Свити

московська свита, або довга чемерка, свитина, сіряк.

* * *

выбрать (делать выбор) вибирати, вибрати, обирати, обрати, обібрати, (тщательно) добирати, добрати [Обрали його за титаря. Не все бери, що крамар подає, а добирай. Добирає що-найгірших слів]. Выбирать по вкусу - добирати собі до смаку, любувати [Любує собі невістку]. Не из чего выбрать - нема між чим вибрати. Выбирать по одиночке - визбірувати. [Чорногуз стоїть у болоті та визбірує жаб]. Выбрать время - вигодити годину, час. Выбранный - вибраний, обраний, обібраний, дібраний. Выбираться, выбраться -

1) - вибиратися, вибратися, видобуватися, видобутися; (с трудом) виборсуватися, виборсатися, викараскуватися, викараскатися, вихоплюватися, вихопитися. [Вибралися жити в нову хату. Повибиралися аж у Дінщину. Вибралися в дорогу. У таке вскочив, що насилу виборсавсь. Вихопився з свити та вскочив у панське пальто];

2) (случиться) ви(й)нятися. [Аби-ж вийнялася вільна година, я знов сиджу за книжкою (Конис.)].

* * *

несов.; сов. - в`ыбрать

1) вибира́ти, ви́брати и мног. повибира́ти, (выделять, отбирать) обира́ти, обра́ти и обібра́ти и мног. пообира́ти

2) (кем чем, кого - избирать голосованием) обира́ти, обра́ти и обібра́ти и мног. пообира́ти (ким-чим, на ко́го що, за ко́го що, кого́), вибира́ти, ви́брати и мног. повибира́ти (ким-чим)

(жмусь, жмутся)

I. 1) (тесниться, прижиматься, толпиться, льнуть) тискатися, тиснутися, тулитися до кого-чого, під чим, під що, куди, горнутися куди, до кого, (только о толпе) тіснитися. [Тиснуться, як до дари в церкві. Переполохані панянки тулилися по кутках. До чужої голубоньки не тулись. Скрізь по-під стінами тулилися канапки. На зборні все було повно: свити так тісно тулилися до свит, що мокра одежа аж парувала (Коц.). В сінях юрба, душачись до млости, дала панам широку дорогу. Хто стояв - у куток горнувсь (М. Вовч.)];

2) (ёжиться) їжитися, щулитися, немжитися, кулитися. См. Ёжиться, (выжиматься) - душитися, чавитися; (заминаться) мулятися, мулитися, м'ятися. [Кажи, не муляйся (не мнися)];

3) (скупиться) скупитися, труситися, (провинц.) ніцитися. [Над кожною копійкою труситься].

II. Жаться (жнётся, жнутся) - жатися (жнеться, жнуться). [Колосся жнеться. Як вам жнеться?].

* * *

1) ( тесниться) ти́снутися, тули́тися, -лю́ся, -лишся

2) ( ёжиться) щу́литися, ку́литися; ( чувствуя неловкость) ні́титися (нічуся, ні́тишся); ( мяться) м'я́тися (мну́ся, мне́шся), му́лятися, му́литися

