Щира

1) (некривой, простой) прямий, простий, правий. -менький (ум.-ласк.) - пряменький, простенький, правенький, прямесенький, простесенький, правесенький. [Рубайся, дерево, і пряме й криве (Рудч.). Я знаю сам, що просте, що кривеє (Куліш). Визволь, Господи, невольника з неволі на простії дороги (Дума). Рубайся, дерево, криве і праве (Чуб. II). Стан правенький, мов тополя (Глібів)]. -мая линия, мат. - пряма (проста) лінія. -мой угол, мат. - прямий (простий) кут. -мая дорога - пряма, проста дорога, прямий, простий шлях. -мая кишка - кутня кишка, кутнячка;

2) (искренний) простий, щирий, прямий. [Десь Бог мене покарав - лиху долю мені дав; лиху долю, просту душу (Чуб. V). А мурин (негр), щирий і прямий з природи, вважає чесним кожного (Куліш)]. -мой человек - щира (відверта) людина, щира душа;

3) (истый, настоящий) чистий, справжній, дійсний; см. Настоящий, Подлинный. [Чистий бовдур (болван) (Липовеч.)]. Друзья -мые - братья родные - приятелі (друзі) справжні - що брати рідні;

4) (непосредственный) безпосередній. [Безпосереднє голосування. Занепад тутешньої торговлі був безпосереднім наслідком тих заходів (Єфр.)] -мые налоги - безпосередні податки. -мые наследники - безпосередні спадкоємці. -мой смысл, значение - безпосереднє розуміння, -нє значення. -мое понимание (смысл) этих слов - властиве розуміння цих слів. -мой ответ - проста відповідь. -мое сообщение - пряме сполучення. -мой образ действий - одверте поводження. -мой характер - відверта, пряма вдача. -мая речь, грам. - пряма мова.

* * *

1) прями́й; (подлинный, настоящий) спра́вжній

2) (правдивый, бесхитростный) прями́й; ( откровенный) відве́ртий; ( искренний) щи́рий

1) надвірній, зовнішній, околишній, окільний, зверхній. [Надвірній світ = внешний мир. Незначні зовнішні дрібниці. Зверхні події, зверхні обставини (Єфр.) = внешние события, внешние обстоятельства. Душа жіноча щира сяє в зверхній красоті (Фран.)]. С внешней стороны - з зовнішнього боку, з околишнього боку, знадвору, зверху;

2) (поверхностный) поверховий, позверховий. [Поверхова просвіта. Під тією позверховою корою, якою вкрито мужицтво, відбувається культурний процес (Грін.)];

3) внешний враг - околишній (надвірній, зовнішній) ворог (Н. Рада). Внешние дела, сношения - закордонні, заграничні справи, зовнішні зносини;

4) (наружный) надвірній, знадвірній. [Двері надвірні].

* * *

1) голий, нагий. [Голе (наге) тіло. Гола шаблюка]. Голый птенец - голеня (р. -няти). Голая вершина - лисогора. С голым стволом (о деревьях) - голінатий. Голая зима - безсніжна зима. Совершенно голый - гольцем голий;

2) (бедный, нищий) голий. [Не боїться голий розбою]. Гол, как сокол - гольцем голий, голий, як бізун (нагайка), голий, як лопуцьок; голий, як бубон, як турецький святий;

3) (без примеси, без приправы) голий; щирий, нестеменний. Голый борщ, суп - гола юшка. Голая правда - щира правда, нестеменна правда. Голые слова, факты, предположения - самісінькі (самі тільки) слова, факти, здогади. Голыми руками - голіруч. С голыми руками - голіруч, з голими (порожніми) руками; без зброї.

* * *

1) го́лий

2) (без примесей; чистый) чи́стий

1) щирий, щиросерд(н)ий, (фамил. щирящий), ревний, (душевный) сердешний. [Вона людина правдива, щира, непотайна (Н.-Лев.). Хвалебні гимни та щиросердні молитви (Дніпр. Ч.). Вислухай, Боже, ревну молитву (Куліш)]. Быть -ним с кем - бути щирим з ким; бути по правді з ким, до кого. Вполне -ний - щирісінький. -ний друг - щирий друг (приятель). -ний поклонник искусства - щирий прихильник мистецтва. -ний сторонник - щирий прихильник. Искреннейший - найщиріший;

2) (ближний) близький, ближній (- нього).

