-
1 гатить
чӯбфарш кардан -
2 гатить
загатитьгатить болото — make* a road of brushwood across marshy ground
-
3 гатить
несов.( что) түшәп юл салу (сазлык аша уза торган юлга чыбык-чабык, агач, салам һ.б.ш. җәю) -
4 гатить
-
5 гатить
нсвfaxinar vt -
6 гатить
coprire di fascine [di tronchi], fascinare -
7 гатить
fašinēt; čikstēt -
8 гатить
-
9 гатить
vconstruct. fasciner -
10 гатить
загатить гатити, загатити, перегатити, ґардувати, заґардувати. [Греблю вже загачено. Став перегачено греблею]. Загаченный - загачений, перегачений, заґардований.* * *гати́ти, уга́чувати -
11 гатить
-
12 гатить
-
13 гатить
дор. fascinare -
14 гатить
несов. - гати́ть, сов. - загати́тьгати́ть боло́то — make a road of brushwood across marshy ground
-
15 гатить
гачу, гатишь, ρ.δ.μ., επιστρώνω βαλτώδες μέρος με κλαδιά, κούτσουρα. -
16 гатить
porrastaa -
17 загатить
сов. см. гатить -
18 дубасить
дуба[о]сити (-шу, -сиш), дубцювати, гатити кого по чім [Гатить по спині сердечного осла (Гліб.)], періщити, лупцювати, парити, прати, молотити, тасувати, латати, лушпачити, ніжити, репіжити. См. Бить. Отдубасить - віддуба[о]сити кого, віддубцювати, відлупцювати, відлатати, виперіщити, вимолотити.* * *1) ( сильно бить) дуба́сити, дубцюва́ти, лупцюва́ти, духопе́лити, гамсе́лити, голо́мшити, гати́ти, ту́зати, сади́ти, супонити2) (сильно стучать, ударять) дубасити, гати́ти, гамсе́лити -
19 колотить
1) (стучать) калатати, грю[у]кати, лупити, гатити, гупати, вибивати, (диал.) лелущити, гамселити чим у що, чим по чому, об що. [Сторожі калатали усю ніч у бодню. Закричав Омелько і почав лупить з усієї сили кулаком у двері (Н.-Лев.). Були замкнені в нас сінешні двері, і як не грукали, не впущено та й годі (Куліш). А ну, чи почне далі лелущить та гупати кулаком у двері (Н.-Лев.). У бубон калатайкою вибиває (Херс.)]. -тить зубом - зубами клацати, цокотіти, вибивати. -тить лбом - поклони бити, стелитися перед ким. -тить языком - молотити (калатати) язиком, ляпати;2) (что) бити, товкти, (разбивать) розбивати, трощити що. [Трощив посуду, грюкав у двері і в стіл кулаком (Коцюб.)]. -тить бельё (вальком) - вибивати білизну (шмаття) прачем. -тить вещи, посуду - бити, товкти, трощити речі, посуд; см. Разбивать. -тить воздух (языком) - брехати на вітер, ляпати язиком, торохтіти. -тить гвозди, колья - заганяти, бити, побивати цвяхи, кілки. -тить денежки - грошву (грошики) збивати. -тить карту - різати, бити, крити карту. -тить коноплю, лён - тіпати коноплю (точнее плоскінь, матірку). -тить ковры, одежду - вибивати килими, одіж. -тить налоги - вибивати, доїти, тягти податки (з людей);3) (кого: кулаками, палкой) бити, побивати, лупити, лупцювати, (избивать) убивати, (образно) банити, тузати, тіпати, мотлошити лушпанити, дубасити, дубцювати, гатити, гнітити, садити, гніздити, піжити, пірчити, пірити, тасувати, гамселити, кресати, (ш)парити, гилити, лущити, лелущити, духопелити, чесати, чистити, тусати, стусувати, молотити, кібчити, мостити, бух(к)ати, гріти, латати, воложити, мережити, прати, гомшити, штапувати, шустрити кого по чому, у що, давати