ЦНО

(сильно) міцно, цупко, кріпко, сильно, (хорошо) добре, (прочно) міцно, кріпко, тривко, дебело. [Він її пригорнув до серця міцно (Квітка). Глядіть-же, цупко прикрутіте (Котл.). Добре били (Шевч.). Пошито міцно (М. Грінч.). Дебело зроблена ряма (Грінч.)]. -ко обнять - міцно (тісно) обняти. -ко связать - міцно (тісно, щільно, цупко) звязати. -ко держать - цупко (міцно) держати кого, що. -ко схватиться за что - міцно (цупко) схопитися за що, вчепитися чого. -ко задуматься - дуже (тяжко, сильно) замислитися про що. -ко спать, уснуть - спати, заснути міцно (твердо, цупко, добре, тяжко, здорово), заснути міцним (твердим) сном. [А дівчина тверденько заснула і не зчулась, як нічка минула (Чуб.). Тяжко заснула в житах на межі (Олесь)]. -ко спится кому - добре (міцно) спиться кому. Встать -ко на ноги - стати твердо на ноги. -ко стоять - твердо (міцно) стояти. [Твердо гордий дуб стоїть (Грінч.)]. -ко стоять за свои права - твердо стояти за свої права (за своїми правами). -ко закрыть глаза - тісно (щільно, міцно) заплющити (стулити) очі. -ко ударить (выругать) кого - дуже (тяжко, кріпко, здорово) ударити (вилаяти) кого. -ко хочется - дуже (тяжко) хочеться кому, кортить кого, кому. Жить -ко - жити скупо (скнаро). -ко держаться своего мнения - твердо (міцно) триматися своєї думки. -ко пьян был - дуже (тяжко, здорово) п'яний (напитий) був, п'яненний був. -ко-накрепко (сильно) - міцно- преміцно, дуже-предуже. -ко-накрепко запер дверь - добре замкнув двері. -ко-накрепко запретили мне делать это - суворо-суворісінько заборонено мені це робити. Крепче - міцніш(е), цупкіш(е), дебеліш(е), кріпше, лучче. [Що-дня тісніш, міцніш стискає нас мов обручем зо сталі лядська сила (Грінч.). Жіноче царство стоїть кріпше над усі царства (Куліш). А його притискає ще лучче (Звин.)]. Довольно -ко - міцненько, кріп(к)енько, дуженько, тривкенько, дебеленько. [А рака кріпенько держить (Стор.)].

* * *

1) мі́цно, крі́пко; си́льно, цу́пко; ( хорошо) до́бре

2) ( очень) ду́же, си́льно, ве́льми

поджать

1) (ноги) піді[о]бгати, підгортати, підгорнути, підкорчувати, підкорчити, прикорчувати, прикорчити. [Сидить мила на припічку, ніжки підобгавши. Сядь біля мене, ще й ніженьки підгорни. Півень ніжки прикорчив]. Лежал, поджавши ноги - лежав, підібгавши (підгорнувши) ноги; лежав скулиніг. [Зробили в печі діру, і він там скулиніг лежав];

2) (губы) уста (губи) міцно стуляти, стулити, стискати, стиснути, затискати, затиснути. -жать хвост - підібгати хвоста. Поджатый - (о ногах) підібганий, підгорнений, підкорчений, прикорчений; (о губах) стулений, стиснений, затиснений.

* * *

несов.; сов. - подж`ать

1) (ноги, хвост) підгорта́ти, підгорну́ти и попідгорта́ти, підбира́ти, підібра́ти и попідбира́ти, підгина́ти, підігну́ти и попідгина́ти, несов. підібга́ти, підобга́ти

2) ( губы) [мі́цно] стуля́ти и [мі́цно] сту́лювати, [мі́цно] стули́ти и [мі́цно] посту́лювати, сти́скувати и стиска́ти, сти́снути и пости́скувати и постиска́ти, зати́скувати и затиска́ти, зати́снути, підбира́ти, підібра́ти и попідбира́ти

3) (тесня, заставлять перемещаться) підтиска́ти и підти́скувати, підти́снути; ( прижимать) притиска́ти и прити́скувати, прити́снути; ( зажимать) затиска́ти и зати́скувати, зати́снути

1) дуже міцно, наміць. [Це наміць робилося (Сл. Гр.)]. Крепко -ко - міцно- преміцно, дуже-предуже;

2) (строго) суворо, гостро. Крепко -ко - суворо-пресуворо, суворо-суворісінько. Срв. Крепко.

* * *

1) ду́же мі́цно (крі́пко)

2) ( категорически) категори́чно, рішу́че

нрч. дуже міцно (кріпко). Прочным -но - міцно-преміцно, вельми (дуже, геть) міцно.

