Швидкий

техн. бе́глый, бы́стрый, ско́рый

и -гок

1) легкий (-ка, -ке). [Паляниця легка, добре випечена (Звин.)]. -кий как перо легкий як пір'їна, легкий як пух. -кий груз, багаж - легкий вантаж, багаж. -кий мусор, горн. - штиб (-бу). -кая почва - легкий ґрунт, перегній (-ною); пухка земля. Да будет ему земля -ка! (о покойнике) - хай йому земля пером! Нехай йому земля легка! Легко йому лежати, пером землю держати (Номис). -кая кавалерия - легка кіннота. -кое войско - легке військо. -кая атлетика - легка атлетика. -кое орудие - легка гармата. -кое ружьё - легка рушниця;

2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легкий, легенький, невеликий, невеличкий, незначний. -кая проседь - легенька сивина. С -кою проседью - сивуватий, підсивий, шпакуватий. -кие морщины - легенькі (неглибокі) зморшки. -кий ветерок - легенький вітерець, (зефир) легіт (-готу). [У віконце вливається легіт майовий (Л. Укр.)]. -кий порыв ветра - легенький подув (подих) вітру. -кий дымок - легенький, ріденький димок (-мку). -кий морозец - легенький (невеличкий, маленький) морозець. -кий туман, -кая тучка - легкий (легенький) туман, легка (ріденька, прозора) хмарка. [Над долинами стоїть сизий, легкий туман (Неч.-Лев.)]. -кое наказание - неважка (легка) кара. -кая вина - неважка провина. -кий вздох, стон - легеньке зідхання, легенький стогін. -кий смех послышался среди публики - тихий (легенький) сміх почувся серед публіки. -кая улыбка - легенька усмішка. -кий стук, шум - тихий стукіт (гомін). -кий сон - легкий, некріпкий сон. У него -кий сон - він некріпко (нетвердо, чутко, чуйно) спить. -кое движение - легкий (легенький, незначний) рух. С -кою иронией - з легкою (легенькою) іронією. На её лице вспыхнула -кая краска - обличчя в неї (їй) трохи зашарілося (спалахнуло легеньким рум'янцем). -кая поступь, -кий шаг - легка хода. -кий огонь - повільний (легкий) огонь. -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана - легкий біль, легка хороба (застуда, втома, рана). -кий озноб, жар - легкий (невеличкий) мороз (жар). У него -кий озноб, жар - його трохи морозить, у його маленький (невеличкий) жар. -кие роды - неважке (легке) родиво, неважкі (легкі) родини (зап. пологи). -кое лекарство - делікатні (м'які) ліки. Слабит -ко и нежно - проносить м'яко й делікатно. -кие средства, меры - м'які засоби (заходи). -кий характер - м'яка (нетяжка, несувора, лагідна) вдача. -кое сердце - м'яке серце. -кий табак - легкий (неміцний, панський) тютюн. -кое вино, пиво - неміцне (легке) вино, пиво. -кий раствор - неміцний розчин. -кий напиток - легкий напій. -кий запах - легкий, тонкий пах (дух). -кие духи, ароматы - легкі (неміцні) пахощі;

3) (необременительный) легкий, необтяжливий, невтяжливий, (о пище: удобоваримый) легкостравний, стравний. [Хліб глевкий, на зуби легкий (Номис)]. -кая должность, -кие обязанности - легка (невтяжлива) посада, необтяжливі обов'язки. -кий труд - легка праця, (осудительно) легкий хліб. Зарабатывать -ким трудом - заробляти легкою роботою, легкобитом. [Сіяти грішми, що заробляв я легкобитом (Кониськ.)]. -кий хлеб - легкий (незагорьований) хліб. -кая жизнь - легке життя, життя в достатках, в розкошах, легкий хліб. Он привык к -кой жизни - він звик до легкого життя, до легкого хліба, він логкобитом вік звікував (Кониськ.). -кий обед, завтрак, ужин - легка (стравна, делікатна) їжа, легка страва, легкий (делікатний) обід (сніданок), легка (делікатна) вечеря; срвн. Тонкий. -кая закуска - легка (легенька) перекуска. -кий воздух - легке, рідке повітря; свіже повітря;

