-
1 чарки
namer. charque (вяленое мясо), charqui (вяленое мясо) -
2 кушанье из чарки
namer. charquicàn (вяленого мяса) -
3 приготовлять чарки
vamer. charquear (вяленое мясо) -
4 чарка
чаркаГ.: цӓркӓ1. чарка, рюмка, стопка; небольшой сосуд для вина, водкиАрака чарка чарка для вина.
Эрбылат кок чаркаш аракам темыш. А. Мурзашев. Эрбылат налил в две чарки вино.
Ӱстембалне ястарыме стакан, чарка да кленча-влак чолгыж шогеныт. И. Васильев. На столе блестели пустые стаканы, рюмки и бутылки.
2. в поз. опр. чарочный, чарки; относящийся к чаркеКудыштыжо – чарка йӱк, уремыште – гармонь йӱк. С. Чавайн. В домах – звон (букв. звуки) чарок, на улице – звук гармони.
Микитан кок шинчажат чарка пундаш гай кугемын. М.-Азмекей. У Микиты оба глаза расширились, как дно чарки.
-
5 выливать
вылить1) виливати, вилити, вилляти; (опрокидывая) вивертати, вивернути. [Виверни воду з діжки. Глечики повивертала];2) висипати, висипати. [Висип у миску всенький борщ. Висип окріп із баняка в ночви = вылей кипяток из котла в корыто]. -ать, - ить напиток в рот - хилити, вихиляти, вихилити. [Вихилив дві чарки];3) (колокол, статую и т. п.) лити, виливати, вилити. Вылитый -1) вилитий, виллятий, висипаний, вихилений. [Де-ж тая барилочка, що виллята горілочка?]2) вилитий, злитий, виливаний. [Кремезний, як з криці злитий (Коц.). Виливаних богів не будеш робити];3) похож, как вылитый - як викапаний. [Син - викапаний батько. Ми всі, як викапані, скидаємся один на одного (Крим.)].* * *несов.; сов. - в`ылить1) вилива́ти, ви́лити и ви́лляти и мног. повилива́ти; ( пищу) висипа́ти, ви́сипати2) ( изготовлять литьём) вилива́ти, ви́лити и ви́лляти -
6 высасывать
-ся, высосать, -ся висисати, -ся, висмоктувати, -ся, витягати, -ся. [Висисає останню силу нашої землі наш ворог (Неч.-Лев.). Висмоктував з чарки останню крапельку (Неч.-Лев.)]. Высасываемый - висмоктуваний. Высосанный - виссаний, висмоктаний, витягнутий.* * *несов.; сов. - в`ысосатьвисмо́ктувати, ви́смоктати, висисати, ви́ссати -
7 живо
1) (оживлённо, быстро) жваво, моторно, живо. [Після чарки розмова пішла жвавіш (Неч.-Лев.). Жваво метнулися до роботи. Моторненько, дівчатка, увихайтеся, бо вже нерано, а діла ще багато. Ну, живо, живо! день не жде];2) виразно, ясно. [Я виразно це пам'ятаю. Чи ясно ви собі це уявляєте?].* * *нареч.1) (наглядно, картинно, ярко) жи́во2) (сильно, остро) жи́во; ду́же3) (оживлённо; бойко) жва́во4) ( быстро) шви́дко, ско́ро; ху́тко, жи́во -
8 зарумяниваться
зарумяниться1) рум'яніти, зрум'яніти, порум'яніти, червоніти, зчервоніти, почервоніти, зачервонітися, зашарітися. [Зачервонівшись од бігу, а потроху й од чарки стояла перед їм уся рум'яна (Грінч.). Задивилася хмарка на сонце і вся зчервоніла (Ворон.). Щоки порум'яніли з морозу. В Енея очі запалали, уста од гніву задрижали, ввесь зашарівсь, мов жар в печі (Котл.)];2) (о тесте, мясе) загнічуватися, загнітитися, стати чорнявеньким, (о мног.) погнітитися; (сильно) присмагнути, (о мног.) посмагнути. [Хліб гарно погнітився. Поросята посмагли дуже]. Зарумянившийся - зрум'янілий, порум'янілий, зчервонілий, почервонілий; загнічений смаглий, присмаглий, чорнявенький (Звин.). [Затулила руками зчервонілий видочок (М. Грінч.). Пиріжки чорнявенькі (Звин.)].* * *несов.; сов. - зарум`янитьсязарум'я́нюватися, -нююся, -нюєшся, зарум'я́нитися, сов. зарум'яні́ти, порум'яні́ти; ( о тесте и) загні́чуватися, -чується, загніти́тися, -гні́титься -
9 край