* * *

испытать

1) (пробовать, проверять) спитувати, поспитати, брати, узяти на спиток, на спробунок кого, що, чаще: випробовувати и випробувати, сов. випробувати, пробувати, спробувати кого, що, досвідчати и досвідчувати, досвідчити кого, чого, (выверять) вивіряти, вивірити (редко довірити), вивідувати, вивідати кого, що и чого; см. Пробовать 1, Искушать 1. [Бог випробовує святого (Куліш). Це щира правда, Єфреме, яку я сам на собі спробував (Крим.). Нехай дурнями броди спитують (Черкащ.). І задумує, як сина на спробунок взяти (Рудан.). Ти думаєш, козаченьку, що я умираю, а я в тебе, молодого, ума вивіряю (Мил.). Не всякому духові віруйте, а досвідчайте духів, чи від Бога вони (Св. П.)]. -тать свои силы - поспитати, спробувати свої сили. -тать чью-л. верность - спробувати, вивірити чию-небудь вірність, досвідчити чиєї вірности. Я -тал это на опыте, на своём личном опыте - я сам спробував, досвідчив це, я спробував це на собі. -тать на практике - досвідчити на практиці, спрактикувати що. [Я вже спрактикував, що на цій землі гречка не родить (Городище)]. Не -тав, не узнаешь - не спробувавши, не взнаєш;

2) (исследовать) досліджувати, дослідити що (напр. природу); см. Исследовать. -тать таинства природы - дослідити таємниці природи;

3) (экзаменовать) іспитовувати, виіспитувати, проіспитувати, виспитати, вивіряти, вивірити кого; срвн. Экзаменовать. [Пан Лукаш, вивіривши мене, сказав, що дасть мені науку усю, як сам уміє (М. Вовч.)];

4) (пережить, изведать) зазнавати, зазнати, ді[о]знавати, ді[о]знати и ді[о]знаватися, ді[о]знатися, спізнавати, спізнати, досвідчати(ся) и досвідчувати(ся), досвідчити(ся), заживати, зажити, сов. спробувати, поспитати чого, (вкусить) скуштувати чого, (набраться) набиратися, набратися (напр. лиха), (принять) приймати, прийняти чого (напр. біди, лиха, нужди); срвн. Изведать 2. [Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра (Приказка). Жила в батька не рік, не два, не зажила добра (Грінч. III). (Шевченко) добре на самім собі досвідчив усього, що сердешний люд терпів під тим ярмом (Куліш)]. -вать недостаток, нужду в чём - зазнавати недостачі, нужди в чому, (иногда) нуждатися чим. -тать много превратностей судьбы - зазнати химерної долі, багато злигоднів (бедствий). Я -тал что на себе, на личном опыте - я сам зазнав чого, я на собі зазнав (дізнався) чого, я сам на собі спробував що, (грубов.) я на власній шкурі спробував (досвідчився) чого. -тать много всего - зазнати (скуштувати) усячини чимало, (образно) перейти крізь сито й решето (Номис). -вать давление - зазнавати тиску, нагніту. -вать терпение чьё - брати на пробу (випробувати, спокушати) чий терпець. -вать страх - відчувати страх, зазнавати страху. -вать чувство - зазнавати почуття. -тать неприятное чувство - зазнати прикрого почуття;

5) (замучить пыткой) закатувати, замордувати кого; см. Запытать. Испытанный, прич. и прил. -

1) випробуваний, спробуваний, досвідчений, вивірений. [Треба йти відомим і випробуваним шляхом (Н. Рада). Це вже спосіб спробуваний (Звин.)]. -ный друг - певний друг, випробуваний, вивірений друг;

2) (пережитый) зазнаний, дізнаний, спізнаний, спробуваний, зажитий. -ться - випробовуватися, спитуватися, бути випробуваним и т. д.

* * *

несов.; сов. - испыт`ать

1) (кого-что) випробо́вувати и випро́бувати, ви́пробувати (кого-що), робити (-блю́, -биш) і́спит, зроби́ти і́спит (кому-чому); (несов.: экзаменовать) іспи́тувати (кого); (несов.: пробовать) спи́тувати (що); ( проверять на опыте) переві́рити, переві́рити и мног. поперевіря́ти (кого-що); ( исследовать) дослі́джувати, досліди́ти, -сліджу́, -сліди́ш (кого-що)