3) (льнуть, прижиматься) тули́тися, горну́тися, -ну́ся, -нешся

4) ( скупиться) обме́жувати (-жу́ю, -жу́єш) себе, скупи́тися, -плю́ся, -пи́шся

5) страд. ти́снутися, стиска́тися, сти́скуватися, -кується

и Итти

1) іти (н. вр. іду, ідеш, прош. вр. ішов, ішла, а после гласной йти, йду, йдеш, йшов, йшла…). [Ішов кобзар до Київа та сів спочивати (Шевч.). Не йди туди. Куди ти йдеш не спитавшись? (Шевч.)]. -ти в гости - іти в гостину. -ти пешком - іти пішки, піхотою. Кто идёт? - хто йде? Вот он идёт - ось він іде. -ти шагом - ходою йти, (о лошади ещё) ступакувати. Иди, идите отсюда, от нас - іди, ідіть (редко ідіте) звідси, від нас. [А ви, мої святі люди, ви на землю йдіте (Рудан.)]. Иди! идите! (сюда, к нам) - ходи, ходіть! іди, ідіть! (сюди, до нас). [А ходи-но сюди, хлопче! Ходи до покою, відпочинь зо мною (Руданськ.). Ходіть живо понад став (Руданськ.)]. Идём, -те! - ходім(о)! [Ходім разом!]. -ти куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) - простувати (редко простати), прямувати, братися куди, до чого (певним шляхом, до певної мети). [Пливе військо, простуючи униз до порогів (Морд.). Простали ми в Україну вольними ногами (Шевч.). Коли прямує він до сієї мети без думки про особисту користь… (Грінч.). Що мені робити? чи додому, чи до тестя братись (Г. Барв.)]. Он смело идёт к своей цели - він сміло йде (прямує, простує) до своєї мети. -ти прямо, напрямик к чему, куда - простувати (редко простати), прямувати, прямцювати, іти просто, навпростець, (диал.) опрошкувати до чого, куди. [Хто простує (опрошкує), той дома не ночує (Номис). Не прямує, а біжить яром, геть-геть обминаючи панську садибу (М. Вовч.). І не куди іде він, а до них у ворота прямцює (Свидн.). Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою (Шевч.)]. -ти первым, впереди - перед вести, передувати в чому. [Герш вів перед у тім скаженім танці і весь увійшов у спекуляційну гарячку (Франко). У торгу передували в Київі Ормени (Куліш)]. -ти на встречу - назустріч кому, устріч, устріть, навстріч кому іти, братися. [Раденька вже, як хто навстріч мені береться (М. Вовч.)]. Идти за кем, чем - іти по кого, по що. Я иду за лекарством - я йду по ліки. -ти за кем, вслед за кем - іти за ким, слідком (слідком в тропи) за ким іти, (слідком) слідувати, слідкувати за ким, (редко) слідити за ким. [Іди слідом за мною (Єв.). Так і біга, так і слідує за ним (Зміїв)]. -ти (по чьим следам) (переносно) - іти чиїми слідами, топтати стежку чию. [Доведеться їй топтати материну стежку (Коцюб.)]. -ти до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) - як далеко сягати. [Дальш сього ідеалу не сягонуло ні козацтво, ні гайдамацтво, бо й нікуди було сягати (Куліш)]. -ти рука об руку с чем - іти у парі з чим. [У парі з цією, філософією іде у Кобилянської і невиразність її художніх засобів (Єфр.)]. -ти по круговой линии - колувати. [Горою сонечко колує (Основа, 1862)]. -ти сплошной массой, непрерывным потоком - лавою (стіною) іти (сунути), ринути. [І куди їм скаже йти, усі стіною так і йдуть (Квітка). Ніколи так вода під міст не рине, як містом скрізь веселі ринуть люди (Куліш)]. -ти куда глаза глядят, куда приведёт дорога - іти світ за очі, іти просто за дорогою (Франко), іти куди очі дивляться, куди ведуть очі. Она идёт замуж - вона йде заміж, вона віддається за кого. -ти в бой - іти в бій, до бою, до побою іти (ставати). [Дали коня, дали зброю, ставай, синку, до побою (Гол.)]. Войско идёт в поход - військо йде (рушає) в похід. -ти в военную службу - іти, вступати до війська. -ти врозь, в разрез с чем - різнити з чим. [Різнив-би я з своїми поглядами, зробившися прокурором (Грінч.)]. Он на всё идёт - він на все йде, поступає. Эта дорога идёт в город - ця дорога веде (прямує) до міста. -ти в руку кому - іти в руку, ітися на руку, вестися кому; срвн. Везти 2. -ти во вред кому - на шкоду кому йти. -ти в прок - см. Прок 1. Богатство не идёт ему в прок - багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). Голова идёт кругом - голова обертом іде, у голові морочиться. Идут ли ваши часы? - чи йде ваш годинник? Гвоздь не идёт в стену - гвіздок не йде, не лізе в стіну. Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах - корабель ішов (плив) під усіма вітрилами. Чай идёт к нам из Китая - чай іде до нас з Китаю. От нас идёт: сало, кожи, пенька, а к нам идут: кисея, ленты, полотна - від нас ідуть: сало, шкури, коноплі, а до нас ідуть: серпанок, стрічки, полотна. Товар этот не идёт с рук - крам цей не йде, погано збувається. Дождь, снег идёт - дощ, сніг іде, падає. Лёд идёт по реке - крига йде на річці. У него кровь идёт из носу - у його (и йому) кров іде з носа. Деревцо идёт хорошо - деревце росте добре. -ти на прибыль - прибувати, (о луне) підповнюватися. [Місяць уже підповнюється (Звин.)]. Вода идёт на прибыль - вода прибуває. Жалованье идёт ему с первого мая - платня йде йому з першого травня. Сон не идёт, не шёл к нему - сон не бере, не брав його. Идёт слух, молва о ком - чутка йде (ходить), поговір, поголоска йде про кого, (громкая молва) гуде слава про кого. -ти к делу - стосуватися (припадати) до речи. К тому дело идёт - на те воно йдеться, до того воно йдеться. Идёт к добру - на добро йдеться. К чему идёт (клонится) дело - до чого (воно) йдеться, до чого це йдеться (приходиться), на що воно забирається, на що заноситься. [Отець Харитін догадався, до чого воно йдеться (Н.-Лев.). Бачивши тоді королі польські, на що воно вже по козацьких землях забирається, козаків до себе ласкою прихиляли (Куліш). Він знав, до чого се приходиться, здригнув увесь (Квітка). Час був непевний, заносилося на велику війну, як на бурю (Маковей)]. Идёт - (ладно) гаразд, добре; (для выражения согласия) згода. Каково здоровье? - Идёт! - як здоров'я? - Гаразд, добре! Держу сто рублей, идёт? - Идёт! - закладаюся на сто карбованців, згода? - Згода! Один раз куда ни шло - один раз іще якось можна; раз мати породила! Куда ни шло - та нехай вже. -ти (брать начало) от кого, от чего - іти, заходити від кого, від чого. [То сам початок читальні заходить ще від старого діда Митра і від баби Митрихи і дяка Базя (Стефаник)]. -ти по правде, -ти против совести - чинити по правді, проти совісти (сумління). -ти с козыря - ходити, іти з козиря (гал. з атута), козиряти. Наше дело идёт на лад - справа наша йде в лад, іде (кладеться) на добре. -ти войной на кого - іти війною на кого, іти воювати кого.