затьору, хлосту, прочухана, духопелу, -пелів, -пелків, парла, шкварки, матланки, чосу, духу, духану кому, годувати бебехами, стусанами, товчениками, частувати кулаками, товчениками кого и т. п.; срвн. Бить, Лупить. [Я - лупити її, а вона товче своє (Крим.). Раз погладь, а потім хоч що-дня лупцюй, - все стерплять (Л. Укр.). Небіжчик Лесь, повідають, убивав її тяжко за молодих літ (Франко)];4) -тить себя - бити (лупити) себе; см. Колотиться 1;5) (трясти, приводить в дрожь) колотити, бити, трясти, кидати ким, кого. -лотит в виски - у виски гатить, у висках стукоче. В груди -тит - у грудях стукоче. Злость его -тила - злість його трясла. Лихорадка его -тит - його трясця (лихоманка) трясе. Колоченный -1) (о вещах) битий, товчений;2) (кто) битий, побиваний, луплений, убиваний, банений, тузаний, тіпаний; мотлошений и т. д. В темя не -ный - не гвіздком у тім'я битий.* * *2) ( выколачивать) вибива́ти3) (наносить побои, бить) би́ти, товкти́, лупцюва́ти, лупи́ти, мотло́шити, молоти́ти, духопе́лити, товкма́чити, гати́ти, гили́ти, пі́жити, репі́жити, мости́ти, дуба́сити, дубцюва́ти, чухра́ти, ту́зати, тю́жити, гнізди́ти4) (разбивать, раскаливать что-л. бьющееся) би́ти, трощи́ти, товкти́5) ( приводит в дрожь) би́ти, трясти́, труси́ти; ті́пати -
20 anreichern
обогащать <гатить>
- 1
- 2
См. также в других словарях:
ГАТИТЬ — ГАТИТЬ, гачивать, заваливать воду, топь или болото хворостом, соломой, землей. Гатят дорогу по топкому или песчаному месту, или плотину, для удержания воды. | Гатить иногда говорят вместо валить, ·в·знач. излишнего употребления чего, а иногда… … Толковый словарь Даля
ГАТИТЬ — ГАТИТЬ, гачу, гатишь, несовер., что (спец.). Покрывать гатью. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
ГАТИТЬ — ГАТИТЬ, гачу, гатишь; несовер., что. Покрывать гатью. Г. болото. | совер. загатить, ачу, атишь. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
гатить — гатить, гачу, гатит и допустимо гатит … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
гатить — ГАТИТЬ, несов. (сов. загатить), что. Спец. Делать (сделать) специальный настил из бревен, хвороста, каких л. веток, палок и др. подручного материала через болото или любое топкое место для транспортировки людей, животных, техники [impf. to make a … Большой толковый словарь русских глаголов
Гатить — несов. перех. Прокладывать дорогу через болото, топкое место; класть гать. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
гатить — гатить, гачу, гатим, гатишь, гатите, гатит, гатят, гатя, гатил, гатила, гатило, гатили, гати, гатите, гатящий, гатящая, гатящее, гатящие, гатящего, гатящей, гатящего, гатящих, гатящему, гатящей, гатящему, гатящим, гатящий, гатящую, гатящее,… … Формы слов
гатить — гат ить, гач у, гат ит … Русский орфографический словарь
гатить — (II), гачу/, гати/шь, тя/т … Орфографический словарь русского языка
гатить — B/A гл; 148 см. Приложение II (делать настил из бревен для прохода через топкое место) гачу/ гати/шь гатя/т гатя/щий 239 см … Словарь ударений русского языка
гатить — гачу, гатишь; нсв. (св. загатить). что. Делать гать, покрывать гатью. Г. болото, топь. ◁ Гатиться, ится; страд … Энциклопедический словарь