САДОВИНА

1) (результат, произведение, последствие) плід (р. плоду), виплід (-оду), витвір (- вору), вицвіт, овоч[щ]. [Сторичний плід давали всі труди (Франко). Це вже виплід, витвір твоєї фантазії. У душі тій родить віру, - вицвіт віри тої - Бог (Франко)];

2) плід (-оду), овощ, (косточковый) бубка, бубочка. [Чий корінь, того й плід. Цього року великий урожай на овощ]. Садовые -ды - садовина. Огородные -ды - городина. -од, оставленный на семена - насінник. Первый -од - первоплід (-оду), новинка. Осыпавшиеся -оды - падалиця, падалишні (груші, яблука), (стрясенные) струс, струсанина. Принести -оды - (ви)дати плоди. Густо покрыться -дами - зарясніти плодами. Делать обильным -дами - рясити плодами. Обильный -дами - рясний. [Рясна яблуня]. -од, незреющий до морозов - зазимкуватий. Запрещённый -од сладок - кортить, як не можна.

* * *

1) плід, род. п. плода́ и пло́ду; ( о фрукте) о́воч, -у

2) перен. плід, род. п. плода́; (последствие, результат) на́слідок, -дку; ( достижение) здобу́ток, -тку; ( порождение) ви́плід, -плоду

3) биол. плід, род. п. плода́

дерево (мн. дерева) (в песнях) древо, (ум. деревце, древко; соб. дерево, дерев'я, ср. р.). [Не рубай дерев! Що тут дерів за цей год порубано! Помости гніздечко у садочку, на високім древку, на яворку (Чуб.). І скрізь у дворі зеленіло дерево (Грінч.). Круг його - зрубане дерев'я і пеньки свіжі (М. Вовч.)]. Одно дерево - деревина, (в песнях) древина. [Увесь садок - три деревині та й тільки]. Кусочек дерева - деревинка. [Бородавки зганяють деревинкою від хреста]. Срубленные для постройки деревья - соб. деревня (ж. р.). [Хтіли хату будувати, зачали вже возити деревню]. Дерево лесное, не плодовое - лісовина; такое же плодовое - дичка. [Ця груша - дичка, груші з неї терпкі й давлючі]. Дерево садовое, плодовое - садовина. Деревцо плодовое, выросшее из зёрнышка - зерниця, сіянка. [Я насіяв торік груш та яблунь, так тепер зерниці в аршин. Ці грушки можна й повирублювати, бо це не щепи, а сіянки]. Молодое дикорастущее деревцо, взятое для окулировки - живець (р. -вця), дичок (р. -чка). Дерево, оставленное при порубке леса - насінник, маяк. Д. отмеченное знаком для обозначения межи - клякове дерево. Д. высокое, стройное - стрімке дерево, гончак. Д. дуплистое - дупляк, дуплій. [Дуб дуплій]. Деревья с искривленными, уродливыми стволами - кривундяччя, корчань, криваки. Дерево в несколько кривых стволов - корчаговина. [Отсю корчаговину теж можна зрубати, а отсього дубка - покинути: він один і рівнесенько росте]. Деревья корявые, преимущественно дубы - кордубаччя. Д-во с раздвоенным стволом - розкаряка (сущ.), розкарякувате (прил.). Д. сросшееся - зростень. Д. засохшее на корню - сухостій (р. -стою), суш (р. -ші), сушник. [Це дрова погані, з сухостою, вони мало гріють. Це не садок, а сама суш]. Сучковатые, изогнутые куски д-ва, употребл. для постройки лодочных рёбер - колюби. Искривленное дерево, выкопанное с корнем, идущее на полоз в санях - копаниця (гал.). Кривой кусок дерева, идущий на полозья - скорсина, кривуля. Отрубок дерева, грубо отделанный для приготовления из него ложки, клёпки - гентина (Шух.). Д. для курительной трубки - лупеха, злупок (Вас.). Д. сломанное, вывернутое ветром - вітролом, виворотень (р. -тня). Д. с трещинами в коре, проникающими до древесины - вітрувате. Сгнившее д. - струпішіле, порохно. Нанесенное полой водой д. - бережняк, правиння. Роща или купа деревьев одной породы (и сорт дерева для поделок) обозначается окончанием -ина: берестовое д. - берестина. [Пішли в берестину збирати хмиз. Обух зроблено з берестини]; березовое д. - березина; д. боярышниковое - глодина; д. буковое - буковина, бучина; д. вербовое - вербина; д. вишнёвое - вишнина; д. вязовое - ільмина, вильмина; д. грабовое - грабина; д. грушевое - грушина; д. дубовое - дубина; д. калиновое - калинина; д. кедровое - кедрина; д. кленовое - кленина; д. липовое - липина; д. ольховое - вільшина; д. ореховое - (г)орішина; д. осиновое - осичина; д. сосновое - соснина; д. терновое - тернина; д. тиссовое - тисина; д. тутовое - морвина; д. черёмуховое - черемшина; д. черешневое - черешина, черешнина; д. яблоневое - яблунина; д. яворовое - яворина; д. ясеневое - ясенина; д. эбеновое - гебе[а]н.