1) (коней, предел, рубежная полоса) край (-аю), кінець (-нця), окрай (-аю), окрайок (- айка), закрайок (-йка, берег (-рега), ум. краєчок (-єчка и -єчку), крайчик (-ка), кінчик, окраєчок (-чка); срвн. Конец 1. [Нема краю тихому Дунаю (Пісня). Світає, край неба палає (Шевч.). Карпо одсунувся на самий край призьби (Н.-Лев.). Поруч мене на краєчку всадовився якийсь п'яний чолов'яга (Крим.). На крайчику ліжка обнявшися заснули дві молоді голови (Франко). Я не силкуюся збагнути сю річ до краю (Самійл.). Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Я льотом долетів до гайового окраю, - нема! (М. Вовч.). В кінець гаю, на окрайку стояв дуб-довговік (М. Вовч.). Поставив пляшку на самому березі столу (Сл. Ум.). Надягає черкеску, обшиту по берегах срібним галуном (Мова)]. Край одежды - край, омет (-та). [На гаптовані омети ризи дорогої! (Шевч.)]. Край соломенной крыши - стріха, остріха, острішок (-шка), (судна) облавок (-вка). Края сосуда, кратера и т. п. - вінця (р. вінець), береги, криси (-сів), посудини, кратера. [Розбий яйце об вінця шклянки (Звин.). Кратерові вінця (береги). Глибока миска з крутими берегами (Конотіпщ.). Здавалися йому крисами коло горшка або коло миски (Н.-Лев.)]. До -ёв, до самых -ёв - по вінця, по самі вінця. В уровень с -ями - ущерть, украй. [Не наливай горщика вщерть (Звин.). Її серце налилося щастям ущерть (Н.-Лев.). Злотом насиплю я човен украй (Грінч.)]. Насыпанный в уровень с -ями - щертовий. [Буде щертових мірок дев'ять, а верхових вісім (Сл. Гр.)]. Осторожно, это стакан с острыми -ями! - обережно, в цієї шклянки гострі вінця. Переливать через край - лити через вінця. Течь, литься через край, -ая - литися через вінця. [Повнії чарки всім наливайте, щоб через вінця лилося (Пісня)]. Имеющий широкие края - крисатий; срвн. Широкополый. Лист с вырезными, зубчатыми -ями - листок із вирізними, зубчастими берегами (краями). Край болота - приболоток (-тка). Тут тебе и край! - тут тобі й край! тут тобі й гак! тут тобі й амінь! Сшитый край ткани - см. Рубец. Шов через край - запошивка. Шить через край - запошивати. Рана с рваными -ями - рана з рваними краями. Язва с расползшимися -ями - виразка з розлізлими краями. Конца -аю нет - нема кінця-краю, без кінця й краю. Стол по -ям с резьбою - стіл із різьбленими закрайками. С которого -аю начинать пирог - з котрого кінця починати пирога? На реке лёд по -ям - на річці крига край берегів. Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! - уже мені терпець урвався, а лихові кінця немає! Он хватил, хлебнул через край - він перебрав міру, він хильнув через міру. На краю света - на краю світа, край світа. На краю пропасти - край безодні. На краю гроба - одною ногою в труні. Он был на краю гибели - він мало не загинув. Я проехал Украину из края в край - я переїхав Україною з кінця в кінець, я проїхав Україну від краю до краю. На край - (на) край. [Скажи-ж мені: де мій милий. Край світа полину (Шевч.)]. Вдоль края - понад, понад край, вкрай чого. [Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють (Шевч.). Їхала пані вкрай города (Номис)]. На краю, с -аю, нрч. - край, покрай, накрай, наузкрай чого, кінець чого. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Потім на світанні, як біляві хмари стануть покрай неба, мов ясні отари… (Л. Укр.). Жила вдова накрай села (Пісня). Наузкрай ниви курився димок (Сл. Грінч.)];2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубіж (-бежа), ребро, край. [Ударив рубом лінійки (Сл. Ум.). Вдарився об двері, об самий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубіж головкою вдарилося (Пирятинщ.)]. Край скошенный - скісний руб (край). Край острый (орудия, инструмента) - гострій (-рія), ум. гострієць (-рійця); (тупой) хребет (-бта), рубіж (-бежа). [Ледве махала сокирою, б'ючи вже обухом, а не гострієм (Грінч.). Хребет пилки. Рубіж ножа]. Край поперечный - торець (-рця). [Торці клепок звичайно скісно обрізують (Бондарн. виробн.)]