-
1 Докука
Докука стуженїе -
2 докука
ж уст. прост.1. (надоедливая просьба) безоркунӣ, чаққашавӣ, баҷонрасони, шилқиншавӣ2. (беспокойство) ташвишдиҳӣ, нороҳат кардан(и), докука бесаранҷом кардан(и) -
3 докука
-
4 докука
lūgums; apnicīga lieta, apnicīgs darbs, klapatas -
5 докука
ngener. kiusamine, tüütamine -
6 докука
-
7 докука
см. Докучание.* * *1) ( надоедливая просьба) докуча́ння, надокуча́ння, набрида́ння2) (забота, беспокойство) турбота, кло́піт, -поту; ( скука) доку́ка -
8 докука
-
9 докука
molestationmolestationsmolesting -
10 докука
ж. уст.1) (надоедливое занятие; забота) bother, bore, annoyance, ennui [ɑːn'wiː]2) ( надоедливая просьба) bothersome request -
11 докука
-и θ. (παλ. κ. απλ.)1. παράκληση, -κάλι, -καλετό.2. στενοχώρια• ανησυχία. -
12 докука
-
13 Докучание
докука докучання, докука, надокука, докуча (р. -чі); (надоедание) на(д)бридання, уїдання; (назойливость) настиряння. [Обридло мені ваше настиряння: сказала - ні, то й не в'язніть, бо не поможеться]. -
14 досада
досада (ум. досадонька), докука, нуда; озлість (р. озлости), пересердя. [Ой, де-б я, де-б я із досадоньки пішла! Аж нуда пориває (досада берёт) дивитися на таку роботу. Кульбашного взяла озлість. Хтось навіть аж плюнув з пересердя]. Какая досада - яка шкода! С досадой - досадливо, з серцем. Причинять досаду кому - досадувати кого. [Пані- матка і та мене досадує хвалами (Куліш)]. Почувствовать досаду - задосадувати. [А він так задосадував, що задумав собі смерть зробити]. Досада разбирает - досада бере, забирає, нуда пориває, досадно стає кому. Подавлять досаду - здавлювати своє серце (Васильч.).* * *доса́да, доку́ка, нуда́; (раздражение, неудовольствие) при́крість, -рості, о́злість, -лості, пересе́рдя\досада берёт (разбирает) кого́ — доса́да бере́ (забирає) кого, доса́дно стає́ кому́
-
15 надоедание
набридання, обридання, надбридання, (на)докучання, докука. [За-для докучання його, вставши, дасть йому, чого йому треба (Біблія)].* * *набрида́ння, обрида́ння; докуча́ння, надокуча́ння -
16 Надокука
1) (действие) - см. Надокучание;2) докука, надокука;3) см. Надоедала. -
17 Наскука
надокучання, докучання, (на)докука, набридання (-ння).
См. также в других словарях:
докука — приставала, докучница, докучатель, докучник, беспокойство, заботы, надоедала, неприятность, просьба, хлопоты, хлопотня, надоеда, возня, докутчик, хлопотливость Словарь русских синонимов. докука см. хлопоты Словарь синонимов русского языка.… … Словарь синонимов
ДОКУКА — Докука, поп в Переяславском уезде, св. XVI в. А. Ф. I, 275. Докука Мошенников сын, крестьянин, св. Нач. XVI в. А. Ю. 443. Докука Васильев сын Засецкий, отчинник дорогобужский, св. 1610. З. А. . IV, 350 … Биографический словарь
ДОКУКА — ДОКУКА, см. докучать. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
ДОКУКА — ДОКУКА, докуки, мн. нет, жен. (разг. устар.). Надоедливая просьба. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
ДОКУКА — ДОКУКА, и, жен. (устар.). Надоедливая просьба, а также надоедливое, скучное дело. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
ДОКУКА — Милому гостю домой пора. Где любят, там и учащай, а где не любят, туда ни по ногу (ни ногой)! И ладаном не выкуришь. Не берет его ни крест, ни пест. Не берет его ни подкур (ни отвар), ни присыпка. От него ни отмолиться, ни отчураться. Наш атлас… … В.И. Даль. Пословицы русского народа
докука — [сюда же докучать], как и скука, от кука, кукать … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
Докука — ж. разг. сниж. 1. Просьба. 2. Надоедливое, скучное дело. 3. Забота. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
докука — докука, докуки, докуки, докук, докуке, докукам, докуку, докуки, докукой, докукою, докуками, докуке, докуках (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов
докука — Искон. Преф. производное от кука «печаль». См. скука, кукситься … Этимологический словарь русского языка
докука — док ука, и … Русский орфографический словарь