несов.; сов. - подж`аться

1) ( о конечностях) підгорта́тися, підгорну́тися и попідгорта́тися, підібга́тися (несов.); ( подгибаться) підгина́тися, підігну́тися и попідгина́тися; ( о губах) [мі́цно] стуля́тися и [мі́цно] сту́люватися, [мі́цно] стули́тися, стиска́тися и сти́скуватися, сти́снутися, затиска́тися и зати́скуватися, зати́снутися; ( съёживаться) зіщу́люватися, зіщу́литися, зщу́люватися, зщу́литися

2) страд. (несов.) підгорта́тися; сти́скуватися, стиска́тися, зати́скуватися, затиска́тися; підтиска́тися, підти́скуватися; притиска́тися, прити́скуватися; затиска́тися, зати́скуватися

дюжо дуже, сильно, міцно, вельми. Не дюже давеча - не так давно, нещодавно. Дюже ль могиш? - як маєшся? як ся маєш? як живеш? (зап. жиєш)?

* * *

1) ( очень крепко) мі́цно-премі́цно; якнайміцні́ше

2) (очень строго) суво́ро-пресуво́ро; якнайсуво́ріше

нрч. потужно, могутн(ь)о, сильно, дужо; (крепко) твердо, міцно. [Одна струна дзвенить потужно в мене, мов те перо орлине против бурі (Куліш)].

* * *

1) надійно, певно, вірно, нехибно, незрадно; безпечно. [Чи не надійніше (срв. степ.) дожидатися зелених туманів мандрівниці-комети? (М. Калин.). Державний механізм працює так само незрадно, як годинник на високій Вестмінстерській вежі (М. Калин.)];

2) надійно, міцно, тривало, добротно. Срв. Надёжный 1 и 3.

* * *

нрч. насильниче, силоміць, силоміццю, силоміцно, самоміцно, ґвалтовно; срв. Насильно.

* * *

и Натужать натужить

1) что - напружувати, напружити, натужувати, натужити, (туго, цупко, міцно) натягати и натягувати, натяг(ну)ти, напинати, напнути и нап'ясти, (о мног.) понапружувати и т. п. що срв. Напрягать 1;

2) кого - натужувати и натужати, натужити кого (над силу, над міру), примушувати, примусити кого напружувати (напружити) всі свої сили (перетуживать) перенатужувати, перенатужити кого, (надрывать) над[під]ривати, надсаджувати кого. [Ми, їдучи, не натужали коня (Вовчанщ.)]. Натуженный -

1) напружений, натужений, (туго, цупко, міцно) натягнутий и натягнений, напнутий и нап'ятий, понапружуваний и т. п.;

2) натужений (над силу, над міру), примушений напружувати (напружити) всі свої сили, перенатужений. -ться -

1) напружуватися, напружитися, понапружуватися; бути напружуваним, напруженим, понапружуваним и т. п.;

2) (напрягать свои силы) натужуватися, натужитися, напружуватися, напружитися, напинатися, пнутися, напнутися и нап'ястися, натягатися, натяг(ну)тися, (перетуживаться) перенатужуватися, перенатужитися, (надрываться) над[під]риватися, надсаджуватися, (о мног.) понатужуватися и т. п. [Аж натужується, щоб не сміятися, та ніяк не здержиться (Мирний). Треба було таки добре напинатися, щоб перегукуватись (Н.-Лев.). Червак плазує, аж напинається (Мирний). Натягається, як пес до роботи (Номис)];

3) (вдоволь, сов.) натужитися, напружитися, насилкуватися, намоцуватися, (нажилиться) надутися, нанадиматися; срв. Тужиться.

* * *

несов.; сов. - нат`ужить

нрч. ненадійно, непевно, невірно; неґрунтовно, нетривало, нетривко, неміцно, нестало; хитко; хибко, слабко; нестате[о]чно; срв. Ненадёжный.

* * *

нрч. неміцно, некріпко, нетривало, нетривко; нестало; срв. Непрочный.

* * *

міцно и моцно, тривко, тривало, твердо, держко, певно.

* * *

міцно зроблений, масивний.

* * *

вкорениться

1) закорінюватися, закоренитися, укорінюватися, укоренитися. [Що раніше посієш жито, то краще укорениться];

2) угніздитися, засісти. [Міцно засіли забобони в селянську душу].

* * *

несов.; сов. - вкорен`иться

внедриться впроваджуватися, впровадитися в глиб чого, вкорінятися, вкорінитися, вщеплюватися, вщепитися у що, глибоко входити, увійти, втискатися, втиснутися, вселятися, вселитися. [Ідеї ці глибоко впроваджуються в свідомість мас. Воно глибоко втис(ну)лося в життя (Черкас.). Інтенсифікація увійшла в нерви і мозок людини (Ніковськ.). Терпи лихо, що вселилося (М. Вовч.). Нові порядки міцно вщепилися (вкорінилися)].

* * *

несов.; сов. - внедр`иться

анат. дентин, зубовина, зубина. [Складаються зуби з дуже міцної матерії - дентину (зубини) (Троян.)].

* * *

1) доброчесність, чеснота, (редко: добровдалість), добровчинність, доброчинливість (р. -ости), (устар. архаизм у Квитки, Кулиша и Шевченка) добродітель; (акт добродетели) - доброчин (р. -ну); (женская д.) невинність, чеснота, (исчезающий полонизм) цнота. [Високими чеснотами закрити непевність прав своїх (Грінч.). Слухняність - це й єсть перша чеснота панни (Ор. Левиц.). Лучче цнота в болоті, а як нецнота в золоті (Ном.)];

2) (описат.) добрі прикмети, добрі ознаки, добрі норови, вартість.

* * *