Поппер

див. Поппер, Карл

Поппер, Карл (1902, Відень - 1994) - австро-британський філософ. Навчався у Віденському ун-ті (вивчав математику, фізику, філософію). Викладацьку діяльність розпочав в університетському коледжі у Новій Зеландії. Од 1949 р. працював на посаді проф. Лондонської школи економіки Лондонського ун-ту. Філософські зацікавлення охоплюють галузь епістемології та філософії науки. Напрям, до якого відносять П. (разом із Піаже), відомий під назвою "еволюційної епістемології". Крім того, П. є одним із чільних представників "критичного раціоналізму". П. вважав, що наукове пізнання не відрізняється принципово від ненаукового, оскільки в основі першого і другого лежить пристосування до життєвого середовища шляхом проб і помилок. Іще в ранній період своєї діяльності П. почав здійснювати критику логічного позитивізму, зокрема принципу емпіричної верифікації. Він заперечував емпіричний фундаменталізм на тій підставі, що факти не можуть бути основою для перевірки істинності теорій, оскільки стають значущими тільки в світлі певної ідеї чи гіпотези. Замість принципу емпіричної верифікації він запропонував принцип емпіричної фальсифікації. Будь-яке наукове твердження відрізняється від метафізичного не тим, що друге не може мати емпіричних тверджень, а тим, що ненаукові твердження сформульовані таким чином, що не можуть бути спростовані за допомогою певних фактів. Звідси слідує, що будь-яке твердження, що претендує бути науковим, повинно передбачати можливість емпіричного спростування (фальсифікації). П. розглядав будь-яку теорію як гіпотетико-дедуктивну систему, з якої (ймовірно за допомогою деяких додаткових гіпотез) можуть бути виведені твердження, хибність яких піддається емпіричній перевірці. Сукупність усіх тих фактів, які в принципі можуть спростувати дану теорію, П. називав "потенційними фальсифікаторами". Жодна теорія не гарантована від того, щоб бути спростованою. У філософії науки такий підхід дістав назву "фаллібілізму". П. допускав можливість конкуренції різних теорій та їхню боротьбу за виживання. Чим більше потенційних фальсифікаторів має дана теорія і чим суворіші перевірки вона витримує, тим вона є життєздатнішою. У своїй соціальній філософії П. піддав критиці есенціалізм та голізм, джерелом яких вважав філософію Платана, а також "історицизм" - як віру в необхідні закони історичного розвитку (фаталізм). У такий спосіб П. прагнув виявити способи мислення, які лежать в основі тоталітарних ідеологій. Суспільства, що в них панують такі ідеології, він назвав "закритими"; їм він протиставив суспільства, де немає владних структур, що встановлюють критерії "правильного" мислення, а створені умови для діалогу різних ідей та взаємної критики Д. еякі моменти епістемології та соціальної філософії П. зазнали пізнішої критики або модифікації, але це не підважило його вагомого внеску у філософію.

[br]

Осн. тв.: "Логіка наукового відкриття" (1935); "Відкрите суспільство та його вороги" (1945); "Злиденність історицизму" (1957); "Припущення та спростування" (1963); "Об'єктивне знання" (1972).

Karl Raimund Popper

див. Поппер, Карл

см. тж. Wiener Kreis

1. деидеологизация; утрата теориями своего духовного значения;

2. концепция, обосновывающая утрату идеологией своей значимости, разрабатывавшаяся такими социологами, как Т. Парсонс, Д. Белл, Р. Арон, К. Поппер и др.;

3. представление о социальной науке, свободной от идеологических пристрастий.

* * *

1) деидеологизация; утрата теориями своего духовного значения;

2) концепция, обосновывающая утрату идеологией своей значимости, разрабатывавшаяся такими социологами, как Т. Парсонс, Д. Белл, Р. Арон, К. Поппер и др.;

3) представление о социальной науке, свободной от идеологических пристрастий.