2) ( что - изведывать) зазнава́ти, -зна́ю, -зна́єш, зазна́ти (чого), зві́дувати, зві́дати (чого, що), дізнава́ти, ді́знати (чого); зажива́ти, зажи́ти, -живу́, -живе́ш (чого, що), сов. скуштува́ти (чого); ( ощущать) відчува́ти, відчу́ти (що), почува́ти, почу́ти (що); ( переживать) переживати, пережи́ти (що); ( узнавать) пізнава́ти, пізна́ти (що)

1) істина, правда. [Слово істини (Шевч.). Грецькі філософи бажали і жадали істини (Крим.). Перегляд цей (націон. питання) довів ще зайвий раз знану вже правду: для добра людськости треба вільних і самосвідомих національностей (Грінч.)]. Святая -на - свята істина. Доподлинная -на - нестеменна істина (правда). Совершенная, чистая -на - щира істина (правда). Избитая -на (трюизм) - оклепана правда, загальник (-ка). Путь -ны - путь істини, правди. Наставлять на путь -ны - на все добре навчати, до пуття приводити кого, на путь (шлях) істини, правди навертати кого. -на освободит вас (слав. свободит вы) - істина визволить вас (Єв.). Познавать -ну - пізнавати, спізнавати істину. Распознавать -ну от лжи - розпізнавати правду від брехні. Говоря по -не - правду кажучи, поправді кажучи; срвн. Правда. По -не этим стоит гордиться - направду (по правді, справді) цим варт пишатися;

2) (истинное положение) істина. Математическая -на - математична істина.

* * *

1) к кому (страсть, любовн. влечение) кохання, ласк. коханнячко, любов (-бови), любощі до кого, любість (-бости), (влюблённость) закохання в кому, (симпатия) милування. [Кохай, поки серце кохає, усе за кохання віддай (Грінч.). Ой, боже, боже, що та любов може! (Пісня). Хто не знає закохання, той не знає лиха (Пісня). Се на мене любощі напали (Квітка). На милування нема силування (Приказка)]. Пылкая, пламенная -бовь - палке кохання, жагуча любов. Безумная -бовь - шалене (за)кохання. Первая -бовь - перше (за)кохання, перша любов. -бовь мужчины, женщины - чоловіче, жіноче кохання, чоловіча, жіноча любов. Нежная -бовь - ніжне кохання, ніжна любов. Искренняя, настоящая -бовь - щире кохання, щира любов. Возбудить в ком -бовь - збудити кохання в кому, закохати кого в собі и в себе. Вспыхнуть -вью - спалахнути любов'ю, коханням. Воспылать -вью - зайнятися (запалати) коханням, любов'ю, розкохатися. [Бідахи розкохались аж з лиця спали, схнуть (М. Вовч.)]. Об'ясняться в -ви - освідчувати кохання кому, освідчуватися (про кохання) перед ким и кому. Об'яснение в -ви - освідчення (про кохання). Жениться, выйти замуж по -ви - дружитися (заміж піти) з любови (и по любові), до сподоби, по любості, взяти жінку до любови. [Та узяв жінку не до любови (Пісня). Заміж пішла по любості (М. Вовч.)]. Брак по -ви - шлюб до (з) любови (до сподоби). С -вью - до любови, кохано; срв. Любовно. [Кріпко до любови поцілувались (Г. Барв.). Його сонечко пестить кохано (Л. Укр.)]. Мне не дорог твой подарок, дорога твоя -бовь - не дороге дарування(чко), дороге твоє кохання(чко). Старая -бовь долго помнится - давнє кохання все перед очима. Умирать, погибать от -ви - помирати, гинути з кохання, з любови. [Нехай будуть люди знати, як в любови помирати (Пісня)]. -бовь сильнее смерти - кохання дужче (могутніше) за (над) смерть. Нашим новобрачным совет да -бовь! - нашим молодятам не сваритися та любитися;

2) (любовн. ласки, утехи) любощі, пестощі, милощі (-щів), милування, любість (- бости), ласка, кохання. [Пестощі, любощі, сяєво срібнеє хвиля несе в подарунок йому (Л. Укр.). Болять мене руки, ноги, болять мене кості, гей, якби то од роботи, а то од любости (Пісня)];

3) (предмет любви) кохання(чко), милування(чко), закохання(чко). [Кохання моє, я тобі світ зав'язав! (М. Вовч.). Любчику мій, милуваннячко моє (Крим.). Нема мого миленького, нема закохання (Пісня)];

