплі, а до нас ідуть: серпанок, стрічки, полотна. Товар этот не идёт с рук - крам цей не йде, погано збувається. Дождь, снег идёт - дощ, сніг іде, падає. Лёд идёт по реке - крига йде на річці. У него кровь идёт из носу - у його (и йому) кров іде з носа. Деревцо идёт хорошо - деревце росте добре. -ти на прибыль - прибувати, (о луне) підповнюватися. [Місяць уже підповнюється (Звин.)]. Вода идёт на прибыль - вода прибуває. Жалованье идёт ему с первого мая - платня йде йому з першого травня. Сон не идёт, не шёл к нему - сон не бере, не брав його. Идёт слух, молва о ком - чутка йде (ходить), поговір, поголоска йде про кого, (громкая молва) гуде слава про кого. -ти к делу - стосуватися (припадати) до речи. К тому дело идёт - на те воно йдеться, до того воно йдеться. Идёт к добру - на добро йдеться. К чему идёт (клонится) дело - до чого (воно) йдеться, до чого це йдеться (приходиться), на що воно забирається, на що заноситься. [Отець Харитін догадався, до чого воно йдеться (Н.-Лев.). Бачивши тоді королі польські, на що воно вже по козацьких землях забирається, козаків до себе ласкою прихиляли (Куліш). Він знав, до чого се приходиться, здригнув увесь (Квітка). Час був непевний, заносилося на велику війну, як на бурю (Маковей)]. Идёт - (ладно) гаразд, добре; (для выражения согласия) згода. Каково здоровье? - Идёт! - як здоров'я? - Гаразд, добре! Держу сто рублей, идёт? - Идёт! - закладаюся на сто карбованців, згода? - Згода! Один раз куда ни шло - один раз іще якось можна; раз мати породила! Куда ни шло - та нехай вже. -ти (брать начало) от кого, от чего - іти, заходити від кого, від чого. [То сам початок читальні заходить ще від старого діда Митра і від баби Митрихи і дяка Базя (Стефаник)]. -ти по правде, -ти против совести - чинити по правді, проти совісти (сумління). -ти с козыря - ходити, іти з козиря (гал. з атута), козиряти. Наше дело идёт на лад - справа наша йде в лад, іде (кладеться) на добре. -ти войной на кого - іти війною на кого, іти воювати кого.

2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти, посуватися, поступати, (безлично) поступатися. [Поступніш на товстому вишивати: нитки товсті, то поступається скоріш (Конгр.). Часто бігала дивитися, як посувалась робота (Коцюб.)];

3) (вестись, происходить) іти, вестися, провадитися, точитися; (о богослуж.: совершаться) правитися. [Чи все за сі два дні велось вам до вподоби? (Самійл.). На протязі всього 1919 року все точилася кривава боротьба (Азб. Ком.). Сим робом усе життя народнього духа провадиться (Куліш)]. В церкви идёт молебен, богослужение - у церкві правиться молебень, служба Божа. Идут торги на поставку муки - ідуть, провадяться, відбуваються торги на постачання борошна. У нас идут разные постройки - у нас іде різне будування. Разговор, речь идёт, шёл о чем-л. - розмова йде, йшла, розмова, річ ведеться, велася, мова мовиться, мовилася про (за) що, ідеться, ішлося про що. [Товаришка взяла шиття, я книжку, розмова наша більше не велася (Л. Укр.). Мова мовиться, а хліб їсться (Приказка)]. Речь идёт о том, что… - ідеться (іде) про те, що… [Якби йшлося тільки про те, що він розгніває і хана і російський уряд, Газіс не вагався-б (Леонт.). Тут не про голу естетику йде, тут справа глибша (Крим.)];

4) (продолжаться, тянуться) іти, тягтися. [Бенькет все йшов та йшов (Стор.)]. От горы идёт лес, а далее идут пески - від гори іде (тягнеться) ліс, а далі йдуть (тягнуться) піски. Липовая аллея идёт вдоль канала - липова алея іде (тягнеться) вздовж (уподовж) каналу;

5) (расходоваться, употребляться) іти. [На що-ж я з скрині дістаю та вишиваю! Скільки ниток марно йде (М. Вовч.). Галун іде на краски (Сл. Ум.)]. Половина моего дохода идёт на воспитание детей - половина мого прибутку йде на виховання дітей. На фунт пороху идёт шесть фунтов дроби - на фунт пороху іде шість фунтів дробу (шроту);

6) (проходить) іти, минати, пливти, спливати; срвн. Проходить 10, Протекать 4. [Все йде, все минає - і краю немає (Шевч.)]. Шли годы - минали роки. Время идёт быстро, незаметно - час минає (пливе, спливає) хутко, непомітно. Год шёл за годом - рік минав (спливав) по рокові. Ей шёл уже шестнадцатый год - вона вже у шістнадцятий рік вступала (М. Вовч.), їй вже шістнадцятий рік поступав;