2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти, посуватися, поступати, (безлично) поступатися. [Поступніш на товстому вишивати: нитки товсті, то поступається скоріш (Конгр.). Часто бігала дивитися, як посувалась робота (Коцюб.)];

3) (вестись, происходить) іти, вестися, провадитися, точитися; (о богослуж.: совершаться) правитися. [Чи все за сі два дні велось вам до вподоби? (Самійл.). На протязі всього 1919 року все точилася кривава боротьба (Азб. Ком.). Сим робом усе життя народнього духа провадиться (Куліш)]. В церкви идёт молебен, богослужение - у церкві правиться молебень, служба Божа. Идут торги на поставку муки - ідуть, провадяться, відбуваються торги на постачання борошна. У нас идут разные постройки - у нас іде різне будування. Разговор, речь идёт, шёл о чем-л. - розмова йде, йшла, розмова, річ ведеться, велася, мова мовиться, мовилася про (за) що, ідеться, ішлося про що. [Товаришка взяла шиття, я книжку, розмова наша більше не велася (Л. Укр.). Мова мовиться, а хліб їсться (Приказка)]. Речь идёт о том, что… - ідеться (іде) про те, що… [Якби йшлося тільки про те, що він розгніває і хана і російський уряд, Газіс не вагався-б (Леонт.). Тут не про голу естетику йде, тут справа глибша (Крим.)];