4) (нравственн. чувство) любов (-бови), люба. [Чи ж я не смію домагатися любови та щирости од дітей? (Крим.). Хто не любить - не пізнав бога, бо бог - любов (Єванг.)]. Вера, надежда, -бовь - віра, надія, любов. Родительская -бовь - батьківська любов. Сыновняя -бовь - любов до батьків, синівська любов. Братская -бовь - братерська (братерня, братня) любов. Супружеская -бовь - подружня любов, подружнє кохання. -бовь к ближнему - любов до ближнього, братолюбність (-ности). [У братолюбності треба жити (Міущ.)]. Пребывать в -ви - пробувати в любові. Приобрести чью -бовь - здобути чию любов, (симпатию) підійти кому під ласку. [Підійдеш йому під ласку (Куліш)]. Из'являть -бовь к кому - виявляти любов (ласку, прихилля) до кого, жалувати кого;

5) (наклонность) замилування, любов, нахил, охота, хіть (р. хоти, диал. хіті) до чого, прихильність, прихилля до кого. [З їх естетизмом та замилуванням до краси (Єфр.)]. Заниматься чем с -вью - працювати коло чого з любов'ю, залюбки, з замилуванням. Питать -бовь к чему - кохатися в чому. [Щиро кохався пан у горілках та медах (Грінч.). Кохається він у гарних конях (Грінч.)]. Он относится к вам с -вью - він ставиться до вас з любов'ю, з прихильністю, прихильно.

* * *

1) (мать) матка. [У кого матка рідненька, у того й сорочка біленька (Приказка)]. Правда -ка - щира правда. Сказать всю правду -ку - сказати щиру правду, сказати все по щирості;

2) (женщина) жінка, (баба) баба, (тётка) тітка;

3) (у животных) матка (вед. и соб. значении), (самка) самиця. [Ласкаве телятко дві матки ссе (Номис). Овець у його дуже багато: самої матки сот сім (Сл. Ум.)];

4) (у пчёл) матка, матиця. [За ним повалило козацтво, як за маткою бджоли (Куліш)]. Лишиться -ки - зматчіти, зматчитися. Лишившийся -ки (улей, рой) - зматчілий, безматній (вулик, рій, р. рою);

5) анат. uterus - матиця, матка, ураз (-зу), (пров.) дитинник, (у свиньи ещё) пацятник (-ка) (Верхр., Жел.). Бешенство -ки - німфоманія, сказ матиці. Выпадение -ки - випад матиці (матки, уразу);

6) (у растений) маточка, плідник (-ка);

7) (картофелин, луковиц) матка;

8) (минер.: маточная порода) маточна порода. -ка венисы - лосняковий лупак (-ка);

9) (в колодце) дітинець (-нця);

10) (уксусный отсед) гніздо (оцту) (Сл. Ум.);

11) (предводитель в игре) матка;

12) (оспа) віспа;

13) см. Компас;

14) см. Матня;

15) см. Матица 1.

* * *

1) ( самка-производительница) матка

2) анат. ма́тка

3) ( маточник) ма́тка

4) мор. ма́тка

5) ( мать) ма́тка

голий. [Голому й на сіні мулко (Комар.). Хоч голий, та в підв'язках (Приказка)]. -гая истина - гола (щира) правда. -гой золота не копит - родився без сорочки, так і вмре без штанів (Комар)].

* * *

(находящийся снаружи) (з)околишній, (з)окільний, надвірні[и]й, знадвірні[и]й; (наход. на поверхности тела, предмета) зверхній, (поверхностный) поверховий, позверховий; (внешний) зовнішній; срв. Внешний 1, 2 и 4. [Околишня мазка (Сл. Левч.). Околишній (надвірній) бік хати (Богодух.). Окільні галереї храму (Кониськ.). Після знадвірнього дуже ясного сонця вони нічого не бачили в темній крамниці (Н.-Лев.). Надвірня темрява (Київщ.). Душа жіноча щира сяє в зверхній красоті (Франко). Запалення копитів може бути позверхове й глибоке (Корольов). Зовнішній бік явищ (М. Грінч.)]. С -ной стороны - з околишньою (зовнішнього) боку, зокола, зверху, знадвору. [З околишнього боку гарно (Короленко). Клепки стружать з зовнішнього боку вігнуто (Бонд. Виробн.). Бачили ви, яка школа зокола? (Грінч.)]. -ная болезнь - зовнішня (зверхня) х(в)ороба. [Зверхні хвороби (Корольов)]. -ная дверь - надвірні двері (-рей). -ный диаметр - зовнішній діяметр (поперечник). -ное лекарство - зовнішні (зверхні) ліки (-ків), (надпись на аптек. этикетке) зовнішнє (-нього). -ная линия - зовнішня лінія. -ный надзор - зовнішній нагляд. -ная поверхность чего - зовнішній поверх, зовнішня поверхня, около чого. -ный порядок - зовнішній порядок (лад). -ное почтение - зовнішня (зверхня, видима) пошана. [Зверхні ознаки пошани (Короленко)]. -ная радость - зовнішня (зверхня) радість. -ная стена - околишня (надвірня) стіна. -ные стены - околишні (надвірні), стіни, около. [Мазати около (Полт.)]. -ные укрепления - околишні (зовнішні) укріплення.