. Край кристалла - кристаловий руб. Гора с зубчатым верхним -аем - гора з зубчастим хребтом. Гора с зубчатыми боковыми -ями - гора з зубчастими ребрами;3) (страна, область) країна, край, україна, сторона, земля, ласк. країнка, країнонька, країночка, сторононька, стороночка, (территория) терен (-рену). [Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (Л. Укр.). Ой, пошлю я зозуленьку в чужую країноньку (Пісня). У якому краї мене заховають? (Шевч.). Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких (Пісня). На тій прославній Україні, на тій веселій стороні (Шевч.). Полину я в чужу сторононьку шукать таланоньку (Пісня). На чужій сторонці найду кращу або згину, як той лист на сонці (Шевч.). Встає шляхецькая земля (Шевч.)]. Какими судьбами вы в наших -ях? - яким вас вітром занесло до нас? Тёплые края - теплі краї, (мифол.) вирій, ирій (-ію и -ія). [Зажурилася перепілочка: бідна моя голівочка, що я рано із вирію прилетіла (Пісня)]. Родной край - рідний край, батьківщина; срвн. Родина. [Треба рятувати рідний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края - далекі краї, далека сторона, далекий край, (метаф.) не близький світ. [Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.)]. Чужие края - чужина, (ласк. чужинонька), чужа сторона, чужа країна, чужий край. [Тяжко-важко умирати у чужому краю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа чужина, як домовина (Приказка). Виряджала мати доньку в чужу сторононьку (Пісня)]. По чужим -ям - по чужих краях, по світах. [Не забував він і того, що по світах робиться, по інших сторонах (Єфр.)]. Познакомиться с чужими -ями - чужих країв побачити, світа побачити. [Побуває наш у солдатах, світа побачить, порозумнішає (Крим.)]. Путешествовать по чужим -ям - мандрувати (подорожувати) по чужих сторонах (краях). Заморский край - заморський край, заморська сторона, замор'я (-р'я). Работы у нас непочатый край - у нас праці сила- силенна;4) (часть говяжей туши) край. [Товстий край. Тонкий край].* * *I сущ.1) (предельная линия, окраина) край, род. п. кра́ю; ( конец) кіне́ць, -нця́; (верхний обрез стенок сосуда, перен.) ві́нця, -нецьиз кра́я в \край, от кра́я [и] до кра́я — від (з) кра́ю [і] до кра́ю, з кра́ю в край, з кінця́ в кіне́ць
2) (область, местность, административно-территориальная единица) край; ( страна) краї́наII предл. диал.\край доро́ги — край доро́ги (шляху)
-
10 любить
-бливать1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) кохати, любити кого, кохатися, любитися в кому. [Ой, знаю, знаю, кого кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю (Пісня). Ой, знати, знати, хто кого любить: горне до серденька, ще й приголубить (Пісня). Любиш батька, матір, а кохаєш милого (Мирн.). Нема тії дівчиноньки, що я в ній кохався (Метл.)]. -бить сильно, крепко - дуже, тяжко, рідно, рідненько кохати, любити кого. [Я люблю тебе рідненько (М. Вовч.)]. Он её -бил безумно - він її шалено кохав. -бить пылко, страстно - палко, жагуче кохати, любити кого. -бить искренно - щиро кохати, любити кого. Кого -лю того и бью - хто кого любить, той того й губить. -бить друг друга - кохати, любити одно одного, кохатися, любитися; срв. Любиться. [Любімося, кохаймося, як ті голубочки (Пісня). Ой, коли ми кохалися, сухі дуби розвивалися (Пісня)];2) (питать расположение к кому, к чему) любити, полюбляти, залюблювати и -ляти кого. [Усі його в нас любили, - балакливий був чоловік, веселий, громадський (М. Вовч.). Всі сусіда полюбляють (Пісня). Вовки, бачте, вовкулаку не залюблюють (Г. Барв.)]