ПОСТАНОВ

см. постав 1)

муж. спорт. см. постав 2

-а α. (απλ.) βλ. постановка (1 σημ.).

1) (решать) to rule, to decide, to resolve, to vote

2) (издавать постановление) to decree, to enact

исполнить 1 а) что - виконувати, виконати, чинити, учинити, робити, зробити, сповняти (зап. повнити), сповнити, виповняти, виповнити, (точно) певнити, спевнити що, (до конца) (зап.) доконувати, доконати чого; б) (исправлять) правити, справляти, справити що (якесь діло); в) (отбывать) відбувати, відбути що (різні повинності); г) (осуществлять) здійснювати, здійснити, справджувати, справдити що; д) (держать, соблюдать) додержувати и держати, додержати що и чого (напр. закон, постанови и закону, постанов). [Цю величну ролю наше письменство і по сей день виконує (Єфр.). Перед цілим світом він не побоїться виконати присуд (Грінч.). Він спитав, чи я закон сповняю й не грішу? (Л. Укр.). Не зламати прийшов я, а сповнити (закон) (Єв.). Коли-б Господь сповнив моє жадання (Куліш). Своє діло правив: коли треба подзвонить, свічки посвітить (Кон.). Вони справляли незмірної ваги громадську функцію (Єфр.). Не можна не справити його наказу (Кон.). Співали дуже серйозно, наче одбували якусь святу повинність (Крим.). Отецький заповіт справдив я чесно (Куліш). Розказ (приказание) мій учиніте, вигубіть всі діти в мойому царстві (Чуб. III). Доконавши сего діла, робітники подалися геть (Франко)]. -нять, -нить приговор постановление, приказ, долг, поручение и т. д. - виконувати, виконати присуд, постанову, наказ, обов'язок, доручення и т. д. -нять служебные обязанности - виконувати службові обов'язки. -нять намерение - виконувати, здійснювати намір. -нять заповеди - виконувати, чинити, справляти, сповняти заповіді, заповіти. [Вони-ж твою заповідь чинили (Св. П.)]. -нять, -нить обещание, слово - виконувати, виконати, справляти, справити, справджувати, справдити обіцянку, слово, (сдержать) додержувати, додержати, доконати обіцянки, слова [Рабини справили свою обіцянку (Кон.). Вже де достав, то достав, а свого слова додержав (Н.-Лев.). Справдити обітницю поспішайсь (Грінч.)]. Не -нять обещания - не додержувати обіцянки, (насм.) робити з губи халяву. -нить пьесу - виконати п'єсу. -нить угрозу - здійснити, справдити погрозу. -нить условие - виконати умову. -нять обычай, обряды - виконувати, справляти звичаї, обряди, (с оттенк. сохранять, блюсти) додержувати, пильнувати звичаїв, обрядів. - нять, -нить чью-л. волю, желание - уволяти (-ляю, -ляєш), уволити (-лю, -лиш), чинити, учинити, робити, зробити, виконувати, виконати чию волю, бажання. [Мати й не подумала вволяти синову волю (Крим.). Вволіть мою волю в останній цей час (Грінч.). І він отсе тепер вволив мої бажання (Самійл.). Чини-ж мою волю (Шевч.). Вчиніть мою волю (Липовеч.). Ой, ви чумаченьки, ой, ви молоденькі, зробіть мою волю (Пісня)]. -нять, -нить повинности - відбувати, відбути повинності (відбутки);

2) чем (наполнять) сповняти, сповнити, виповняти и виповнювати, виповнити чого и (реже) чим; срвн. Наполнять. [Сповнив їх серце мудрощами (Св. П.). Смуток сповнив ваше серце (Св. П.)]. Исполняемый - виконуваний, справлюваний, здійснюваний, справджуваний, додержуваний. Исполненный -

1) виконаний, справлений, відбутий, здійснений, справджений, сповнений, спевнений; додержаний; (о воле, желании ещё) уволений, учинений. Это будет -нено в точности - це буде виконано достотно. Это не может быть -нено - цього не можна виконати, зробити; це не здійсненна річ;

2) чем - сповнений, виповнений, повний чого и (реже) чим. [Душа його була сповнена поезії (Крим.)]. -ный скорби, радости - сповнений скорботи, радости.