* * *

1) де́рево; ( одно) дереви́на

2) (древесина) де́рево, деревина́

дозреть достигати, достиг(ну)ти, вистигати, вистиг(ну)ти, (реже) постигати, постигти, доспівати, доспіти, достояти, -ся. [Не зривайте яблук, бо зелені ще, хай достоять]. Дозревать, дозреть от лежания (о сорванных фруктах) - долежувати, долежати, улежуватися, улежатися, (о многом) повлежуватися. [Гарно садовина наша повлежувалася].

* * *

несов.; сов. - дозр`еть

1) (спелый в прям. и перен. знач.) стиглий, достиглий, спілий, доспілий, дозрілий, дійшлий. [Стиглі червоні вишні (Н.-Лев.). Достиглі жита (Франко). Виявив себе дозрілим художником і майстром слова (Єфр.)]. -лые плоды - достиглі (достояні) овочі, доспіла садовина;

2) (возмужалый) дійшлий, дохожалий, дорослий, до[по]спілий, дозрілий, (диал.) здоровий; см. Возмужалый. [Дохожалая дівчина. В дозрілому віці (Єфр.). Не старе мре, а поспіле (Номис)]. -лый возраст - дорослий, дозрілий вік, дійшлий вік. [Входить помалу рід людський і в вік дорослий (Єфр.)]. Умом не -лый - на розум не спілий, розумом не дійшлий;

3) (основательно обдуманный) добре розважений. По -лом размышлении - по добрій (зрілій) розвазі, по добрім намислі.

* * *

колебливать, колебнуть

1) коливати, хитати, хитнути, похитнути, схитнути, колихати, колихнути, хилитати, хилитнути, хиляти, хильнути, хибати, хибнути, схибнути, (качать) гойдати, гойднути. [Правили жертви синєкудрому богу, що землю хитає (Потеб. Одис.). Тисячі тіл колихали повітря (Коцюб.). Дзвони хилитали дрібненьку мряку (Коцюб.). Не хибай кладку, бо в воду впаду (Звин.)]. -бать листья ветви, ткань - коливати, колихати, хилитати, гойдати листя и листям, віття (гілля) и віттям (гіллям), тканину и тканиною. [Верби та садовина коливають віттям (Основа). Вітер хилитає галузки (Коцюб.). Вітер сильно гойдає яблука, багацько попадає (Звин.). Протяг колихає (хилитає) завісу (завісою) на вікні (Київщ.)];

2) (перен.) хитати, похитнути, схитнути, захитати, порушувати, порушити, зрушувати, зрухнути, зрушити що. -бать основы чего - хитати (по[з]рушувати) підвалини чого. -бать убежденья чьи - хитати переконання чиї. -бать авторитет, доверие - порушувати (хитати, сов. захитати) авторитет, довіру чию; см. ещё Поколебать. Колеблемый -

1) хитаний, колиханий. Трость, ветром -мая - тростина, що вітер гойдає; тростина, вітром колихана;

2) хитаний, порушуваний, зрушуваний.