. -бить друг друга - любитися, мати любов між собою. [Любітеся, брати мої! (Шевч.)]. Он -бит родителей - він любить батьків. Я тебя -лю как самого себя - я тебе люблю як себе самого. -бить родину - любити батьківщину, рідний (свій) край. -бить больше всего на свете - любити над усе в світі. [Над усе в світі любив ті деревця (М. Вовч.)];3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) любити, полюбляти, бути охочим, ласим до чого, любитися, кохатися в чому. [Люблю розмовляти (Шевч.). Не полюбляю я цього (Зміївщ.)]. Он -бит труд - він любить працювати, він охочий до праці. Я -лю фрукты - я люблю садовину, мені садовина до смаку (смакує). Я -лю жизнь в деревне - я люблю (мені до вподоби) жити на селі. Я больше -лю это блюдо - мені смакує більше ця страва. Я -лю больше эту работу - мені ця робота більше до вподоби, я волію цю роботу; срв. Предпочитать. Он -бит свободу - він любить волю. Он -бит гулять - він любить (охочий, ласий) гуляти. Она -бит пение - вона любить співи, охоча до співів. Он -бит выпить - він любить чарку, він ласий (голінний) до чарки, (шутл.) до скляного бога. Это растение -бит тень - ця рослина любить холодок. Сосна -бит песчаную почву - сосна любить піскуватий ґрунт. Деньги -бят счёт - гроші лічбу люблять. -бишь кататься, -би и саночки возить - любиш узяток, люби й даток; заїздив конячку - неси сам кульбачку. -бить науку, искусство, театр - любити науку, мистецтво, театр, кохатися в науці, у мистецтві, в театрі, бути охочим до науки, до мистецтва, до театру;4) (жалеть) жалувати. [Чи добре тобі тут, сину, чи жалують тебе? (Н.- Лев.)]. Любящий - що любить, що кохає; (полный любви) люблячий, люб'ячий, прихильний. [Люблячою рукою списує Бордуляк (Єфр.). Такий він люб'ячий до мене (М. Вовч.). Прихильним оком подививсь на сина (Крим.)]. -щий что (любитель чего) - охочий, щирий, голінний, ласий до чого, на що; срв. Любитель. -щий детей - дітолюбний.* * *(кого-что) люби́ти, полюбля́ти (кого-що); подо́бати (кого-що); ( питать любовь к чему) коха́тися, милува́тися (в чому); (преим. быть влюблённым) коха́ти -
11 мороз
мороз (-зу). [Мороз надворі, на шибках лисички гискряться (Звин.)]. Сильный, трескучий -роз - великий (цупкий, лютий) мороз, козацький мороз, мороз з очима, мороз- кипень (-пня), мороз аж рипить (скрипить), аж скалки (зорі, іскри) скачуть, аж шелестить, аж шкварчить, аж дим устає. [Там такий мороз-кипень, аж руки пограбіли (Липовеч.)]. Первые осенние -зы (утренние) - приморозки (-ків, ед. ч. приморозок, ум. приморозочок), заморозки (-ків, ед. ч. заморозок); срв. Заморозок и Утренник. [Почалися надворі приморозки (Н.-Лев.). Уранці так наче приморозочок був, а тепер уже розтає (Сквирщ.)]. Последние весенние -зы - відзимки, озимки (-ків). -зы начинаются, начались - морози починаються, почалися, морози беруться, взялися; (безлич.) стає, стало на холодах, приморозило. [На зиму тільки, як уже приморозить, вертався я в батьківську хату (Стор.)]. Были сильные -зы - були великі морози; морозами здоровими брало. [Зима того року страх яка велика була: морозами то воно здоровими не брало, а снігу навергало врівень з загатами (Кониськ.)]. Ударил -роз, ударили -зы - потис(нув) мороз, потисли (узялися) морози. -роз крепчает - мороз береться (тисне) ще дужче. На дворе -роз трещал - надворі мороз лускав (аж тріскав). [Було оце взимку, надворі мороз лускав (М. Вовч.)]. -роз уменьшается, уменьшился - мороз пересідається, пересівся. [Налічи дванадцятеро лисих, то мороз і пересядеться (Звин.). Мороз поресівся, то й потепліло трохи (Звин.)]. Придавить -зом непокрытую снегом землю - голощоком узяти землю. [Голощоком як візьме, то померзне картопля в землі (Канівщ.)]