* * *

наставить

1) чего - наставляти, наставити и понаставляти, настановляти и настановлювати, настановити, понастановляти и понастановлювати чого. [Кругом наставили мисок (Котл.). Поналивала у казани оливи і понаставляла у піч (Рудч.). Наїдків, напитків понастановлювала (М. Вовч.)];

2) см. Надставлять. -ть рога кому - наставляти, наставити, ставити, поставити роги кому;

3) (направлять, приготовлять постановкой) наставляти, наставити, (о мног.) понаставляти що; см. Наводить 2. -ть западню (ловушку) - наставляти, наставити пастку. -ть копьё - наставляти, наставити, насторожувати, насторожити списа. [Гайдамака стоїть, виставивши ногу в сап'янці і настороживши списа (Куліш)]. -ть самовар - ставити, поставити, наставляти, наставити, настановляти, настановити самовар(а). [Постав самовар! (Брацл.). Самовари наставляє (Звин.). Настанови- но самовара! (Липовеч.)]. -ть уши - см. Навастривать уши;

4) кого - нав[у]чати, навчити (на (добрий) розум) кого, давати, дати науку кому, напучувати, напутити, нарозумляти, нарозумити, радити, порадити, наважувати, настановляти, настановити, наставляти, наставити, (надоумлять) напоумляти, напоумити кого. [А мати хоче научати, так соловейко не дає (Шевч.). Почну на добрий розум навчати, - як умію, так і навчаю (М. Вовч.). Батько науку мені давав, щоб я худобу жалував (Харківщ.). «Ти не повинна ховатися з ним по закутках», - напучувала Навроцька (Н.-Лев.). Не було кому нарозумити сироту (Канівщ.). Це він так порадив нас (Звин.). «Будь покірна», - наважують, - «та до роботи щира» (М. Вовч.). Він там вас настанове, що далі треба робити (Мирний)]. -ть на что - навчати, навчити на що и чого, напучувати, напутити, направляти, направити, навертати, навернути, призводити, призвести на що. [Ви його на добро навчите (М. Вовч.). Лихого на добре не навчиш (Приказка). Оддам до школи, може там його на добре направлять (Звин.). Вони сами мене на це призводили (Крим.). Якби-ж ви на добре призводили, а то все на лихе (М. Грінч.)]. -ть на ум - настановляти, настановити, наставляти, наставити, навертати, навернути, наводити, навести, навчати, навчити на (добрий) розум, навчати, навчити розуму. [Настановили на розум (Сл. Гр.). Хто його на розум добрий наставляв? (М. Вовч.). На добрий розум навернути (М. Вовч.). Нехай прийде, навчимо його на добрий розум! (Звин.). Я її розуму навчала (М. Вовч.)]. -ть на путь (истины, добродетели, спасения и т. п.) - напучувати, напутити на добру (спасенну) путь, наломлювати, наломити на добру путь (дорогу); срв. Направлять (3) на путь. [Він тебе годував, ростив, на добру путь напучував (Мирний). На спасенну путь напутив (Рада). Наломити свого вихованка на добру дорогу (Франко)]. Наставленный -

1) наставлений, настановлений, понастановлюваний;

2) см. Надставленный; (о рогах) наставлений;

3) наставлений; насторожений; наведений; поставлений: (об ушах) - см. Навострённый (под Навастривать);

4) навчений, научений, напучений, нарозумлений; напоумлений. -ться -

1) наставлятися, наставитися, настановлятися, настановитися, понаставлятися, понастановлятися; бути настановлюваним, наставленим, настановленим, понастановлюваним и т. п.; срв. Наставлять 1 и 3;

2) см. Надставляться;

3) навчатися, навчитися, напучуватися, напутитися; бути навчаним, напучуваним, навченим (наученим), напученим и т. п.