7) (быть к лицу) личити, лицювати, бути до лиця кому, (приходиться) упадати, подобати кому, (подходить) приставати до кого, до чого, пасувати, (к)шталтити до чого. [А вбрання студентське так личить йому до стану стрункого (Тесл.). Тобі тото не лицює (Желех.). Те не зовсім до лиця їй, бо вона носить в собі тугу (Єфр.). Постановили, що нікому так не впадає (бути пасічником), як йому (Гліб.). Так подоба, як сліпому дзеркало (Номис). Ні до кого не пристає так ота приповість, як до подолян (Свидн.). Пучок білих троянд чудово приставав до її чорних брів (Н.-Лев.). Ці чоботи до твоїх штанів не пасують (Чигирин.). До ції свити ця підшивка не шталтить (Звяг.)]. Идёт, как корове седло - пристало, як свині наритники. Эта причёска очень идёт ей - ця зачіска їй дуже личить, дуже до лиця. Синий цвет идёт к жёлтому - синій колір пасує до жовтого. Не идёт тебе так говорить - не личить тобі так казати.

* * *

1) іти́ (іду́, іде́ш); ( двигаться по воде) пливти́, плисти́ и пли́сти (пливу́, пливе́ш), пли́нути; ( держать путь) верста́ти доро́гу (шлях); ( медленно шагать) ди́бати; ( с трудом) бра́тися (беру́ся, бере́шся)

2) ( о течении времени) іти́, йти, мина́ти

3) (кому-чему, к кому-чему - соответствовать, быть подходящим) пасува́ти (до кого-чого, кому-чому); ( годиться) ли́чити (кому-чому, до чого); ( быть к лицу) бу́ти до лиця́, пристава́ти, -стає́ (кому)

4) (получаться, подвигаться, спориться) іти́, посува́тися

I. избежать и избегнуть кого, чего

I. уникати, уникнути, тікати и утікати, утекти кого, чого и від кого, від чого, минати, минути, (обходить) обминати, обминути, оминати оминути кого, що, (уклоняться) ухилятися, ухилитися від кого, від чого, (сторониться, чуждаться) сахатися, цуратися кого, чого, бокувати кого. [Уникав диму, та й упав в огонь (Приказка). Той щиро-український юмор, що тікає зверхніх ефектів (Єфр.). Хто дійсне страждає, той пильно утікатиме од усякої згадки, а не стане сам собі її викликати (Крим.). І Паволоч-місто того не минуло: Тетерине військо його обгорнуло (Грінч.). Та все те вмів Герман оминати щасливо (Франко). Хто зможе ухилитись, що нам боги всесильні присудили? (Куліш). Сахайся брехні (Сл. Гр.). Не сказати, що він цурався жіночого товариства (Грінч.)]. -гать ссоры - уникати, тікати сварки. -гать встречи с кем-л. - уникати, тікати зустрічи (стрічи) з ким. -гать кого - уникати кого, тікати від кого, обминати, (гал.) оминати кого, сахатися, цуратися кого. [Бачила, що він уникає її, що йому не до неї (Черкас.). Дружину вашу скрізь я буду обминать (Самійл.). Сахається вона тебе як чорта (Конгр.)]. -жать опасности - утекти небезпеки, обминути небезпеку. О если б -жать нам этой опасности - коли-б нас минула ця небезпека. -нуть наказания - утекти кари и від кари. Не -нуть тебе наказания - не минути тобі кари, не мине тебе кара, не втечеш од кари. -гать вопроса - ухилятися від питання.

II. Избегать, избежать (о жидкости) - вибігати, вибігти, збігати, збігти; (о сыпуч. веществе) висипатися, висипатися. [Молоко збігло (Київщ.)].

II. вибігати, оббігати, виганяти, вига(й)сати, вимахати, (образно) обполювати. [Вибігав усе село, поки його знайшов (Сл. Ум.). Оббігав Лисівку і Борисівку (Борзенщ.). Обполював усе село за горілкою (Гайсин. п.)].

* * *

Крепь

1) (состояние) міць (р. моци), кріпость (-сти), (пров.) креп (-пу); (прочность) міцність, міцнота, кріпота, держава, державо. [Якась незвичайна сміливість і духова міць (Мирний). Може вже силу й кріпость ісходив? (М. Вовч.). Мій син таки був здоровенький і креп був у руках у його, робити не боявся він (Катеринославщ.). Для міцности зашито двічі (Конгр. п.). Для кріпоти роблять стріхи над тином, щоб дощ не набивав (Дінщина). Треба взяти дошку товстішу, бо з оцією тонкою держави не буде: ніякого путнього гвіздка заб'єш (Звин.). Старі дошки, - нема в їх держави (Звин.)]. -пость постройки, здоровья, вина и т. п. - міцність, кріпкість (-ости) будівлі, здоров'я, вина то-що;

2) (укрепление) фортеця, замок, (стар.) кріпость (-сти), твердиня;

3) купчая -пость, юрид. - купча (р. -чі и -чої), купчий лист (запис). Закладная -пость - заставна (-ної), заставний лист.