4) (нетрудный) легкий, неважкий, (простой) простий, немудрий. -кое дело - легка (немудра, неважка) справа (робота). -кое ли дело! - легко сказати! то не жарт! -кое для понимания изложение, доказательство - виклад, доказ зрозумілий, (иногда) розумний. -кая фраза, задача - легке речення, завдання. -кий слог - легка мова. Этот писатель отличается -ким слогом - у цього письменника легка мова, видко легку мову. -кий стих - легкий вірш. -кий экзамен, -кое испытание - легкий іспит. -кий танец - легкий (неважкий) танець (-нця). Он упивался -ким успехом - він п'янів з легкого успіху. -кая добыча - легка здобич;

5) (весёлый) легкий, легенький, веселий, (поверхностный) поверховний, побіжний, легкобіжний, (ветреный) полегкий. -кая жизнь - легке (безжурне) життя. -кая шутка - легенький жарт. -кая радость, -кое настроение - безхмарна радість, безхмарний настрій. -кое отношение к своим обязанностям - легковаження своїми обов'язками. -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. - побіжне (поверховне, поглибоке) знання чогось (справи, предмету), мала тяма в чомусь. -кий ум - неглибокий (легкобіжний) розум. -кое увлечение - легкобіжне (скороминуще, неглибоке) захоплення. Чувство женское -ко - жіноче почуття полегке (неглибоке, непостійне). -кий характер - неглибока вдача; м'яка (лагідна) вдача. -кий человек - неглибока (легкодумна) людина, полегка людина. -кий взгляд на вещи - поверховне (легковажне) ставлення до справ. -кое обращение в обществе - вільне, невимушене поводження в товаристві. С ним -ко и горе - з ним і лихо не страшне. -кие движения - легкі, вільні (невимушені) рухи. -кий голос - вільний (плавкий) голос. -кая музыка - легка (неповажна) музика. -кое чтение, -кая литература - легке читання, легка лектура; (изящная) красне письменство; (эротическ.) лектура (письменство) про кохання, еротична лектура, еротичне письменство;

6) (легкомысленный, ветренный) полегкий, легковажний, легкодумний. -кого поведения девица - полегка дівчина, дівчина легких звичаїв. Искательница, любительница -ких приключений - охоча до легких романтичних пригод, охоча легко поромансувати, романсова авантурниця. -кие нравы - полегкі, вільні звичаї. Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона - п'єса (твір, музика) легкого змісту, тону;

7) (быстрый, расторопный) легкий, швидкий, прудкий, меткий, жвавий, моторний. [Ота смілива, метка Катря (М. Вовч.). Жвавий, як рибка в річці (Номис)]. -кий на ногу - швидкий (прудкий, легкий) на ноги. -кий на подъём - рухливий, ворушкий. -кий на ходу - (о машине) легкий у роботі, (об экипаже колесн.) легкий, розкотистий, котючий, бігкий, (о санях, лодке) легкий, плавкий; срвн. Легкоходный. [Легкий човен (Полт.)]. -кий на кулак (драчливый) - битливий, швидкий на кулак (до бійки). -кий на руку (удачливый) - легкий на руку. С -кой руки - з легкої руки. [З щирого серця та з легкої руки дідусь дарував (Кониськ.)]. Он -гок на руку - у його легка рука, він добрий на почин. [Кароокий чоловік - добрий на почин (Мирг.)]. Делать на -кую руку - робити абияк (на спіх, на швидку руку, на швидку руч). Работа на -кую руку - швидка робота. [Швидкої роботи ніхто не хвалить (Номис)]. -кий на слёзы - тонкосльозий, (сущ.) тонкослізка. -кий на язык - а) язикатий, слизькоязикий; б) говіркий, балакучий, балакливий. -гок на помине - про вовка помовка, а вовк і в хату (Приказка). -кая кисть - легкий пензель (-зля);

8) (негромоздкий, стройный) легкий, стрункий. -кая колокольня, беседка, колонна - легка (струнка) дзвіниця, альтанка, колона. -кие украшения - легкі оздоби. Более -кий, наиболее -кий - легший, найлегший и т. д. [Але Олеся була легша на скоки (Н.-Лев.)]. Становиться более -ким - см. Легчать. Довольно -кий - досить легкий, легенький и т. д. - см. Лёгонький.