* * *

колебливаться, колебнуться коливатися, хитатися, хитнутися, похитнутися, схитнутися, колихатися, колихнутися, зрухнутися, хилитатися, хилитнутися, хилятися, хильнутися, хибатися и хибати, хибнутися, схибнутися, (качаться) гойдатися, гойднутися. [Синє море хитається (Сл. Гр.). Поспільство наше буде ще хитатись (Куліш). Хилитаються тіні (Коцюб.). Будівля світова страшно хилиталась (Рудан.). Човен хибається (Звин.). Полиця хибає - вже не стоїть (Сл. Гр.)]. -баться от ветра - коливатися, колихатися, хилитатися, хилятися, движіти (-жу, -жиш), маяти и (редко) маятися, (качаться) гойдатися від вітру. [Ой, у полі билинонька колихається (Хведор.). На вікнах хилитались од вітру білі завіси (Коцюб.). Ледве що маяла шата прозора (Л. Укр.). Листя на осиці движить та й движить (Звин.)];

2) -баться (перен.: быть в нерешительности) - вагатися (гал. вагуватися), хитатися, хилятися. [Гордій трохи постояв, подумав, він вагався (Грінч.). Ми хиталися, ми вагалися і повернулися в цей бік (Грінч.). Старий зразу вагувався, чи приносити цілу кварту (горілки) (Франко)]. -ться в своём решении, в своих намерениях - вагатися (хитатися) в своїй постанові, в своїх намірах. -ться между кем, чем - хитатися (вагатися, хилятися) (по)між ким, чим. [Поет хитається між надією та зневір'ям (Єфр.). Україна поміж Татарвою й Литвою хилялася (Куліш). Він не хилявся між навіянням традиції, своєю поганою вдачею та випадковими причіпками (Ніков.)]. -блясь - вагаючись; хильцем. [Сірі люди, що йдуть хильцем то за одним, то за другим дурисвітом (Єфр.)]. Не -блясь - не вагаючись; без намислу. [Без намислу на чільнім місці сів (Л. Укр.)].

* * *

несов.; сов. - колебн`уться

1) колива́тися, коливну́тися; хита́тися, хитну́тися; колихатися, колихну́тися, хилита́тися, хилитну́тися; хиба́ти, хибну́ти, несов. хиля́тися

2) (несов. перен.: быть неустойчивым) колива́тися, хита́тися

3) (несов. перен.: испытывать неуверенность) вага́тися; диал. вагува́тися

подчиниться

1) (сред. з.) підлягати, підлягти, улягати, улягти кому, чому, підхилятися (хилитися), підхилитися, підклонятися, підклонитися кому, чому или під кого, під що, (повиноваться) коритися, підкорятися, підкоритися, с[у]корятися, с[у]коритися, піддаватися, піддатися кому, чому, послухати кого и кому, слухати, слухатися, послухатися кого, чого. [Не хочуть підлягати їхнім постановам. Тому чи иншому впливу підлягаючи (Єфр.). Підляг батьківській волі. Не всі йому піддавались (Свидн.). Годі вже нам дурням сидіти та коритися розумним глитаям (Грінч.). Я не вкорюсь нікому (Самійл.). Козаки слухають тільки того, кого своїм старшим сами узнають (Куліш)]. -няться власти, постановлению - підлягати владі, постанові. -няться закону, требованиям общества - підлягати закону (-нові), вимогам громади (суспільства);

2) (стр. з.) підбиватися, підгортатися, підхилятися, бути підбитим, підгорнутим, підхиленим. -няться, грам. - підряджуватися, підрядитися, бути підрядженим чому.