4) (продолжаться, тянуться) іти, тягтися. [Бенькет все йшов та йшов (Стор.)]. От горы идёт лес, а далее идут пески - від гори іде (тягнеться) ліс, а далі йдуть (тягнуться) піски. Липовая аллея идёт вдоль канала - липова алея іде (тягнеться) вздовж (уподовж) каналу;

5) (расходоваться, употребляться) іти. [На що-ж я з скрині дістаю та вишиваю! Скільки ниток марно йде (М. Вовч.). Галун іде на краски (Сл. Ум.)]. Половина моего дохода идёт на воспитание детей - половина мого прибутку йде на виховання дітей. На фунт пороху идёт шесть фунтов дроби - на фунт пороху іде шість фунтів дробу (шроту);

6) (проходить) іти, минати, пливти, спливати; срвн. Проходить 10, Протекать 4. [Все йде, все минає - і краю немає (Шевч.)]. Шли годы - минали роки. Время идёт быстро, незаметно - час минає (пливе, спливає) хутко, непомітно. Год шёл за годом - рік минав (спливав) по рокові. Ей шёл уже шестнадцатый год - вона вже у шістнадцятий рік вступала (М. Вовч.), їй вже шістнадцятий рік поступав;

7) (быть к лицу) личити, лицювати, бути до лиця кому, (приходиться) упадати, подобати кому, (подходить) приставати до кого, до чого, пасувати, (к)шталтити до чого. [А вбрання студентське так личить йому до стану стрункого (Тесл.). Тобі тото не лицює (Желех.). Те не зовсім до лиця їй, бо вона носить в собі тугу (Єфр.). Постановили, що нікому так не впадає (бути пасічником), як йому (Гліб.). Так подоба, як сліпому дзеркало (Номис). Ні до кого не пристає так ота приповість, як до подолян (Свидн.). Пучок білих троянд чудово приставав до її чорних брів (Н.-Лев.). Ці чоботи до твоїх штанів не пасують (Чигирин.). До ції свити ця підшивка не шталтить (Звяг.)]. Идёт, как корове седло - пристало, як свині наритники. Эта причёска очень идёт ей - ця зачіска їй дуже личить, дуже до лиця. Синий цвет идёт к жёлтому - синій колір пасує до жовтого. Не идёт тебе так говорить - не личить тобі так казати.

* * *

1) іти́ (іду́, іде́ш); ( двигаться по воде) пливти́, плисти́ и пли́сти (пливу́, пливе́ш), пли́нути; ( держать путь) верста́ти доро́гу (шлях); ( медленно шагать) ди́бати; ( с трудом) бра́тися (беру́ся, бере́шся)

2) ( о течении времени) іти́, йти, мина́ти

3) (кому-чему, к кому-чему - соответствовать, быть подходящим) пасува́ти (до кого-чого, кому-чому); ( годиться) ли́чити (кому-чому, до чого); ( быть к лицу) бу́ти до лиця́, пристава́ти, -стає́ (кому)