* * *

1) ( ставить) наставля́ти, наста́вити, -влю, -виш и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти, -новлю, -новині и мног. понастановля́ти и понастано́влювати, -люю, -люєш

2) см. надставлять

нрч. стільки, (при нрч. и глаг.) так, (при прлг.) такий (така, таке, такі), (канцел.) настільки, (постольку, зап.) остільки, (в такой мере) такою мірою, в такій мірі, так сильно; срв. Насколько. [Тут не така щира ляхва живе по селах, як на лівобережжі (Куліш). Вони такі відмінні (так різняться) між собою, що… (Київ). Корабель такий великий і так оздоблений радощами, що… (М. Зеров). Боротьба новітніх принципів з первісними посильнішала в нього настільки, що він… (Крим.)]. Он настолько ослабел что… - він так ослаб (знесилився, занепав на силах), що… Он не -ко беден, чтобы… - він не такий бідний, щоб… Не -ко уж - не так (не такий, не така, не таке, не такі) то вже, не з-так то вже. [Рим не таке то вже й принадне місто, як про нього кажуть люди (Країна Сліпих). Письменство чимале й не з-так то вже й бідне, як на наші обставини (Рада)]. -ко - насколько - стільки - скільки, (канцел.) настільки - наскільки, (зап.) остільки - оскільки, (в такой - в какой мере) так (такий, така, таке, такі) - як (який, яка, яке, які). Он -ко же добр, насколько и справедлив - він такий (-же) добрий як і справедливий. Она нравилась ему ровно -ко, насколько отталкивала - вона подобалася йому рівно стільки(-ж), скільки й (як і) відражала (так сильно, як і відражала).

* * *

1) (нынешний) теперішній, (современный) сучасний, сьогочасний, (этот) цей, сей. [Ваша доля - це доля молодих чесних людей теперішнього часу (Н.-Лев.). Він уважав за профанацію рівняти давніх аскетів до теперішніх черців (Крим.). Забуваєш про сучасне життя (Крим.)]. В -щее время - тепер, (пров. теперечки), теперішнього часу, в теперішній час, в теперішніх часах, за теперішніх часів, в цей час, (приблизит.) під (на) цей час, (ныне, зап.) нині. [Тепер я про це не думаю (Київ). Там теперечки новий базар (Квітка). Не був ще тоді тим, чим був теперечки (Крим.). Дія, котра діється в теперішній час (Н.-Лев.). Нема краще в теперішніх часах, як бути орендарем (Франко). Про одіж мало дбають нині (Франко)]. В -щее время я работаю на фабрике - тепер (на цей час) я працюю на фабриці. До -щего времени - до цього (до теперішнього) часу, дотепер, досі, (зап.) донині. [Довгота в цих складах задержалася й до цього часу (В. Ганцов). Бідив я, та й дотепер бідую (Кам'янеч.)]. До -щего времени бывший (сделанный и т. п.) - дотеперішній. [Всі дотеперішні досліди не дали великих наслідків (Крим.)]. В -щем году - цього (в текущем: поточного, біжучого) року. В начале -щего года - на (з) початку цього (поточного, біжучого) року. -щее положение - теперішній (сучасний, сьогочасний) стан, -нє (-не) становище. В -щем своём виде эта вещь мне не нужна - в теперішньому (в цьому) своєму вигляді ця річ мені не потрібна;

2) грам. -щее время - теперішній час (-су);

3) (этот, находящийся перед кем) цей, (данный) даний. По -щему делу - в цій (в даній) справі. -щий случай - цей (даний) випадок (-дку). -щим удостоверяется, что… - цим свідчу (свідчимо), що..;