. К -зу - на мороз. [Та то мабуть двері на мороз лущать (Н.- Лев.)]. От -за - з морозу. [Мужчини сивими стали з морозу (Коцюб.)]. Смерть от -за - смерть з морозу, мерзла смерть. [Неминуча, «мерзла смерть»: сидітимеш, сидітимеш, та такечки не зчуєшся, як і замерзнеш (Еварн.)]. Обильный -ми - см. Морозный. Меня -роз подирает по коже - морозом проймає (переймає) мене, мороз іде по мені, морозом з-за спини бере мене, мороз ходить поза спиною мені и в мене, за спиною морозом сипнуло мені, з-за плечей бере мене, мороз перейшов у мене. [І тепер морозом проймає мене, як згадаю (Кониськ.). Ху, як-же й злякалася! аж мороз іде по мені (Тесл.). Як після чарки стануть вони виявляти темні свої діла, - мороз ходе за спиною (Васильч.). За спиною аж морозом сипнуло: піймають (Грінч.). Нащо-ж ви мені против ночи таке говорите? мене вже з-за плечей бере (Квітка)]. -роз по коже пробежал - мороз по-за шкурою пройшов (перейшов) у кого (кому). [Мороз перейшов у Целі при тих словах Франко)].* * * -
12 наклон
1) (действие) - см. Наклонение 1;2) (наклонённость) похил, хил, нахил (-лу), похилість (-лости), нахилення (-ння), (почвы ещё) спад (-ду), схил, схилок (-лку). [Малий похил у сієї сохи (Вовчанщ.). Рівнина має похил до Дніпра (Кониськ.). Ще не закопуйте стовпа: він стоїть нерівно, має хил он-куди! (Звин.). Похилість скелі (Сл. Ум.). Нахилення екліптики (Павлик). Треба так зробити, щоб спад був од стіни, то вода стікатиме (Кам'янеч.)]. -лон головы - нахил голови. -лон столба - похил (хил, пров. навал) стовпа (слупа);3) похилість, похила площа; срв. Наклонный 1 (-ная плоскость). [Стою на похилості наче і хочу зсунутися вниз (Коцюб.)];4) (у верха экипажного) козирок (-рка); (над крыльцом) дашок (-шка), піддашок (-шка). [Відкинь козирок, щоб дощ не так забивав (Сл. Ум.)];5) пить в -лон (в наклонку, наклонкою) - пити хильцем (нахильцем, нахилки, хильці). [Випив нахильцем цілу пляшку (Сл. Ум.). Він без чарки почав горілку нахилки ковтати (Сл. Ум.)].* * *1) см. наклонение I2) ( наклонное положение) на́хил, -у, похи́л, -у; ( наклонение) нахи́лення, похи́ленняв \наклон н — ( наклонившись) нахили́вшись, схили́вшись, нагну́вшись, зігну́вшись
3) (склон, спуск) на́хил, схил, -у, схи́лок, -лку -
13 опоражниваться
опорожниться спорожнятися, спорожнитися, спорожніти, випорожнятися, випорожнитися. Чары, усердно -вались - чарки ретельно вихилювано, коло чарок добре ходжено. -вшийся - спорожнілий.* * *несов.; сов. - опор`ожниться и опорожн`итьсяспорожня́тися и споро́жнюватися, спорожни́тися и поспорожня́тися и поспоро́жнюватися, випорожня́тися и випоро́жнюватися, ви́порожнитися; (несов.: стать пустым) спорожні́ти -
14 порезать
1) (на части или некоторое время) порізати, покраяти, покроїти, (большими кусками) побатувати, (небрежно) почикрижити, (детск.) почикати що (на шматки або деякий час); срв. Резать. [Чарки поналивані і калач дружко покраяв (Квітка). Нащо ти такими великими кусками побатував? (Харк.)];2) (ранить) порізати, урізати, уразити що. Я -зал себе палец, руку - я врізав (порізав, уразив) собі палець (и пальця), руку;3) см. Перерезать 3. Порезанный -1) порізаний, покраяний, побатований и т. д. [Покраяний на скибки хліб (Н.-Лев.)];2) порізаний, урізаний, уражений. [Урізаний (порізаний, уражений) палець, пучка]. -ться -1) порізатися, покраятися и т. д.;2) порізатися, урізатися. Нечаянно -зался стеклом - знеобачки порізався (врізався) склом.* * *1) порі́зати; ( поранить) урізати, утну́ти, утя́ти; (изрезать, иссечь) покарбува́ти2) ( нарезать) нарі́зати, порі́зати, понарі́зувати; ( на части) накра́яти, покра́яти; ( большими кусками) побатува́ти3) (зарезать, убить всех или многих) порі́зати -