* * *

несов.; сов. - колебн`уть

1) колива́ти, коливну́ти; ( шатать) хита́ти, хитну́ти; ( колыхать) колиха́ти, колихну́ти, хилита́ти, хилитну́ти

2) несов. перен. хита́ти; ( подрывать) пору́шувати

-бливать

1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) кохати, любити кого, кохатися, любитися в кому. [Ой, знаю, знаю, кого кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю (Пісня). Ой, знати, знати, хто кого любить: горне до серденька, ще й приголубить (Пісня). Любиш батька, матір, а кохаєш милого (Мирн.). Нема тії дівчиноньки, що я в ній кохався (Метл.)]. -бить сильно, крепко - дуже, тяжко, рідно, рідненько кохати, любити кого. [Я люблю тебе рідненько (М. Вовч.)]. Он её -бил безумно - він її шалено кохав. -бить пылко, страстно - палко, жагуче кохати, любити кого. -бить искренно - щиро кохати, любити кого. Кого -лю того и бью - хто кого любить, той того й губить. -бить друг друга - кохати, любити одно одного, кохатися, любитися; срв. Любиться. [Любімося, кохаймося, як ті голубочки (Пісня). Ой, коли ми кохалися, сухі дуби розвивалися (Пісня)];

2) (питать расположение к кому, к чему) любити, полюбляти, залюблювати и -ляти кого. [Усі його в нас любили, - балакливий був чоловік, веселий, громадський (М. Вовч.). Всі сусіда полюбляють (Пісня). Вовки, бачте, вовкулаку не залюблюють (Г. Барв.)]. -бить друг друга - любитися, мати любов між собою. [Любітеся, брати мої! (Шевч.)]. Он -бит родителей - він любить батьків. Я тебя -лю как самого себя - я тебе люблю як себе самого. -бить родину - любити батьківщину, рідний (свій) край. -бить больше всего на свете - любити над усе в світі. [Над усе в світі любив ті деревця (М. Вовч.)];

3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) любити, полюбляти, бути охочим, ласим до чого, любитися, кохатися в чому. [Люблю розмовляти (Шевч.). Не полюбляю я цього (Зміївщ.)]. Он -бит труд - він любить працювати, він охочий до праці. Я -лю фрукты - я люблю садовину, мені садовина до смаку (смакує). Я -лю жизнь в деревне - я люблю (мені до вподоби) жити на селі. Я больше -лю это блюдо - мені смакує більше ця страва. Я -лю больше эту работу - мені ця робота більше до вподоби, я волію цю роботу; срв. Предпочитать. Он -бит свободу - він любить волю. Он -бит гулять - він любить (охочий, ласий) гуляти. Она -бит пение - вона любить співи, охоча до співів. Он -бит выпить - він любить чарку, він ласий (голінний) до чарки, (шутл.) до скляного бога. Это растение -бит тень - ця рослина любить холодок. Сосна -бит песчаную почву - сосна любить піскуватий ґрунт. Деньги -бят счёт - гроші лічбу люблять. -бишь кататься, -би и саночки возить - любиш узяток, люби й даток; заїздив конячку - неси сам кульбачку. -бить науку, искусство, театр - любити науку, мистецтво, театр, кохатися в науці, у мистецтві, в театрі, бути охочим до науки, до мистецтва, до театру;

4) (жалеть) жалувати. [Чи добре тобі тут, сину, чи жалують тебе? (Н.- Лев.)]. Любящий - що любить, що кохає; (полный любви) люблячий, люб'ячий, прихильний. [Люблячою рукою списує Бордуляк (Єфр.). Такий він люб'ячий до мене (М. Вовч.). Прихильним оком подививсь на сина (Крим.)]. -щий что (любитель чего) - охочий, щирий, голінний, ласий до чого, на що; срв. Любитель. -щий детей - дітолюбний.

* * *

приесться (надоедать) уїдатися, уїстися, приїдатися, приїстися, остивати, остити, обридати, обриднути, настирятися, настиритися, остогидіти, остогиднути, (о мн.) поприїдатися, пов'їдатися, понастирятися кому. [Приїлася садовина (Васильч.). Щоденні ласощі нам остивають (Куліш)].

* * *

несов.; сов. - при`есться

1) фрукт, о́воч, -у; фру́кты мн. фру́кти, -тів, о́вочі, -чів, собир. садовина́

2) перен. фрукт, тип