4) (подлинный, истинный) справжній, правдивий, справедливий, (действительный) дійсний, (неподдельный) щирий, (сущий) сущий, сутий, (истый) існий, істий, істотний, (точь-в-точь, чистейший) чистий, достотний, (всамделишный) справдешній, правий, прямий; срв. Подлинный. [Се наш справжній друг (Коцюб.). (Він) справжній був поет (Самійл.). Тепер ви справжнє своє обличчя показали, досі-ж була то маска (Грінч.). Кохання справжнє соромливе (Тобіл.). Незабаром той шипучий кашель переходив у справжній (Коцюб.). З весною, коли розпочалися справжні роботи (Коцюб.). Йшли відважно, як правдивії герої (Франко). Правдиві волоські гарбузи (Сим.). Фальшиве золото - для вас правдиві гроші (Самійл.). Знаходять своє правдиве призначення (Корол.). Справедливий чумак був (М. Вовч.). Хліб, одежа, паливо тощо, - оте все й є справедливий достаток, справжнє багатство (Рада). Дійсна столиця Данії - не Копенгаген а Гамбург (Грінч.). Щирий козак ззаду не нападається (Номис). Це не казка, а щирая правда (Чуб. II). Там упокою людина зазнає, тільки де воля є щира (Грінч.). Красуня щирого класичного типу (Н.-Лев.). Суща драма, не вигадана, не підмальована (Кониськ.). Суща причина суперечки проявилася ясно (Павлик). Ото було суще щастя моє (Кониськ.). Існий москаль (М. Вовч.). На обличчя істотний Степан, але не він (Звягельщ.). Чистий батько, - от як удався синок! (Чигиринщ.). Ходив чистим босяком (Виннич.). Справдешній козак (Сл. Гр.). Сиділа собі вільно, як справдешня пташка (М. Вовч.). Відчула справдешній апетит (Н.-Лев.). Я не міщанка якась там, а справдешня пані (Н.-Лев.). Правий рицар, ще молодий, а вже не має рівні (Куліш). То моя права жінка (Яворськ.). Як побачиш, так прямий запорожець! (Мирний). Прямеє пекло там було (Греб.)]. Самий -щий - справжнісінький, щирісінький, існісінький, чистісінький. [Щирісінький матеріяліст (Рада). Існісінька щирість (Основа 1862). Чистісіньке пекло (Крим.)]. -щее золото - щире (суте) золото. -щая стоимость - дійсна (справжня) вартість. -щая цена - справжня (правдива, справедлива) ціна. Теперь -щая пора садить деревья - тепер саме час садити (садовити) дерево. По -щему - а) по-справжньому, по правді, справді, (искренно) щиро, щиросердно, по щирості; (как следует) як слід, насправжки, дійсно[е]. [Не вміє нічого як слід зробити (Київ). Посваритися насправжки не могли (Крим.). Довідаємось дійсне, побачимо його - який (М. Вовч.)]. Я вас по -щему люблю - я вас правдиво люблю (кохаю), я вас по правді (таки справді, щиро, щиросердно) люблю (кохаю); б) (сказать правду) направду; правду (направду, по правді) кажучи, по щирості, (в сущности) суще. [Направду вам не треба було втручатися в цю справу (Київ). Вона суще не була черницею, постригу не брала (Кониськ). Продражнили його «Зимою», а суще він прозивався Гуркалом (Кониськ.)]. -щим образом - по-справжньому, як слід; срв. выше По -щему а. Показать себя в -щем своём виде - показати себе в справжньому своєму вигляді.

* * *

1) ( теперешний) тепе́рішній; ( нынешний) ни́нішній; ( современный) суча́сний, сьогоча́сний; ( этот) цей, род. п. цього́

2) ( подлинный) спра́вжній, справедли́вий; справде́шній, спра́вдішній, достеме́нний, нестеме́нний; ( неподдельный) щи́рий; ( истинный) су́тий; ( форменный) фо́рмений

відвертий, відкритий, незакритий [Була правдива та незакрита (Грінч.)], непотайний [Розмова щира, непотайна (Неч.-Лев.)], (искренний) щирий. Срв. Открытый. -ный человек - відверта (непотайна) людина.

* * *

1) відве́ртий; ( искренний) щи́рий, щиросе́рдий, щиросе́рдний, щиросерде́чний; ( прямой) прями́й

2) ( нескрываемый) відве́ртий, неприхо́ваний; ( явный) я́вний; ( очевидный) очеви́дний; ( ясно выраженный) безсумні́вний; (не скрывающий, слишком обнажающий что-л.) на́дто відкри́тий; ( бесстыдный) безсоро́мний, безсти́дний

справжній, справдешній, правдивий, автентичний, достотній, щирий, сутий, сущий, нестеменний, чистий, настоящий, існий, істий, вірутний. [Справдешня границя землі руської. Щирий патріот. Перстінь сутого злота. Кость оцей, чиста болячка на оці (Крим.). Іста мама. Вся мамина врода і вдача (Неч.-Лев.)]. С -ным верно - з оригіналом згідно. В -ном виде - (о людях) живцем. -ный источник - автентичне джерело. -ная причина - суща (справжня причина). -ная правда - суща (щира) правда.

