-
1 вабить
Hunting: lure -
2 вабить
vhunt. reizen -
3 вабить
wabić охот. -
4 вабить
(вн.) охот.lure (d.), decoy (d.) -
5 вабить
охот. вабити, манити, принаджувати.* * *охотн.ва́бити, мани́ти, прина́джувати -
6 вабить
-
7 вабить
lure* * * -
8 вабить
/ˈvabʲɪtʲ/
-
9 вабить
несов. ovç. heyvanları, quşları xususi səsli alətlə çağırıb aldatmaq, ovlamaq. -
10 вабить
несов. - ва́бить, сов. - сва́бить; (вн.) охот.call (d) -
11 вабить
-
12 вабить
-блю, -бишь ρ.δ. ц.(κυνηγ.) προσελκύω άγρια ζώα, πτηνά, μιμούμενος την φωνήν τους. -
13 вабить
несов. кого; охотн.һыҙғыртҡыс менән саҡырыуҡоштарҙы һыҙғыртҡыс, шаҡылдауыҡ менән алдап саҡырыу -
14 вабить клин
veng. déclaveter -
15 вабить клинья
veng. décaler -
16 влекущий
1) яки́й (що) воло́чить2) яки́й (що) тя́гне (притя́гує, вабить); (в знач. прил.: манящий) манли́вий, вабли́вий -
17 майский
1) травневий, майовий и маєвий (ласкат. майовенький), майський. [Ніч вабить - тиха, смутна, травнева ніч (Васильч.). Веселий майовий день (Коцюб.). Якби на ці жита та ще дощик майовенький (Переясл.). Майський поранок веселий (Левиц.)]. -кий праздник - травневе свято;2) -ский жук - хрущ, хрущик; см. Майка 1. [У кінці весни хрущі починають вилазити з землі та мерщій сідати на лист (Степ.)].* * *травне́вий, ма́йський\майский жук — энтом. хрущ, -а
-
18 манить
манивать1) (подзывать кивками) манити кого, кивати на кого. [Манить як кота мишею (Номис)]. -нить кого (к себе) рукою - манити кого (до себе) рукою;2) манити, вабити, надити; срв. Влечь, Привлекать. [Хотів він прогнать з-перед очей ту мрію, а мрія все стояла і манила його (Н.-Лев.). Невеличка, метка і жвава, з веселою на виду усмішкою, вона так і вабила до себе (Мирн.). Рука, що геть тоді її штовхала, тепер-би надила її до себе (Куліш)]. -нить птицу привадою - вабити, надити птицю (принадою). [Ви вабите, сину, пташку золотим пшоном (Федьк.)]. Хорошая погода -нит на прогулку - добра година вабить (манить, тягне) на прогулку, на прохідку. -нить кого надеждой, обещаниями и т. п. - манити, надити, (обманывать) дурити кого надією, обіцянками и т. п. [А Хмельницький собі ляхів миром манив, а тим часом на весну новий поход обраховував (Куліш). Вони його манили всякими обіцянками-цяцянками (Грінч.)]. Маненный -1) манений;2) манений, ваблений, наджений. Манящий, прлг. - (з)вабливий, вабний, звабний, принадний. [Мовчки поглядала на Грицька, блискаючи на його своїми сміливими звабливими очима (Грінч.). Тремтять, летять вабливі звуки (Чупр.). Малював їм принадні картини їх майбутнього життя (М. Грінч.)]. Маняще - (в)вабливо, звабно, принадно. [Усміхається звабливо. Булка так принадно всміхалась (Коцюб.)].* * *( звать) мани́ти; перен. ва́бити, мани́ти, на́дити, зва́блювати; ( соблазнять) спокуша́ти; ( рукой) кли́кати, зва́ти, підклика́ти -
19 надоедать
надоесть набридати, набриднути, обридати, обриднути, приобридати, приобриднути, надбридати, надбриднути, (назойливо) доїдати, доїсти, дозоляти, дозолити, назолити(ся), надозолити, (наскучать) (на)докучати, (на)докучити, кучити (редко), накучити, навкучати(ся), навкучити(ся), укучити(ся), (до крайности, опротиветь) огидати, огиднути, огидіти, наприкрятися, наприкритися, сприкрюватися, сприкритися, уприкрятися, уприкритися, настирятися и настирюватися, настиритися, остив[г]ати, ости(г)ти и ости(г)нути, увірятися, увіритися, в'їдатися, в'їстися, упікатися, упектися, осоружуватися, (з)осоружитися, (пров.) усвіріпитися, (осточертеть) остогиднути, остогидіти, о[на]сточортіти, очортіти, о[на]стобісіти, обісіти, наобісіти, (о мног.) понабридати, побриднути, по(на)докучати, поостив[г]ати, поосоружуватися и т. п. кому. [Йому та робота набридла вже (Васильч.). Обридло мені все (Л. Укр.). Тут мені вже усе приобридло страх! (М. Вовч.). Встигла добре надбриднути батькам за тиждень (Крим.). Ти мені назолив(ся) (Звягельщ.). Докучило їй дожидання! (Грінч.). Надокучило самому швендяти по полях (Мирний). Кучте їй: вона поможе вам вернути місце (Куліш). Накучило мені ждати його (Звин.). Добре ніколи не укучиться (Номис). Море так йому огидло, що бігом на його дививсь (Котл.). Панська власть ніде так не вприкрилася, як у Франції (Доман.). Вередує та настиряється, як морочлива та настирлива дитина (Н.