* * *

несов.; сов. - подчин`иться

1) ( повиноваться) корити́ся и підкоря́тися, підкори́тися, скоря́тися, скори́тися и поскоря́тися, підляга́ти, підлягти́, підхиля́тися, підхили́тися; диал. уляга́ти, улягти́

2) ( быть в зависимости) підпорядко́вуватися, підпорядкува́тися; ( быть в подчинении) підляга́ти, підлягти́

3) несов. грам. бу́ти підпорядко́ваним, підпорядко́вуватися; ( о предложении) бу́ти підря́дним

4) страд. (несов.) підкори́тися; підпорядко́вуватися

поколебнуться захитатися, (по)хитнутися, порушитися, зрухнутися, колихнутися. [Човен захитався (хитнувся) і вода линула в його. Не встояв на ногах і похитнувся. Стовп зрухнувся (похитнувся), але не впав]. -ся мысленно - завагатися, повагатися, захитатися, хитнутися. [Де инший хтось ще може-б завагався, - там кинешся наосліп ти на все (Грінч.). Хитнувся у вірі (Корол.)]. Он -бался в своём решении - він завагався (захитався) в своїй постанові. Поколебавшийся - захитаний, порушений.

* * *

1) поколива́тися; ( пошататься) похита́тися, похилита́тися; ( поколыхаться) поколиха́тися; ( ритмически подрожать) подвигті́ти

2) перен. похитну́тися, схитну́тися; ( заколебаться) завага́тися; ( потерять уверенность) захита́тися; ( в продолжение некоторого времени) повага́тися

1) (действие) постановлення, установлення, поставлення, уставлення; срв. Постановка 1;

2) постанова, ухвала, устава, (положение) установа, (приговор) присуд (-ду), прирада. [Писар сів писати постанову про те, щоб арештувати Зінька (Грінч.). Були-ж вони праведні обоє перед богом і жили по всіх заповідях і установах Господніх безпорочно (Єв.). Не ходив я своїм робом, шанував його встанови (Куліш). Скрізь по Україні все зоставалось по-давньому, наче не про неї була й писана грозюща сеймова устава (Куліш). Так і запишіть, така значить прирада громадська (Кониськ.)]. -ния общего собрания - постанови, ухвали загального зібрання. -ния закона - устави закону. Сделать, вынести -ние - ухвалити, зробити постанову, ухвалу. Ввести -ние в действие - завести постанову, ухвалу в життя; надати постанові, ухвалі сили. Обязательное -ние - обов'язкова постанова.

* * *

1) постано́ва; (решение собрания, заседания) ухва́ла

2) ( действие) постано́влення, постановля́ння; ухва́лення, ухва́лювання

постановить постановляти, постановити, ухвалювати, ухвалити, (установлять) установляти, установити, уставляти, уставити; (определять) вирікати, виректи; (порешить) покласти, положити, урадити, прирадити, (между собой) положитися, урадитися (що робити). [Сенат і римський люд постановляє, щоб виконать цей вирок (Л. Укр.) Радились, а нічого не ухвалили (Ор. Лев.). Конституція 1607 року вирекла, щоб кияни будували своїм коштом замок (Куліш). Араби поклали переробити школу (Крим.). Положили: одностайне стати проти Гуса (Шевч.). Радили, радили - нічого не врадять: нема війська (Рудч.). І прирадили зібрати в одно огнище всі сили (Франко). Так і положилися, щоб Семен Іванович, коли тільки захоче, щоб і приходив (Квітка)]. Собрание ничего не -вило по этому делу - зібрання (збори) нічого не постановило, не ухвалило (не постановили, не ухвалили) в цій справі. Соборы -вили, что… - собори уставили, положили, щоб… -вить правила - уставити, покласти правила. -вить приговор, решение - виректи присуд, вирок, присудити, прирадити, урадити що. Постановленный - постановлений, ухвалений, установлений, уставлений, ураджений и т. д.

* * *

несов.; сов. - постанов`ить

1) постановля́ти, постанови́ти; (решать на собрании, заседании) ухва́лювати, ухвали́ти; (несов.: положить) покла́сти; несов. ура́дити, приректи́

2) (несов.: поставить) диал. поста́вити; постанови́ти