15 посоловеть
посоловіти. [Від другої чарки їй очі посоловіли].* * *посолові́ти, посові́ти; ( о глазах) побарані́ти -
16 пробка
1) корок (-рка) (ум. корочок, -чка), затичка, заткалка, заткало, заткальце (-ця). [Нащо такий довгий корочок заганяють у пляшку - і не витягнеш (Поділля). Затички бахнули, шампанське полилось у чарки (Неч.-Лев.)]. -ка деревянная в бочке - чіп (р. чопа), чіпок (-пка). -ка из соломы - дідух или дідуха. -ка металлическая с нарезами и с глухой шляпкой для завинчивания горлышка в металлическом сосуде - заглушка (Яворн.). Глуп как - ка - дурний як пень;2) (загромождение) захаращення, запин (-ну).* * *про́бка; ( из пробкового дерева) ко́рок, -рка; ( затычка) за́тичка, за́ткалка, ( деревянная втулка) чіп, род. п. чопа́; ( металл с резьбой) за́шрубок, -бкаглуп как про́бка — дурни́й, аж сві́титься; дурни́й як пень (чіп)
-
17 пьянеть
опьянеть п'яніти, сп'яніти, (во множ.) поп'яніти; (всё более) п'янішати. [Він швидко п'яніє: дві чарки випив, то вже й п'яний (Харк.)].* * *п'яні́ти, п'яні́шати -
18 Непрочь
нрч. не від того, не проти того; срв. Не прочь (под Прочь 2). Я от доброго дела - прочь - я не від доброго діла (вчинку). И я непрочь бы там побывать - і я не від того, щоб там побувати. Он -прочь выпить - він не від того, щоб випити; він чарці не ворог, він чарки не цурається (не проливає). -
19 Почарочно
чарками, на чарки. -
20 Почарочный
-ная продажа продаж чарками, на чарки.
- 1
- 2
См. также в других словарях:
ЧАРКИ — и ЧАРЫ муж., мн., а чарок ед. обычная сибирская обувь обоих полов, местами в пермяц., вологод. мужские чарки, бахилы; женские, чакчуры; род башмаков, с суконною опушкою, очкурой, для вздержки шерстяной же оборы или завязки по чулкам либо по… … Толковый словарь Даля
чарки — мн. обычная сибирская обувь , перм. (Даль), тоб. (ЖСт., 1899, вып. 4, 515 и сл.), чарыки сапоги с низкими голенищами из мягкой кожи , кавк. (Даль), чары – то же. Заимств. из тур., крым. тат., кумык., кирг. čаrуk грубая обувь крестьян (Радлов 3,… … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
ЧАРКИ — («злые»), в армянской мифологии общее наименование злых духов. Согласно поверьям, существовало большое число разновидностей Ч.: швот (дух зимы), айсы (духи сильного ветра) и шидарк, сводящие человека с ума ударом, и др. Термин «чарк»… … Энциклопедия мифологии
Чарки — традиционная мужская и женская обувь Сибири; башмаки с суконной опушкой типа бахил. (Энциклопедия моды. Андреева Р., 1997) … Энциклопедия моды и одежды
Кирила не отворачивает от чарки рыла. — Кирила не отворачивает от чарки рыла. См. ПЬЯНСТВО … В.И. Даль. Пословицы русского народа
Пьяному бесчестье - до чарки вина. — (т. е. опять напьется). См. ПЬЯНСТВО … В.И. Даль. Пословицы русского народа
Игуменьи за чарки, сестры за ковши. — Игуменьи за чарки, сестры за ковши. См. СОБЛАЗН ПРИМЕР … В.И. Даль. Пословицы русского народа
Не было ни чарки, да вдруг ендовой. — Не было ни чарки, да вдруг ендовой. См. ЧУДО ДИВО МУДРЕНОЕ … В.И. Даль. Пословицы русского народа
Лишить воскресной чарки — В наказание: отказать человеку в традиционном, привычном, том, что причитается по неписаному закону … Словарь народной фразеологии
Чарка — Чарки с жетонами на коронацию Анны Иоанновны (1730), на мир с Турцией (1739), на смерть Анны Иоанновны (1740). Россия, 1730 40. Серебро, ГИМ … Википедия
Алкоголизм в армии — АЛКОГОЛИЗМЪ ВЪ АРМІИ. Подъ алкоголизмомъ разумѣется въ наукѣ отравленіе человѣческаго организма алкоголемъ. Къ частнымъ видамъ этого явленія относятся: а) опьяненіе, т. е. состояніе лица въ данный моментъ подъ вліяніемъ введеннаго въ организмъ… … Военная энциклопедия