* * *

прыток (быстрый) прудкий, швидкий, порс(ь)кий, (шибкий) шпаркий, (проворный) моторний, хваткий, (бойкий) меткий, (скорый, поспешный) похіпкий, спішний, хапкий, хваткий. [Палажка - прудка дівчина (М. Вовч.). На приказки я шпарка була (Кониськ.). Чого це ти така спішна сьогодні? (Н.-Лев.), Похіпкий кінь (Н.-Вол. п.)]. -ток больно, погоди - швидкий дуже, постривай (почекай). -ток в работе - моторний, меткий у роботі, беркий до роботи.

* * *

1) (далеко бросающий) кидкий;

2) (проворный) меткий, жвавий, моторний, швидкий, метушливий;

3) см. Бросковый, бросовой.

* * *

бистрий, прудкий, швидкий, жвавий, борзий, (шибкий) - шпаркий, (поспешный) - похіпливий, похіпний, (спорящийся) спірний; (о лошадях кроме вышеуказан. эпитетов) гонкий, летючий, похваткий. Быстрая вода - см. Быстроток. Быстрый в движениях, с быстрыми движениями - меткий рухами.

* * *

1) швидки́й, би́стрий, ско́рий, прудки́й, шпарки́й, хутки́й, порски́й; бо́рзий; ( проворный) мото́рний, метки́й

2) (перен.: живой) жва́вий

I. см. Жив.

II. 1) живий, (редко) живущий. [Казали помер, а він живісінький. Вона й живуща була наче мертва (М. Вовч.)]. Живой элемент (и всё живое, живущее) - живло. [За сонцем усе живло прокинулось (Мирн.)]. Остаться в живых - вижити, (о многих) повиживати. [Мої діти таки повиживали, а сестриних троє померло з обкладу]. Оставлятсь в живых - лишати живого, лишати при життю. [Лишали при життю хлоп'яток. (Св. Письмо)]. Стать живым - відживитися, оживіти. [І дихнув господь на нього, то він відживився (Рудан.)]. Стать живой действительностью, воспринять живой образ - вживитися. [Бачу його, віри не йму: се, кажу, моя думка щоденна, щочасна вживилася (М. Вовч.)]. В живой действительности - в живій дійсності, живцем. [Події в драмі проходять перед нашими очима, показуються живцем, а не в самому тільки оповіданні про них (Єфр.)]. Принимать живое участие - брати пильну (жваву) участь. Задеть кого-либо за живое - дозолити, допекти кому, упекти кого; см. Допечь, Доехать. Ни живой души - ні живого духа (Неч.- Лев.). Живой язык - жива мова. [Словник української живої мови]. Живой человеческий дух - живущий дух людський. Живая вода - вода джерельна, текуча, біжуча. Живая и мёртвая вода (в сказках) - вода живуща й зцілюща, живляща і жертвляща. Живая изгородь - живопліт (р. -плоту). На живую руку - на швидку руч, (на) швидкоруч. [Ніколи було - на швидкоруч зробила];

2) (ясный) живий, виразний, ясний. [Усе проминуло, а в споминку - живісіньке, аж сяє (М. Вовч.). Таке виразне стоїть воно перед очима];

3) жвавий, моторний, меткий, швидкий. [І натуру маю жваву (Самійл.). Такий жвавий, як рак на греблі (насмешка). Моторна дівчина]; см. Бойкий, Подвижный, Разбитной. Живая женщина, девушка - моторуха. [Там така моторуха - як на шрубах уся]. Слишком живой (о ребёнке) - вертун, вертунчик. [Такий вертун, що й на місці не всидить; так і крутиться, як тая дзиґа]. Делаться живее - жвавішати, моторнішати;

4) (лишь о музыке) доскочистий. [А ну йому марш! - і вдали такого доскочистого, аж волосся їжиться (Свидн.)].