-Лев.). Щоденні ласощі нам остивають (Куліш). Чи не остила я вам? (Кониськ.). Як вам не остигне вчитися? (Звин.). Увірилась ти мені своїм рюмсанням (Грінч.). Ну, та й упікся він, - що-дня надокучає! (Сл. Гр.). Як мені осоружився цей хлопець! (Свидниц.)]. Не -дай! - не докучай! дай мені чисту годину! -есть хуже горькой редьки - обриднути гірше від печеної редьки кому; доїсти кого до живих печінок (Свидниц.). Надоевший - що набрид и т. п.; набридлий, обридлий, остилий, настилий, осоружний. [Життя, ще недавно набридле й настиле, ізнов тебе вабить (Грінч.). Обридлі нісенітниці (Федьк.)].* * *несов.; сов. - надо`естьнабрида́ти, набри́днути, обрида́ти, обри́днути и обри́д, -дити, -джу, -диш; ( докучать) докучати, докучити, надокуча́ти, надоку́чити, насти́рюватися, -рююся, -рюєшся, насти́ритися; диал. напри́крятися, напри́критися; (сов.: опротиветь) спри́критися, осору́житися; (сов.: осточертеть) остогидіти, -джу, -диш, остоги́днути; ( постылеть) остива́ти, ости́ти, -ти́не; (сов.: наскучить) знуди́ти, -джу́, -диш и зну́дити, -джу -диш, онавісні́ти; (несов.: приставать) виснутине \надоедать дай мне — не набрида́й (не обрида́й; не докуча́й, не надокуча́й) мені́; не клопочи мені́ голови́
смертельно \надоедать сть — остоги́діти, остоги́днути; до сме́рті набри́днути (обри́днути; надоку́чити), дозоли́ти до [живи́х] печіно́к
\надоедать сть, как го́рькая ре́дька; \надоедать сть ху́же (пуще) го́рькой ре́дьки — см. редька
-
20 неизведанный
незазнаний, недізнаний, (неиспытанный) неспробуваний, незнаний, невідомий. [Незазнане щастя (Л. Укр.). Недізнане провалля (Загірня). Недізнане так вабить і так лякає! (А. Любч.). Нове, неспробуване ще почуття (Корол.). Перший поцілунок, незнаний і радісний (Дніпр. Ч.)].* * *неза́знаний, незві́даний, неді́знаний; ( неизвестный) невідо́мий; ( неисследованный) недослі́джений
- 1
- 2
См. также в других словарях:
ВАБИТЬ — ВАБИТЬ, вабливать кого, ·стар. приглашать, призывать. Посла по варяги, вабя их на греки. | Ныне: перезывать, сманивать, манить обещаниями, соблазном. Хлеб на хлеб не вабят. Но более употребляется охотниками: приманивать птиц дудочкой, вабиком; а… … Толковый словарь Даля
ВАБИТЬ — ВАБИТЬ, ваблю, вабишь, несовер., кого что (охот.). Приманивать вабиком. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
ВАБИТЬ — подманивать птицу в вабик. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Павленков Ф., 1907 … Словарь иностранных слов русского языка
вабить — ваблю манить, звать, приманивать (птиц на охоте) , вабик, вабило приспособлений для приманивания птиц, манок (Мельников и др.), др. русск. вабити, укр. вабити, ст. слав. вабити ἀνδραπίζειν (Супр.), болг. вабя, сербохорв. вабити, словен. vabiti,… … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
Вабить — несов. перех. Подманивать птицу или зверя, подражая их голосу. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
вабить — вабить, ваблю, вабим, вабишь, вабите, вабит, вабят, вабя, вабил, вабила, вабило, вабили, вабь, вабьте, вабящий, вабящая, вабящее, вабящие, вабящего, вабящей, вабящего, вабящих, вабящему, вабящей, вабящему, вабящим, вабящий, вабящую, вабящее,… … Формы слов
вабить — в абить, в аблю, в абит … Русский орфографический словарь
вабить — блю, бишь; нсв. Охотн. Подманивать птицу или зверя подражанием их голосу … Энциклопедический словарь
вабить — блю, бишь; нсв.; охотн. Подманивать птицу или зверя подражанием их голосу … Словарь многих выражений
вабить — ваб/и/ть … Морфемно-орфографический словарь
ва́бить — блю, бишь; несов., перех. охот. Подманивать птицу или зверя подражанием их голосу. Ястреба надобно на что нибудь посадить и куском мяса поматывать, а самому почмокивать и посвистывать (что называется вабить, то есть звать, манить). С. Аксаков,… … Малый академический словарь