КРИТИЧНИЙ РАЦІОНАЛІЗМ - у широкому значенні - філософський напрям, що об'єднує різноманітні концепції нового типу раціоналізму, спільним для яких є підвищений рівень критичності. Представники К.р. відкидають принцип абсолютної підтверджуваності знань (вважають їх лише вірогідними), допускають взаємодоповнюваність та конкуренцію різних теорій та концепцій. Основоположник К.р. - Поппер. Серед його послідовників - Агассі, Уоткінс, Лакатос, Альберт, Топіч, Шпінер та ін В. історичній еволюції К.р. умовно вирізняють періоди "наївного фальсифікаціонізму", "онтологічної реформи", "зрілого фальсифікаціонізму", "ревізії ортодоксального попперіанства". Ініціатори К.р. вважають, що раціонально діє лише той дослідник, який, висуваючи сміливі наукові гіпотези, проекти, програми, сам піддає їх неупередженій фальсифікації, спростуванню з метою очищення їх від ірраціоналізму, суб'єктивізму, волюнтаризму. Більш пізні версії К.р. посилюються завдяки принципу "критики своїх власних основ". Безкомпромісний критицизм перетворюється на синонім справжньої раціональності, на етичну основу діяльності не тільки наукового, а й будь-якого іншого соціокультурного співтовариства (професійного, мовного і т.ін.). Умоглядна модель "великої науки" (тобто модель соціокультурної практики "відкритого співтовариства вчених", яка розгортається відповідно до згаданих критеріїв раціональності) постулюється як мегапарадигма демократичного устрою суспільства в цілому.

мет. историцизм

а) (подход к пониманию истории, акцентирующий уникальность и самоценность каждой исторической эпохи)

б) (по К. Попперу: поиск универсальных закономерностей в развитии обществ, которые позволят предсказывать их будущее развитие; Поппер отрицательно относился к возможности таких предсказаний, так как развитие общества является слишком сложным процессом, не подверженным жестким закономерностям и не поддающийся безусловным прогнозам)

пол., соц. открытое общество (общество, в котором существует свобода слова, вероисповедания, передвижения, выбора профессии и т. д.; термин ввел Henry Bergson, но популяризировал К. Поппер в своей книге "Открытое общество и его враги")

1. теория конца идеологий; концепция, представители которой Д. Белл, А. Арон, С. Липсет, К. Поппер и др. провозгласили тезисы "ненаучности всякой идеологии", "конца идеологии" и на этой основе ратовали за духовное освобождение личности, противопоставляя при этом научное знание идеологии;

2. процесс отказа от односторонне классового, социально-группового подхода к анализу и оценке социальных явлений.

* * *

см. end-of-ideology theory

1. теория конца идеологий; концепция, представители которой Д. Белл, А. Арон, С. Липсет, К. Поппер и др. провозгласили тезисы "ненаучности всякой идеологии", "конца идеологии" и на этой основе ратовали за духовное освобождение личности, противопоставляя при этом научное знание идеологии;

2. процесс отказа от односторонне классового, социально-группового подхода к анализу и оценке социальных явлений.

* * *

см. end-of-ideology theory

Карл Поппер, австро-английский философ и социолог, обосновавший концепцию критического рационализма и принцип фальсификации в качестве альтернативы принципу верификации. Соч.: "Логика научного открытия", "Нищета историзма", "Открытое общество и его враги".

1) Общая лексика: аппарат для приготовления воздушной кукурузы, огнестрельное оружие, пистолет, револьвер, стрелок, хлопушка, наполненная конфетти

2) Разговорное выражение: кнопка (для одежды)

3) Американизм: проволочная коробка с ручкой для поджаривания кукурузных зёрен

4) Техника: аппарат для изготовления воздушной кукурузы, просвет грунта (дефект эмалирования)

5) Сленг: бутилнитрит, изобутилнитрит, циклогексилнитрит, ампула с наркотиком амилнитритом, банка пива

6) Рыболовство: поппер

1) теория конца идеологий; концепция, представители которой Д. Белл, А. Арон, С. Липсет, К. Поппер и др. провозгласили тезисы "ненаучности всякой идеологии", "конца идеологии" и на этой основе ратовали за духовное освобождение личности, противопоставляя при этом научное знание идеологии;

2) процесс отказа от односторонне классового, социально-группового подхода к анализу и оценке социальных явлений.