* * *

и Клавиша клавіш (-ша). [На клавішах твоїх швидкий гучний таночок (Л. Укр.)].

* * *

тж. кл`авиша

1) зоол. Ursus - ведмідь (-медя), (диал. ведмідь, -медя). [Швидкий, як ведмідь за перепелицями (Номис). Тягнеться, як ведмідь (Звин.)]. -ведь белый, полярный (U. maritimus) - ведмідь білий, полярний. -ведь обыкновенный, бурый (U. arctos L.) - ведмідь звичайний, бурий; бортняк, бур'янник (-ка); (народн.: мишка, потапыч, топтыгин) вуйко, старий (- рого), великий (-кого), бурмило, бортневий біс (-са). -ведь серый, гризли (U. horribilis) - ведмідь сірий, ґрізлі (нескл.). -ведь ворчит - ведмідь бурчить. -ведь всю зиму лапу сосёт - ведмідь усю зиму лапу смокче. Не убив -дя, шкуры не продавай - з невбитого ведмедя шкуру не продавай. -ведь губастый, зоол. Melursus labiatus Blainw. - ведмідь губатий, губач (-ча). -ведь сумчатый, зоол. Phascolarctus cinereus Goldf. - коала, торбун- (торбач-) ведмідь;

2) перен. - а) (ворчун) бурмило, бурмак (-ка), бурмій (-ія); б) (неотёса, грубиян) мурмило, мурло, (вахлак) ґевал (-ла); в) (косолапый) бамбула, незграба, вайло, мамула, тюхтій (-тія), кнюх (-ха);

3) (напиток) - а) ведмідь, кава з ромом; б) пунш (-шу) з вершками или з яйцями;

4) (товар) залежаний крам (-му).

* * *

1) ведмі́дь, -ме́дя

2) перен. ведмі́дь, вайло́, бурми́ло

1) энтом. - метіль (-теля) и мотиль (-ля), мотиляк (-ка), соб. мотильня (-ні). [Рубанок тільки дж-ж-ж, а стружки як метелі здіймаються (Г. Барв.). Який великий метіль! (Звин.). Швидкий як мотиль (Номис). Повна хата мотильні! (Звин.)];

2) (в машинах) корба, вітряниця. [Як шеретують, то вітряниця у топчаку гуде (Сл. Гр.)].

* * *

1) энтом. моти́ль, -ля

2) техн. кривоши́п, моти́ль

на что к чему ласий до чого, на що, квапний, сквапний, квапливий, швидкий до чого, беркий, голінний до чого, (охочий) охочий, охітний, охотливий до чого; (жадный) жадібний, жадний на що. Срв. Охочий, Лакомый. [Ласий до грошей и на гроші. Здавався-ж він на гроші не жадібним (Л. Укр.)].

* * *

1) действ. - см. Поднимание, Поднятие. -ём на гору - схід на гору. -ём воды в реке - прибування, прибуття, підходження води в рі(ч)ці. -ём культуры, промышленности, культурный -ём - піднесення культури, промисловости, культурне піднесення. -ём духа, чувств - піднесення (зворушення) духу, почуваннів. Моменты высокого -ёма - хвилі високого піднесення (Єфр.). Испытывать -ём духа - (описат.) рости вгору, душа росте вгору в кого, світ підіймається вгору кому;

2) (отлогая возвышенность, подъём на гору) узвіз (-возу). [Боричів узвіз. Шлях здіймався вгору довгим узвозом];

3) (сборы в путь, выезд, выступление) рушання. Деньги на -ём - подорожні гроші, подорожнє (-нього), кошти на подорож. Лёгок на -ём - швидкий рушати, ворушний, рухливий. Он тяжёл на -ём - важко йому рушати (зрушити);

4) (ноги, сапога) підйом (-му) (ноги, у чоботі), (сапога) підбиття (у чоботі). Сапоги с большим -мом - зазо[у]висті чоботи. Сапоги узки в -ме - чоботи тісні на підйомі (на підбитті);

5) (рычаг) підойма, (для поднимания воза) важниця; см. Рычаг;

6) (ухват) рогач (-ча);

7) (домкрат) лівар (-ра); см. Домкрат;

8) (мера, высота, на сколько что-л. поднято) підвищення;

9) в -ём (вподъём) кому (под силу) - під силу кому, саме враз кому.