* * *

Малёшенький (ум. от Маленький) малесенький, манесенький, малесечкий, манесечкий, (совершенно) мал[н]ісінький, мал[н]ісечкий, мал[н]юсенький, мал[н]юсечкий, мал[н]ісісінький, мал[н]юсюсенький, мал[н]юній, мал[н]юнький, мал[н]юнечкий, мал[н]юський, малюцький, мал[н]юсюський, дрібнесенький, дрібнюній, дрібнюсенький, невеличенький, мацюній, мацінький, мацю[і]ненький мацю[ьо]ний, мацюпусенький, мацюнюсенький. [Ще нема двох малесеньких коробочок: одна маленька, а друга малесенька (Н.-Лев.). Сіресенькі пташечки малесечкі (М. Вовч.). Якісь манюнькі комашки (Звин.). Дрібнюні, як пшоно, червоні квіточки (Конгр.). Горобчик манісінький (Пісня). Листячко дрібнесеньке (Квітка). Травиночка дрібнюня-дрібнюсенька (Грінч.) В мене ніжки невеличенькі (Пісня). Такі жабки мацюсенькі (Звин.). Дитятко моє маціненьке, рученятка мої мацюпусенькі (М. Грінч.). Щипав мацінькі кришки та в ротик (Стефан.)].

* * *

I. милувати кого, милость класти на кого, мати ласку до (для) кого. [Нас ще господь до якого часу милує (М. Вовч.). Це ще я милость на його кладу, що не позиваю, а було-б йому! (Конгр.). Скарайте, ласки не майте! (Крим.)].

II. милувати, любувати, голубити; срв. Ласкать. [Не цілуй, не милуй, коли хисту нема (Чуб. V). Він її цілує, він її любує (Чуб. V)].

* * *

1) см. Припевание;

2) (пение) приспів (-ву);

3) (к песне) приспів (-ву), приспівок (- вка), приспівка. [Це не приспів якийсь, а справжня довга пісня (Крим.). Гарна пісенька та ще й з приспівком (Конгр. п.)].

* * *

1) см. Припускание (во всех значениях);

2) припуск (-ску), припуст (-ту), допуск, допуст. [У припуск (у припуст) теля пускаємо їсти (Конгр. п).]. Корова доится с -ком - корова доїться з телям. -пуск скота - спуск (-ку) парування худоби. К нашему начальнику - ку нет - до нашого начальника допусту нема(є);

3) напуск, напуст. Платье сшито с -ком - убрання пошито з напуском (з напустом);

4) Бежать в -пуск - бігти що-духу. Бежать в -пуски с кем - см. Взапуски.

* * *

-ница

1) причетник, -ниця до чого и в що, привинник, -ниця до чого, чому; срв. Причастный 1. [І ти причетник у те діло? (Конгр. пов.)];

2) (церк.) причасник; причасниця.

* * *

1) церк. прича́сник

2) (участник) уча́сник

протечь

1) текти, протікати, протекти, пливти, плинути; срв. Течь. [Дніпро тече з півночи на південь. По долинах ріки протікають (Чуб.). В Перемишлі, де Сян пливе зелений (Франко)];

2) (просачиваться) текти, протікати, протекти, бігти, прослизувати, слизити, сочитися, просочитися. [Прослизує вода крізь вікно (Конгр.). Вода з корита сочиться (Чигир.)];

3) (пропускать жидкость) текти, протікати, протекти, бігти, слизити. [Човен протікає (тече). Треба перекривати клуню, бо вже і в невеликий дощ протікає. Відро цюрком біжить (Звин.). Слизить трохи бочонок (Харк.)]. Бумага -кает - папір протікає;

4) (проходить, проноситься) пливти, пропливати, пропливти; (о времени) пливти, спливати, спливти, упливати, упливти, плинути, сплинути, бігти, збігати, збігти, точитися, текти, переходити, перейти, сходити, зійти, минати, -ся, минути, -ся. [Плинуть часи за часами, як хвилі на морі (Дн. Чайка). Роки спливають. Упливло півтора року (Г. Барв.). Шкода шкільних стін, де збігло стільки років (Васильч.). Життя точилось своєю чергою (Коцюб.). Ті щасливі хвилини життя, що перейшли тут (Коцюб.)]. Время -кает - час плине (пливе), тече, сходить, минає. Время быстро -кло - час хутко зійшов, збіг, сплив; срв. Проходить 10.

* * *

несов.; сов. - прот`ечь

1) протіка́ти и текти́, протекти́

2) (проходить, миновать) мина́ти, мину́ти, прохо́дити, пройти́ и попрохо́дити, промина́ти, промину́ти и помину́ти, схо́дити и зіхо́дити, зійти́, перехо́дити, перейти́, сплива́ти, сплисти́ и спливти́ и спли́нути, збіга́ти, збі́гти, текти́, протекти́

3) ( о ходе болезни) прохо́дити, пройти