4) (получаться, подвигаться, спориться) іти́, посува́тися

износить что (одежду и т. п.) зношувати, зносити, поносити, сходжувати, сходити, (о мн.) позношувати, поносити, посходжувати, походити що (одежу), (об обуви ещё) стоптувати, стоптати, потоптати, постоптувати що (взуття), (много изнашивать) виношувати, виносити, (обувь) витоптувати, витоптати, повитоптувати що. [І в жупанах не ходила, доброї свити не зносила (Метл.). Без розкоші, без любови зношу свої чорні брови (Шевч.). Не берім цієї матерії, що це я сходив, бо бачиш: один місяць походив та й порвав (Звин.). Що матка дала, поносила усе чисто (Рудч.)]. -сить сапоги - сходити, стоптати чоботи. -ться - зношуватися, зноситися (о мн. поноситися) виношуватися, виноситися сходжуватися, сходитися, (об обуви) стоптуватися, стоптатися, (о мн.) потоптатися; бути зношеним, поношеним, сходженим, стоптаним, потоптаним; (об организме) виснажуватися, виснажитися, знесилюватися, знесилитися; (о машинах и т. п.) спрацьовуватися, спрацюватися, вироблятися, виробитися. [Зносилася свита (Сл. Гр.). Це сукно швидко зношується (Київщ.)]. Совсем -сился - геть обносився, обідрався; см. Обнашиваться 2. -ситься (похилеть) - виснажитися, змарніти. Изношенный - зношений, поношений, сходжений, стоптаний, (об организме) виснажений, знесилений, (о машине, механизме и т. п.) спрацьований. -ное платье - зношене (сходжене) вбрання. -ное лицо - виснажене, змарніле лице (обличчя).

* * *

несов.; сов. - износ`ить

му[о]ругий. [Муругі свити (Основа 1862). Киця моруга (Сл. Гр.)].

* * *

1) (относящ. к наряду) - а) загадовий, наказовий, нарядовий; б) реєстровий, спис(к)овий; в) убраннєвий, уборовий, (зап.) строєвий;

2) см. Нарядчик 1;

3) см. Наряжённый 2 (под Наряжать);

4) (щегольской: только о нарядно одетом) одягний, зодягнений, одіжний, (гарно, пишно) убраний, (только о наряде) прибірний, багатий, пишний (и о наряде и о нарядно одетом) ошатний, (реже шатний), чепурний, (зап.) стрійний; (перен.) чепурний, пишний. [Народ по тих хуторах гарний, одягний (Куліш). Татарки в червоних чадрах, одягні й кольористі (Корол.). Одягна, як міщанка (Квітка). Дивітесь, люди добрі, який я зодягний та ошатний (Г. Барв.). Одібрав кошовий що- найкращий народ та одіжний (Драг.). На тобі сукні дуже прибірні (Чуб. V). Багата сукня (Брацл.). І сама не ошатна ходиш і нас, козаків, без свити водиш (Дума). Стрійні слуги (Франко). Чепурні випаси і пещені ниви, обсаджені шипшиною (М. Калин.)]. -ный дом - чепурний (пишний) будинок. -ная берёза - ошатна береза.

* * *

святний (ум. святненький), святковий, празниковий, (реже) святечний, святочний, посвятний, святчаний, (только об одежде, гуц.) прилюдний. -ная одежда, -ные наряды - святна (святкова, посвятна, святечна, празникова) одежа, святні вбрання. [Кожух мав будний і святний, свити будну й святну (Липовеч.). На голові хитро вив'язана шовкова хустина, на ногах нові черевички; сяє в святковому вбранні (Васильч.)]. -ные игры, танцы - святкові, святечні ігри (ігрища), танці. [Стародавня віра слов'янська по сей час у піснях, святкових ігрищах, звичаях і забобонах поміж селянами осталася (Куліш)]. -ное настроение - святковий, празниковий, святочний настрій (-рою). -ный день - святний день, свят-день. По -ному - по-святному, по-святковому, по-празниковому. Провести день по -ному - спразнити день. [П'ятницю спостила, неділю спразнила (Чуб.)]. -ный подарок - празникове (-вого). [Дав празникового три карбованці (Ум.)].

* * *

1) по́чет, -чту

2) геол. сві́та

1) ( сукно) сірячи́на

2) ( одежда) сіря́к, -а, сірячи́на, сі́ра сви́та, свити́на, сви́та, сви́тка