* * *

1) ( действие) підніма́ння, підійма́ння, (оконч.) підняття; ( восхождение на гору) схо́дження

2) ( взвоз) узві́з, -во́зу

3) (быстрый рост; воодушевление) підне́сення

4) (ноги, обуви) підйо́м

5) ( сигнал) побу́дка

6) ( подъёмник) техн. підійма́ч, -а; ( рычаг) ва́жіль, -желя, підо́йма

7) лингв. підне́сення, підняття́

(торопливый) хапливий, похапливий и похопливий, похіпний, (с)квапливий, сквапний, поквапний, (скорый) швидкий, хвиткий; (срочный) (по)спішний. [Суд сквапливий рідко буває справедливий (Номис). Своїм питаннячком хвитким не дала йому вимовити слова (М. Вовч.)]. -ный отъезд - (с)квапливий, хапливий, похапливий від'їзд. -ная езда - швидка їзда. -ная работа - швидка, похаплива робота; (шутл.) хапатня, хаповиця, хапанина; (срочная) нагальна робота. [Швидкої роботи ніхто не хвалить (Номис). Хапатню таку зробили, що духом забрали всю солому (Черкас.)]. -ное дело - спішна, нагальна справа.

* * *

1) природа, натура. [Пташки заспівали, комашня заметушилася, ліс загомонів, природа знов віджила (Коцюб.). Усміхалась весняним привітом натури краса (Л. Укр.)]. Законы -ды - закони природи (натури). Тропическая -да - тропічна природа. Мёртвая (тихая) -да, живоп. - мертва природа. Живая -да - жива природа, животвір (-твору);

2) (врождённые свойства, наклонности) натура, природа, єство; (сущность) істота (реже стота); (характер) вдача. [Природу тяжко одмінити (Номис). Вовча натура тягне до лісу (Чуб.). Панської стоти не переробиш (Приказка). Вірив у матеріялістичну своїх теорій натуру (Корол.). Природа морали]. -да растений, животных - природа рослин, тварів. -да человека - природа (натура, єство, вдача) людини. Женская -да скажется - жіноча натура (істота, вдача) себе виявить. Отдать долг -де - см. Отдавать. -да вещей - природа или єство (істота) речей. [Ми не можемо знати саму істоту речей (Основа 1915)]. Это в -де вещей - це світова річ. Привычка вторая -да - звичка - друга натура. Гони -ду в дверь, она влетит в окно - крий, ховай погане, а воно таки гляне. По -де (по своим врождённым качествам) - з природи, з натури, природою, натурою (срв. п. 3). [Вона з природи чесна (Куліш). Епікуреєць з натури (Грінч.)]. Долгие по -де слоги - довгі з природи (з натури и т. д.) склади;

3) (рождение, род) рід (р. роду), зрода (-ди). От -ды - зроду, від зроди. [Він від зроди такий (Левч.)]. Он от -ды глух - він зроду глухий. От -ды способный к чему - уродливий до чого (що робити). [Як феаки сами над усіх людей уродливі по морю гнати швидкий корабель (Потеб. Одис.)]. Он по -де (по происхождению) француз - він родом (з роду) француз, він природній француз.

* * *

моторний, меткий, похіпний, похопливий, хапкий, хваткий, шамкий, проворний и проворненький, (скорый) швидкий, прудкий, хуткий, (шутл.) скорохвацький. [Моторна молодиця. Хто моторніший, той живився більше (М. Лев.). Тільки до роботи хапкий, а до їжі ні. І ти не дуже-то хваткий, і я не швидка. Шамкий у роботі]. -ный человек, женщина, провор, провора - моторун, моторуха, (ласк.) моторушка, метець (-тця), (шутл.) полетун, полетуха, полетушка, опис. як на шрубах ходить, (насм.) моторяка, проворяка (общ. р.). Она -ная швея - вона моторна швачка.

* * *