* * *

похитить викрадати, викрасти, вимикати, вимкнути, красти, украсти, (во множ.) повикрадати, повимикати, покрасти що. [Що викрав я дочку в сього старого, се щира правда (Куліш)]. -тить у кого важные документы, бумаги - викрасти (украсти) в кого важні документи, папери. -тить у кого тайну - таємницю в кого викрасти. Когда-то существовал обычай -щать жён - колись був звичай викрадати (вимикати) жінок. Смерть его -тила - смерть його забрала. Холера -тила половину населения - холера забрала (поглинула) половину людности. Похищенный - викрадений, вимкнений, украдений.

* * *

несов.; сов. - пох`итить

правда (ум. правдонька, правдочка, правдиця). [Все згине, тільки правда зостанеться (Номис). Скільки в решеті дірочок, стільки у їх правдочок (Г. Барв.). Тілько в дівоньках правдиці, кілько в коновках водиці (Чуб.)]. Совершенная. чистая -да - щира (щирісінька), нестеменна правда. Не полная -да - щербата правда, несповна правда. Он не всегда говорит -ду - він не завсіди каже правду (каже по правді). -да ли это? - чи цьому правда? чи воно справедливо? [Не знаю, чи воно справедливо, кажуть, що чума сильна йде (Чигир.)]. -да ли, что он умер? - чи правда, що він умер? Не -да ли? - а правда-ж? еге-ж правда? еге-ж так? Не -да ли, что он очень умён? - а правда-ж, він дуже розумний? -да, что… - правда, що…, справедливо, що… [Так тихо, так ясно, - думає собі Гордій, - справедливо, що святий вечір (Васильч.)]. По -де сказать или говоря -ду - сказати правду, (як) направду сказати, правду (направду, по правді) кажучи, (собственно) суще, (искренно говоря) по щирості кажучи. [Сказати правду, я ще не помітив, щоб він своїм страстям корився (Куліш)]. В -ду, на -ду (в самом деле) - справді, справжки, насправжки, насправжнє, як насправжнє, дійсно. Сказать кому всю -ду матку - сказати ущипливу правдоньку, (образно) вичитати отченаша, (євангелію) кому, бризнути в живі очі кому (Франко. Пр.). Правда (впрочем, положим, хотя) - що правда, правда. Со всяким, -да, это может случиться - що правда, з усяким це може статися, трапитися. Правда? - справді? Йо? Нужно -ду сказать - ніде правди діти. Занимать место -ды - правдувати. [Що тепер неправда стала правдувати (ЗОЮР. II)]. Жить, поступать по -де, -дою, согласно велениям - ды - правдувати, ходити правим робом, ходити по правді, жити (робити) по правді, праведно. [Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує (Франко. Пр.). Ой не по правді, мій миленький, зо мною живеш (Метл.)]. Блюститель -ды - правдодержець (-жця). [Гей царю, гей ти земний правдодержець! (Крим.)]. Ваша -да - ваша правда, маєте рацію, маєте слушність. [Ваша правда, - сказав Комашко (Н.-Лев.)].

* * *

1) сущ. в знач. сказ. пра́вда

2) (в знач. нареч. и вводн. сл.: в самом деле) спра́вді, пра́вда, ді́йсно; (в знач. нареч.) напра́вду, наспра́вжки

3) (в знач. уступительного союза: хотя) щопра́вда

відданість (-ности), вірність кому, (щира) прихильність до кого. Нерушимая - ность - непохитна, не(по)хибна вірність. -ность своей идее - відданість, вірність своїй ідеї.

* * *

1) прямець (-мця), простець (-стця). Прямиком (прямьём, прямью), напрямик - прямцем, на(в)простець, на(в)прямець, на(в)прямки, (о пространстве ещё) навпрошки, простяком, простцем, навпрість. [Навпрямець тільки ворони літають (Номис). Хіба він знає, куди до раю навпростець (Свидн.). Так і пішов городами навпрошки (Проск. п.)]. Сказать - ком (напрямик) - сказати навпрямки, навпрямець, навпростець, прямцем. [То такий чоловік, що ти йому все навпрямець кажи: гаразд буде (Гр.)]. Итти -ком - прямувати, простувати или іти навпростець, навпрямки и т. д. [Хто простує, той дома не ночує (Приказка)];

2) (о человеке) щира, проста, пряма людина.

* * *

1) ( прямой путь) прями́й шлях

2) ( о человеке) пряма́ люди́на

непотайний, неприхований (у собі). [Вона людина правдива, щира, непотайна (Н.-Лев.)].