Турчин

Turk; ист. Ottoman

* * *

ту̀рчин,

м., -ци Turk; истор. Ottoman.

* * *

Turk ; Ottoman

* * *

Türke {m}

турчин {м}

{tə:k}
1. турчин
2. мохамеданин
3. ост. жесток/необуздан човек
4. шег. немирник, палавник
5. порода кон

* * *

{tъ:k} n 1. турчин; 2. мохамеданин; 3. ост. жесток/необуздан чов

* * *

турчин;

* * *

* * *

Turk[tə:k] n 1. турчин; ост. мохамеданин; 2. шег. немирник (за момче; особ. regular young \Turk); 3. порода кон.

{'ɔtəmən}
1. a отомански, турски
2. n отоманин, турчин, ост. османлия
3. n отоманка, диван

* * *

{'ъtъmъn} I. а отомански, турски; II. п отоманин, турчин; ост(2) {'ъtъmъn} n отоманка, диван.

* * *

отомански; отоманин;

* * *

* * *

Ottoman[´ɔtəmən] I. adj отомански, турски; II. n отоманин, турчин.

{'ɔtəmən}
1. a отомански, турски
2. n отоманин, турчин, ост. османлия
3. n отоманка, диван

* * *

{'ъtъmъn} I. а отомански, турски; II. п отоманин, турчин; ост(2) {'ъtъmъn} n отоманка, диван.

* * *

отомански; отоманин;

* * *

* * *

ottoman[´ɔtəmən] n отоманка, диван.

1) см. Веровать;

2) вірити, няти (йняти, до[і]ймати, давати) віри (віру). [Я вірю в кращий час (Самійл.). Ніколи нікому не няла віри. Гаінка дуже їй віри доймала (Грінч.). На такі брехні віри ймете? (М. Левиц.)]. Не верить своим ушам - на свої вуха не ввіряти. Слепо в. (шут.) - вірити, як турчин у місяць. В. в долг - давати на-бір (на повір), навіряти. [Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє].

* * *

завоевать завойовувати, завоювати, звойовувати, звоювати, воювати, повоювати кого, що, (взять город) здобувати, здобути (місто); (добиваться борьбою) виборювати, вибороти що. [Олександер Великий увесь світ з(а)воював. Візантія впала: її повоював турчин. Царгород турки здобули 1453 р. Наші робітники вибороли вже собі певні права]. Завоёванный - завойований, з[по]войований.

* * *

несов.; сов. - завоев`ать

-ся, заровнять, -ся и заравнить, -ся зарівнювати -ся, зарівняти, -ся, зрівнювати, -ся, зрівняти, -ся, (о мн.) позарівнювати, -ся. [Благородним нашим трупом рови зарівняєм (Куліш). Зрівняв землю, покрив дерном (Шевч.). Турчин у воду покотивсь, вода зрівнялась (Мил.)]. Заравненный - за[з]рівняний.

* * *

несов.; сов. - заровн`ять

мало, (немного) трохи, тро[і]шки, не гурт, незгурта, обмаль чого, (скудно) скупо, тонко на що. [Розуму багато, а грошей мало (Номис). Це діялось за царя Гороха (Горошка), як було людей трохи (трошки) (Приказка). Сумна-невесела прийшла вона додому, мало чого пила, мало чого їла (Мирн.). Трошки того віку, а як його важко прожити (Коцюб.). Грошей у мене не гурт (Звин.). Скупо в мене на гроші (Кониськ.). Маємо скупо даних для зовнішього життя Коцюбинського (Єфр.)]. Иметь -ло денег - мати не гурт (незгурта, обмаль) грошей. У меня -ло денег - у мене мало (обмаль, не гурт, незгурта) грошей, у мене скупо (тонко) на гроші. Очень -ло - дуже мало, (описат.) як кіт (комар) наплакав, з мишачу бідницю, з комарову ніжку. [Розуму в його як кіт наплакав (Київщ.)]. Я его очень -ло знаю - я його дуже мало знаю. Много шуму, -ло толку - багато галасу - мало діла. Так -ло - так мало, так трошки. [А я так мало, небагато благав у Бога - тільки хату (Шевч.)]. Извините, что так -ло - вибачте, що так мало (трошки). Этих денег -ло на все ваши покупки - цих грошей (за)мало (не стане) на всі ваші покупки. Слишком мало - замало, надто мало, занадто мало. [Сього було ще замало, щоб розпочати судову справу (О. Лев.)]. Ни -ло - (а)ні трохи, (а)ні тро[і]шки. [Ні трохи не помогло]. Чего -ло, то в диковинку - що новина, те дивина; чого не бачив, те в дивовижу. Похвалы его -ло трогают - за похвали (до похвал) йому байдуже. -ло ли его наказывали, но он не исправляется - хіба мало його карано, коли-ж він не кращає. Довольно -ло - см. Маловато. Не -ло - чимало, чималенько, не-помалу, багатенько. [Пани жахались козацького завзяття не-помалу (Куліш)]. Не -ло мне было хлопот с этим делом - не мало (чимало) мав я клопоту з цією справою. -ло ли что, -ло ли чего - мало чого, хіба мало чого. -ло ли что может случиться - мало чого може статися (трапитися). -ло ли что говорят о нём - хіба мало чого про (за) нього кажуть. -ло ли чего бы вам хотелось! - мало чого-б ви хотіли, ще-б (пак) чого ви зах(о)тіли (забажали)! -ло того - того мало, то не все ще, на тому не край. -ло того, что он глуп, но он ещё и зол - то не все іще, що він дурний, а він і лихий (злий). -ло того, что он хочет быть богатым, но он хочет ещё повелевать - на тому не край, що він хоче бути багатим, а він хоче ще й панувати. Да -ло того - ба, та ще, та що-то, мало сказано. [Потім довелось нам розстатися, ба й забути один одного (Грінч.). І жінки, і молодиці повибігають, та що-то: і дітвора висипле з хат (Квітка). В печері показався віск - мало сказано, вся стінка зажовтілася (Франко)]. Мало-по-малу - помалу, помалу- малу, помаленьку, змалку-помалку, поволі, поволі-волі, поволеньки, потроху, спроквола, спокволу; срв. Понемногу. [Помалу став він багатшати (М. Грінч.). Помалу-малу синя імла рідшає (Коцюб.). Змалку-помалку я навчився майструвати (Київщ.). Так помаленьку і піддався, і вірив в пана, як турчин в місяць (Свидн.). Поволі по церкві, то тут, то там, займалися вогники (Коцюб.). Спроквола добираючись, заплутав пан-отця, як павук муху (Свидн.)]. А ему и горя -ло - а йому і байдуже (а йому ні гадки) про що (за що). [Пташкам про зиму байдуже (Л. Укр.)]. Мало-мальски - хоч трохи, хоч тро[і]шечки, мало-на-мало. [Хоч трохи розумна людина того не зробить (Київ)].

* * *

помалу, нар. помаленьку, помалу, (понемногу) потрохи[у], потрошки[у], (не спеша) спроквола, поволі. [Так помаленьку і піддався і вірив у пана, як турчин у місяць (Свадн.). Спроквола добираючись, заплутав він пан-отця, як павук муху (Свидн.). Діло йтиме й так помалу (Сам.)].

* * *

n. 1. Турчин

2. ре ј. дивјак

Tǘrke m, -n, -n турчин.

см. тж. informatics

a 1. adj турски, отомански; 2. m турчин.